Права авторів. Захист авторського права

     - автори;

     - співавтори;

     - спадкоємці;

     - правонаступники; 

     - видавці. 

     Представляти  інтереси власників авторських прав можуть організації колективного управління правами.

     Автор — фізична особа, яка своєю  творчою працею створила твір

     Співавторами  є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

     Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно  від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається  із частин, кожна з яких має самостійне значення.

     Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.

     Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

     Майнові права авторів та інших осіб, які  мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права  автора.

     Одним з найбільш ефективних способів реалізації та захисту майнових прав авторів  є колективне управління правами. Масове використання права не дає можливості їхнім власникам самостійно здійснювати  контроль за їх розповсюдженням. Отож безперечною альтернативою є  звернення до послуг спеціалізованих  організацій колективного управління – установ, які управляють майновими  правами суб’єктів авторського  права та не мають на меті отримання  прибутку. Метою діяльності цих організацій  є захист майнових прав авторів, одержання винагороди за використання об’єктів інтелектуальної власності та розподіл її між авторами.

     Брак  досвіду в організації ефективної системи управління авторськими  правами стримує розвиток цього  напряму: досі не розроблені чіткі механізми  отримання та розподілу авторської винагороди, не врегульовано методи проведення експертної оцінки. На актуальну проблему для працівників сфери масової  інформації перетворюється вузька спеціалізація  подібних організацій колективного управління правами. Пріоритетним є  управління правами авторів аудіовізуальних  творів, пісенних текстів і композиторів. Одночасно права журналістів  і фотографів організації колективного управління, зазвичай, не захищають, аргументуючи це нібито відсутністю попиту на повторне використання матеріалів ЗМІ. Тож для  створення не лише функціональної, але й ефективної системи колективного управління правами необхідно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн, в яких організації колективного управління успішно працюють вже не один десяток років.

     РОЗДІЛ 3 Права авторів. Захист авторського  права 

     3.1. Права авторів 

     Згідно  з українським законодавством про  авторське право, первинним власником  виключних прав, пов’язаних зі створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва, є автор. Йому належать особисті немайнові та майнові права (див.рис.3.1).

     Права авторів :

     -особисті - немайнові права. Невідчужувані та не можуть бути передані іншим особам. Можуть захищатися спадкоємцями автора;    

     -виключні- майнові права. Можуть передаватися автором і його правонаступниками відповідно до авторського договору, у спадок або іншим способом.   

     -право на винагороду - автор або право- власник має право на справедливу винагороду за будь-яке використання твору. Законом передбачена можливість використання твору без дозволу автора, але з виплатою йому винагороди.

     Автору  належать такі особисті немайнові права:

     1) вимагати визнання свого авторства  шляхом зазначення належним чином  імені автора на творі і  його примірниках і за будь-якого  публічного використання твору,  якщо це практично можливо; 

     2) забороняти під час публічного  використання твору згадування  свого імені, якщо він як  автор твору бажає залишитись  анонімом;

     3) вибирати псевдонім, зазначати  і вимагати зазначення псевдоніма  замість справжнього імені автора  на творі і його примірниках  і під час будь-якого його  публічного використання;

     4) вимагати збереження цілісності  твору і протидіяти будь-якому  перекрученню, спотворенню чи іншій  зміні твору або будь-якому  іншому посяганню на твір, що  може зашкодити честі і репутації  автора.

     До  майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

     а) виключне право на використання твору;

     б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

     Майнові права автора (чи іншої особи, яка  має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі  згідно з положеннями статті 31 цього  Закону, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права.

     Виключне  право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське  право) дозволяє йому використовувати  твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

     Виключне  право автора (чи іншої особи, яка  має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти  або забороняти:

     1) відтворення творів;

     2) публічне виконання і публічне  сповіщення творів;

     3) публічну демонстрацію і публічний  показ; 

     4) будь-яке повторне оприлюднення  творів, якщо воно здійснюється  іншою організацією, ніж та, що  здійснила перше оприлюднення;

     5) переклади творів;

     6) переробки, адаптації, аранжування  та інші подібні зміни творів;

     7) включення творів як складових  частин до збірників, антологій,  енциклопедій тощо;

     8) розповсюдження творів шляхом  першого продажу, відчуження іншим  способом або шляхом здавання  в майновий найм чи у прокат  та шляхом іншої передачі до  першого продажу примірників  твору; 

     9) подання своїх творів до загального  відома публіки таким чином,  що її представники можуть  здійснити доступ до творів  з будь-якого місця і у будь-який  час за їх власним вибором; 

     10) здавання в майновий найм і  (або) комерційний прокат після  першого продажу, відчуження іншим  способом оригіналу або примірників  аудіовізуальних творів, комп’ютерних  програм, баз даних, музичних  творів у нотній формі, а  також творів, зафіксованих у  фонограмі чи відеограмі або  у формі, яку зчитує комп’ютер; 

     11) імпорт примірників творів. Цей  перелік не є вичерпним. 

