Звіт про виробничу практику в Коломийському районному відділі управління внутрішніх справ

Підрозділ швидкого реагування «Беркут» — це високомобіль-ний спеціальний загін, створений для боротьби зі злочинністю, забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, громадсько-політичних, спортивно-видовищних, культурно-масових, релігійних заходів, проведення спеціальних операцій і охорони громадського порядку.

Штати підрозділу затверджує Міністр внутрішніх справ України. Особовий склад підрозділу комплектують на конкурсній основі з найбільш професійно підготовлених працівників міліції, які мають необхідну фізичну підготовку та стаж роботи в органах внутрішніх справ України не менш я к два роки.

Основні завдання та функції  підрозділів міліції швидкого реагування «Беркут» такі:

— охорона прав і законних інтересів громадян від злочинних  посягань та інших антигромадських дій;

— постійна готовність до дій у ситуаціях, що ускладнюють  оперативну обстановку в регіонах держави;

— боротьба з організованою  злочинністю;

— участь у проведенні спеціальних операцій із затримання озброєних злочинців, членів організованих злочинних угруповань, звільнення заручників, припинення терористичних актів, відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби або звільнення їх у разі незаконного захоплення;

— забезпечення громадського порядку під час проведення масових заходів;

— запобігання та припинення групових порушень громадського порядку  й масових безпорядків тощо¹.

В умовах складних політичних, економічних і соціальних перетворень особливо гостро стоїть питання забезпечення надійного захисту здоров'я та життя громадян, збереження майна усіх видів власності від протиправних зазіхань.

Для забезпечення захисту  на договірних засадах цінних вантажів, грошових коштів, які перевозять, та інших видів власності юридичних осіб, громадян у місцях їхнього тимчасового перебування й забезпечення майнової безпеки українських та іноземних громадян, осіб без громадянства в січні 1993 року в структурі Державної служби охорони при МВС України було створено спеціальні підрозділи міліції «Титан».

Ці підрозділи є складовою  частиною служби охорони при органах внутрішніх справ. їх призначено для здійснення на договірних засадах охорони власності фізичних і юридичних осіб, забезпечення захисту фізичних осіб від злочинних посягань.

Основними завданнями підрозділу «Титан* є: охорона та супроводження грошових коштів, цінних вантажів і паперів, які перевозять; охорона власності юридичних осіб за місцем їхнього перебування; забезпечення особистої безпеки фізичних осіб; охорона власності фізичних осіб у місцях їх тимчасового проживання. «Титан» — це елітні підрозділи, в яких служать спеціально підготовлені професіонали, забезпечені сучасною зброєю, засобами індивідуального захисту, активної оборони та радіозв'язку. В штаті є службові собаки, натреновані на пошук вибухівки й обстеження місць перебування осіб, яких охороняють.

Будь-яка людина може укласти угоду з «Титаном», якщо їй або членам сім'ї загрожує небезпека. Сьогодні послугами професіоналів  «Титана» користуються чимало осіб, серед  яких є бізнесмени, комерсанти, дипломати, державні урядовці та інші².

Підрозділ швидкого реагування «Сокіл» — це спеціальні мобільні оперативні відділи, які входять до структури Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВСі відповідних управлінь у всіх областях нашої держави. На його бійців покладено відповідальні завдання з проведення антитерористичних операцій, ліквідації бандформувань, організованих злочинних угруповань, затримання та знешкодження озброєних небезпечних злочинців, які чинять активний опір, визволення заручників, силової підтримки оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, участі в заходах щодо припинення тяжких злочинів, вилучення зброї тощо¹.

Таким чином, діяльність спеціальних підрозділів міліції  спрямовано на розв'язання відповідних завдань і виконання функцій, які стоять перед кожним із них. Така діяльність є однією з гарантій підтримання громадського порядку в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Права  та обов'язки міліції

Стаття 10 Закону «Про міліцію» у залежності від поставлених перед міліцією завдань установлює різні за своїм змістом і характером обов'язки, які умовно можна розділити на три основні групи: 1) обов'язки, пов'язані з охороною громадського порядку, охороною майна організацій і фізичних осіб, а також з охороною і захистом прав та свобод людини і громадянина; 2) обов'язки, спрямовані на боротьбу зі злочинністю, а також процесуальні обов'язки міліції у провадженні по справах про адміністративні правопорушення та кримінальному процесі, розслідуванні злочинів; 3) контрольно-наглядові обов'язки, а також обов'язки у сфері профілактики правопорушень'.

При охороні громадського порядку, охороні майна організацій і фізичних осіб, а також при охороні і захисті прав та свобод громадян міліція зобов'язана:

S забезпечувати, у межах своєї компетенції, безпеку дорожнього руху, дотримання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію й облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право водіння транспортним засобом і видавати відповідні документи;

S надавати відповідно до чинного законодавства дозвіл на придбання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, збереження і використання яких передбачено спеціальними правилами;

S повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні ситуації;

S/ брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотії;

S охороняти на договірних засадах майно фізичних осіб та організацій;

S забезпечувати збереження знайдених, вилучених документів, речей, цінностей та іншого майна;

S виявляти і повідомляти у встановленому законом порядку установам охорони здоров'я про осіб, що становлять групу ризику захворювання на СНІД;

S у межах наданих прав надавати допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань, якщо їм загрожує небезпека з боку правопорушників;

S надавати невідкладну в межах реальних можливостей, у тому числі медичну, допомогу особам, що постраждали від правопорушень і нещасних випадків;

S забезпечувати безпеку осіб, узятих під захист у порядку, передбаченому чинним законодавством;

S забезпечувати реалізацію загальнообов'язкових рішень місцевих рад з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі в неустановлених місцях;

S забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій чи осіб, що проводять ці заходи.

