Акціонерне товариство як суб’єкт цивільно правових відносин

Рейдерська атака на акціонерне товариство не обходиться без контакту загарбника та компанії — власника реєстру акціонерів. По-перше, через те, що в реєстратора зберігається ключовий для будь-якого АТ документ — реєстр акціонерів. У ньому міститься інформація про власників підприємства та про належні їм пакети акцій. Саме через реєстратора найлегше отримати інформацію про колишніх і теперішніх акціонерів товариства, їхнє місцезнаходження, історію придбання цінних паперів та кількість акцій у кожного власника. Не одержавши цих відомостей, рейдер зазвичай не починає атаки. По-друге, тільки реєстратор має повну і оперативну інформацію про всі угоди купівлі-продажу, дарування, застави та інші операції з акціями підприємства.[22]

По-третє, відповідно до чинного законодавства новий власник цінних паперів може реалізувати свої права акціонера тільки після внесення змін до реєстру. Знову ж таки, задіяний реєстратор. Ставши акціонером, загарбник набуває право голосу, право на одержання інформації про господарську діяльність товариства, право вимагати проведення незалежної аудиторської перевірки, а також доступ до установчих документів, протоколів загальних зборів акціонерів та спостережної ради товариства. Якщо ж реєстратор довгий час під різними приводами не буде вносити зміни до реєстру акціонерів, дії рейдера будуть заблоковані і компанія-жертва матиме змогу підготуватися до відбиття атаки. Таким чином, успіх або невдача рейдерської атаки багато в чому залежить від відносин між акціонерами товариства і власником реєстру.

Один з варіантів  убезпечити себе від шахрайства з  реєстром під час рейдерської  атаки на підприємство — вести реєстр самостійно. За чинним законодавством, якщо в АТ менш ніж 50 акціонерів, то компанія не зобов'язана звертатися до послуг спеціалізованих підприємств. У такому разі небезпека несподіваної зміни складу власників є мінімальною. Крім того, керівництво підприємства буде в повному обсязі і вчасно дізнаватися про всі угоди з акціями, знати про інтерес, який проявляють треті особи до списку акціонерів і госпдіяльності товариства. Експерти, що рекомендують цей спосіб захисту, не враховують принаймні однієї істотної деталі — вразливості реєстру при силовому вторгненні рейдера на підприємство.

Найкращий варіант –  організувати власну компанію-реєстратора, єдиним засновником якої буде акціонерне товариство. Причому розташуватися  компанія має за іншою адресою, ніж саме АТ (можливо, навіть в іншому місті). У такому разі гарантується лояльність реєстратора.  Адже основним, а часто і єдиним клієнтом такої компанії є товариство-засновник.

Більшість вітчизняних  АТ користується послугами незалежних компаній-реєстраторів. Утім, незалежність таких компаній є радше номінальною - неабияка частина українських реєстраторів так чи інакше пов'язана з якоюсь ФПГ. Тому є ризик, що рейдерську атаку на підприємство може замовити ФПГ,  яка контролює реєстратора. У такому разі різко зростає ймовірність зникнення справжнього реєстру і появи списку акціонерів, зручного для загарбника.

Кращий варіант —  довірити ведення реєстру акціонерів професійній компанії-реєстраторові з перевіреною репутацією, яка веде реєстри акціонерів підприємств стратегічного масштабу.

Безпеку таких компаній гарантують професіонали, вони мають  змогу використовувати адміністративний ресурс, причому не лише свій, у деяких випадках — і своїх клієнтів. Такий реєстратор зможе на якийсь час навіть затримати виконання судової постанови, що зобов'язує передати іншому реєстраторові реєстр акціонерів компанії-жертви.[25]

