Шпаргалка по "Истории"

В 1860 році в Австрійській імперії  була прийнята Федеративна Конституція, яка розподілила владу між  імператором, рейхстагом та обласними  центрами. Внаслідок загострення  національних протиріч в імперії, влада  повинна була піти на створення дуалістичної держави -Австро-Угорщини. В грудні 1867 р. була прийнята нова Конституція, яка 

25. Охарактеризувати сутність  та особливості українського  національного відродження (XIX — поч.ХХ ст.)

Кінець XVIII - початок XX ст. були для  України часами національного Відродження, підйому української самосвідомості та відкритої заяви всьому світові про "українське питання". Цей процес був частиною загальноєвропейського громадського руху "Просвітництва". Англійська буржуазна революція 1640-1660 рр., та Велика Французька революція 1789-1794 рр. - стали для українців, як і для інших народів, втіленням просвітницьких ідей Свободи, Рівності, Братерства, встановленням "царства Розуму" і народоправства. Нові світові та європейські цінності кінця XVIII - XIX ст. знайшли відгук в українській еліті, надали поштовх до нової спроби повернення втрачених прав та надій на державність України. Таким чином, українське Відродження формувалось та розвивалось в поєднанні двох важливіших факторів - зовнішніх, світових та європейських демократичних впливів і внутрішніх, національних, на засадах минулої козацької держави, свободи і демократії. На першому, фольклорно-етнографічному етапі, який тривав з 1791 по 1840 рр., представники дворянської інтелігенції збирали язикове, фольклорне, літературне, історичне та економічне насліддя українського народу. Деякі з них опрацьовували та видавали історичні матеріали. Серед них були відомі політики, нащадки знатних старшинських родів - такі як Безбородько, Рубан, видавший вперше "Короткую летопись малороссийскую", Маркович, брати Полетики та інші. 2й, літературний або культурницький етап тривав з 1840-1900 рр. В ці роки були продовжені наукові досліди з української історії і культури, з'явилися нові постаті в національному русі - М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко. Наприкінці 1845 - на початку 1846 рр. вони створили першу таємну організацію "Українсько-слов'янське товариство святих Кирила та Мефодія". Головною метою діяльності члени товариства вважали боротьбу за утвердження національно-державної незалежності України. Члени товариства мріяли про створення української демократичної держави за зразком США або Французської республіки у конфедеративній спілці незалежних слов'янських держав. Кожна з цих держав мала б становити окремий штат або розподілятися ще на кілька штатів. Столицею такої конфедеративної слов'янської держави повинен був стати Київ. Найвищим законодавчим органом товариство вважало сейм або спільний консультативно-регулюючий міждержавні взаємини орган.

Новий, третій етап національного  Відродження України почався з заснування в 1900 р. першої політичної партії - РУП і тривав до 1917р. Революційна Українська Партія (РУП) була створена в 1900р. в Харкові з ініціативи Дмитра Антоновича та Михайла Русова разом з представниками громад Києва, Полтави, Чернігова. В роки революції було створено ще дві українські політичні партії - Українську демократичну партію (УДП) на чолі з Євгеном Чикаленко та Українську радикальну партію (УРП) на чолі з Борисом Гринченко. Обидві партії, зовсім нечисленні, мали ліберальний напрям і обстоювали встановлення конституційної монархії, проведення широких соціальних реформ і надання Україні автономних прав у межах федеративної Росії. В 1905 р. вони

26. Проаналізувати процес  формування та діяльності українських політичних партій на початку XX ст.

Процес формування українських  політичних партій на початку XX ст,. мав ряд особливостей.

По-перше, політичний рух українців, як недержавної нації, відбувався в умовах незавершеного формування буржуазних класів не тільки в Україні, а й в Росії. Тому керівною політичною силою у цьому процесі виступила національна інтелігенція. їй були притаманні риси постійного сумління, нерішучості, численних суперечок про питання першорядності національної або соціальної програми. Значну її частину складали вчені, письменники, студентство, учні та інші різночинські елементи міст.

По-друге, населення України мало неоднорідну етносоціальну структуру. Українське селянство слабо сприймало національні ідеї і вимагало від політичних партій вирішення аграрного питання. Робітничий клас України, з переважанням в ньому росіян, також більше сприймав соціалістичні ідеї. Це вело до звуження соціальної бази українських політичних партій, лідери яких вважали національно-політичні завдання першорядними.

По-третє, в своїй діяльності керівники  партій спирались на ідеї відомих українських діячів громад - просвітників ХІХст. - М. Драгоманова, І. Франко, Т. Шевченко, М. Костомарова. Поряд з використанням ідей державного будівництва України на демократичних засадах , керівники українських політичних партій зберігали у діяльності культурно-просвітницькі форми боротьби. Культурологічні питання набували вирішального значення, особливо під час Російської революції 1905-1907 рр. та післяреволюційний період .

