Звіт про виробничу практику в Коломийському районному відділі управління внутрішніх справ

Підрозділи  карною розшуку запобігають, припиняють і розкривають злочини, а також вживають оперативно-розпгукових заходів у випадках, передбачених чинним законодавством. Зокрема, вони ведуть боротьбу з груповою та організованою злочинністю; зі злочинністю проти особи; з майновими злочинами; з проституцією, поширенням СНІДу та правопорушеннями, пов'язаними з іноземними громадянами; розшукують злочинців і осіб, які безвісти зникли, а також проводять іншу оперативну роботу. Особливу увагу в межах своїх повноважень ці підрозділи зосереджують на організації запобігання та розкритті резонансних і серійних злочинів, а також на боротьбі з наркобізнесом, який набув міжрегіонального та міждержавного характеру.

Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю покликано своєчасно припиняти злочини в галузі економіки та запобігати їм, здійснювати аналіз і прогнозування криміногенних процесів у економіці й своєчасно інформувати про них органи державної виконавчої влади; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень у цій сфері, а також вживати заходів для їх усунення.

Підрозділи  по боротьбі з незаконним обігом наркотиків аналізують і оцінюють оперативну обстановку в сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на території обслуговування, прогнозують тенденції поширення цього явища; виявляють і узагальнюють причини та умови, що сприяють незаконному обігові вказаних засобів, і вживають відповідних заходів для усунення цих причин; здійснюють оперативно-розшу-кові дії з виявлення та документування осіб, які займаються наркобізнесом або іншою злочинною діяльністю, пов'язаною з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. У взаємодії з іншими державними органами ці підрозділи здійснюють акції щодо припинення контрабанди зазначених засобів і надають допомогу працівникам інших служб органів внутрішніх справ у їх роботі; організовують і проводять антинаркотичну пропаганду з використанням засобів масової інформації тощо.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов'язана запобігати правопорушенням неповнолітніх; виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені ними; розглядати заяви й повідомлення про правопорушення, вчинені неповнолітніми, та здійснювати досудову підготовку відповідних матеріалів; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень цією категорією громадян, вживати заходів щодо усунення цих причин; брати участь у правовому вихованні неповнолітніх і виконувати інші завдання, передбачені чинним законодавством.

Кримінальна міліція  повинна відповідати всім сучасним вимогам боротьби зі злочинністю. Вона має бути єдиним мобільним правоохоронним органом, структурні підрозділи якого, взаємодіючи між собою, зможуть ефективно боротися з найнебезпечнішими злочинами.

Для корінного поліпшення діяльності, пов'язаної з запобіганням і розкриттям злочинів, схвалено Концепцію розвитку системи Mink тг|хті>п внутрішніх справ. Концепцією передбачено подальше нормативне розмежування функцій між підрозділами кримінальної міліції, міліції громадської безпеки та підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

3.2. Міліція громадської безпеки.

Невід'ємною частиною системи органів міліції України є міліція громадської безпеки.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що регулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами с закони України («Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова «Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю»), укази й розпорядження Президента України (зокрема, Указ «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю»), а також постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України (зокрема, «Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ»).

На основі цих правових актів  МВС видає накази, інструкції, положення, статути тощо. Представницькі органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень також можуть видавати рішення, що є обов'язковими для органів міліції громадської безпеки.

Конкретне правове регулювання  діяльності міліції громадської  безпеки, визначення її безпосередніх  завдань (функцій, структури, підпорядкування  тощо) здійснюють переважно шляхом відомчої регламентації. Так, за роки незалежності України МВС було видано такі документи, як Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Головне управління охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України (нині — Департамент громадської безпеки), Статут патрульно-постової служби міліції, Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб та Інші нормативні акти. Як відомо, за часів СРСР подібні нормативні акти були ни ключною прерогативою центральної адміністративно-командної системи.

Міліція громадської  безпеки входить до складу органів  внутрішніх справ України. Відповідно до чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими й вимагають від особового складу постійного контакту з населенням і керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Основні завдання міліції громадської безпеки:

— забезпечення особистої  безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян;

— запобігання правопорушенням  і їх припинення;

— охорона та забезпечення громадського порядку й громадської  безпеки;

— виявлення та розкриття  злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове;

— забезпечення безпеки  дорожнього руху;

— захист власності від  злочинних посягань;

— надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах  відповідних повноважень міліції.

Міліція громадської  безпеки виконує адекватні цим завданням профілактичну, адміністративно-проваджувальну та кримінально-процесуальну функції. Профілактична функція полягає в запобіганні найпоширенішим загальнокримінальним злочинам і адміністративним правопорушенням (таким як хуліганство, крадіжка, злочини та правопорушення, що їх вчиняють на ґрунті повсякденних негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень і вжитті заходів щодо їх усунення.

Адміпістратшпш-прпвтУшупапьна функція полягає в організації і практичному здійсненні охорони громадського порядку й громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, та документуванні під час цього правопорушень.

