Акціонерне товариство як суб’єкт цивільно правових відносин

                                                           

 

 

 

 

 

Курсова работа

З дисципліни: «Цивільне право»

За темою: «Акціонерне товариство як суб’єкт  цивільно правових відносин»

 

 

Науковий керівник

________________

________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст:

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ 1: Акціонерне товариство, як суб’єкт  цивільно правових відносин. 6

    1.1  Становлення акціонерних форм підприємництва. Суть та переваги    6 акціонерних форм господарювання в АПК. 
    1.2 Поняття й види акціонерного товариства. Учасники акціонерного       8 товариства. Створення акціонерного товариства. 
РОЗДІЛ 2: Акціонерне товариство як юридична особа.                                   16

РОЗДІЛ 3: Припинення діяльності акціонерного товариства.                         22 
ВИСНОВОК                                                                                                           29

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ  ДЖРЕЛ                                                            32

 

 

ВСТУП

 

      Питання, пов’язані зі створенням, діяльністю, реорганізацією та припиненням акціонерних товариств (АТ), регулюються значною кількістю нормативних актів. Основними є закони України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про власність" та "Про банки, банківську діяльність" (щодо банків) і "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

     Крім того, зазначені питання щодо АТ регулюються також положеннями ЦК та ГК, які містять як загальні норми щодо всіх господарських товариств, так і ті, що стосуються саме АТ 1.

      Акціонерні товариства належать до господарських товариств. Ознакою останніх є те, що вони створюються юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна й участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Усі господарські товариства є юридичними особами, наділяються цивільною правоздатністю і дієздатністю, можуть бути позивачами та відповідачами у судах. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

     Від інших господарських товариств АТ відрізняється насамперед тим, що має статутний фонд , який поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. При цьому акціонери не відповідають за обов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій . А обсяг відповідальності самого АТ за власними зобов’язаннями обмежується лише належним йому майном.

     На думку Держпідприємництва (лист від 16.04.2004 р. №2475, див. у "Документах для роботи" №28/2004), при розмежуванні регулювання ЦК та ГК, з одного боку, та Закону про госптовариства - з іншого останній застосовується у частині, що не суперечить вказаним кодексам.

       На відміну від ГК та Закону про госптовариства, які оперують поняттям "статутний фонд", ЦК використовує термін "статутний капітал". Однак обидва поняття тотожні (див. також п. 13 листа Держпідприємництва від 20.02.2004 р. №1022, надрукованого у "ДДР" №26/2004), а тому надалі використовуватимемо термінологію більш спеціалізованого законодавства - ГК та Закону про госптовариства.

     Акціонери, які не повністю оплатили акції, відповідатимуть за зобов’язаннями товариства у межах несплаченої частини вартості належних їм акцій, якщо це буде передбачено статутом АТ (ст. 152 ЦК, ст. 24 Закону про госптовариства).[20]

     Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону про госптовариства, статутний фонд АТ не може бути меншим від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення акціонерного товариства (на сьогодні - 296 250 грн).

     Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна відповідати зазначеній сумі або перевищувати її. Акціонерні товариства можуть бути двох видів:

- відкриті акціонерні товариства (ВАТ), акції яких розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах як серед засновників, так і серед сторонніх осіб;

- закриті акціонерні товариства (ЗАТ), акції яких розподіляються лише між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і, на відміну від акцій ВАТ, не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.[14]

     Акціонери ВАТ можуть вільно відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. А ось акціонери ЗАТ у цьому праві дещо обмежені. Власник акцій ЗАТ повинен спочатку запропонувати їх іншим акціонерам цього товариства, а вже потім, якщо серед них не знай­деться охочих придбати акції, може продати їх третім особам або товариству

     Закріплюючи у ст. 81 ГК переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, законодавство не містить відповідних механізмів реалізації цього права. А тому задля виключення можливих конфліктів доцільно передбачити у статуті товариства порядок продажу акцій акціонерам.[5] 
     Акціонерне товариство належать до господарських товариств

     Предметом є суспільні відносини що виникають у процесі їх діяльності.

