Правовий статус державних органів, які здійснюють фінансовий контроль в Україні

8) розробляє та затверджує  нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності й організації бюджетів усіх рівнів.[14.]

          Державне казначейство України у сфері перевірки дотримання

бюджетного законодавства  здійснює бухгалтерський облік усіх надходжень

та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення

бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання  бюджетів,

кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; стежить за відповідністю  платежів узятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням (ст. 112 Бюджетного кодексу України).[2.]

Аналізуючи практику організації фінансового контролю в Україні, доцільно звернути увагу  на аналогічні організацію що функціонують у розвинених країнах і мають  певний практичний досвід. Так, у США провідними фінансовими контролюючими органами є Головне контрольно-фінансове управління, що належить до гілки законодавчої влади, та Адміністративно-бюджетне управління, яке входить до структури адміністрації президента. Зокрема, Головне контрольно-фінансове управління США було створено майже 80 років тому як незалежний від федеральної адміністрації орган для контролю за правильністю й ефективністю використання бюджетних коштів виконавчими органами, в тому числі міністерством оборони. Закон США про Головне контрольно-фінансове управління від 1974 р. значно розширив його повноваження, включивши до них аналіз федеральних програм. Його службовці мають доступ практично до всіх фінансових документів міністерств та відомств. Головне контрольно-фінансове управління може давати оцінку результативності державних програм і діяльності федеральних відомств; проводити спеціальні обстеження і перевірки обґрунтованості цін на продукцію та фінансово-економічних аспектів контрактів міністерства оборони. Інспектори Управління перевіряють також діяльність ревізорів виконавчої влади. Іноді перевірки проводять у координації зі слідчими

органами міністерства юстиції та іншими органами, наділеними

відповідними повноваженнями. [26.]

3.3. Правовий статус органів державної контрольно-ревізійної служби України.

Державна контрольно-ревізійна  служба в Україні створена відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 1265/2000. Щоб уявити міру впливу її на державну фінансову систему, достатньо сказати, що в Україні в даний час у контрольно-ревізійній службі працює близько 14 тис. осіб, абсолютна більшість яких (майже 13 700 осіб) здійснюють свою діяльність безпосередньо на місцях.

Державна контрольно-ревізійна служба в України в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про державну контрольно-ревізійну службу в Україні від 05.07.1993 р. та наказами міністра фінансів.

Контрольно-ревізійна  служба створена при Міністерстві фінансів України у 

складі Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-

ревізійних управлінь  в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі,контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.[22.]

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні згідно із Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» визначає напрями здійснення державного контролю. Контрольно-ревізійна служба здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей та виконує такі функції:

- організовує роботу  контрольно-ревізійних підрозділів  у Республіці 

Крим, областях, містах Києві  та Севастополі з проведення ревізій  і перевірок, обговорення результатів  документальних ревізій і перевірок; у випадках, передбачених чинним законодавством, інформує про них органи законодавчої та виконавчої влади;

- здійснює ревізії  та перевірки фінансової діяльності, стану зберігання коштів і  матеріальних цінностей, достовірності  обліку і звітності  в міністерствах,  відомствах, державних, інших органах державної виконавчої влади, в бюджетних установах, які одержують кошти з державного бюджету або державних валютних фондів;

- здійснює контроль  за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями  і перевірками;

- розробляє інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій і перевірок;

- здійснює методичне  керівництво і контроль за  діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних  підрозділів.[4.]

Контрольно-ревізійні  відділення і групи в районах, містах виконують в основному такі самі функції.

Контрольно-ревізійні  підрозділи мають право:

- вільно входити в  склади, сховища, виробничі й інші  приміщення з метою їх обстеження  та з’ясування питань, пов’язаних  з ревізією чи перевіркою;

- зупиняти на розрахункових  та інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об’єкта ревізії чи перевірки перешкоджає працівнику державної контроль-ревізійної служби виконувати свої обов’язки;

- залучати на договірних  началах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення

контрольних обмірів  будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на такі цілі коштів;

- вимагати від керівників об’єктів ревізії чи перевірки проведення

інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових

коштів і розрахунків, а в необхідних випадках опечатувати  каси і касові

приміщення, склади, архіви, а при виявлені підробок, інших  зловживань вилучати необхідні документи  на строк до завершення ревізії чи перевірки, складаючи при цьому акт вилучення і копії чи реєстри вилучених документів;

