Правонарушение

Принципи юридичної  відповідальності

Принципи юридичної відповідальності виражають її правові початку, вимоги, зміст і призначення. Основними принципами юридичної відповідальності є:

• Правомірність;
• Законність;
• Обґрунтованість;
• правова доцільність;
• невідворотність;
• своєчасність;
• неприпустимість подвійної відповідальності за одне правопорушення, справедливість.

Принцип правомірності. Юридична відповідальність як особливе правове явище і поняття має в сфері свого прояву і здійснення відповідати всім істотним властивостям і вимогам права, вираженим в принципі формальної рівності. Всі інші характеристики юридичної відповідальності (від її встановлення до реалізації) обумовлені її правовою природою. Саме як міра права юридична відповідальність являє собою адекватну форму правової відповіді на правопорушення та належне правове засіб відновлення порушеного права. З правовою природою юридичної відповідальності пов'язані і всі здійснювані нею регулятивно-правові функції - функції правової кари (покарання) за правопорушення; правового засобу попередження (превенції) як самого правопорушника, так і інших суб'єктів права про юридичну силу чинного права і неприпустимість вчинення нових правопорушень; правової заходи компенсації (відшкодування) втрати, завданої правопорушником правам і законним інтересам інших суб'єктів права і правопорядку в цілому; специфічної форми юридико-виховного впливу на свідомість і поведінку правопорушника та інших членів суспільства в дусі поваги до права і дотримання його вимог.

Принцип правової законності юридичної відповідальності означає, що вона встановлюється, застосовується і здійснюється в суворій відповідності до норм правового закону. Принцип правової законності вимагає встановлення і застосування юридичної відповідальності лише за винне, протиправне діяння делікто здатного суб'єкта.

Принцип обгрунтованості юридичної відповідальності вимагає всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності з метою виявлення та встановлення належної правової підстави для визначення належної конкретної міри відповідальності за конкретне правопорушення конкретного правопорушника. Всі обставини, що мають юридичне значення для вирішення справи та встановлення наявності чи відсутності складу правопорушення, повинні бути доведені в законодавчо визначеному процесуально-правовому порядку. Тільки на основі таких юридично доведені фактичних даних та їх об'єктивної оцінки відповідний компетентний орган вправі дати їх юридичну кваліфікацію і визначити міру юридичної відповідальності.

Принцип правової доцільності юридичної відповідальності означає її відповідність цілям права. Встановлення і застосування юридичної відповідальності за якимось іншим, неправовим, цілям (наприклад з міркувань політичної, ідеологічної, релігійної, господарської доцільності і т.д.) суперечать її правовою природою, змістом і вимогам права і правової законності.

С принципом правовой целесообразности связан ряд таких более конкретных требований к содержанию и характеру юридической ответственности, как:

1) Минимизация юридической ответственности. Объем и характер принудительных средств юридической ответственности не должны в принципе превышать того минимума, который необходим и достаточен для достижения правовосстановительной цели юридической ответственности.

2) Индивидуализация и конкретизация юридической ответственности с учетом личности правонарушителя, степени его вины, тяжести содеянного, смягчающих и отягчающих обстоятельств и т.д.

3) Максимально  возможная гуманизация юридической ответственности — в рамках и на основе реализации ее пра-вовосстановительной цели.

 

Принцип своевременности требует возможно быстрого по времени — в пределах срока давности привлечения к ответственности — применения юридической ответственности к соответствующему правонарушителю.

Принцип справедливости является обобщающей (синтезирующей) правовой оценкой оснований, способа установления и конкретного содержания юридической ответственности конкретного лица за конкретное правонарушение. Данный принцип требует именно правовой справедливости юридической ответственности (справедливости в смысле принципа формального равенства), а не справедливости в каком-то ином, неправовом (политическом, моральном, идеологическом, религиозном и т.п.) смысле.

 

Всякая неправовая (и внеправовая) справедливость по определению лишена всеобщности и равенства одинаковой для всех меры правовой справедливости, носит ограниченный (частный, групповой, партийный, сословный, классовый и т.д.) характер и, по существу, является привилегией и произволом одних (одной группы) против всех остальных.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

В даній  роботі було розглянуто основні положення категорії правопорушення, з’ясовано причини їх виникнення.

1. Злочини і інші правопорушення  негативно впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.

Правопорушення, взяті в  сукупності на відповідному відрізку часу і конк-

ретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за сту-

пенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридич-

ними ознаками. Але разом  з тим в походженні, причинах і  подальшій історич-

ній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окре-

мі види правопорушень, але  і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умо-

ви, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності  – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх ін-

ших правопорушень;

2. Злочини, як найбільш  суспільно небезпечні діяння  мають порівняно меншу латентність,  здійснюються незначною кількістю  осіб, викликають актив-

ну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства

Що стосується інших видів  правопорушень, то вони складають великий  масив і латентність, не завжди отримують  негативну оцінку і часто не передба-

чають відповідальності;

3. В роботі звернуто  увагу на необхідність активізації  дослідження про правопорушення  і відповідальність в галузевих  науках; поки найбільшу розроб-

ку ці питання отримали в кримінології;

4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко ана-лізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економі-

ки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства;

5. В  роботі визначено причини, які  призвели до погіршення кримінальної  ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні  умови життя, низький рівень  правової культури, падіння авторитету  влади та інші.

6. Кількість шкідливих  і небезпечних для суспільства  діянь зросла б, як-

що б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені  неефективні санк-

ції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.

Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в  сучасних умовах нереальна. Адже глобальне  завдання включає в себе зміну  всіх сторін суспільного життя, в  тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьо-

му процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організа-

ції і навчальні заклади.

Для зменшення кількості  правопорушень необхідно усунути  причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства  діяння.

Держава має право і  повинна вести боротьбу з викоріненням правопору-

шень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального роз-

витку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.

На нашу думку, важливим напрямком  боротьби із загальною криміналь-

ною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агре-

сивних посягань.

Для ліквідації деяких правопорушень  необхідно:

- провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;

- організувати статистичний  облік злочинності; боротися з наркобізнесом;

- громадяни повинні бути  інформовані про правові вимоги, які пред’являються              до них державою;

- підвищити результативність  діяльності правоохоронних органів.