Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

     По-перше, кредитору відшкодовуються збитки, тобто виконується компенсаційна  функція. По-друге, оскільки компенсація  відбувається за рахунок несправного боржника, то тим самим карається правопорушник, тобто має місце покарання. Нарешті, факт покладання обов'язку відшкодування збитків, що були результатом винного правопорушення, спричиняє виховний вплив на самого правопорушника, а також на інших схильних до правопорушення осіб.

     Однак те, що цивільно-правовій відповідальності властиві всі три функції, зовсім не означає, що вони притаманні їй рівною мірою. Оскільки цивільно-правова відповідальність застосовується насамперед у сфері майнових відносин, компенсаційна функція є в ній провідною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ІІ  Розділ

     2.Підстави  та умови цивільно-правової  відповідальності, їх  відмінність.

     Розширення  поняття цивільно-правової відповідальності       відбувалося в зв'язку з розширенням підстав для залучення до       відповідальності. Раніше такою підставою міг бути тільки укладений       договір (контракт). У цьому випадку недбалість (один з видів помилковості в    самому намірі, відомий як недолік уваги) повинна бути доведена,  що є досить складним процедурним моментом. Надалі дійшли    до поняття "суворої обов'язковості".

        "Історично ця, почасти аномальна,  ідея суворої, не знаючої виключень     відповідальності... розвивалася паралельно з розвитком і поширенням  індустріальної технології". Так у Римському праві такої "суворої " відповідальності не існувало. Там визнавалося тільки три типи  ситуацій, у яких та чи інша особа може порушити справу з приводу  заподіяного збитку. Це могли бути утрати, понесені в результаті   навмисного нанесення збитку даній особі, навмисного збитку, нанесеного власності, умисно чи по недбалості.

        Однак у зв'язку з розширенням  сфери застосування техніки, що  порушувала визначене природне становище речей, але подібні порушення не могли бути підведені під ситуації навмисного  збитку чи недбалості, виникає необхідність пошуку нових юридичних підстав для відшкодування збитку, понесеного в результаті деяких дій.

     Юридичні  підстави цивільної відповідальності встановлені у законодавстві, а  фактичною підставою є склад цивільного правопорушення.

     Окремі  частини цивільно-правового правопорушення прийнято називати умовами цивільно-правової відповідальності. За різних умов настають різні форми цивільно-правової відповідальності. Як зазначалося, загальною формою такої відповідальності є відшкодування збитків. Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать наявність:

     1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

     2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

      3) причинного зв'язку між протиправною  поведінкою і шкодою;

     4) вини особи, яка заподіяла шкоду. 

     Перші три умови — протиправність, шкода, причинний зв'язок є об'єктивними і належать до такого елемента складу правопорушення, як об'єктивна сторона, а четверта — вина — є суб'єктивною підставою цивільно-правової відповідальності і належить до суб'єктивної сторони у складі правопорушення.

     У випадках, передбачених законом або договором, відповідальність наступає при неповному (усіченому) складі правопорушення. Відповідно до деяких норм права вина не вважається необхідною умовою відповідальності (наприклад, у випадках, встановлених законодавством, відповідальність за завдану моральну шкоду настає незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, ст. 1167 ЦК України). У зв'язку з цим іноді виникають підстави для тверджень про існування відповідальності без вини. Питання про можливість відповідальності без вини є предметом наукових спорів учених-юристів і поки що остаточно не вирішено.

     В юридичній літературі також іноді  пропонується вважати можливим притягнення  до відповідальності за відсутності збитків і, відповідно, причинного зв'язку. Яскравим прикладом такого застосування мір відповідальності є стягнення неустойки. Зокрема, ст. 624 ЦК України передбачає, що коли за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

     Серед умов відповідальності можна виокремити загальні (типові) умови цивільно-правової відповідальності, які властиві більшості випадків притягнення до відповідальності, а також спеціальні умови, які властиві лише окремим випадкам або видам правопорушення (наприклад, особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом, ст. 1189 ЦК України; у випадках відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, необхідно щоб заподіювач шкоди відповідав специфічним ознакам посадової або службової особи, ст. 1174 ЦК України). Слід зазначити, що останні, як правило, є лише конкретизацією загальних умов щодо обставин даної конкретної справи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.1 Склад правопорушення—підстава цивільно-правової відповідальності.

     Цивільно-правова  відповідальність може мати місце при  наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим й створює певні претензії потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями.

       До складу правопорушення, як  правило, входять об'єкт, суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони.

     Об'єктом  правопорушення є суспільні правовідносини, що регулюються цивільним правом.

     Суб'єктом  є правопорушник. Слід зауважити, що, крім правопорушника, безпосереднім заподіювачем шкоди може бути й інша особа. Наприклад, боржник відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання третіми особами, які повинні були виконати зобов'язання, якщо законодавче не встановлено, що відповідальність несе третя особа, яка безпосередньо виконувала зобов'язання.[6;240;]

     На  думку Тархова В. О., незважаючи на те, що більшість юристів виступає за складний склад правопорушення, найбільш правильним є очищення його від інших обставин. Він пояснює це тим, що об'єкт у цивільному праві розглядається лише у загальних рисах, конкретизувати його немає необхідності, тому що на кваліфікацію правопорушення це впливає тільки за загальним поділом абсолютних та відносних прав. Суб'єкт також, як правило, сприймається лише у загальних рисах. Найбільш ретельно необхідно аналізувати лише об'єктивну сторону у зв'язку з тим, що вона поділяється на три самостійних елементи складу правопорушення: протиправність, шкоду, причинний зв'язок, а також суб'єктивну сторону, яка звужується до поняття вини, тобто не розглядаються такі риси, як мотиви, емоції і т. ін., які мають велике  значення  для  вирішення   питання  про  покарання,   але   не  мають значення для головуючої у цивільному праві компенсаційної функції[10;290-292]. До об'єктивної сторони відносять: 1) шкоду, заподіяну правопорушенням; 2) протиправність    поведінки    правопорушника;    3)    причинний    зв'язок    між протиправною поведінкою і шкодою.

