Правонарушение

 

   Правопорушення, суб'єктом  якого є юридична особа, являє  собою не що інше, як винну   дію конкретних фізичних осіб, яка  призвела до заподіяння  певної шкоди. Хоча суб'єктом  відповідальності в таких випадках  виступає юридична особа, це  не виключає можливості відшкодування  збитків, заподіяних організації  внаслідок притягнення її до  юридичної відповідальності, самою  винною фізичною особою. Наприклад,  у ст. 452 ЦК України закріплене  положення про те, що особа,  яка відшкодувала збитки, завдані  з вини іншого, має право зворотної  вимоги (регресу) до винної особи  в розмірі сплаченого відшкодування,  якщо інший розмір не встановлений  законом. 

Суб'єктивна сторона  правопорушення - це внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.

Тобто суб'єктивна сторона  описує, чому вчинене правопорушення.

Ознаками суб'єктивної сторони є вина правопорушника, мотив та мета

вчинення правопорушення.

Умисел може буду двох видів: прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережність при скоєні правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх запобігання, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Залежно від вольового  критерію розрізняють такі види необережності, як самовпевненість і недбалість.

Мотив - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення.

Мета - це уявлення особи, котра скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.

Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив показує чим керується особа, яка вчиняє правопорушення, то мета показує те, до чого прагне суб'єкт правопорушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Юридична відповідальність

   2.2. Поняття юридичної відповідальності

Одним із основних засобів  забезпечення правомірної поведінки та боротьби з правопорушеннями с юридична відповідальність. Юридична відповідальність установлюється компетентними органами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Юридична відповідальність є наслідком правопорушення.

Юридична відповідальність - це передбачене законодавством і застосоване до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

Юридична відповідальність поділяється на:

1. перспективну (позитивну);
2. ретроспективну (негативну).

Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна  юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладення на останнього обов'язку витерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

 

2. Види юридичної відповідальності

Залежно від того, до якої галузі законодавства належіть правова норма, що порушена, який вид правопорушення вчинено (злочин, поступок) розрізняють і види юридичної відповідальності:

 

кримінальна відповідальність полягає у застосуванні заходів кримінального покарання до фізичних осіб, винних у скоєні злочину. Вона передбачається Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку. Діючий КК України встановлює 12 видів покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, які судом можуть бути застосовані:

 

 

 

§ штраф

 § позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного классу

 § позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

 § громадські роботи

 § виправні роботи

 § службові обмеження для військовослужбовців

 § конфіскація майна

 § арешт

 § обмеження волі

 § тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

 § довічне позбавлення волі

 § позбавлення волі на певний строк

 

адміністративна відповідальність полягає на накладені на винних фізичних та юридичних осіб адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення  (тобто проступки). Застосовується судами та органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі. За здійснення адміністративних правопорушень установлюється 7 видів адміністративних стягнень:

§ попередження

 § штраф

 § вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення

 § конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення

 § адміністративний арешт

 § виправні роботи

 § позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом

 

цивільна відповідальність полягає у накладені цивільно-правових стягнень на фізичну чи юридичну особу за порушення договірних    зобов'язань,    заподіяння    позадоговірної    майнової шкоди, а також порушення особистих майнових прав;

дисциплінарна відповідальність     полягає   у      накладенні адміністрацією підприємств, установ, організацій дисциплінарних стягнень на працівника та звільнення за вчинення дисциплінарних проступків, як правило, за порушення правил внутрішнього розпорядку. Звільнення може застосовуватися за найбільш грубі порушення трудової дисципліни, у тому числі:

 - за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків;

- прогул ( в тому  числі відсутність на робочому  місці більше трьох годин протягом  робочого дня) без поважних  причин;

- поява на  роботі в нетверезому виді, у  стані наркотичного чи токсичного  сп'яніння;

- здійснення  за місцем роботи розкрадання  ( в тому числі дрібного);

Конституційна відповідальність - це відповідальність державного органу або посадової особи за порушення Конституції або конституційного законодавства. Наприклад, імпічмент, тобто особлива процедура виявлення недовіри президенту або міністру, висловлена парламентом, що зумовлює його відставку; розформування державного органу; визнання виборів недійсними; відкликання депутата тощо. Ця відповідальність може реалізовуватись як у процесі конституційно-правових відносин, наприклад імпічмент, розформування органу, так і через норми інших галузей права. Наприклад, якщо у діях особи, що порушила конституційну норму, є склад злочину, то така особа має бути притягнута і до кримінальної відповідальності за його скоєння.