     Об’єктом регулювання з боку цивільного права виступають акціонерні товариства.

     Мета данної роботи полягає в розгляді механізма правового регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1: Акціонерне товариство як суб’єкт  цивільно правових відносин

   

1. Становлення акціонерних форм підприємництва. Суть та переваги акціонерних форм господарювання в АПК

 

     Серед проблем становлення нової організації праці підприємства одне з вагомих місць в АПК належить акціонерним формам. Це цілком зрозуміло, оскільки перехід до повноцінного ринку передусім передбачає створення ринку капіталів. Крім того, саме в межах даних структур в основному здійснюється функціонування економіки провідних капіталістичних країн, рівень яких для України є орієнтиром. Досвід розвинутих західних країн свідчить, що висока ефективність і по суті загальна поширеність акціонерних форм зумовлені такими їх перевагами, як гнучкість та універсальність.  Універсальність, зокрема, створює можливість для вирішення нібито протилежних за характером завдань - стимулювання приватного економічного інтересу і його суспільного контролю, що не під силу іншим формам господарювання.[8] 
     Процес акціонування як економічна форма на сучасному етапі реформи також знаходиться в стадії становлення і потребує чітко визначених передумов. 
     У розвинутих країнах цей інститут пройшов тривалу еволюцію, починаючи з XV ст. І тільки в другій половині XIX ст. почали формуватися передумови, що зумовлювали високу ефективність акціонерних формувань,    це - високоіндустріальне виробництво, наявність ринку капіталів, професійний менеджмент, механізм обмеженої відповідальності, дійовий контроль власників за адміністрацією, ділова етика, належний соціокультурний фактор та ін. 
     Виходячи з реального стану вітчизняного АПК, економіки в цілому, очевидно, що процеси акціонування господарств у нашій країні матимуть складніший характер, і свої переваги вони доведуть не відразу. 
     Аналіз свідчить, що зараз сільське господарство України розвивається переважно шляхом створення акціонерних товариств закритого типу, які поки що залишаються реальною формою приватизації "знизу" (їх характерні ознаки - робочі акції, відсутність курсу акцій, міжгалузевий перелив капіталів тощо).[7] 
     Для багатьох низькорентабельних господарств акціонування - реальний шлях урятування від банкрутства. За діючим законодавством колективу необов'язково зразу викуповувати нагромаджене майно за рахунок власних засобів. З цією метою можна скористатися кредитом, акції будуть поступово переходити у власність колективу. 
     За законодавством України існуючі нині агрокомбінати, об'єднання, агрофірми згідно з рішенням власника або уповноваженого на те органу можуть бути перетворені в акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, асоціації. Відповідно до статуту акціонерного товариства воно стає вільним товаровиробником, який самостійно визначає організацію трудової діяльності в колективі.

Основні принципи цієї організації такі: 
- самостійне визначення структури виробництва, рівня цін, каналів реалізації продукції, постачальників тощо; 
- встановлення тісної залежності прибутку кожного працівника і колективу від результатів їхньої діяльності; 
- посилення особистої заінтересованості за збільшення матеріального достатку, подолання "зрівнялівки" в оплаті праці; 
- стимулювання конкуренції між суб'єктами господарювання АПК; 
наближення безпосередніх виробників до участі в організації та управлінні виробництвом. 
     Акціонування як форма реалізації власницьких функцій працівників. 
     Великий вплив на становлення нової організації праці акціонування може справити через реалізацію власницьких функцій працівників. На сучасному етапі цей напрям аграрної реформи реалізується по лінії колективних підприємств нового типу, різного роду акціонерних товариств, асоціацій, тощо замість колишніх колгоспів і радгоспів.[2] 
     Нині формування акціонерних товариств, незважаючи на певні відмінності, здійснюється переважно в руслі колективно-пайового підприємництва.

