Процесуальные сроки

ЦПК у певних випадках не встановлює конкретних процесуальних строків, а залишає їх на визначення суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин — на суд (суддю) і на осіб, які беруть участь у справі.

В новому ЦПК України  закріплено положення про встановлення судом строків з врахуванням принципу розумності (ст. 157 нового ЦПК України). Принцип розумності слід розуміти, як встановлення розумного терміну для вчинення процесуальних дій. Цей строк не повинен перевищувати нормативно визначеного строку. Призначення розумного строку повинно здійснюватися з врахуванням затрат праці на розгляд справи, складності вчинення процесуальних дій, умов і можливості їх виконання. Суд повинен визначати строки в залежності від конкретних обставин справи, враховуючи час, необхідний і достатній для вчинення процесуальних дій, в тому числі строки доставки поштових повідомлень та інших способів отримання інформації.

Однак при цьому не можна створювати умови для зволікання та затягування процесу, враховуючи, що перебіг процесуальних строків, які призначає суд, не відображається на строках визначених законом.

Призначені судом процесуальні строки можуть бути різними. Вони залежать від характеру, конкретних обставин справи та змісту виконуваних процесуальних  дій. Так, суд (суддя) на клопотання осіб, які беруть участь у справі, може вимагати будь-які письмові або речові докази від інших осіб, із зазначенням строку, протягом якого вони мають бути подані до суду (статті 47, 48, 53 ЦПК). Визначення судом тривалості строку залежатиме від місця знаходження таких осіб, від часу, необхідного для зняття копії, й інших конкретних обставин. При залишенні заяви без руху суд повідомляє про це позивача і надає йому строк для виправлення недоліків такої заяви (ст.139 ЦПК). Суддя при відкладенні розгляду справи призначає новий процесуальний строк її розгляду (ст.176 ЦПК). Залежно від обставин справи суддя встановлює процесуальний строк відстрочки чи розстрочки виконання (ст.204 ЦПК).

Визначення тривалості процесуальних строків ЦПК у  деяких випадках покладає на осіб, які покликані виконувати конкретні процесуальні дії. Так, подача доказів може бути здійснена до початку судового засідання (ст.34 ЦПК), тобто протягом семи — двадцяти днів з дня прийняття позову в стадії підготовки справи до розгляду та плюс семи — п'ятнадцяти днів, передбачених для призначення справи до розгляду (статті 146, 148 ЦПК). Докази подаються сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, тому вони і визначають строки виконання цих процесуальних дій (ст.ЗО ЦПК). Процесуальні строки вступу в справу визначають треті особи, оскільки такий вступ можливий починаючи з порушення в суді цивільної справи до постановлення судового рішення (статті 107, 108 ЦПК).

З аналізу статей 34, 56, 68, 107, 108 та інших ЦПК витікає висновок, що процесуальні строки, які визначаються в нормах цивільного процесуального права вказівкою на подію, складаються з суми окремих процесуальних строків, встановлених для виконання конкретних процесуальних дій.[8;107]¹

Відповідно до ст. 68 ЦПК  цивільний процесуальний строк обчислюється роками, місяцями і днями, а також може визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюється годинами.

Важливим питанням є  видова класифікація цивільних процесуальних строків. Залежно від критеріїв, покладених в її основу можна виділити такі різновиди.

З огляду на те, яким чином  легітимований строк, виділяють: строки, встановлені законом, та строки, встановлені судом. При цьому пріоритет мають ті, що встановлені законом, і лише у випадку, коли цивільний процесуальний строк не визначений законом, він може бути встановлений судом.

Залежно від того, як чітко  визначені цивільні процесуальні строки, виділяють: абсолютно визначені (ті, що мають чітку визначеність шляхом встановлення їх тривалості, наприклад, З, 5, 7, 10 днів тощо), відносно визначені (ті, що мають відносну визначеність і можуть пов'язуватись з іншими подіями, наприклад, із позовною давністю (ст. 381 ЦПК), чи завершенням вчинення тієї чи іншої процесуальної дії) та невизначені (це строки, які не мають жодних вказівок на певну визначеність, наприклад, так званий розумний строк (ч. 4 ст. 9 ЦПК).

За ознакою тривалості можна визначити:

— строк не пізніше наступного дня від вчинення певної процесуальної дії передбачено для:

• оформлення протоколу (ч. З ст. 200 ЦПК);

• надіслання апеляційним  судом копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі (ст. 298 ЦПК);

• повідомлення судом  відповідного відділу державної виконавчої служби про подання скарги (ст. 384 ЦПК).

— 24-х годинний строк встановлений для таких випадків:

• психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє  до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку, якщо відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів (ч. 4 ст. 280 ЦПК);

• розгляду судом заяви  про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом госпіталізації особи до психіатричного закладу (ч. 1 ст. 281 ЦПК);

• подання заяви про  обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу (ст. 284 ЦПК).

— дводенний строк встановлюється для:

• розгляду судом заяви  про забезпечення позову, що надійшла до подання позовної заяви (ч. 2 ст. 153 ЦПК);

• розгляду судом заяви, що подана особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення (ч. 2 ст. 154 ЦПК).