Матеріальна відповідальність розглядається як різновид ретроспективної юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України). Умовами накладення матеріальної відповідальності є передбачені законодавством такі ознаки:

 а) пряма дійсна  шкода;

 б) протиправна поведінка працівника;

 в) причинний зв'язок  між протиправними діями чи  бездіяльністю та виниклою шкодою;

 г) провина працівника  в заподіяній шкоді.

Матеріальна відповідальність може бути повною та обмеженою. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників передбачені ст. 133, а повна матеріальна відповідальність - ст. 134 КЗпП України.

Міжнародно-правова  відповідальність. Настає за порушення норм міжнародного права і може передбачати політичні, економічні та воєнні санкції.

 

  Є декілька форм юридичної відповідальності:

- а) скасування акта, який  суперечить чинному законодавству;

- б) визнання недійсним  акта, який суперечить чинному законодавству;

- в) зміна акта в  тій частині, що не відповідає чинному законодавству;

- г) давання вказівок  компетентним органом чи службовою  особою про обов'язкове скасування  чи зміну акта, який суперечить  чинному законодавству суб'єктом,  який його приймав.

 

 Не вважається формою  зазначеного виду юридичної відповідальності  припинення дії акта.

Крім галузевого, існує  ще один поділ юридичної відповідальності на види. Критерієм цього поділу є органи, які уповноважені накладати відповідальність.

Зокрема розрізняють:

1. відповідальність, яку накладають органи державної влади;
2. відповідальність, яку покладають на правопорушника судові й інші органи юрисдикції;
3. відповідальність,      до      якої      правопорушник      притягується адміністративними органами (органами державного управління).

 

Таким чином, всі види юридичної  відповідальності вирішують одні й  ті ж

завдання, виконують одні й ті ж функції, мають єдину  кінцеву мету, а

саме: ліквідація правопорушень у суспільстві.

3. Підстави юридичної відповідальності

Юридична відповідальність настає за певних умов (підстав).Підставами юридичної відповідальності є склад правопорушення, деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб'єкта, його вік і наявність законодавства. Всі ці підстави взаємопов'язані і закріплені в законодавстві.

Юридична відповідальність наступає лише за факт правопорушення. Всяке правопорушення має свою структуру, яку називають складом правопорушення. Склад правопорушення є підставою юридичної відповідальності. Склад правопорушення обов'язково повинен бути закріплений у чинному законодавстві. Це законні підстави юридичної відповідальності.

За різні правопорушення юридична відповідальність наступає з різного віку. Так, кримінальна відповідальність наступає з 16 років, а за особливо тяжкі злочини — з 14 років і (ст. 10 КК України), за адміністративні правопорушення — і з 16 років, за дисциплінарні — з 16 років, а в окремих випадках — з 15 років.

Юридична відповідальність наступає лише за власні дії правопорушника. Ніхто не може нести відповідальність за когось іншого.

 

Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення остаточного результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Наприклад, у кримінальному законодавстві основними цілями покарання є такі:

1) виправлення  і перевиховання засуджених;

2) попередження  здійснення нових правопорушень  з боку засудженого;

3) попередження  злочинів з боку інших осіб. Виправлення і перевиховання дуже тісно пов'язані між собою, і кожне суспільство зацікавлене в тому, щоб правопорушник став на шлях виправлення і більш не вчиняв злочинів чи інших правопорушень. Потрібно сказати, що це дуже складний процес, і як показує практика діяльності виправно-трудових установ колишнього СРСР, ефективність їх діяльності була дуже низька. Більш ефективно застосовуються гуманні методи, в тому числі за допомогою релігії.

 

Мета покарання — це попередження вчинення правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення тяжких злочинів покарання має на меті ізолювати злочинця від суспільства, не дати йому можливості вчинювати нові злочини, щоб він усвідомив свою антисоціальну діяльність чи поведінку. В результаті покарання засуджений позбавляється певних матеріальних чи духовних цінностей, він обмежується в своїй дієздатності і зобов'язаний компенсувати збитки, які завдав державі чи громадянам.

Мета юридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції.

Функції юридичної  відповідальності - головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності:

• превентивну (попереджувальну);
• виховну;
• репресивну (каральну);
• компенсаційну (поновлювальну);
• сигналізаційну (інформаційну).

Єдиним органом, уповноваженим  притягати винних облич до кримінальної відповідальності, є суд.