Поділ та порядок поділу спільного майна подружжя

Розділ ІІ. Поділ та порядок поділу спільного майна подружжя

Майно, яке належить подружжю на праві  спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна  стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим  із подружжя[12;c.23]

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування  шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК дружина і  чоловік мають право на поділ  майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від  розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному  або судовому порядку. Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного  з них у праві на майно, а  також дійшло згоди щодо конкретного  поділу майна відповідно до цих часток. Сімейне законодавство встановлює спеціальну форму лише для договору про поділ нерухомого майна подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК договір про  поділ жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бути нотаріально  посвідчений.

Умови поділу майна подружжя можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна або  визначатися у шлюбному договорі подружжя. Різниця між цими договорами полягає в тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже  належить подружжю на праві спільної власності, у той час, як умови  шлюбного договору можуть стосуватися  майна, яке подружжя придбає у  майбутньому і яке є відсутнім  на момент укладення договору.

Якщо між подружжям виникає  спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного  майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. При  поділі майна суду в першу чергу  необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії  об’єктів:

а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві  спільної сумісної власності;

б) кредиторські вимоги подружжя (право  вимоги за договором позики, купівлі-продажу  тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

 в) боргові зобов’язання  подружжя (зобов’язання, за якими  подружжя виступає як боржник  і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ  тощо). Поділ майна здійснюється  з урахуванням вартості речей,  які належать подружжю на праві  спільної власності, а також  розміру їх кредиторських вимог  та боргових зобов’язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в  праві на майно, і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства  частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило  не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба  тощо) самостійного заробітку (доходу) [11;ч. 1 ст.60].

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила  щодо рівності часток подружжя в праві  на майно. Відповідно до цього суд  може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. По-перше, суд  може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з  подружжя за обставин, що мають істотне  значення, зокрема якщо один із них  не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам  сім’ї (ч. 2 ст. 70 СК). По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно  того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні  діти, за умови, що розмір аліментів, які  вони одержують, недостатній для  забезпечення їхнього фізичного, духовного  розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК). Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов’язується лише з випадками стягнення аліментів  на дитину. Така новела сімейного законодавства  здається невдалою.

Після визначення судом частки кожного  з подружжя в праві на майно  здійснюється другий етап — безпосередній  поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному  з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя. По-перше, відповідно до ст. 71 СК суд  може винести рішення щодо поділу майна в натурі. По-друге, суд може прийняти рішення про присудження  майна одному з подружжя з покладенням  на нього обов’язку надати другому  з подружжя компенсацію замість  його частки у праві спільної сумісної власності [11; 2, 4, 5 ст. 71 ]

При цьому, за СК, присудження такої  компенсації можливо лише за згодою особи, яка її отримує. Крім того, присудження  грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Хоча це не передбачено в СК, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям  з урахуванням їх вартості й частки кожного із подружжя в спільному  майні. Такий спосіб поділу є найбільш поширеним. У процесі поділу майна  суди можуть одночасно застосовувати  не один спосіб, а їх комбінацію: щодо одних видів майна застосувати  поділ у натурі, щодо інших —  передачу одному із подружжя з зобов’язанням  певної компенсації другому, а треті  види речей розподілити між сторонами  з урахуванням їх вартості. Важливо  зазначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.

До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного  майна у будь-який час. Позовна  давність до таких вимог не застосовується (ч. 1 ст. 72 СК). Це правило підвищує можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя. До вимог про  поділ майна, що є об’єктом права  спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки [11;ч. 2 ст. 72 ]

2.1 Поділ  спільного майна подружжя в  судовому порядку

 При недосягненні угоди спільне  майно подружжя ділиться у  судовому порядку. Справи про  розподіл між подружжям спільно  нажитого майна незалежно від  ціни позову, відповідно до ст.80 ЦПК, розглядаються світовими  суддями в якості суду першої  інстанції. Розмір державного  мита з позовних заяв про  поділ спільного майна подружжя  визначається у відсотках до  ціни позову.

Слід мати на увазі, що при подачі в суд одним з подружжя позову про поділ спільного майна подружжя суд (суддя) може вжити заходів до забезпечення позову. Це можливо у будь-якій стадії цивільного процесу як за заявою та клопотанням зацікавленої дружина, так і з ініціативи суду (судді). Можуть, зокрема, повинна братися наступні заходи  щодо забезпечення позову:                                   накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; заборона відповідачу здійснювати певні дії; заборона іншим особам передавати майно відповідачу чи виконувати по відношенню до нього інші зобов'язання. Причому в необхідних випадках судом або суддею можуть бути прийняті інші заходи щодо забезпечення позову, а також може бути допущена декілька видів забезпечення позову.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання  судових постанов.

Суд може врахувати й інші заслуговують на увагу інтереси одного з подружжя. Зокрема, частка одного з подружжя може бути збільшена (а іншого чоловіка, відповідно, зменшена) з урахуванням  його непрацездатності, а також у  випадках, коли чоловік чи жінка  не отримував доходів без поважних причин або витрачав спільне майно  подружжя на шкоду інтересам сім'ї (зловживання спиртними напоями  або наркотичними засобами, азартні  ігри, лотереї).

Необхідно також зазначити, що суд має право  відступити від початку рівності часток у спільному майні подружжя за наявності однієї з зазначених сімейному кодексі обставин, тому що закон не вимагає їх сукупності.