— триденний строк передбачений для: видачі судового наказу по суті заявлених вимог у разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу (ст. 102 ЦПК);

• набрання судовим наказом  законної сили у випадку, коли в цей  період не надійшла заява від боржника (ст. 105 ЦПК);

• надіслання копій ухвал  стягувачеві та боржникові після  її постановлення (ст. 106 ЦПК);

• розгляду судом заяви  про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом психіатричного огляду (ч. 1 ст. 281 ЦПК);

• розгляду судом справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування після відкриття провадження у справі (ст. 285 ЦПК);

• надіслання судом першої інстанції справи до апеляційного суду (ст. 296 ЦПК);

• вирішення суддею-доповідачем  питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом (ст. 297 ЦПК);

• подання мирової  угоди, укладеної між сторонами, або відмови стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення (ч. 1 ст. 372 ЦПК);

• звернення учасників  виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ст. 385 ЦПК);

• надіслання судом стягувачеві  та боржникові копії ухвали про надання  дозволу на примусове виконання  рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ст. 395 ЦПК);

• надіслання судом заінтересованим  особам копії ухвали про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без  задоволення або про відмову  у задоволенні клопотання про  визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, з дня постановлення ухвали (ч. 8 ст. 401 ЦПК).

— п 'ятиденний  строк встановлюється у випадках, коли:

• судом розглядається  заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк (ст. 106 ЦПК); розглядається заява про забезпечення доказів (ч. 2 ст. 135 ЦПК);

• особи, які не мають  можливості подати доказ, який вимагає  суд, взагалі або у встановлені  судом строки повідомляють суд (ч. 4 ст. 137 ЦПК);

• розглядаються зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання (ч. 4 ст. 199 ЦПК);

• залежно від складності справи відкладається складання  повного рішення (ч. З ст. 209 ЦПК);

• видаються копії  судового рішення особам, які брали  участь у справі, на їхню вимогу (ч. 2 ст. 222 ЦПК);

• видаються копії  судового рішення особам, які брали  участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні (ч. З ст. 223 ЦПК);

• копія заочного рішення  направляється рекомендованим листом із повідомленням відповідачам, які не з'явилися в судове засідання (ст. 227 ЦПК);

• подається заява  про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (ст. 294 ЦПК);

• розглядається справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю (ч. 1 ст. 289 ЦПК);

• оскаржується ухвалене судом рішення особою, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявником до апеляційного суду (ч. З ст. 290 ЦПК);

• проводиться попередній розгляд справи в касаційному  провадженні після складення доповіді суддею-доповідачем (ст. 332 ЦПК);

• здійснюється письмове повідомлення боржника про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 395 ЦПК);

• суд письмово повідомляє заінтересовану особу про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (ст. 401 ЦПК).

— семиденний строк встановлюється у разі:

• вручення судової повістки про виклик особі, яку викликають (ч. 4 ст. 74 ЦПК);

• подання суду особами, які беруть участь у справі, письмових зауважень щодо неповноти або неправильності їх запису, у разі їх ознайомлення із технічним записом або журналом судового засідання (ч. 1 ст. 199 ЦПК);

направлення справи до суду першої інстанції, який її розглядав, після закінчення апеляційного провадження (ст. 322 ЦПК);

• направлення справи до суду, який її розглядав, після закінчення касаційного провадження (ст. 352 ЦПК).

— десятиденний строк передбачений для:

• вирішення суддею питання  про відкриття провадження у  справі або про відмову у відкритті провадження у справі (ст. 122 ЦПК);

• подання заявником  позовної заяви, коли цьому передувала заява про забезпечення доказів  або позову (ч. 4 ст. 133 та ч. 4 ст. 151 ЦПК);

• подання заяви до суду особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, про скасування таких заходів (ч. 2 ст. 154 ЦПК);

• розгляду заяви про  роз'яснення рішення суду (ч. З  ст. 221 ЦПК);

• подання заяви про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК);

• розгляду заяви про надання  психіатричної допомоги у примусовому порядку шляхом надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації (ч. 1 ст. 281 ЦПК);

• подання апеляційної скарги на ухвалу суду (ст. 294 ЦПК);

• вчинення суддею-доповідачем низки  дій, пов'язаних із забезпеченням апеляційного розгляду справи (ст. 301 ЦПК);

• вирішення суддею-доповідачем  питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом (ч. 1 ст. 327 ЦПК);

• витребування судом касаційної інстанції справи, надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлення строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу (ч. 1 ст. 328 ЦПК);

• подання заяви про приєднання до касаційної скарги (ст. 329 ЦПК);

• підготовки доповіді суддею-доповідачем, у якій він викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі (ст. 331 ЦПК);

постановлення ухвали суддею-доповідачем  про надходження скарги, оформленої без дотримання вимог, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду (ст. 355 ЦПК);

• розгляду заяви про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 371 ЦПК);

• розгляду судом питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ч. 2 ст. 374 ЦПК);

• розгляду судом подання державного виконавця (ст. 375 ЦПК);

• розгляду судом питання про  вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (ч. 2 ст. 378 ЦПК);

• розгляду судом питання про  визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ч. 2 ст. 379 ЦПК);

• подання учасником  виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, скарги на дії або бездіяльність  державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення (ст. 385 ЦПК);

• розгляду такої скарги у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються (ст. 386 ЦПК).