     Це дає їм змогу конкурувати, ефективніше вести виробництво в умовах ринку. Так, акціонування і передбачає добровільне об'єднання власників, є основою присвоєння одержаного прибутку з наступним розподілом його серед акціонерів залежно від результатів кінцевої господарської діяльності та кінцевого паю, колективності та демократизації управління виробництвом, можливості виходу з підприємства зі своїм паєм.

 

 

2. Поняття й види акціонерного товариства. Учасники акціонерного товариства. Створення акціонерного товариства.

 

Акціонерне товариство створюється на основі купівлі-продажу  акцій.

Акція — це цінний папір, який підтверджує право акціонера брати участь в управлінні даним акціонерним товариством, у його прибутках і розподілі залишків майна товариства при його ліквідації.

За акцією кожний акціонер отримує доход, що називається дивідендом. Дивіденд — це доход, який виплачується держальникам акцій акціонерного товариства з його прибутку за підсумками господарської діяльності за рік після виплати відповідних податків на основі рішення загальних зборів акціонерів.

Існує певний порядок  створення акціонерного  товариства. Якщо воно організується шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне, то передусім необхідно мати рішення трудового колективу, яке приймається загальними зборами й оформляється протоколом. Потім необхідно отримати згоду державного органу, уповноваженого приймати такі рішення. Далі відбувається оцінка майна підприємства. Для цього створюється комісія, до складу якої входять представники відповідних державних, фінансових органів і членів трудового колективу. На базі цієї оцінки визначається уставний фонд даного акціонерного товариства, який фіксується в банку.

Якщо акціонерне товариство створюється на основі декількох  підприємств, то відповідна робота проводиться  на кожному з них. При цьому  кожне підприємство робить свої внески в уставний фонд. Вони надходять у банк за рахунок будь-якого засновника (за їхньою домовленістю). Зразу ж після створення акціонерного товариства дані кошти перераховуються на його рахунок.[3]

Далі починається робота по розповсюдженню акцій. Для цього  не потрібно отримувати дозвіл з боку Держбанку, як це було раніше. Акції розповсюджуються або безпосередньо засновниками даного акціонерного товариства або через банк. Причому реалізація акцій може здійснюватися:

а) шляхом відкритої підписки на них;

б) через розподіл всіх акцій між засновниками. При цьому засновники мають тримати у себе акцій на суму не менше 25% уставного фонду протягом двох років.

Розповсюдження акцій  починається з того, що засновники публікують повідомлення про відкриття  підписки на них. У ньому зазначаються найменування майбутнього акціонерного товариства, мета його діяльності, засновники та інше. Вказується також строк проведення підписки на акції, він не повинен перевищувати шість місяців.

Особи, які підписалися  на акції, мають попередньо перерахувати на рахунок засновників гроші на суму, що становить 10 % номінальної вартості акцій. Після цього засновник дає їм письмове зобов'язання продати відповідну кількість акцій.

Після закінчення строку підписання акцій має відбутися  установча конференція акціонерів. Але для цього необхідно щоб підпискою було охоплено не менше ніж 60% акцій. Якщо ж цього не відбулося, то вважається, що заснування акціонерного товариства не здійснилося, акціонерам протягом 30 днів повертаються внесені грошові кошти. Якщо акції розподіляються між засновниками, то вони мають оплатити 50 % акцій до установчої конференції.[1]

Засновницька конференція  має відбутися не пізніше, ніж  за два місяці з моменту завершення підписки. Вона вирішує такі питання:

• приймає рішення про створення акціонерного товариства і затверджує його статут;
• вибирає раду акціонерного товариства (спостережну раду), його виконавчі й контролюючі органи;
• коригує уставний фонд товариства залежно від кількості охоплених підпискою акцій та ін.

Після цього пишеться заява про реєстрацію акціонерного товариства, а також оформляються копії засновницьких документів, які подаються у виконавчі комітети відповідних районних міських Рад народних депутатів. У місячний строк товариство має бути зареєстроване.