Конституційно-правовий статус суддів в Україні

Вища кваліфікаційна комісія  суддів України не пізніш як у триденний  строк після отримання скарги надсилає її разом із матеріалами  дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції. Розгляд скарг Вищою  радою юстиції здійснюється в  порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду юстиції".

Розгляд адміністративного  позову щодо оскарження рішення Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді  до дисциплінарної відповідальності здійснюється у порядку, передбаченому процесуальним  законом. Подання скарги до Вищої  ради юстиції чи адміністративного  позову до суду на рішення Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді  до дисциплінарної відповідальності зупиняє  застосування дисциплінарного стягнення.

 

Висновок

Конституційно-правовий статус суддів – це система загальних, основоположних засад за допомогою якої у Конституції та інших законах визначається фактичне становище судді у державі та суспільстві.

Зміст конституційно-правового  статусу суддів визначається метою  і завданнями їх професійної діяльності і являє собою сукупність правових можливостей, певну міру свободи  поведінки суддів в суспільному  житті і службовій діяльності.

Професійна діяльність суддів передбачає обмеження свободи вибору поведінки суддів, призначенням яких є запобігання можливому протиправному  використанню свого посадового становища  з метою захисту й охорони  інтересів інших суб’єктів чи суспільних інтересів.

Конституційно-правовий статус суддів не є конституційно-правовим статусом суддівської посади, а конституційно-правовим статусом людини, яка обіймає посаду представника судової влади.

Елементами конституційно-правового  становища судді є: 1) правосуб’єктність суддів; 2) права і обов’язки суддів; 3) засади діяльності суддів; 4) гарантії діяльності суддів.

Правосуб’єктність суддів – це здатність особи у встановленому  законодавством порядку набувати правового  статусу судді, тобто виступати  носієм суб’єктивних прав та юридичних  обов’язків професійного судді.

Службові права суддів – це вид і міра конкретно визначеної поведінки суб’єкта, наділеного статусом професійного судді.

Службовим правам судді притаманні такі характерні ознаки: 1) вони належать конкретному суб’єкту – судді; 2) ґрунтуються на нормах позитивного права – Конституції України, Законі Україні “Про судоустрій і статус суддів” та ін.; 3) являють собою забезпечену державою і правом можливість певної поведінки, спрямованої на досягнення того чи іншого соціального блага; 4) їх виникнення обумовлюється конкретним юридичним фактом – набранням юридичної сили акта про призначення (обрання) на посаду судді; 5) зміст і обсяг службових прав зумовлюється сутністю конституційно-правового статусу судді; 6) вони в основному реалізуються в особистих інтересах судді; 7) забезпечуються загальними (економічними, політичними, ідеологічними, організаційними) і спеціальними (юридичними) гарантіями; 8) захищаються в судовому, адміністративному та іншому встановленому законом порядку.

Класифікація службових  прав суддів, за якою службові права  за змістом поділяються на ті: а) що вказують на винятковість конституційно-правового статусу суддів; б) що сприяють безпосередньому виконанню службових функцій; в) що містять можливість використовувати додаткові соціальні привілеї.

Службові обов’язки суддів складаються як з урегульованих  нормами права вимог щодо необхідної поведінки судді, тобто юридичних  обов’язків; так і з моральних  обов’язків, що зумовлюються вимогами професійного обов’язку й совісті  судді. Зміст службової поведінки  судді становить його волевиявлення  у формі прийнятих рішень, дій  чи бездіяльності в період володіння  статусом носія судової влади.

Основні вимоги щодо необхідної поведінки суддів можна звести до: а) дотримання законодавства України при здійсненні професійної діяльності; б) дотримання етичних основ діяльності; в) сумлінного і професійного виконання своїх службових функцій.

Визначені основні засади діяльності суддів – незалежність, самостійність, недоторканість.

Гарантіями діяльності суддів є сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, спрямованих на практичну  реалізацію їх прав та обов’язків, на усунення можливих перешкод їх належного  здійснення.

У законодавстві необхідно  закріпити положення, згідно з яким гарантії незалежності суддів, котрі  закріплені в Конституції України  та інших законах, не можуть бути скасовані  або зменшені державою. У державі  не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи зменшують незалежність суддів.

Нормативно-правові гарантії суддів є сукупність, передбачених нормами права, юридичних засобів  забезпечення реалізації, охорони і  захисту прав та свобод суддів. До нормативно-правових гарантій належать норми-принципи, юридична відповідальність та юридичні обов’язки, передбачені Основним Законом держави, кодексами, законами, та підзаконними актами і міжнародно-правовими договорами.

Норми-принципи – це незаперечні  вимоги загального характеру, керівні  засади, що прямо закріплені в Конституції  України та іншими законами, які  зумовлюються активними закономірностями існування і розвитку особистості  в суспільстві і визначають зміст  та спрямованість державного правового  регулювання з забезпеченням  гарантій діяльності суддів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.

2. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р. // Міжнародні стандарти незалежності суддів: Збірка документів. - К., 2008. - С. 13-18.

3. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. - Київ: Юрінком Інтер, 2004. - 324 с.

4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів». //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, ст.529.

5. Закон України «Про Конституційний Суд України». //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 49. - Ст.272.

6. Ковальський В.С. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. - Київ: Юрінком Інтер, 2005. - 368 с.

7. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. - К.: Атіка, 2006. - 412 с.

8. Закон України «Про Вищу раду юстиції». //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 25, ст.146.

9. Москвич Л.М. Правовий статус судді: поняття та зміст // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту. - 2004. - № 4. - С. 223-229.

10. Марочкін І.Є. Організація судових та правоохоронних органів: посіб. / Марочкін І.Є., Сібільова Н.В., Тихий В.П., та ін. - X.: ТОВ "Одіссей", 2007. - 528 с.

11.  Селіванов А.О. Організація судової влади в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 315 с.

12. Семерак О.С. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посіб. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. -392 с.

13. Кодекс професійної етики судді. – Режим доступу: http://www.court.gov.ua/969076/67885465345/

14.  Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007р. "Про незалежність судової влади". – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/0506B1817273C

15.  Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v019p710-04

16.  Подкопаєв С.І. Про дисциплінарну відповідальність суддів./ Подкопаєв С.І . // Юридичний журнал. - 2007. - №6. - с.13-16.

17.  Марочкін І.Є, Сібільова Н.В., Толочка О.М. Організація судових та правоохоронних органів./ Марочкін І.Є, Сібільова Н.В. - Харків: Право, 2006. - 287 с.

18. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: навч. посібник./ Юзікова Н.С. - К.: Істина, 2006. - 320 с.

19.  Дмитров Ю. Суддя - носій судової влади./ Дмитров Ю. // Право України, - 2005, - №1. - с.9-11.