Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

Для кваліфікації ухилення від сплати обов'язкових внесків  державі важливо вияснити значення мотиву і мети аналізованого посягання. В теорії кримінального права  і на практиці існує позиція, згідно з якою таке ухилення - це злочин, який вчиняється з корисливим мотивом. Така точка зору виражена, зокрема, в Методичних рекомендаціях по розслідуванню  ухилення від сплати податків, підготовлених  по лінії МВС України та в науково-практичному  коментарі до Кримінального кодексу. Авторитетність цих джерел для слідчих, прокурорів і суддів веде до того, що на практиці не притягають до кримінальної відповідальності, якщо не виявлено і не доказано наявність корисливого мотиву.

Вказана позиція видається  спірною. Перш за все, вона не заснована  на законі. З усіх статей, за якими  кваліфікується ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, корисливий мотив як ознака складу злочину передбачений лише в ст. 165 КК, та й то альтернативно  з іншими мотивами.

По-друге, вказана позиція  не враховує, що в житті поширеними є випадки ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, при  вчиненні яких корисливі мотиви, як прагнення збагатитися особисто чи збагатити інших осіб за своїм  вибором, відсутнє. Це має місце тоді, коли "зекономлені суми" використовуються на розвиток виробництва, погашення  непередбачених втрат...

По-третє, корисливий мотив  кореспондує меті збагачення, а це, в свою чергу, передбачає можливість вчинення ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів за чинним КК лише з прямим умислом, що не відповідає дійсному стану речей, як було доведено вище.

Тому викладені вище аргументи  стосовно можливості ухилення від сплати обов'язкових внесків державі  як з прямим, так і непрямим умислом  також свідчать про те, що корисливий мотив (і корислива мета) не є обов'язковими ознаками ухилення від сплати обов'язкових  внесків державі. Тому є підстави стверджувати, що кримінальна відповідальність за таке ухилення повинна наставати  при наявності як корисливих так  і інших мотивів, зокрема таких  як невірно сприйняті інтереси підприємства, інша особиста зацікавленість і т.д.

Аналізуючи касаційну  і наглядну практику Дагель П.С. і  Михеєв Р.І. встановили, що питома вага судових помилок пов'язана з  неправильним встановленням суб'єктивної сторони злочину становить більше ніж 1/3 від всієї маси судових  помилок, що потягли відміну чи зміну  вироків (ухвал) судів першої інстанції. Однією з причин автори називають "прояви поширених раніше псевдонаукових поглядів, які виражаються в переоцінці доказового значення визнання звинуваченим своєї вини". В нашому ж випадку  має місце ситуація - "якраз  навпаки". Заяви неплатників податків про те, що вони не бажали наслідків  у вигляді непоступления податкових сум у державний бюджет ставали  достатньою і єдиною підставою для  встановлення органами внутрішніх справ  відсутності у вказаних осіб умислу на ухилення від сплати обов'язкових  внесків державі.

При цьому працівники міліції, в підслідності якої знаходиться  справа про злочин, передбачений ст. 1482 КК, як правило, "забувають" (або, скоріше всього не знають), що про  спрямованість умислу особи свідчать не тільки її слова, але й дії. 

 

Кваліфікуюча ознака умисного ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, як вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб, застосовується лише в разі, коли в ньому брали участь як співвиконавці дві особи чи більше, які попередньо, до вчинення діяння, домовилися не сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів чи державних цільових фондів або сплатити їх не в повному обсязі. За цією ознакою можуть бути кваліфіковані, зокрема, дії службових  осіб одного й того ж підприємства, установи, організації, на яких покладено  відповідальність за правильність обчислення і сплати податків, зборів, інших  обов’язкових платежів та за достовірність  відповідної звітності (наприклад, керівник і головний бухгалтер юридичної особи – платника податку, які підписують документи, що подаються до органів державної податкової служби). Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 212 КК особа, яка вперше вчинила  діяння, відповідальність за які передбачена  частинами 1 і 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до винесення постанови  про притягнення її як обвинуваченого і пред’явлення їй обвинувачення  сплатила у повному обсязі податки, збори, інші обов’язкові платежі, а  також відшкодувала шкоду, завдану  державі їхнього несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Передбачені нормативними актами списання чи реструктуризація податкової заборгованості не звільняють від відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не задекларованих у відповідній звітності на момент набуття чинності такими актами, оскільки списанню чи реструктуризації підлягають суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що виникли на визначену  цими актами дату і відображені у  поданих до податкових органів податковій декларації чи розрахунку. Звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не задекларованих на момент набуття чинності зазначеними актами, можливе лише за умови, що таке звільнення передбачене відповідними законодавчими актами і на визначених ними підставах.

 

 

 

Висновки

Сукупність  існуючих санкцій можна поділити на групи за їх однорідністю, зокрема: санкції за порушення порядку  ліцензування, санкції за порушення  податкової дисципліни, касової дисципліни тощо. Особи, на яких накладаються фінансові  санкції та адміністративні штрафи, перелік порушень, а також найменування органів, що накладають санкції, чітко  визначаються у законодавстві.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі  особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст.9 Кодексу України про адміністративне  правопорушення - КпАП); адміністративні  штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) - окремих платників  податків, керівників і бухгалтерів  платників податків - юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні  податкового законодавства. Розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом'якшують або обтяжують  відповідальність порушника (статті 34, 35), а також від його особи, ступеня  вини, майнового стану (ст. 33).

Кримінальній  відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності  вчинила передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння.

Тяжким  злочином визнається ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових  платежів при обтяжуючих обставинах, а також шахрайство з фінансовими  ресурсами.

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та обов'язкових платежів передбачена відповідними статтями Кримінального Кодексу України.

Встановлення  адміністративної відповідальності не низкою законів та підзаконних актів, які подекуди належать до різних галузей  законодавства (податкового, законодавства  про адміністративну відповідальність тощо), а виключно відповідним кодексом. У цьому зв’язку виключне значення має прийняття Податкового кодексу  України.

Чітке визначення прав, обов’язків і повноважень  суб’єктів податкових правовідносин  у Податковому кодексі України, який має бути прийнятий Верховною  Радою України, та інших актах  чинного законодавства України.

Законодавче закріплення принципу non bis in idem, який стосовно правопорушень має означати недопустимість одночасного притягнення  особи, винної у вчиненні правопорушення, до адміністративної та кримінальної відповідальності. Усунення протиріч та неузгодженостей між нормами, що встановлюють фінансову відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування, та нормами, що за їх вчинення передбачають адміністративну відповідальність інших видів.

Основним  адміністративно-правовим засобом  попередження ухилень від сплати податків є удосконалення адміністративного  та податкового законодавства. Проведений аналіз нормативно-правових актів був  використаний при підготовці пропозицій до чинного матеріального та процесуального законодавства з метою сприяння більш ефективному для економіки  функціонуванню механізму оподаткування, який повинен забезпечувати доходи бюджету шляхом стимулювання легальної  діяльності суб’єктів господарювання незалежно від розміру та форми  власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Гавриленко Н. В. Податкова система.— Л.: Новий Світ-2000, 2007. — 328 с.
2. Довгалюк В. І., Ярмоленко Ю. Ю. Податкова система. — Чернівці: Буркек, 2006. — 352 с.
3. Закон України "Про систему оподаткування" вiд 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами № 3456-IV (3456-15) від 22.02.2006// ВВР, 2006, № 27, ст.234.
4. Іванов Ю. Б., Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова система. — К.: Атіка, 2006. — 920 c.
5. Кравчук Г. В., Шкарлет С. М. Податковий менеджмент. — Чернігів : РВК "Деснянська правда", 2005. — 331 с.
6. Чернякова Т. М. Податкова система України та оподаткування підприємств. — Луганськ: Видавництво СНУ ім. В.Даля, 2006. — 584 с.
7. Ямніков К. Б. Податкова система.— Миколаїв: НУК, 2007. — 157 с.