Розгляд спорів у залі господарського суду

Слід  відмітити, що згідно ст. 66 ГПК України  забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, а відповідно до п. 3 Роз’яснення ВАСУ від 23 серпня 1994 р. № 02-5/611 “найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду”.

Таким чином, проблема забезпечення позову полягає  в тому, що єдиною умовою застосування заходів до забезпечення позову виявляється  достатньо обгрунтоване припущення, що майно (грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. До того ж законодавець надає суду можливість оперувати категорією “достатньо обгрунтоване припущення”, не зазначаючи критерії такої обгрунтованості. І, що найголовніше, ГПК України не передбачає жодної відповідальності за збитки, завдані забезпечення позову відповідачеві, за умови необгрунтованості чи безпідставності позовних вимог [3].

Таким чином поряд з позитивним нововведеннями до господарського законодавства залишився  поза увагою інститут забезпечення позову. Встановлюючи відповідальність за безпідставне застосування запобіжних та тимчасових заходів, законодавець оминув увагою можливість відшкодування збитків за безпідставне забезпечення позову, невирішеним лишилося і питання зустрічного забезпечення позову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Вирішення спорів в господарському суді

Судовий розгляд – одна з основних стадій в господарському процесу, в  ході якої відбувається розгляд та вирішення справи по суті, тобто  перевіряється законність та обгрунтованість взаємних вимог сторін та третіх осіб на підставі дослідження наданих доказів [ 5 ].

Значення даної стадії полягає  перед усім в тому, що своє найважливіше завдання  - захист майнових та інших  прав та законних інтересів організацій  і громадян – підприємців і  активний всебічний вплив на поліпшення їх господарської діяльності -–господарські суди виконують головним чином при розгляді і вирішенні виникнувших між ними правових спорів. Під час розгляду справи перевіряється обгрунтованість взаємних вимог та заперечень сторін; на основі всебічного, повного та об’єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємні обов’язки, визначаються умови та причини, що породили спір. Справа отримує своє остаточне, законне і обгрунтоване рішення. Саме в цій стадії більш повно виявляється початок господарського процесу. Значення зазначеної стадії полягає і в тому, що на основі аналізу та узагальнення досліджених на засіданні матеріалів та вірогідно встановлених обставин справи господарським судом розробляються пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, поліпшення господарського законодавства та усунення недоліків в діяльності організацій.

Одним з найважливіших факторів ефективності судового розгляду є оперативність  розгляду справи [7].

Говорячи про цільову установку  на своєчасний розгляд та вирішення  спору по суті в стадії судового розгляду, слід враховувати, що в нормах господарського процесуального права  на суб’єктів процесу накладається зобов’язання здійснювати процесуальну діяльність у встановлені законом  та судом строки. При чому вимоги законодавства сформульовані таким  чином, щоб розгляд справи було завершено, як правило, в першому судовому засіданні. Лише аномальний розвиток процессу може призвести до відкладання вирішення справи, але і в цьому випадку строк повторного судового засідання повинен призначатися з додержанням встановлених законом процесуальних строків. Слід також враховувати, що порушення процесуальних строків, встановлених законом для суду, не звільняє його від здійснення необхідних процесуальних дій, спрямованих на правильний і оперативний розгляд та вирішення справи [6].

Згідно ст. 69 ГПК України спір повинен бути розглянутий господарським  судом в строк не більше двох місяців  з дня отримання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості з опротестування векселю повинен  вирішений господарським судом  в строк не більше одного місяця з дня отримання позовної заяви. У виключних випадках голова господарського суду або заступник голови господарського суду  має повноваження збільшити  строк вирішення спору, але не більше ніж на один місяць. За клопотанням  обох сторін або клопотання з одної  сторони, погодженого з іншого боку, спір може бути вирішений в більш  подовжений строк, ніж встановлений законом.