Обставини, що дають суду право  відступити від початку рівності часток подружжя, повинні існувати на момент вирішення спору про  поділ майна. Визначення часток подружжя у спільному майні здійснюється судом в ідеальному виразі (1 / 2, 2 / 3, 1 / 3 і т.п.), тобто як часткою у праві, а потім за бажанням подружжя здійснюється натуральний розділ майна згідно присуджених їм часткам.

До складу майна, що підлягає розподілу, включається загальне майно подружжя (у тому числі і грошові суми), нажите подружжям в період шлюбу  і наявне у них в наявності  на час розгляду справи судом чи перебуває у третіх осіб (оренда, безоплатне користування, зберігання, довірче управління, підряд тощо). При розподілі майна враховуються також загальні борги подружжя та права вимоги за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Загальні борги подружжя (наприклад, кредит у комерційному банку на потреби сім'ї) і права вимоги (наприклад, по цінних паперах - акцій, облігацій, векселів). Подружжя має право вимагати розділу всіх різновидів загального майна, включаючи цінні папери, вклади, паї, частки в капіталі, внесені в кредитні установи чи інші комерційні організації на ім'я одного з них, та ін.  При цьому важливо встановити дійсну вартість майна з урахуванням його реальної ціни не на момент придбання, а на день розділу майна. Тут до уваги повинні бути прийняті як ступінь його зносу і втрати споживчої вартості (автомашини з великим терміном експлуатації, телевізори, аудіо-та відеотехніка застарілих моделей і т.п.), так і, навпаки, можливість істотного зростання вартості майна внаслідок інфляції та інших причин (предмети антикваріату, об'єкти нерухомості, у тому числі житлові будинки і квартири, котеджі, цінні папери тощо). Якщо судом не будуть вжиті вичерпні заходи до правильного визначення складу спільного майна подружжя та його вартості на момент винесення рішення, то це призведе до необґрунтованості судового рішення.

У разі коли при розгляді судом  справи про поділ спільної власності  подружжя буде встановлено, що один з  подружжя всупереч вимогам відчуження спільного майна або витратив його на свій розсуд усупереч волі другого з подружжя і не в інтересах сім'ї або приховав майно, то при розділі має бути враховано це майно або його вартість.

Розглядаючи справу про поділ спільного  майна подружжя, суд також визначає види майна, що не підлягає поділу. Так, зі складу майна, заявленого подружжям  до розділу (воно відображено в опису  майна), суд виключає власність кожного  з подружжя (роздільну власність).

Не підлягають розділу речі, придбані виключно для задоволення потреб неповнолітніх дітей. Вони передаються  тому з подружжя, з яким проживають діти, причому без будь-якої компенсації  іншому. До таких речей, відносяться  одяг, взуття, шкільне і спортивне приладдя, музичні інструменти, дитяча бібліотека і інші, не наведені у тексті статті речі (ігрові приставки, картриджі і т.п.). Примітно, що закон не говорить у даному випадку про те, що це повинні бути спільні діти подружжя.

Не враховуються при розділі  спільного майна подружжя вклади, внесені подружжям за рахунок  загального майна на ім'я їхніх  спільних неповнолітніх дітей. Такі вклади вважаються належними дітям. Якщо ж один з подружжя робить внески до банківської установи на ім'я  своєї дитини від попереднього шлюбу  без згоди другого з подружжя, але за рахунок спільних коштів, то даний внесок підлягає розподілу.

Встановивши складу майна подружжя, що підлягає розподілу, і його вартість, суд визначає, яке конкретно майно  підлягає передачі кожному з подружжя відповідно до його частки. При вирішенні  даного питання суд, природно, керується побажаннями подружжя. А якщо подружжя не може прийти до згоди, то суд присуджує спірні предмети зі складу спільного майна з урахуванням всіх обставин справи тому з подружжя, хто найбільше їх потребує (у зв'язку зі станом здоров'я, професійною діяльністю, для виховання неповнолітніх дітей). Суд може передати одному з подружжя майно, вартість якого перевищує його частку, якщо розподілити майно відповідно з певними частками неможливо. Питання про грошову компенсацію може виникнути і при розділі майна, що складається з предметів професійної діяльності (медичне обладнання, швейне обладнання, музичні інструменти, студія звукозапису та ін.)На практиці предмети професійної діяльності передаються дружину, здійснює відповідну діяльність, а іншому чоловікові присуджується відповідна компенсація відповідно до його частки в загальному майні. Грошова компенсація присуджується судом одному з подружжя і в тому випадку, коли суд не задовольняє його вимоги про виділ частки із спільного майна в натурі. В окремих випадках з урахуванням конкретних обставин справи суд може передати неподільну річ у власність одному з подружжя, що має значну зацікавленість у її використанні, незалежно від розміру його частки, а іншому чоловікові відповідно присудити грошову або іншу компенсацію (інше майно, заявлене до розділу, відповідної вартості). Неможливість поділу спільного майна в натурі або виділу з нього частки в натурі не виключає права одного з подружжя заявити вимогу про визначення судом порядку користування цим майном, якщо цей порядок не встановлено угодою сторін (мова може йти про житловому будинку, квартирі, земельній ділянці). Вирішуючи таку вимогу, суд враховує фактично склався порядок користування майном, який може точно не відповідати часткам у праві спільної власності, потреба кожного з подружжя в цьому майні і реальну можливість спільного користування.

2.2 Визначення часток  при поділі спільного майна  подружжя.

Визначення  розміру часток дружини та чоловіка в праві власності на майно  може бути здійснене: