Права авторів. Захист авторського права

     Якщо  застосування цивільно-правових способів захисту не дає результатів, порушників можна притягти до кримінальної відповідальності. У сфері авторського права  цю можливість тривалий час вважали  крайнім заходом і майже не застосовували. Однак, з появою в 2001 р. нового Кримінального кодексу  України ситуація помітно змінилася. На відміну від попереднього Кримінального  кодексу України 1960 р., охорона авторських прав здобула тут суттєву підтримку. Так, статтями 176 та 177 КК України за незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури та мистецтва, а також інше використання чужих  творів передбачений штраф від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів (від 1000 до 2000 – при повторному порушенні) чи виправні роботи й навіть позбавлення  волі строком до двох років. Кримінальна  відповідальність настає за умови, якщо:

     - об’єкт авторського права, права  на який були порушені, охороняється  законом; 

     - злочинні дії були здійснені  навмисно;

     - порушення завдало матеріальної  шкоди суб’єктові авторського  права у значному, великому чи  особливо великому розмірі. 

     Відповідно  до ст.176 КК України матеріальна шкода  вважається завданою у значному розмірі, якщо її розмір у 20 і більше разів  перевищує неоподатковуваний мінімум  доходів громадян, у великому розмірі  – якщо її розмір у 200 і більше разів  перевищує неоподатковуваний мінімум  доходів громадян, а завданою в  особливо великому розмірі - якщо її розмір у 1000 і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів  громадян.

     Розглянуті  дії тягнуть за собою кримінальну  відповідальність лише в разі, якщо вони умисно вчинені (тобто порушник знав, що він порушує чужі авторські  права та передбачав наслідки своїх  дій). Дії, заподіяні з необережності, не є предметом карного переслідування.

     Розглянемо  переваги кримінального процесу  порівняно з процедурою цивільного судочинства. Позивач у кримінальній справі не тільки не сплачує судового збору (державного мита) при поданні  цивільного позову в кримінальній справі, але й може перекласти пошук доказів  для обгрунтування пред’явлених до цивільного відповідача вимог  на плечі представників державного обвинувачення. Також позивач отримує  додаткові гарантії щодо забезпечення доказів, потрібних для обгрунтування  його вимог. Навіть поза відповідними нормами Кримінального кодексу, згідно з ч.2 ст.53 Закону України “Про авторське право і суміжні  права”, за наявності достатніх  даних про вивчення порушення  авторського права, за яке передбачена  кримінальна відповідальність, орган  дізнання, слідства чи суд зобов’язані  вжити заходів для забезпечення розшуку й накладення арешту на примірники творів щодо яких припускається, що вони є контрафактними. Також арешту підлягають документи, рахунки й інші предмети, що можуть бути доказами вчинення протиправних дій. Зазначені заходи надають можливість забезпечити цілісність доказів  до розгляду справи в суді. І навіть якщо кримінальна справа буде закрита, її матеріали можуть бути долучені (якщо позивач вимагатиме розгляду справи в порядку цивільного судочинства) як докази до цивільного процесу. Варто  зазначити, що кримінальна відповідальність не поширюється на порушення немайнових прав , а саме: на право на ім’я, право  на оприлюдненя твору, на захист репутації  та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

     І.Нормативні акти

     1. Конституція України. - К.: Юрінком  Інтер, 1998.-72с. 

     2. Цивільний кодекс України // ВВР  України. – 2003. - №№40-44. - Ст.356.

     3. Кримінальний кодекс України  // ВВР України. – 2001. №25-26. - Ст.131.

     4. Закон України “Про авторське  право і суміжні права” від  23 грудня 1993 р. // ВВР України. –  1994. - №13. - Ст.64.

     5. Закон України “Про інформацію”  від 2 жовтня 1992 р. // ВВР України.  – 1992. - №48. - Ст.650.

     6. Закон України “Про друковані  засоби масової інформації (пресу)  в Україні” від 16 листопада  1992 р. // ВВР України. – 1993. - №1. - Ст. 1.

     7. Закон України “Про кінематографію”  від 13 січня 1998 р. // ВВР України.  – 1998. - №22. - Ст.114.

     8. Закон України “Про телебачення  і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994. - №10. - Ст. 43.

     9. Закон України “Про власність”  від 7 лютого 1991 р. // ВВР України.  – 1991. - №20. - Ст.249.

     10. Закон України “Про видавничу  справу” від 5 червня 1997 р. // ВВР  України. – 1997. - №32. - Ст.206.

     11. Закон України “Про внесення  змін до деяких законодавчих  актів України щодо посилення  відповідальності за порушення  прав на об’єкти права інтелектуальної  власності” від 5 квітня 2001 р. // ВВР  України. – 2001. - №23. - Ст.117.

     12. Закон України “Про внесення  змін до Цивільного кодексу  Української РСР” від 4 лютого 1994 р. // ВВР України. – 1994. - №24. - С.687.

     ІІ. Навчальна література

     13. Авторське право і суміжні  права / За ред. О.Святоцького  і В.Дроб’язка. – К., 2000. – С.29-33.

     14. Афанасьєва К.О. Авторське право:  Практ.посіб. - К.: Атіка, 2006. – 224 с. 

     15. Дроб’язко В.С. Право інтелектуальної власності. – К., 2004.

     16. Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. – 1998. - № 12. - С.95.

     17. Прахов Б.Г. Уголовный кодекс Украины и охрана интеллектуальной собственности // Защита прав интеллектуальной собственности: проблемы и пути решения. – Симферополь, 2003. – С. 3-4

     18. Серебровський В.І. Вопросы советского авторского права.- М., 1956. – С.32.

     19. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.