Для охорони громадського порядку міліція здійснює також цілий комплекс заходів, спрямованих на попередження і припинення правопорушень на вулицях, площах, вокзалах, у парках, аеропортах, і інших громадських місцях. Тому забезпечення громадського порядку неможливе без здійснення міліцією інших обов'язків, передбачених законодавством і умовно віднесених до обов'язків другої і третьої групи.

Друга група обов'язків  міліції спрямована, у першу чергу, на боротьбу зі злочинністю, а також  містить у собі процесуальні обов'язки міліції у провадженні по справах про адміністративні правопорушення та кримінально-процесуальній діяльності. Зокрема, на міліцію покладений обов'язок:

S виявляти, припиняти, припиняти і розкривати злочини, а також застосовувати з цією метою оперативно-розшукові заходи, передбачені чинним законодавством;

S приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини й адміністративні правопорушення;

S здійснювати досудову підготовку матеріалів відповідно до протокольної форми, проводити дізнання та досудове слідство в межах, передбачених законодавством;

S припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження по справах про адміністративні правопорушення;

S розшукувати осіб, які ухиляються від виконання кримінального покарання і слідства та суду;

S проводити криміналістичні дослідження ;

S охороняти, конвоювати затриманих і узятих під варту осіб;

S здійснювати привід громадян у відповідні державні органи.

До контрольно-наглядових обов'язків, а також обов'язків  у сфері профілактики правопорупіень належать обов'язки:

S виявлення причин і умов, які сприяють скоєнню правопорушень, і застосування заходів для їхнього усунення;

S участь у правовому вихованні населення;

S проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до здійснення правопорушень і здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі;

S контроль за дотриманням громадянами і посадовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства;

S здійснення контролю за утриманням у належному технічному стані доріг, вулиць, площ.

Чинне законодавство  закріплює положення щодо безперервності службових обов'язків співробітника міліції незалежно від того, в якому підрозділі міліції він служить.

Для виконання поставлених  перед міліцією завдань та покладених обов'язків вона наділена чинним законодавством широким   комплексом   прав   які   дозволяють   міліції   (її співробітникам) повною мірою реалізовувати повноваження у сфері охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю.

Права можна умовно розділити  на три групи:

1) Права міліції у  сфері профілактики правопорушень,  серед яких особливе місце займають права адміністративно-попереджувального характеру, до яких належать заходи, спрямовані на попередження правопорушень, і заходи примусового характеру, застосовувані з метою попередження можливих правопорушень і шкідливих для життя громадян, суспільства та держави наслідків.

2)  Права міліції  у сфері реалізації запобіжних заходів, передбачених адміністративним і кримінально-процесуальним законодавством. Ці права мають призначення припинення вже розпочатих протиправних дій і запобігання їхніх шкідливих наслідків.

3)   Права процесуально-забезпечувального  характеру і права, пов'язані із залученням осіб до юридичної відповідальності. Ці права міліції спрямовані на забезпечення провадження по справах про адміністративні правопорушення і кримінального судочинства, а також пов'язані з притягненням правопорушників до адміністративної відповідальності.

До першої групи прав міліції належать такі права:

S на перевірку документів, що засвідчують особу;

S на ведення профілактичного обліку правопорушників;

S на проведення огляду багажу й огляду пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, залізничного та автомобільного транспорту відповідно до чинного законодавства;

S на вхід у житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки;

S на повідомлення відповідним державним органам, громадським об'єднанням трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти скоєння нею адміністративного правопорушення;

S на тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та охорони життя і здоров'я людей та інших прав.

До другої групи належать такі права міліції:

S право вимагати припинення протиправних дій;

S виносити усне попередження особам, які вчинюють чи вже вчинили незначне адміністративне правопорушення;

S входити безперешкодно в будь-який час на територію та у приміщення підприємств, установ, організацій і оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у здійсненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних випадках;

S провадити адміністративне затримування особи;

S застосовувати спеціальні засоби і зброю;

S затримувати і доставляти транспортні засоби на тимчасове збереження на спеціальні майданчики чи стоянки;

S організовувати при необхідності медичний огляд водіїв;

S зупиняти транспортні засоби у випадках порушення правил дорожнього руху тощо.

До третьої групи  прав міліції слід віднести такі права:

S викликати громадян і посадових осіб по кримінальних справах у зв'язку з матеріалами, що перебувають у провадженні міліції;

S складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд і огляд речей, вилучати речі і документи у провадженні по справах про адміністративні правопорушення;

S накладати адміністративні стягнення;

S проводити дізнання і за дорученням органів слідства в кримінальних справах проводити обшуки, допити та інші слідчі дії, передбачені кримінально-процесуальним законодавством;

S здійснювати оперативно-розшукові заходи;

S одержувати на письмовий запит від підприємств, установ і організацій відомості, необхідні по кримінальних справах, що перебувають у провадженні міліції, і т.д.