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Акціонерна власність - це закономірний результат процесу розвитку приватної власності, коли на певному етапі розвитку масштаби виробництва, рівень технології, система організації фінансів створюють передумови для принципово нової форми організації виробництва на базі добровільної участі акціонерів. 
        Акціонерна форма дозволяє залучити в одне підприємство капітали багатьох осіб. Крім того, обмеження відповідальності розміром вкладу, внесеного дозволяє вкладати кошти не тільки у перспективні, але і в високо ризиковані проекти, істотно прискорюючи впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Є також безліч інших позитивних сторін акціонерної форми власності, які роблять її справді універсальною і застосовною скрізь, де є необхідність і можливість обмежити масштаби відповідальності підприємця. 
     Остання обставина особливо важливо в умовах нестабільної економіки, коли непередбачена ситуація виробництва може призвести до величезних збитків, боргах, на погашення у яких може не вистачити всього наявного майна. Подібної відповідальності піддаються індивідуальні підприємці і деякі юридичні особи, які мають іншу організаційно-правову форму. Акціонерні товариства дозволяють більш ефективно використовувати матеріальні та інші ресурси, оптимально поєднати приватні та громадські інтереси всіх учасників. 
     Акціонерні товариства, які є основною формою організації сучасних великих підприємств і організацій в усьому світі, являють собою найбільш досконалий правовий механізм організації економіки на основі об'єднання майна приватних осіб, корпорацій різного виду й інших органів. 
     З урахуванням вищевикладеного, постараємося сформулювати переваги акціонерних товариств у порівнянні з іншими формами власності. 
      По-перше, суспільство має можливість залучати кошти для поповнення статутного фонду і розширення своєї діяльності, причому ці кошти не підлягають поверненню (за винятком повної ліквідації товариства), так як акції суспільством не купили, а лише перепродуються іншим акціонерам. 
     По-друге, загальне керівництво діяльністю товариства відділене від конкретного управління, що дозволяє наймати і вибирати найбільш підходящих керуючих, директорів. Ця ситуація змушує акціонерів серйозно ставитися до підбору керуючого персоналу, так як кожен акціонер відповідає за ефективну роботу товариства вкладеними коштами. 
     По-третє, створюється можливість реального перетворення всього трудового колективу підприємства в власників шляхом придбання кожним з них акцій товариства. 
     По-четверте, є можливість залучити до складу акціонерів своїх постійних контрагентів, створюючи при цьому загальну зацікавленість у результатах діяльності товариства. Також і саме суспільство може придбати цінні папери інших товариств, утворюючи при цьому цілі мережі зацікавлених в роботі один одного організацій, пов'язаних відносинами власності і правом участі в управлінні. 
     Таким чином, акціонерне товариство, поєднуючи на єдиної правовій основі всіх учасників, забезпечує унікальну форму реалізації колективної власності, створюючи при цьому зацікавленість у кінцевих результатах роботи. Випуск і розповсюдження акцій дає реальну можливість контролю діяльності та управління нею з боку акціонерів. Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить пор пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управління ним, дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства.

Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові – створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні – акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв’язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні – акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ  ДЖРЕЛ :

 

1. Конституція України.-К.,1996.

2. Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства»

3. Закон України «Про підприємства в Україні».// ВВР України.-1991.-       

№24

5. Цивільне право – К., - 1996. Ч.1, 2.

6. Закон України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст.384 )

7. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах: 1963-2001 рр. / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. – Х.: Одіссей, 2002. – 400 с

8. Цивільний процес. Підручник / Під ред.М.Л. Вікут .- 2004

9. Цивільне процесуальне право України : Навчальний посібник/ І. О. Безлюдько, С. С. Бичкова, В. І. Бобрик,; За заг. ред. С. С. Бичкової. -К.: Атіка, 2006. -383 с.

          10. Амельченко В. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовід-

носин // Юрид. журн. — 2005. — № 10. — С. 44–46.

          11. Амельченко В. Сутність юридичної особи в сучасних умовах //

Підприємництво, госп-во і право. — 2006. — № 2. — С. 27–29.

          12. Антонюк О. Право на самозахист учасників цивільних право-

відносин — ще один крок у напрямі ствердження людини най-

вищою соціальною цінністю // Підприємництво, госп-во і пра-

во. — 2003. — № 10. — С. 98–102.

           13. Бондаренко Л. До питання цивільно-правової відповідальності

юридичних осіб публічного права // Право України. — 2006. —

№ 7. — С. 100–103.

           14. Борисова В. И. Понятие и признаки юридического лица // Про-

блеми законності. — 2000. — № 45.

           15. Винник О. Нетрадиционные способы защиты прав акционеров

(опыт Соединенных  Штатов Америки) // Підприємництво, гос-

подарство і право. — 1997. — № 5. — С. 10 — 14.

           16. Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи:

правове становище. —  К.: Знання, 1998. — 309 с.

           17. Винник О. Правовое положение общества с ограниченной ответ-

ственностью по законодательству Украины, Германии и Россий-

ской Федерации // Бизнес. — 1998. — 14 дек.

           18. Вінник О. М., Щербина В. С. Акціонерне право: Навч. посіб. —

К.: Атіка, 2000. — 543 с.

           19. Вінник О., Сніжко Р. Конфлікт інтересів в акціонерному товари-

стві // Право України. — 2000. — № 5. — С. 59–62.

          20. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: Моногра-

фія / В. Д. Примак. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 432 с.

          21. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. — М.: Юрид. лит., 1950.

          22. Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. —

М.: Проспект, 1998. — Ч. 1. — 396 с.

          23. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзери (керів.

авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери,

Н. С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 736 с.

           24. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / В. І. Борисова,

(кер. авт. кол.), І.  М. Баранова, І. В. Жилінкова  та ін.; За заг.

ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. —

К.: Юрінком Інтер, 2007. — Т. 1. — 480 с.

           25. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу Укаїни. У 2

т. — 3-є вид., перероб. і допов. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт.

кол.), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. — К.: Юрінком Інтер, 2008. —

Т. І — 832 с.