     Метою авторського права є не надання  необмежених можливостей авторам, а встановлення розумного балансу  інтересів між ними та потенційними користувачами їхніх здобутків. Саме тому в законодавстві встановлено  випадки, коли використання авторських творів без дозволу автора є дозволеним. Усі вони застосовуються лише до творів, які вже були правомірно оприлюднені (опубліковані, передані в ефір, публічно виконані тощо).

     Засобам масової інформації дозволяється із зазаначенням імені автора та джерела  інформації вільно використовувати:

     - публічно виголошені промови,  звернення, доповіді й інші  твори з інформаційною метою  та в обсязі, виправданому метою; 

     - попередньо опубліковані в газетах  або журналах чи публічно сповіщені  твори з поточних економічних,  політичних, релігійних і соціальних  питань (якщо це спеціально не  заборонено автором);

     - твори, побачені та почуті під  час поточних подій, з інфомаційною  метою.

     Власник виключних прав на твір може вимагати від суду для захисту своїх  прав вчинення таких дій:

     - визнання своїх прав;

     - поновлення своїх прав;

     - припинення дій, що порушують  права власника;

     - примусового виконання обов’язків  у натурі;

     - відшкодування збитків, виплати  компенсації, стягнення доходу, отриманого  внаслідок порушення; 

     - відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 

     - інших передбачених законом дій  для забезпечення позову.

     3.2. Цивільно-правовий захист авторського  права 

     Зазвичай, авторсько-правові спори розглядаються  районними, міськими й обласними  судами загальної юрисдикції, адже спеціалізованих судів Україна  поки що не має. Якщо ж обидві сторони  конфлікту є юридичними особами, - справа може бути розглянута в господарському суді. Законодавство передбачає також  можливість передання справ на розгляд  до третейського суду.

     Підставою для судового захисту прав є такі порушення:

     - вчинення будь-якою особою дій,  які порушують особисті немайнові  та майнові права суб’єктів  авторського права і (або) суміжних  прав чи створюють загрозу  такого порушення;

     - піратство у сфері авторського  права; 

     - плагіат — оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого  твору під іменем особи, яка  не є автором цього твору; 

     - ввезення на митну територію  України без дозволу осіб, які  мають авторське право і (або)  суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних  програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

     - будь-які дії для свідомого  обходу технічних засобів захисту  авторського права і (або) суміжних  прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження  і застосування засобів для  такого обходу;

     - підроблення, зміна чи вилучення  інформації, зокрема в електронній  формі, про управління правами  без дозволу суб’єктів авторського  права і (або) суміжних прав  чи особи, яка здійснює таке  управління;

     - розповсюдження, ввезення на митну  територію України з метою  розповсюдження, публічне сповіщення  об’єктів авторського права і  (або) суміжних прав, з яких  без дозволу суб’єктів авторського  права і (або) суміжних прав  вилучена чи змінена інформація  про управління правами, зокрема  в електронній формі. 

     Поширеною формою цивільної відповідальності є відшкодування завданих збитків. Найпоширенішою є вимога авторів  про виплату їм грошової компенсації. Популярність такої форми відшкодування  збитків пояснюється тим, що позивач  у цьому разі не повинен обгрунтовувати заявлений ним розмір компенсації, достатньо тільки довести факт порушення  майнових прав. Натомість, для стягнення  прибутку з відповідача, що був отриманий  ним унаслідок порушення прав автора, необхідно спочатку довести  наявність цих прибутків. Це не завжди так легко зробити. Отож, якщо автор  вимагає виплати компенсації, а  порушення є досить очевидним, відповідач, зазвичай, намагається вирішити справу в досудовому порядку. Розмір компенсації  в такому випадку коливається  між 20 та 100 неоподатковуваними мінімумами доходів громадян за одне бездоговірне використання твору, тоді як при судовому розгляді справи ці суми зростають  як мінімум удвічі.

     Автор також може вимагати компенсації  моральної шкоди, якщо внаслідок  порушення його прав він зазнав моральних  страждань. Через специфічність  поняття моральної шкоди довести  її наявність проблематично, тому від  автора вимагають лише грошової оцінки заподіяної йому моральної шкоди. Вимагати моральної компенсації потрібно за умов, якщо порушені немайнові права  автора, зокрема, право на ім’я, на оприлюднення твору тощо.

     Мати  справу з юридичною особою як відповідачем перпективніше з погляду реальності одержання компенсації. Однак, на практиці юридичні особи часто організовують  свою роботу так, щоб у разі виникнення конфлікту перекласти відповідальність на плечі фізичної особи. Завдяки такому механізмові юридичні особи уникають відповідальності й обходяться мінімальними витратами, отримуючи при цьому за незаконне використання авторських прав високі прибутки.

     3.3. Кримінально-правовий захист авторського  права