     Суб'єктивну  сторону складу правопорушення складає  вина правопорушника, яка в окремих випадках опосередкована іншими суб'єктивними обставинами (ціль, мотив, емоції та ін.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.2.Протиправна поведінка особи.

     Протиправна поведінка — це поведінка відповідальної особи, що не відповідає вимогам закону, договору, яка тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи, дістала вираження у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання або в заподіянні позадоговірної шкоди життю, здоров'ю чи майну іншої особи тощо. Протиправність у цивільному праві обов'язково порушує і об'єктивне, і суб'єктивне цивільне право[10;293]. Поведінка визнається протиправною незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки.

     Протиправна поведінка завжди проявляється у  конкретних формах, які безпосередньо пов'язані з характером юридичних обов'язків.

     Юристів давно цікавило питання, наскільки  особа зобов'язана діяти в інтересах  інших з тим, щоб бездіяльність  не стала підставою відповідальності перед ними. На думку Й. О. Покровського, бездіяльність буде правопорушенням тільки тоді, коли існуватиме для особи відомий, встановлений позитивним законом обов'язок діяти[7;250-250] Сучасні юристи вважають, що протиправна бездіяльність не зводиться до простої пасивності суб'єктів, а полягає в утриманні від певних дій.

     Протиправною  визнається така поведінка, яка порушує  норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про  протиправність своєї поведінки. За порушенням норми цивільного права  завжди стоїть порушення суб'єктивного права потерпілої особи. Як зазначалось, правомірними діями особа здійснює своє право, протиправними — порушує право інших осіб.

   Нормами цивільного законодавства встановлені  різні вимоги, що пред'являються до поведінки учасників цивільного обороту.., протиправним признається поведінка особи, що заподіює шкоду особи або майну громадянина або майну юридичної особи. Протиправним є також така поведінка боржника, яка не відповідає вимогам, що пред'являються до належного виконання зобов'язань. Відповідно до цивільного законодавства вимоги, що пред'являються до виконання зобов'язань, містяться не тільки в законі, інших правових актах, звичаях ділового обороту або інших вимогах, що звичайно пред'являються, але і в самих підставах виникнення зобов'язань. Тому критеріями протиправності поведінки боржника повинні служити і деякі підстави встановлення зобов'язань. У разі виникнення зобов'язання з адміністративного акту, критерієм протиправності служить невідповідність поведінки боржника змісту цього адміністративного акту. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправним признається поведінка боржника, що порушує умови договору. Якщо ж в основі зобов'язання лежить одностороння операція, то протиправним буде поведінка боржника, не відповідна умовам односторонньої операції. Нарешті, в зобов'язаннях, що виникають з складного юридичного складу, поведінка повинна відповідати всім елементам цього складного юридичного складу. Інакше поведінка боржника отримує протиправний характер.

     Протиправна поведінка знаходить вираження  у вигляді протиправної активної або пасивної дії. Активна дія боржника буде протиправною, якщо вона або прямо заборонена законодавчим актом, або суперечить певному правовому актові, договорові або умовам односторонньої угоди. Наприклад, ст. 162 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання зобов'язання, ст. 12 Закону "Про захист прав споживачів" зобов'язує продавця після оплати передати споживачеві товар належної якості.

       Бездіяльність лише в тому  разі стає протиправною, якщо  на обличчя покладений юридичний обов'язок діяти у відповідній ситуації. Обов'язок діяти може витікати з умов укладеного договору. Так, протиправним є бездіяльність постачальника, що не здійснив поставку товару в терміни, визначені договором поставки. Обов'язок діяти може витікати із службового положення особи. Так, працівник рятувальної станції повинен прийняти всі необхідні і можливі заходи по порятунку потопаючого. Невиконання цього обов'язку робить його поведінку протиправною. Бездіяльність же відпочиваючих на пляжі громадян не носить протиправного характеру, оскільки на них лежить лише моральний обов'язок по порятунку потопаючого. Обов'язок зробити певну дію може витікати із закону.  Протиправною пасивною дією буде поведінка громадянина, який знайшов загублену кимось річ і не повідомив про це особу, що її загубила (ст. 138 ЦК України). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.3. Шкода.

     Під шкодою розуміють зменшення або  втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Зменшення або втрата майна потерпілого тягне за собою виникнення майнової шкоди, а також особистого блага — немайнової шкоди, яку також називають моральною шкодою.

     Оскільки  відшкодування шкоди можна застосовувати  у всіх випадках порушення цивільних  прав, за деякими винятками, передбаченими  законом або договором, ця форма цивільно-правової відповідальності належить до загальних умов цивільно-правової відповідальності.

     Одним із способів відшкодування майнової шкоди є відшкодування збитків. Як правова категорія, збитки — це викликані неправомірною поведінкою негативні наслідки у майновій сфері потерпілого ^[5;100-107] . Збитками також називають грошовий вираз майнової шкоди. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.