- одержувати від Національного  банку України і його установ,  комерційних банків, інших кредитних  установ необхідні відомості,  копії документів, довідки про банківські операції і залишки коштів на рахунку об’єктів ревізії та перевірок, а від інших підприємств та організацій, у тому числі недержавної форми власності, - довідки і копії документів про операції і розрахунки з об’єктами, що ревізують або перевіряють;

- одержувати від службовців і матеріально відповідальних осіб об’єктів ревізій та перевірок письмові пояснення з питань, що виникають у ході ревізій і перевірок;

- пред’являти посадовим  особам об’єктів ревізій та  перевірок вимоги про усунення  виявлених порушень законодавства з питань зберігання і використання державної власності та фінансів, перераховувати до бюджету виявлені ревізіями чи перевірками приховані або знижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про зупинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, коли одержані

підприємством, установою  чи організацією кошти і позики

використовуються з  порушенням чинного законодавства;

   - вилучати в дохід держави кошти, одержані міністерствами чи відомствами, державними комітетами і фондами, підприємствами, установами і організаціями за незаконними угодами.[17.]

Положенням про Головне  контрольно-ревізійне управління України, затвердженим Указом Президента України  від 28.11.2000 р. № 1265/2000, до основних завдань Головного контрольно-ревізійного управління України віднесено:

- підготовку пропозицій  щодо формування державної політики  у сфері державного фінансового  контролю;

- забезпечення у встановленому  порядку реалізації державної  політики у сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами, а також підприємствами і організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують кошти з бюджетів та державних цільових фондів, коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та попередження їх у подальшому.

              Таким чином, фінансовий контроль, який здійснює державна

контрольно-ревізійна  служба України, - це спосіб реалізації фінансової політики держави. Він сприяє створенню умов для фінансової стабілізації. Основна мета діяльності державної контрольно-ревізійної служби – забезпечення інтересів держави. Її основними завданнями є виявлення та попередження правопорушень у фінансовій сфері, оцінка законності й ефективності використання державних коштів, а також притягнення до відповідальності винних осіб, оцінка доцільності й обґрунтованості рішень,

які приймаються відповідними державними органами та певними особами  і стосуються фінансових питань.

Можливості державної контрольно-ревізійної служби повністю не розкриті і потребують подальшого вивчення. Для належного здійснення цими органами своїх повноважень необхідно постійно вдосконалювати не лише форми і методи контролю, а й саму систему державної контрольно-ревізійної служби.

Таким чином, законодавцям, науковцям та практичним працівникам  слід переглянути організацію та правове забезпечення діяльності державної  контрольно-ревізійних служби України  в системі фінансового контролю. Реалізація такого підходу, на нашу думку, сприятиме не лише упорядкуванню фінансового законодавства, а й підвищенню рівня діяльності державної контрольно-ревізійної служби в країні.[23.]

3.4. Здійснення фінансового  контролю органами Державної  податкової служби та Державної пробірної служби України.

Податковий контроль є спеціальним державним контролем який являє собою діяльність податкових органів та їх посадових осіб щодо перевірки виконання вимог податкового законодавства особами, які реалізують податкові зобов’язання або забезпечують їх виконання.

Деякі вчені поділяють  податковий контроль за сторонами здійснення  на оперативний (у межах звітного періоду на підставі кількісних і якісних показників операцій, що контролюються) та періодичний (здійснюється після закінчення звітного періоду на підставі аналізу документів звітності й інших джерел). За джерелами інформації контроль можна поділити на документальний (здійснюється на підставі аналізу документів, які відображають показники об’єкта, що контролюється, або діяльність суб’єктів) та фактичний (здійснюється на підставі фактичного аналізу об’єкта, що контролюється, або діяльності контролюючих об’єктів).

 

           Незрозуміло. Залишається тільки позиція авторів: що це є – вид, форма чи метод контролю?[16.]

У сері мобілізації фінансових ресурсів і формування дохідної частини бюджетної системи України визначальне місце посідають органи Державної податкової служби України. Безпосередньо організацію податкової роботи та

здійснення фінансового  контролю покладено на первинну ланку цієї установи – податкової інспекції. Державні податкові інспекції у районах,

містах без районного  поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані 

державні податкові  інспекції виконують такі функції:

1) здійснюють контроль  за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

2) забезпечують облік  платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реалізацію фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування й обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій; дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), встановленого законом; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензування відповідно до закону, з подальшою передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи; за наявністю торгових патентів;

          5) ведуть облік векселів, що їх видають суб’єкти підприємницької діяльності при здійсненні операцій із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб’єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;