Процесуальные сроки

— п 'ятнадцятиденний строк встановлюється, коли:

• призначається справа до розгляду після закінчення дій  підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156 ЦПК);

• розглядається заява  про перегляд заочного рішення (ст. 230 ЦПК);

• вирішується питання  про допуск скарги до провадження  у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи (ст. 356 ЦПК).

— двадцятиденний строк має місце, коли подається апеляційна скарга на рішення суду після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК).

— місячний строк передбачений для:

• призначення і проведення попереднього судового засідання (ст. 129 ЦПК);

• подання скарги у зв'язку із винятковими обставинами (ст. 355 ЦПК);

повідомлення суду та заявника про виконання відповідним  органом державної виконавчої служби ухвали суду (ст. 389 ЦПК).

— двомісячний строк має місце у випадках:

• пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя (ч. 2 ст. 265

ЦПК);

• подання касаційної скарги (ч. 1 ст. 325 ЦПК).

— тримісячний строк встановлюється для:

• призначення справи до розгляду, якщо держатель втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя не надасть заяви до суду про свої права на цінний папір або вексель (ч. 1 ст. 266 ЦПК);

• подання заяви фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 5 ст. 280 ЦПК);

• подання заяви про  перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 362 ЦПК).

— річний строк застосовується для встановлення часових меж, в яких може вирішуватися питання про поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження (ст. 325 ЦПК).

— трирічний строк встановлений на випадок пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні (ст. 391 ЦПК) тощо.

Стаття 252 ЦК України встановлює термінологічну різницю між строком  як певним періодом у часі, який визначається у роках, кварталах, місяцях, тижнях, і терміном як певним моментом у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. ЦПК такої різниці не встановлює і слово «термін» щодо процесуальних строків не вживає.

Основна відмінність  процесуальних строків від інших  видів строків полягає в тому, що вони встановлюють проміжки часу для  здійснення саме процесуальних дій (або тягнуть певні конкретні  наслідки). Але процесуальні строки не можуть впливати на зміст спірного матеріального правовідношення.

Для процесуальних строків  характерний публічно-правовий елемент: вони встановлюються законом або судом і мають такі властивості цивільно-процесуальної форми, як детальність та імперативність, які й визначають ще одну особливість — їх точне обчислення, тобто визначеність (на відміну, наприклад, від строків, передбачених у цивільному праві, де разом із визначеними строками використовуються і строки невизначені — «розумний строк», «достатній строк»). Разом з тим, суд, встановлюючи певні строки, повинен керуватися принципом розумності. Наприклад, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надаючи строк для усунення недоліків (стаття 121 ЦПК), cуд має керуватися принципом розумності, тобто надати такий строк, який би дозволив позивачу усунути наявні у заяві недоліки. У росіян (стаття 107 ЦПК РФ) є пряма вказівка на розумність. Не завадила б вона і ЦПК України.[4;307]²

ІІІ. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних    строків.

 

III.I    Обчислення процесуальних строків

Процесуальні строки визначаються: 1) точною календарною датою (наприклад, дата і час судового засідання); 2) подією, яка повинна невідворотно наступити. В цих випадках процесуальна дія повинна бути вчинена в точно визначений час; 3) періодом часу (роками, місяцями, днями). В цьому випадку дія може бути вчинена в будь-який день строку, але не пізніше останнього дня.

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну процесуальну дію (ст.86 ЦПК).

Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після  набрання рішенням суду законної сили (ст.56 ЦПК); треті особи можуть вступити в справу до постановлення судового рішення (статті 107, 108 ЦПК); відповідач вправі не пізніше як за три дні до судового засідання пред'явити зустрічний позов (ст.140 ЦПК) та ін.

Перебіг процесуальних  строків, їх початок і закінчення визначається ст.87 ЦПК залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Але з цього правила зроблені винятки.

Так, касаційні скарги і подання на рішення і ухвали судів першої інстанції можуть бути подані протягом одного року після оголошення рішення (ст.321 ЦПК). Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане. Зокрема, заява про постановлення додаткового рішення може бути подана протягом десяти днів з дня постановлення рішення; на додаткове рішення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня його постановлення (ст.214 ЦПК); скаргу на неправильності в списках виборців суд повинен розглянути не пізніше трьох днів, включаючи і день надходження скарги, якщо вона подана не пізніше дванадцятої години дня (ст.241 ЦПК).

Коли закінчення строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після  цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після її настання.

