Правонарушение

Цивільно-правовий проступок (делікт) - це протиправне діяння суб'єкта права, яке порушує правопорядок, встановлений цивільним законодавством. Цивільні делікти являють собою порушення прав та законних інтересів різних суб'єктів права в сфері майнових і особистих немайнових відносин, урегульованих цивільним правом.

Сімейні проступки - правопорушення в галузі шлюбно-сімейних відносин (невиконання подружніх обов'язків, відмова від утримання чи виховання дітей та ін.)

 

Базуючись на наявності економічних, соціальних, політичних відносин суспільства, розрізняють три види правопорушень:

1. в сфері соціально-економічних відносин (власність, праця, розподіл і ін.);
2. в сфері побуту і дозвілля (сім’я, суспільний порядок);
3. в суспільно-політичній сфері (діяльність державного апарату). Можлива класифікація правопорушень і за іншими критеріями (наприклад, в наукових цілях).

Так, можна розрізняти правопорушення, які посягають на духовні чи матеріальні  блага, суспільні чи особисті інтереси, правопорушення в сфері нормотворчої діяльності.

 

Правопорушення по колу осіб: особисті і групові (колективні).

Груповими називаються правопорушення, скоєні об’єднанням дій членів групи, які характеризуються визначеним ступенем загальності інтересів, цілей і єдністю дій.

Поряд із національним правом держав існує і міжнародне право. Порушення міжнародно-правової норми  є міжнародним правопорушенням, яке породжує міжнародно-правову відповідальність.

Міжнародні правопорушення – дії чи бездіяння суб’єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права чи особистим зобов’язанням і завдають шкоду іншому суб’єкту, групі суб’єктів міжнародного права чи всій міжнародній спільноті.

 

Розрізняють міжнародні злочини і міжнародні делікти (проступки). До злочинів відносять работоргівлю, піратство, міжнародний тероризм), а до міжнародних деліктів – порушення торгових зобов’язань).

У кожному  із видів  правопорушень можливі: 

— рецидив — вчинення правопорушення того самого виду після застосування примусового заходу за перше правопорушення; 

— повторність — вчинення нового правопорушення до застосування примусового заходу за перше правопорушення. 

Злочин - це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно  містити в собі такі ознаки:

• кримінальна протиправність;
• суспільна небезпечність;
• винність;
• караність.

кримінальна протиправність — указує, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

суспільна небезпека — оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:

• цінністю того блага, на яке посягає злочин;
• шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;
• способами діяння;
• мотивами діяння, формою та ступенем вини.

винність — указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільно небезпечним, але якщо нема вини — це не злочин.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Виділяються наступні групи злочинів:

• злочини проти особи;злочини у сфері економіки;
• злочини проти громадської безпеки і громадського порядку;
• злочини проти державної влади;
• злочини проти військової служби;
• злочини проти миру і безпеки людства.

 

Основні види злочинів:

1. Злочини проти життя і здоров'я. Сюди відносяться різні види вбивств, тобто умисні заподіяння смерті іншій людині, як прості, так і кваліфіковані, тобто ускладнені обтяжуючими обставинами, як то: вбивства з особливою жорстокістю, з корисливих або хуліганських спонукань та ін. або ускладнені пом'якшуючими обставинами, як, наприклад, вбивство в стані афекту, при перевищенні необхідної оборони. У цій же главі зосереджені склади злочинів проти здоров'я. В основному мова йде про спричинення шкоди здоров'ю різної тяжкості або тяжких, середніх, легких пошкодженнях, які бувають як умисними, так і необережними. Караються в кримінальному порядку також побої, катування, залишення в небезпеці особи, яка перебуває в безпорадному стані, та ін.

2. Злочини проти волі, честі та гідності особи. Найбільш часто зустрічаються серед них наклеп, тобто поширення відомостей, завідомо неправдивих, принижують честь і гідність особи, підривають його авторитет і образа, тобто умисне приниження честі і гідності іншої особи, виражене в непристойній формі.

3. Статеві злочини. Ці злочини скоюються аж ніяк не рідко, і вони посягають на статеву свободу людини, а іноді сполучені з втратою ним здоров'я, а то й життя. Згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства чи загрози його застосування до потерпілих, карається досить великим терміном позбавлення волі, який зростає в разі вчинення згвалтування з особливою жорстокістю, або з завідомо неповнолітньої, або спричинило смерть, або інші тяжкі наслідки для потерпілої.

4. Злочини проти конституційних прав і свобод людини і громадянина. У кримінальному порядку карається порушення рівноправності громадян, таємниці листування, недоторканність приватного життя, житла, порушення виборчих прав, правил охорони праці , авторських і патентних прав, перешкоджання проведенню зборів, мітингів, демонстрацій та ін.

5. Злочини проти неповнолітніх. Залучення у вчинення злочину, продаж, купівля, підміна дитини, розголошення таємниці усиновлення, злісне ухилення від сплати аліментів.