Суд розглядає справи, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі та при забезпеченні гласності. Закрите судове засідання  можливе лише в тих випадках, коли необхідна охорона господарської  чи комерційної таємниці.

Відповідно  до ст. 74 ГПК України порядок ведення  засідання визначається суддею, а  у випадку розгляду справи трьома суддями – суддею, що головує  на засіданні. 

Порядок розгляду справи.  Засідання господарського суду можна розділити на три частини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження та оцінка доказів) і прийняття рішення по справі.

Підготовча  частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих  на те, щоб виявити можливість розгляду справи по суті [7].

В даній, допоміжній по відношенню до розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виділити два  самостійні процесуальні завдання:

1. з’ясування наявності чи відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи в даному судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій: з перевірки з’явлення учасників процессу і вирішення питання про розгляд справи при нез’явленні будь-кого з них; із з’ясування наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; з розгляду питання про відводи; про відкладення розгляду справи та правилах такого відкладення;
2. створення необхідних умов для всебічного, повного і об’єктивного дослідження доказів по справі в даному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності і рівноправності сторін. На це перед усім спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії: з роз’яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав та обов’язків; з розгляду судом заяв і клопотання осіб, що приймають участь у справі.

Невиконання буль-якого з цих завдань може призвести до порушення прав та законних інтересів суб’єктів процессу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обгрунтованого рішення. Тобто виконання вказаних завдань необхідно для забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягає мета всієї сукупності процесуальних норм та сутність сформульованих в них вимог, що встановлюють права та обов’язки учасників розгляду та вирішення справи в підготовчій частині судового засідання [5].

Можна виділити основні процесуальні дії, які припустимі в підготовчій  частині судового розгляду:

• головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа підлягає розгляду;
• суд (суддя) встановлює особистість осіб, що з’явились;
• перекладачу, якщо він притягається до розгляду справи, оголошуються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо невірний переклад;
• головуючий оголошує склад суду, хто приймає участь у розгляді в якості прокурора, експерта, перекладача, секретаря. Одночасно головуючий пояснює особам, що приймають участь у справі, їх права заявляти відводи;
• головуючий пояснює особам, що приймають участь у справі, їх представникам права та обов’язки, їх право звернутися  до третейського суду для розгляду справи, наслідки такої дії;
• вирішення судом заяв осіб, що приймають участь у справі;
• при наявності підстав розглядається питання про невідкладність розгляду справи;
• роз’яснення прав та обов’язків експерту; експерт попереджається про кримінальну відповідальність за надання завчасно неправильного висновку.

Таким чином, із сукупності послідовних дій  суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до іншої стадії –  розгляду справи по суті.

В стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів [ 8 ].

Ця  частина судового розгляду, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб’єктів процессу в умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи.

При розгляді справи по суті суд виконує три основні завдання:

1. визначення об’єму та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий здійснює дії з визначення даних про те, в якому об’ємі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він використати своє право на зміну позову та чи визнає відповідач вимоги позову;
2. виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження по справі в стадії судового розгляду, пов’язаних  з диспозитивними розпоряджувальними діями суб’єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий здійснює процесуальні дії із з’ясування, чи не має намір позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони завершити справу мировою угодою;
3. дослідження доказів по справі, яка входить до структури господарського процесуального доказування. Його структура також зберігає дії з визначення предмету доказування, збору, надання, оцінки доказів.

Всі зазначені елементи знаходяться  в тісній взаємодії і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся  діяльність з судового доказування  спрямована на досягнення одної процесуальної  мети. Такою метою є правильне  встановлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовані всі процесуальні дії та правовідносини , що складаються  при судовому доказуванні в стадії підготовки справи до судового розгляду та при вирішенні і розгляді справи по суті [ 6 ].

