Правова природа договору міни

Фактично ні в Цивільному кодексі,ні в Податковому кодексі  немає заборони зарахування зустрічних вимог у зовнішньоекономічній діяльності.Цей  факт визнала і Державна податкова  служба України додавши,що таке зарахування податківці розглядають як цілком законну бартерну операцію,яка не тягне за собою нарахування пені.

Згідно з п.5 ст.293 Господарського кодексу,до договору міни(бартеру) в  зовнішньоекономічній застосовуються правила,що регулюють договори купівлі-продажу,поставки,контрактації,якщо бартерний договір містить їх елементи та якщо це не суперечить законодавству та відповідає суті відносин[3].

Зовнішньоекономічний  бартерний договір повинен бути складений відповідно до вимог Цивільного кодексу,Господарського кодексу,Законy України’’Про зовнішньоекономічну діяльність’’.

Згідно з ч.3 ст.382 Господарського кодексу та абзацу 6 ст.5 Закону України  ’’Про зовнішньоекономічну діяльність’’ форми зовнішньоекономічної діяльності бартерного договору залежатиме від  місця його укладення(в україні чи за її межами),що й буде вирішальним при визначенні застосування права країни укладення.

Але якщо предметом договору є земельні ділянки,будівлі та інше нерухоме майно,розміщене на території  України,то відповідно до частини 4 ст.382 господарського кодексу форма таких договорів має відповідати виключно вимогам українського законодавства[3].

Обов’язковою вимогою  для бартерних договорів є  укладення їх у письмовій формі.Звісно,за умови,що інші вимоги не передбачено  міжнародним договором України або законом.У будь-якому разі при укладенні бартерного договору слід враховувати п.6 ст.382 Господарського кодексу,яка встановлює,що будь-якій зовнішньоекономічний договір повинен відповідати вимогам законодавства України або чинним міжнародним договорам,згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.Інакше такий договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Обов’язковими реквізитами  зовнішньоекономічного бартерного договору є визначення одиниці,порядку  виміру та вартості предмета обміну(товару,робіт або послуг).

Ціну зовнішньоекономічного  бартерного договору сторони встановлюють самостійно.При цьому враховуються як попит із пропозицією,так і  інші фактори,що діють на відповідних  ринках на момент укладення бартерного договору.І хоча бартер — це фактично обмін товарами (послугами),договір обов’язково має містити їх оцінку в грошовому еквіваленті[18].

З метою оподаткування  ціна бартерної угоди має бути нижчою за звичайну ціну. Згідно Закону України ’’Про оподаткування прибутку підприємств’’,звичайна ціна — це ціна,яка визначена сторонами договору та відповідає рівню справедливих ринкових цін[5].Обов’язок обґрунтувати рівень застосовуваних звичайних цін покладено на підприємство.А факт порушення щодо застосування звичайних цін підприємством повинні доводити податківці.

У деяких випадках ціни зовнішньоекономічного  договору визначають відповідно до індикативних цін.Перелік товарів та рівень індикативних цін затверджується Міністерством  економіки України та публікується в офіційних виданнях.

Особливістю бартерного договору є необхідність окремо зазначити  загальну вартість імпортованих товарів (робіт,послуг) та,відповідно,загальну вартість експортованих товарів (робіт,послуг) з відображенням в іноземній  валюті.Обов’язково вказується точне найменування (марку,сорт) зустрічних поставок.Якщо бартерна операція передбачає велику кількість товарів різної якості та асортименту або якщо предмет договору потребує докладнішої характеристики,тоді всі необхідні дані записуються у спеціальному додатку до бартерного договору— специфікації.У підсумку дані,зазначені у специфікації,повинні збігатися із загальною вартістю експорту т імпорту товарів (робіт,послуг) за договором[22,ст.408].