6. Злочини проти власності. Злочини поділяються залежно від способу і розміру розкрадання: крадіжка, шахрайство, привласнення або розтрата, грабіж, розбій, вимагання. Карається також і заподіяння майнової шкоди шляхом обману, або знищення, або пошкодження майна.

7. Злочини у  сфері економічної діяльності. Ці злочини відрізняються великим різноманіттям і новизною: перешкоджання законної підприємницької діяльності, незаконні підприємництво, банківська діяльність, отримання кредиту шляхом обману, обмеження конкуренції, свідомо помилкова реклама, зловживання при випуску цінних паперів, контрабанда, злісне банкрутство , ухилення від сплати податків, обман споживачів і ін.

8. Злочини проти громадської безпеки. Це: тероризм, захоплення заручника, бандитизм, викрадення судна, повітряного або водного, організація злочинного співтовариства, масові заворушення, хуліганство, вандалізм, незаконне виготовлення, розкрадання або вимагання зброї і ін.

9. Злочини проти здоров'я населення і суспільної моральності. Це: придбання, збут, зберігання, розкрадання, вимагання або схиляння до вживання наркотичних засобів, організація та утримання місць розпусти, знищення або пошкодження пам'яток історії та культури, жорстоке поводження з тваринами і ін.

10. Екологічні злочини. Це: забруднення вод, атмосфери, моря, псування землі, незаконне полювання , порубка дерев і чагарників, знищення або пошкодження та ін.

11. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Це: порушення правил дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів, що спричинили загибель людей або заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних, недоброякісний ремонт, випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів та ін.

12. Злочини проти конституційного ладу і безпеки держави. Це: державна зрада, шпигунство, терористичний акт, насильницьке захоплення та утримання влади, заклики до насильницької зміни конституційного ладу, диверсія, збудження національної, расової або релігійної ворожнечі і ін.

13. Злочини проти державної влади і державної служби. Це: зловживання посадовими повноваженнями, перевищення або привласнення посадових повноважень, отримання, дача, провокація хабара, службове підроблення, недбалість .

14. Злочини проти правосуддя. Це: перешкоджання здійсненню правосуддя і виробництву попереднього розслідування, неповага до суду, наклеп щодо судді, прокурора, слідчого та ін, завідомо неправдивий донос, показання чи висновок експерта, відмова свідка чи потерпілого від дачі показань, втеча з місць позбавлення волі або з-під варти, приховування злочинів і ін.

15. Військові злочини. До них відносяться невиконання наказу, опір начальникові, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, самовільне залишення частини або місця служби, дезертирство, ухилення від військової служби шляхом симуляції хвороби, порушення правил несення бойового чергування, втрата, знищення або пошкодження військового майна та ін.

16. Злочини проти миру і безпеки людства У їх число потрапляють планування, підготовка або розв'язування агресивної війни, публічні заклики до агресивної війни, виробництво або розповсюдження зброї масового знищення, геноцид, екоцид, найманство, напад на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом.

Причини правопорушень

Причини правопорушень — це комплекс явищ об'єктивного і суб'єктивного характеру, здатних детермінувати протиправну поведінку суб'єктів права.

Розуміння самого поняття  «причина» є досить багатогранним. М. Бунге стверджує, що кожен філософ і вчений користується своїм власним визначенням причини, навіть якщо йому не вдалося чітко його сформулювати. У філософському словнику під причинами розуміють події чи явища, що породжують наслідки.

Філософія права визначає причинність як об'єктивний, загальний, генетичний зв'язок між явищами. Процес формування причинності послідовно розвивається в часі, і причина  в часі завжди попереджує наслідок.

 

У числі основних умов правопорушень можна назвати:

• Низький матеріальний рівень життя населення;
• Погану забезпеченість житлом;
• Шкідливі звички (алкоголізм, наркоманія);
• Низький рівень культури і правової культури зокрема;
• Недосконалість законодавства;
• Недостатньо ефективну роботу правоохоронних органів та ін.

 

 

1.2 Склад правопорушення, характеристика його елементів

 

Склад правопорушення — це система ознак протиправної поведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності.

Склад правопорушення включає чотири елементи:

• об'єкт;
• об'єктивну сторону;
• суб'єкт;
• суб'єктивну сторону.

Об'єкт правопорушення - це ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає дане правопорушення.

Об'єктивна сторона  правопорушення - це зовнішнє вираження протиправного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, спосіб, засоби, обставини та ситуацію скоєння правопорушення. Тобто об'єктивна сторона описує як здійснене правопорушення.

Суб'єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична чи юридична особа.

Фізичні особи  як суб'єкти правопорушення повинні володіти деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність. Вік настання юридичної відповідальності фізичної особи є різним, що визначено в окремих галузях законодавства. 

   Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених у законодавстві, й юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.). 

   Юридична  особа не може бути суб'єктом кримінального злочину. Ним може бути посадова особа підприємства, організації, установи або особа, яка виконує функції керівника організації, капітана морських, річкових і повітряних суден та ін. Така особа іменується в юридичній літературі спеціальним суб'єктом правопорушення. Вона може виступати суб'єктом матеріального і адміністративного правопорушення.