Розгляд справи по суті може складатися з наступних  послідовно здійснюваних процесуальних  дій:

• розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи додержується позивач своєї вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою згодою;
• суд встановлює порядок дослідження доказів. Господарський процесуальний кодекс  не зберігає нор, що регламентують порядок дослідження доказів, томк при вирішенні даного питання господарські суди керуються в основному порядком, виробленим судовою практикою;
• суд заслуховує пояснення осіб, що приймають участь у справі;
• досліджуються письмові докази;
• досліджуються речові докази;
• досліджуються висновки експерту і т.п.

Дослідивши  матеріали справи та оцінивши всі  докази, господарський суд може зробити  відповідний висновок за суттю спору. Якщо у підсумку дослідження й  оцінки всіх матеріалів справи сторони  дійдуть згоди за спором, вона оформлюється рішенням. В інших випадках рішення  приймається судом із врахуванням  встановлених ним фактичних обставин справи.

 

Тимчасова зупинка судового розгляду. Суд зобов’язаний прагнути до того, щоб справа була вирішена під час одного засідання. Однак нормальна течія провадження в господарському суді іноді порушується внаслідок причин, що перешкоджають взагалі винесенню рішення з даної справи, так і з обставин, що створює неможливим подальший розгляд справи в даному засіданні [ 5 ].

Існує три форми тимчасової зупинки  процессу: перерва, відкладення розгляду та призупинення провадження за справою. Зазначені форми відрізняються за підставами, строками зупинки та наслідками.

Згідно  ч. 3 ст. 77 ГПК України суддя має  право оголосити перерву в  засіданні у межах встановленого  строку розгляду спору з наступною  вказівкою про це в рішенні  та ухвалі [ 3 ].

Перерва – це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час, що спричиняється головним чином необхідністю відпочинку суддів чи виникненням таких обставин, які перешкоджають продовженню процесу, але можуть бути усунені порівняно швидко та просто. Після закінчення перерви судове засідання продовжується з тої стадії, на якій була оголошена перерва.

Відкладення розгляду справи – це перенесення засідання господарського суду на інший час в зв’язку з виявленням обставин, що перешкоджають вирішенню справи по суті в даному засіданні.

Підставами відкладення розгляду справи, переважно, є:

1. нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
2. ненадання витребуваних доказів;
3. необхідність витребування нових доказів;
4. притягнення до участі у справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5. необхідність заміни відведеного судді, судового експерту;

Таким чином, питання про відкладення  слухання справи, вирішується у більшості  випадків на погляд суду виходячи з  конкретних обставин справи. Однак справа відкладається з метою необхідності здійснення яких-небудь процесуальних дій.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказується  час  та місце проведення наступного засідання (ст. 77 ГПК України).

Призупинення провадження  по справі – тимчасове зупинення здійснення процесуальних дій по справі з незалежних від суду та сторін обставин, перешкоджаючим подальшому розгляду справи [3].

Призупинення  провадження по справі істотно відрізняється  від відкладення розгляду справи. Слухання справи відкладається на певний строк для здійснення судом або  особами, що приймають участь у справі, певних процесуальних дій. При призупиненні провадження по справі здійснення процесуальних  дій припиняється за виключенням  дій за забезпеченням доказівабо позову та дій, пов’язаних з самим призупиненням провадження або його поновленням. Строк призупинення провадження по справі не вказується: воно поновлюється лише при настанні певних, передбачених в законі умов [6].

Господарський суд вправі призупинити  провадження по справі за клопотанням  сторін, прокурора, що приймає участь в судовому засіданні, або за власною  ініціативою у випадках:

1. призначення господарським судом судовоїекспертизи;
2. спрямування господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Вирішення цього питання судом відбувається при умові надання одній із сторін по справі вмотивованого письмового клопотання з наданням копій документів, що підтверджують наявність порушення  кримінальної справи, де об’єкт злочинного посягання повязаний з предметом судового розгляду. У випадку задоволення клопотання або його відхилення господарським судом приймається відповідна вмотивована ухвала (Роз’яснення ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування арбітражного процесуального кодексу України” п.3.8);