У роки І Російської революції українські політичні партії розгорнули активну  діяльність. Вони створювали партійні осередки в містах України, видавали на українській мові листи, газети. Ішов процес об'єднання інтелігенції, ремісників, селянства в боротьбі за національні та соціальні права,

За часи Російської буржуазно-демократичної революції були створені національні партії поміркованих українців. В 1904р. із Всеукраїнської загальної організації виділилась група, яка утворила українську радикально-демократичну  партію.   її  керівниками  були  В.Грінченко, М.Грушевеький, СЄфремов, Є.Чикаленко. Основною метою діяльності партії було встановлення конституційного правління, проведення соціальних реформ, автономія України у складі майбутньої Федеративної Російської Республіки та українізація шкіл .

Після поразки революції в Росії  на базі УРДП було створено „Товариство українських поступовців» - культурно-просвітницька організація на чолі з М.С.Грушевським.

В 1910-1912 рр. діяльність українських  соціалістичних партій фактично припинилась, внаслідок арештів і заслань її діячів . Закордонні комітети партій „Спілка» та „УСДРП» не мали будь-якого впливу на події в Україні. Напередодні Лютневої революції 1917р. політична палітра складалась з партій націоналістичного, соціал-демократичного та ліберально-консервативного напрямів. Абсолютна перевага в українському русі належала лівим національно-соціалістичним силам.

27. Дати оцінку революції  1905-1907рр. і її впливу на Україну

Початком революції стали події 9 січня 1905 року в Петербурзі За наказом  уряду була розстріляна 150-тисячна мирна демонстрація, учасники якої намагалися передати царю петицію про свої потреби. Звістка про це викликала хвилю обурення населення, яке піднялось на боротьбу проти самодержавства.

Російська революція мала велике значення як для всієї держави, так і для України.

По-перше, робітничі, селянські і  національно-визвольні рухи посилили демократичний фронт боротьби населення проти самодержавства. Лише протягом квітня - серпня 1905 р. в Україні відбулось понад 300 робітничих страйків, у яких взяли участь біля ПО тис. осіб. За масштабами селянського руху Україна займала одне з перших місць в імперії.

По-друге, в Україні суттєво були розширені межі легальної політичної та культурної діяльності. Так, було ліквідовано закон про заборону української мови. Демократичні свободи створили умови для організаційного об'єднання українців. На початок 1906р. в Україні налічувалось 17 українських газет. В містах діяли громади, клуби, культурні організації „Просвіта», кооперативи. В Київській губернії в 1907р. кооперативів було 193, на Подолі - 200, в Харківській губернії - 50.

По-третє, поширився процес масової  самоорганізації суспільства. В  Росії були створені буржуазні ліберальні політичні партії (кадети, октябристи), які поширювали свій вплив на Україну. Під час революції зросла численність  партій соціалістичного напряму - есерів, соціал-демократів, як російських, так  і українських. Почалося формування українських ліберально-демократичних  партій - УРП і УДП. Внаслідок наростання масової боротьби, політизації народних мас з'явилась нова модель організації влади - Ради робітничих депутатів. В Україні вони діяли в Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Маріуполі, Юзівці та інших містах.

Важливе значення революції полягало і в тому, що з'явилась легальна можливість впливу політичних організацій на владу - думська трибуна.

Українці спромоглися використати ії для постановки українського питання перед всім світом. Особлива заслуга в цьому належала МСГрушевському -відомому лідеру українського демократичного руху, вченому, публіцисту. З початком революції він залишив Галичину і прибув в Київ, де і почав організацію українського видавництва. В 1907р. під керівництвом Грушевського почало діяти українське наукове товариство, видавалися журнали „Записки УНТ», „Україна». В своїх статтях він обґрунтовував українські національні вимоги автономії України в оновленій демократичній Росії. З появою в Росії парламенту - Державної Думи, Грушевський покладав великі надії у вирішенні українського питання на конституційні форми діяльності.

Також, І російська революція  сприяла проведенню нової аграрної реформи, реформи Столипіна. Руйнація селянської общини створила умови для виникнення великих та середніх приватновласницьких господарств -хуторів, огрубів та інших.

