Правовий статус особистості

      Політичні права і свободи пов'язані з  участю в суспільно-політичному  житті, з формуванням органів  державної влади та органів місцевого самоврядування. Їхньою важливою особливістю є те, що вони адресовані лише громадянам України. Реалізуючи політичні права, громадяни України, асоційовані як Український народ - носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть участь у здійсненні влади. Конституція України передбачає такі політичні права і свободи: право на свободу думки і свободу слова (ст. 34); право на свободу об 'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах (ст. 38); право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39) та інші.

      На  відміну від особистих і політичних прав і свобод економічні, соціальні та культурні права і свободи вимагають від держави певних дій.

      Економічні, екологічні, соціальні, культурні права  і свободи складають особливу групу прав і свобод людини і громадянина, вони пов'язані з концепцією соціальної держави та стосуються таких сфер життєдіяльності, як власність, трудові  відносини, відпочинок, матеріальні та духовні потреби людини тощо.⁷ Економічні права забезпечують людині можливість вільно розпоряджатися основними факторами виробничої діяльності, яка складає основу існування та розвитку суспільства. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя й соціальну захищеність, а культурні права сприяють духовному розвитку людини, забезпечують її участь в економічному, соціальному і культурному прогресі суспільства.

      Конституція України фіксує такі економічні, соціальні, культурні права і свободи: право власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність (ст. 42); право на працю (ст. 43); право тих, хто працює, на страйк (ст. 44); право кожного, хто працює, на відпочинок (ст. 45); право громадян України на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47) та інші.

      Основні обов'язки людини і  громадянина – це закріплені в КУ вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним, чітко визначеним чином для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціонування держави та життєдіяльність суспільства.

  Класифікація обов'язків:

• особисті (громадянські) можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх дітей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини); 
• політичні (додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та ін.);  
• економічні (обов'язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін); 
• соціальні (обов'язок працювати та ін.);  
• культурні (дбайливо ставитися до пам'ятників історії культури та ін);
• екологічні (берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище).

      Конституція України до основних обов'язків відносить : обов'язок кожного не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66), сплачувати податки і збори (ст. 67), неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст, 68).

      Крім  того, Конституція України передбачає певні обов'язки, суб'єктами яких виступають лише громадяни України - захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи (ст. 65); щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст. 67).

ВИСНОВКИ

      Отже, правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує свою поведінку в суспільстві. Але єдиного поняття «правового статусу особи» немає.

      Нараховують три види правових статусів особи:

• загальний статус, тобто однаковий для всіх громадян України (закріплений Конституцією України);
• спеціальний статус, тобто закріпляючої особливості правового положення деяких категорій громадян (державні що служать, підприємці, учні й т.д.);
• індивідуальний статус, тобто выражающий всю повноту суб'єктивних юридичних прав і обов'язків даного громадянина( визначається, наприклад, його статтю, віком, родиний станом, наявністю утворення, займаною посадою й т.д.).

      Найбільш  повною вважається структура правового  статусу, що складається з таких  елементів: суб'єктивні права, свободи  і юридичні обов'язки; громадянство; правові принципи і юридичні гарантії; законні інтереси; правосуб'єктність; юридична відповідальність.

      Розрізняють правовий статус суб’єктів: людина, особа, громадянин.

      Термін  «людина» визначає людську істоту з  природної точки зору як невід'ємну частину живої природи, живий  організм. Права людини – це охороняєма законом міра можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів людини.

     Поняття «особа» використовується для позначення людини —учасника суспільних відносин і свідомої діяльності.

     Поняття «громадянин» означає зв'язок особи з правовою системою держави Права громадянина – це забезпечена охороною закону міра юридично можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів не всякої людини, а лише тієї, яка знаходиться в міцному правовому зв‘язку з конкретною державою.

     Сутністю  права є свобода людини, але свобода не будь-яка, а певним чином визначена та забезпечена. Свобода — це притаманні людині властивість і форма життя, що відображають її прагнення до самовираження, самореалізації, але це не означає, що свобода є можливістю здійснення будь-яких діянь.

     Обов'язок громадянина і  людини - це міра обов'язкової поведінки, якої кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціонування інших суб'єктів громадянського суспільства.

     За  сферами життєдіяльності індивіда розрізняють:

     1. Громадянські права і свободи людини;

     2. Політичні права  і свободи громадян  України; 

     3. Економічні, соціальні  та культурні права  й свободи людини  і

        громадянина;

     4. Обов'язки людини і громадянина.

      1948 р. ООН прийняла Загальну декларацію  прав людини, яка проголошувала і закріплювала основні права людини. З цього часу почала розвиватися теорія прав людини на міжнародному рівні.. У 1989 р. у колишньому СРСР було прийнято декларацію прав людини. Україна такої Декларації не прийняла, хоча в новій Конституції України закріплено широкі демократичні права і свободи людини. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ведєрніков Ю. А., Папірна А. В. Теорія держави і права: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2008. – 333с.
2. Гончаренко О.М. Права людини в Україні: навчальний посібник // -К.: Знання, 2008.-2007с.
3. Загальна декларація прав людини. Права людини. 
   Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко.— 2-ге вид. — К.: Юрінформ, 1992. —200с.
4. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]/М. В. Цвік; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АпрН України М.В. Цвіка. – Харків: Право, 2009. – 584с.
5. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права: Підручник/ Видавництво правничої літератури "Юрінком Інтер", 2008. – 400с.
6. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: Підручник. / К.: Кондор, 2006. – 447с.
7. Колодій, А.М. Права людини і громадянина в Україні: навч. посіб. / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник.—К.: Юрінком Інтер, 2005. — 336 с.
8. Конституція України // Відомості Верховної ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)
9. Крестовская Н.Н., Матвеева Л.Г.  Теория государства и права: Элементарный курс.-Одиссей, 2007. — 384 c.
10. Магановський І. Економічні гарантії конституційних прав та свобод людини та громадянина.//Право України.— 2006.—№ 1.— С.29—33.
11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко.—К. : Наук, думка, 1992. — 200 с.
12. Основи  правознавства України: Навч. посіб./Ківалов С.В., Музиченко П.П. – Х.: „Одіссей”, 2008. – 440с.
13. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс):      Підручник, 2009г. – 752с.
14. Федоренко Г. О. Теорія держави і права: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц., К.: КНЕУ, 2006. – 232с.
15. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебник для высших учебных заведений. : 2006. — 382 c.