Закінчується строк  в останній день о 24 годині, але коли в цей строк слід було вчинити  процесуальну дію в суді, де робочий  день закінчується раніше, то строк  закінчується в момент закінчення робочого дня. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

Процесуальні  строки підлягають точному обчисленню роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Процесуальні строки незалежно від того, встановлені  вони законом чи судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також  можуть визначатися вказівкою на подію, яка повніша неминуче настати (ст. 68 ЦПК).

Перебіг процесуального строку починається із наступного дня  після відповідної календарної  дати або настання події, з якою пов'язано  його початок.

Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць та число останнього року строку.

Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, який обчислювано  місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк спливає в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий або  інший неробочий день, останнім днем строку вважається перший після нього  робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка  повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Початок перебігу процесуальних строків починається  з наступного дня, місяця, року (тобто відповідної календарної дати) або настання події, з якою пов'язано його початок.

Для порівняння — ЦПК Франції встановлює: «Коли строк визначається днями, день складання акту, настання події, винесення рішення, вручення повідомлення, які дали початок спливу строку, не враховується».

«Коли строк  визначається місяцями, роками, він  спливає в той день останнього місяця або року, який має те ж число, що і день, коли мав місце акт, подія, рішення або повідомлення, яке дало початок спливу строку. За відсутності такого числа строк спливає в останній день місяця. Коли строк визначається місяцями і днями, спочатку обчислюються місяці, а потім дні».

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей  строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

 

III.II    Зупинення процесуальних строків

Перебіг процесуальних  строків може бути зупинено в разі зупинення провадження у справі. При цьому зупинення строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

З дня відновлення  провадження у справі перебіг  процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК). По закінченні строку, встановленого законом або судом, право на вчинення процесуальної дії втрачається. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Відповідно до ст. 68 ЦПК, строки, які встановлені законом  або судом, обчислюються роками, місяцями і днями. В окремих випадках, цивільні процесуальні строки можуть обчислюватись і годинами (ст.ст. 280, 281, 284 ЦПК). Вони можуть також визначатись вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (наприклад ст. 381 ЦПК).

Однак у будь-якому  разі строк, як категорія темпоральна, є періодом часу, який має початок  та завершення. Початком перебігу цивільного процесуального строку є наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 69 ЦПК).

 

ІІІ.ІІІ Поновлення і продовження процесуальних строків

Суд поновлює або продовжує  строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або  до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов'язковою.

Одночасно з клопотанням  про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. За результатами розгляду заяви про поновлення або продовження процесуального строку судом постановляється мотивована ухвала.

На ухвалу суду щодо відмови  поновити або продовжити пропущений процесуальний строк заінтересованою особою може бути подана апеляційна скарга (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

 

ІV. Закінчення процесуальних строків

Закінчення строку, обчислюваного роками, визначається відповідним місяцем і числом останнього року встановленого строку. Наприклад, якщо строк у два роки встановлено з 29 лютого, то закінчиться він через два роки 28 лютого. Якщо ж строк у два роки встановлено з 20 січня 2005 р., то закінчиться він 20 січня 2007р.

Якщо строк встановлено  у два місяці з 29 лютого, то закінчиться  він 29 квітня. Якщо строку два місяці встановлений з 31 грудня, то закінчиться він 28 або 29 лютого наступного року.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий або  інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий  день. Наприклад, останній день строку припадає на вихідний день у суботу. У такому разі останнім днем строку буде понеділок.

Процесуальне законодавство  не розкриває поняття «неробочий день». У даному разі необхідно керуватися відповідними нормами трудового законодавства, до неробочих днів слід відносити вихідні дні та неробочі святкові дні. При цьому слід враховувати випадки переносів вихідного і неробочого дня та право уряду України переносити вихідні дні на інші дні.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, що має неминуче настати, визначається наступним днем після настання події. Останній день строку триває до 24 години. Якщо відповідну процесуальну дію потрібно вчинити у суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

В судах встановлюють певні години для прийому заяв і скарг (наприклад, по дві години двічі на тиждень у вівторок та п'ятницю). Це полегшує роботу судів, але створює проблеми для громадян, які в результаті можуть пропустити строки позовної давності при подачі заяви тощо. Діловодство у суді має бути організовано так, щоб заяви приймалися протягом всього робочого дня, встановленого

законодавством про  працю.

Строк не вважається пропущеним, якщо дія, ним обмежена, вчинена до 24 годин останнього дня шляхом здачі  на пошту документів, грошей тощо.

Коли суд зупиняє  провадження у справі, тоді зупиняється  і перебіг процесуальних строків  з моменту настання тієї події, внаслідок  якої суд зупинив провадження  у справі.