28. Охарактеризувати становите України під час І світової війни

Вже на початку осені 1914р. майже всі західноукраїнські землі опинилися під владою Росії. Весною —літом 1915р. внаслідок контрнаступу Центральних держав Західна Україна перейшла під контроль Австро-Угорщини. Українці, мобілізовані в армії двох імперій, повинні були воювати один проти одного. В Російську армію було мобілізовано 3.5 млн. українців, в армію Австро-Угорщини - 250 тис.З початком війни в національному політичному русі в Україні стався розкол. Поступовці разом з Грушевським зайняли громадянську позицію і підтримали російську владу у цій війні. Вони пов'язували рішення українського питання з Росією, вважали, що в нових умовах царизм піде на значні поступки. Але царський уряд навіть не обіцяв і культурну автономію України. Воєнні дії на території України спричинили страждання українцям, які терпіли терор і репресії від обох армій. Шукаючи причини своїх незгод в так званій „зраді українців», австрійці сотнями заарештовували українців й страчували без суду. Тисячі гнали до Австрії й там кидали до концентраційних таборів. Найвідомішим був табір Телергоф, де в жахливих умовах тримали ЗО тис. русофілів та українофілів, які тисячами гинули від хвороб. В 1917р. дві імперії були на грані виснаження. Поразки в війні, надмірні жертви посилили кризу в Росії та Австро-Угорщині. В Росії, Україні припинилась торгівля, 4 млн. робітників і селян були відірвані від промисловості та сільського господарства. Понизилась здобич вугілля. В 1916р. посівні площі скоротились на 1.8 млн. десятин землі. Посилилась продовольча криза. Війна зумовила розкол національного руху, придушення опозиційних сил , ускладнення внутрішніх проблем, надмірне напруження сил суспільства, яке привело до соціального вибуху.

29. Які зміни в соціально-економічному  житті України зумовила столипінська аграрна реформа?

Комплекс реформ, розпочатих указом 9 листопада 1906 р., був логічним продовженням модернізаційних процесів у Росії середини Х1Х ст. В його основі лежало три головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю в приватну власність (хутор чи отруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. П.Столипін хотів вирішити такі важливі питання, як підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, товарності селянського господарювання, вирішити проблему аграрного перенаселення.

Аграрна реформа сприяла капіталізації  сільського господарства України. Внаслідок реформи майже вся земля, якою користувались селяни, перейшла до них у приватну власність. Власне землеволодіння було переважаючим в Чернігівській, Херсонській, Катеринославській та Харківській губерніях. Воно охоплювало біля 50% всіх дворів. Вихід селян із общини на Правобережжі становив 48% , на Півдні - 42%, на Лівобережжі - 16,5 %. Всього з 1907-1911рр. на отруба і хутора на Україні виселилися 226.5 тисяч селян, володавших більш 1 млн. десятин землі. Реформа сприяла розвитку ринкових відносин на селі, широкому застосуванню машин і добрив, що зумовлювало зростання товарності сільського господарства.

З 1910 по 1913рр. посівна площа в  українських губерніях зросла на 900 тис. десятин і загалом становила 29.9 млн. десятин. У 1913р. тут було досягнено найбільшого валового збору зернових - 1 200 млн. пудів. Третина всієї продукції продавалась на внутрішньому і зовнішньому ринках.

З іншого боку значна частина селянства  розорювалась внаслідок аграрної реформи. Бідні селяни, які не мали скота, реманенту, грошей не могли утримувати виділені наділи й за безцінь продавали їх заможним селянам.

Реформи Столипіна за їх наслідками прискорили процес переходу українського села на індустріальну основу. Але через низку причин не реалізували повністю свого потенціалу і не досягай поставлених задач.

30. Охарактеризувати вплив  Лютневої революції на Україну. Утворення Центральної Ради

8 березня (23 лютого за старим стилем) 1917 р. почалася Лютнева революція в Росії. 12 березня цар Микола II зрікся престолу. Ситуацію використали опозиційні сили; кадети, соціал-демократи (меншовики) та есери, які 15 березня створили Тимчасовий уряд на чолі з князем Ю.Львовом; цей уряд мав управляти Росією до скликання Установчих зборів. В опозиції до уряду залишилися більшовики, які виступали за владу Рад робітничих та солдатських депутатів. Замість губернаторів на місцях з'явилися так звані комісари Тимчасового уряду та громадські комітети, до яких увійшли члени міських дум, підприємці, інтелігенція.

З революційної ситуації скористалася також Україна. У Києві виникла рада об'єднаних організацій міста. Пройшли земські з'їзди, які обрали виконавчі земські комітети. Паралельно утворювалися ради робітничих та солдатських депутатів. Активізувалися старі та виникли нові політичні партії, відродилися «Просвіти», почали діяти кооперативні організації. Революція гарантувала громадянам широкі політичні права і свободи.

17 березня у Києві зібралися  представники різних політичних  партій, громадських, культурних, професійних  установ та заснували Виконавчий  комітет, який протягом перших трьох місяців після перевороту являв собою найвищу владу в Києві. Із 12 членів комітету 5 були українці. Тим часом революція поширювалася на всі верстви населення, перетворюючись в масовий рух, якого вже не можна було стримати в рамках старого суспільства. Тепер уже не одиниці, а цілий народ домагався своїх соціальних і національних прав.