Під кримінально-процесуальною функцією слід розуміти розгляд заяв та інформації про злочини, в справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, та провадження дізнання по них. Так, у ст. 425 КПК подано перелік нетяжких (а тому не особливо; небезпечних) злочинів, за якими досудову підготовку матеріалів і проводять у протокольній формі. До таких злочинів віднесено, зокрема, зараження венеричною хворобою (ч. 1 ст. 133 КК), ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), крадіжка (ч. 1 ст. 185 КК), ірабіж (ч. 1 ст. 186 КК), викрадення шляхом демонтажу та і ншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання частиною (ч. 1 ст. 188 КК), шахрайство  (ч. 1 ст. 190 КК), умисне знищення або пошкодження майна (ч. 1 ст. 194 КК), порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю частиною (ч. 1 ст. 202 КК), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ч. 1 ст. 203 КК), фіктивне підприємництво (ч. 1 ст. 205 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ч. 1 ст. 212 КК), порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ч. 1 ст. 213 КК), обман покупців тгкіамовпикін (ч. 1 ст. 225 КК), фальсифікація засобів вимірюванім (ч. 1 ст. 226 КК), знищення або пошкодження лісових масивів (ч. 1 ст. 245 КК), незаконна порубка лісу (ст. 246 КК), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК), незаконне полювання частиною (ч. 1 ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом частиною (ч. 1 ст. 249 КК), проведення вибухових робіт з порушенням правилохорони рибних запасів (ст. 250 КК), хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК),порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК).

Правоохоронній діяльності міліції  громадської безпеки притаманні відповідні структурно-функціональні ознаки, які вказують на те, що, по-перше, таку діяльність спрямовано на охорону прав і законних інтересівяк народу України в цілому, так і окремих фізичних та юридичних осіб, а також держави від протиправних посягань; по-друге, ця правоохорнна діяльність покликана забезпечити охорону громадського порядку й громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьом/ підрозділові міліції, а також запобігти злочинам, припинити та розкрити їх, якщо провадження попереднього слідства в цих справах не обов'язкове.

Таким чином, міліція громадської безпеки — це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність якого спрямовано на забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадсмкого порядку та громадської безпеки, запобігання й припинення злочинів і адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, а також надання в межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням.

Організаційна будова міліції  громадської безпеки залежить від  її функціонального призначення  та наявних рівнів управління, які  під повідають адміністративно-територіальному  устрою держави.

Внутрішня структура  міліції громадської безпеки  ґрунтується на лінійному принципі її організації та діяльності (лінійна спеціалізація й відповідне підпорядкування), згідно з яким утворюють і функціонують структурні підрозділи цієї служби за окремими напрямами їх діяльності.

Відповідно до Типової  структури органів внутрішніх справ України до міліції громадської безпеки належать адміністративна служба міліції (включає підрозділи охорони громадського порядку, дільничних інспекторів міліції, підрозділи з питань радіоактивного забруднення, підрозділи охорони й забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів під час проведення боротьби з епізоотією, конвоювання затриманих і взятих під варту осіб), Державна автомобільна інспекція, підрозділи Державної служби охорони, патрульно-постова служба міліції. Крім того, за своїм функціональним призначенням до зазначеного підрозділу входять також приймальники МВС України.

3.3. Державна автомобільна інспекція

Одним із важливих напрямів діяльності органів внутрішніх справ  України є забезпечення безпеки  дорожнього руху. Виконання цього завдання покладено на Державну автомобільну інспекцію.

У своїй діяльності особовий склад Державної автомобільної  інспекції  повинен керуватися Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами й розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, відомчими нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.

Система органів ДАІ  МВС України включає в себе підрозділи дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, з пропаганди безпеки руху, її очолює Головне управління ДАІ, яке є самостійним структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.

На службу ДАІ покладено  виконання актуальних і важливих функцій.

По-перше, Це — організація  боротьби з аварійністю на автомобільному транспорті, забезпечення безпеки дорожнього руху; державний нагляд за виконанням юридичними та фізичними особами законодавчих актів, правил, нормативів і стандартів, які діють на автомобільному транспорті.

По-друге, ДАІ контролює  порядок проектування, будівництва, реконструкції, утримання, облаштування й охорони автомобільних шляхів, вулиць та інженерних споруд на них; встановлює вимоги щодо конструкції і технічного стану механічних транспортних засобів і причепів до них, а також до охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу транспортних засобів.

По-третє, ДАІ контролює  стан і систему експлуатації транспортного парку, тобто вона реєструє та неде облік транспортних засобів, допускає (чи не допускає) громадян до керування транспортними засобами, організовує систему профілактики аварійності серед населення; узагальнює й впроваджує в практику діяльності органів внутрішніх справ досягнення науки й передового досвіду з питань забезпечення безпеки дорожнього руху¹.

Основні напрями діяльності патрульно-постової служби: контроль і регулювання дорожнього руху, вживання заходів адміністративного впливу, організація невідкладних дій на місцях дорожньо-транспортних пригод (ДТП), дізнання по них, надання долі-карняної допомоги потерпілим і вживання невідкладних заходів під час виникнення небезпечних дорожніх умов, а також облік пра-іюпорушень, дорожньо-транспортних пригод на території обслуговування, аналіз причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи контроль за діяльністю міністерств, відомств та інших організацій, ДАІ в межах  своєї компетенції організовує  та реалізує державний нагляд за додержанням  ними норм, правил, стандартів стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху; організовує нагляд за технічним станом транспортних засобів, а також контроль за виконанням заходів, що запобігають забрудненню повітря транспортними засобами; розглядає й дає висновки щодо проектів конструкцій транспортних засобів, тролейбусів, трамваїв і предметів додаткового їх обладнання; контролює відповідність транспортних засобів, які виготовляють в Україні або ввозять на її територію для масового використання, вимогам і нормам стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху; забезпечує заборону експлуатації транспортних засобів, ковструкція або технічний стан яких не відповідає вимогам правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, тощо.