   Таким чином,бартер(товарний обмін) — це господарська операція,яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,послуги) у будь-якій формі. За договором міни (бартеру) у галузі зовнішньоекономічної діяльності можливість здійснення грошової доплати виключається. Здійснення розрахунку грошовими коштами допускається лише після зміни виду договору. Тобто, договір бартеру передбачає обмін певної кількості одного товару (робіт, послуг) на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару, і його особливістю є невикористання грошової форми розрахунків.

 

          3.2.Обмеження та ліцензування

Держава може запроваджувати обмеження на імпорт чи експорт товарів  при зовнішньоекономічному договорі.У  нормативних документах вказується перелік товарів,на які поширюються  зазначені обмеження.

Крім того,Кабінет  Міністрів України  щокварталу уточнює переліки товарів(робіт,послуг) з використанням яких здійснюються бартерні операції та перелік високоліквідних товарів.Такі переліки формуються на основі поданих до Кабінету Міністрів пропозицій від Міністерства економіки України.

Ще донедавна в Україні була обов’язковою державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів(у тому числі тих,предметом яких були товари,експортовані за бартером),її здійснювали:Міністерство економіки України,уповноважене ним Міністерство економіки Автономної Республіки Крим та відповідні структурні підрозділи обласних Київської і Севастопольської міська адміністрацій.Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів істотно гальмувала строки піписання таких договорів,а отже,негативно впливала на результати господарської діяльності вітчизняних підприємств.Тому указом Президента України від 29.06.2005 року № 1003/2005 її було скасовано[22].

Товарообмінні (бартерні) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності,що здійснюються без розрахунків через банки,підлягають ліцензуванню у порядку,встановленому ст.16 Закону України’’Про зовнішньоекономічну діяльність’’.Процедура отримання ліцензії передує митному оформленню товарів,яке своєю чергою потребує наявності оригіналу ліцензії на товар,що експортується(імпортується).

Залежно від того,чи встановлено  квоти(кількісні або інші обмеження) для товарів,які експортуються(імпортуються),їх ліцензування може бути автоматичним або не автоматичним.Автоматичне  ліцензування дає дозвіл на експорт(імпорт) товарів протягом визначеного терміну,в разі якщо на такий товар не встановлено квоти (кількісного або іншого обмеження).Інакше запроваджується не автоматичне ліцензування.При автоматичному ліцензуванні термін отримання ліцензії не повинен бути більшим за 10 робочих днів з дати одержання заявки та інших необхідних документів,а при не автоматичному термін збільшується до 30 днів з дати одержання заявки.

Загалом режим ліцензування експорту(імпорту) товарів,а також встановлення квот (кількісних або інших обмежень) запроваджується рішенням Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої вдади з питань економічної політики.На кожен вид товару,що підлягає ліцензуванню,встановлюється лише один вид ліцензії(силка Зед).Для її отримання підприємство подає заявку встановленої форми до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики або до відповідного органу Автономної Республіки Крим,структурного підрозділу обласної,Київської і Севастопольської міських держадміністрацій(у рамках їх повноважень).

Про здійснення бартерних взаєморозрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності слід орган Державної податкової служби.при цьому,згідно з Законом України’’Про зовнішньоекономічну діяльність’’,оскільки саме органи Державної податкової служби контролюють надходження товарів за імпортною частиною бартерного договору.

Згідно Закону України ’’Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності’’ повідомляти державні органи про проведення бартерної операції треба протягом п’яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа,що засвідчує виконання робіт чи надання послуг у рамках бартерних відносин[4].

          Строки проведення бартерних операцій визначено у ст.2 Закону України ’’Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності’’ відображені в таблиці:

Таблиця (3.1)

Предмет імпортної частини бартерного договору	Строки ввезення на митну територію  України
Товари	У строки,зазначені у такому договорі,але  не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення
Роботи чи послуги	У строки,зазначені у такому договорі,але  не пізніше 90 календарних днів з  дати митного оформлення
Високоліквідні товари(їх перелік  встановлюється Кабінетом Міністрів  України	Строки ввезення не повинні перевищувати 60 календарних днів
Каучук натуральний,синтетичний	Якщо імпорт здійснюється з країн  Північної та Латинської Америки,Японії,Південно-Східної  Азії,Центральної та Південної Африки,-строк  їх ввезення на митну територію України не повинен перевищувати 150 календарних днів з дати митного оформлення товарів

         Отже, товарообмінні (бартерні) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності,що здійснюються без розрахунків через банки,підлягають ліцензуванню у порядку,встановленому ст.16 Закону України’’Про зовнішньоекономічну діяльність’’. Встановлено, що при укладенні і виконанні договору бартеру необхідно враховувати, що товари, які є предметом договору бартеру, можуть підпадати під режим ліцензування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

          Отже,за результатами  дослідження договору міни (бартеру) можна зробити такі висновки:

          За договором міни(бартеру) кожна  із сторін зобов’язується передати  другій стороні у власність  один товар в обмін на інший  товар. В договорі міни кожен  з учасників договору вважається продавцем майна,яке він передає,і покупцем майна,яке він набуває.Тому до договору міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу,якщо інше не випливає з відносин сторін.

          Договір міни є  регулятором взаємовідносин між виробниками і споживачами,а також спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна.

          Договір міни є взаємною угодою, тому в ньому містяться окремі положення, умови, які визначають права та обов’язки сторін, сутність яких становить зміст договору.

 При  укладенні договору міни виникає принаймні два зобов’язання: зобов'язання однієї сторони передати товар іншій стороні у власність у правовій формі купівлі-продажу, роздрібної купівлі-продажу, поставки, постачання ресурсами через приєднану мережу; 2) зобов'язання іншої сторони здійснити такі ж дії на користь першої сторони в одній із правових форм, визначених вище. Право власності на обмінювані товари виникає одночасно в момент виконання зобов'язання щодо передання товарів стороною, яка передає товар останньою (зазначаючи мовою податкового законодавства, — момент виникнення права власності визначається за другою подією, за моментом здійснення балансуючої операції).

 Спірні ситуації, пов'язані з обмеженням договору міни від інших договорів (в першу чергу купівлі-продажу), виникають не тільки в сфері цивільного, а й інших галузей права, наприклад, податкового.

 Бартер(товарний обмін) — це господарська операція,яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,послуги) у будь-якій формі. За договором міни (бартеру) у галузі зовнішньоекономічної діяльності можливість здійснення грошової доплати виключається. Здійснення розрахунку грошовими коштами допускається лише після зміни виду договору. Тобто, договір бартеру передбачає обмін певної кількості одного товару (робіт, послуг) на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару, і його особливістю є невикористання грошової форми розрахунків.

          Товарообмінні (бартерні) операції  у сфері зовнішньоекономічної  діяльності,що здійснюються без розрахунків через банки,підлягають ліцензуванню у порядку,встановленому ст.16 Закону України’’Про зовнішньоекономічну діяльність’’. Встановлено, що при укладенні і виконанні договору бартеру необхідно враховувати, що товари, які є предметом договору бартеру, можуть підпадати під режим ліцензування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституція України прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 р. № 254к/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради  – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.

3.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18, № 19-20. – Ст. 144.

4.Закон України ’’Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності’’ від 23.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5 – 6. – Ст. 44.

5.Закон України ’’Про оподаткування прибутку підприємств’’ від 22.05.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 105 – 106.

6.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

7.Закон України ’’Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті’’ від 23.09.1994.//Відомості Верховної Ради України. –1994. – №40. – ст.364

8. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.

9. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: дис. канд. юрид. наук / А. В. Луць. – Львів, 2001. – 166 с.

10. Євстігнєєв А. В. Істотні умови договору за цивільним та господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал / А. В. Євстігнєєв. – 2006. – № 1. – С. 24.