Правовий статус особистості

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2011 в 18:10, курсовая работа

Описание

Узявши до уваги, що неповага до зневаги правами людини викликали до варварських актів (фашизм), які не зіставлялись з гуманним розумом людства, і що утворення такого миру, в якому люди будуть мати волю слова й переконань, і будуть вільними від страху й нестатку, проголошене як високе прагнення людства, можна судити про актуальність і важливість установлення правового положення особистості й найважливіше, щоб цей інститут був реалізований у життя.

Содержание

ВСТУП......................................................................................................................3
Розділ 1. Загальна характеристика правового статусу особистості...................5
1.1. Поняття та ознаки правового статусу особистості...............................5
1.2. Види правового статусу особистості......................................................7
1.3. Принципи правового статусу особистості.............................................8
Розділ 2. Структура правового статусу особистості..........................................11
2.1. Права, свободи та обов’язки особистості............................................11
2.2. Законні інтереси особистості…………………………………………14
2.3. Громадянство…………………………………………………………..15
2.4. Правосуб’єктність……………………………………………………..17
2.5. Юридична відповідальність…………………………………………..19
Розділ 3. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина……...23
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………

Работа состоит из  1 файл

Зміст.doc

— 207.50 Кб (Скачать документ)

      Політичні права і свободи пов'язані з  участю в суспільно-політичному  житті, з формуванням органів  державної влади та органів місцевого самоврядування. Їхньою важливою особливістю є те, що вони адресовані лише громадянам України. Реалізуючи політичні права, громадяни України, асоційовані як Український народ - носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть участь у здійсненні влади. Конституція України передбачає такі політичні права і свободи: право на свободу думки і свободу слова (ст. 34); право на свободу об 'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах (ст. 38); право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39) та інші.

      На  відміну від особистих і політичних прав і свобод економічні, соціальні та культурні права і свободи вимагають від держави певних дій.

      Економічні, екологічні, соціальні, культурні права  і свободи складають особливу групу прав і свобод людини і громадянина, вони пов'язані з концепцією соціальної держави та стосуються таких сфер життєдіяльності, як власність, трудові  відносини, відпочинок, матеріальні та духовні потреби людини тощо.7 Економічні права забезпечують людині можливість вільно розпоряджатися основними факторами виробничої діяльності, яка складає основу існування та розвитку суспільства. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя й соціальну захищеність, а культурні права сприяють духовному розвитку людини, забезпечують її участь в економічному, соціальному і культурному прогресі суспільства.

      Конституція України фіксує такі економічні, соціальні, культурні права і свободи: право власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність (ст. 42); право на працю (ст. 43); право тих, хто працює, на страйк (ст. 44); право кожного, хто працює, на відпочинок (ст. 45); право громадян України на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47) та інші.

      Основні обов'язки людини і  громадянина – це закріплені в КУ вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним, чітко визначеним чином для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність. Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціонування держави та життєдіяльність суспільства.

  Класифікація обов'язків:

  • особисті (громадянські) можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх дітей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини); 
  • політичні (додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та ін.);  
  • економічні (обов'язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін); 
  • соціальні (обов'язок працювати та ін.);  
  • культурні (дбайливо ставитися до пам'ятників історії культури та ін);
  • екологічні (берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище).

      Конституція України до основних обов'язків відносить : обов'язок кожного не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66), сплачувати податки і збори (ст. 67), неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст, 68).

      Крім  того, Конституція України передбачає певні обов'язки, суб'єктами яких виступають лише громадяни України - захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи (ст. 65); щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст. 67).

  

ВИСНОВКИ

      Отже, правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує свою поведінку в суспільстві. Але єдиного поняття «правового статусу особи» немає.

      Нараховують три види правових статусів особи:

  • загальний статус, тобто однаковий для всіх громадян України (закріплений Конституцією України);
  • спеціальний статус, тобто закріпляючої особливості правового положення деяких категорій громадян (державні що служать, підприємці, учні й т.д.);
  • індивідуальний статус, тобто выражающий всю повноту суб'єктивних юридичних прав і обов'язків даного громадянина( визначається, наприклад, його статтю, віком, родиний станом, наявністю утворення, займаною посадою й т.д.).

      Найбільш  повною вважається структура правового  статусу, що складається з таких  елементів: суб'єктивні права, свободи  і юридичні обов'язки; громадянство; правові принципи і юридичні гарантії; законні інтереси; правосуб'єктність; юридична відповідальність.

      Розрізняють правовий статус суб’єктів: людина, особа, громадянин.

      Термін  «людина» визначає людську істоту з  природної точки зору як невід'ємну частину живої природи, живий  організм. Права людини – це охороняєма законом міра можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів людини.

     Поняття «особа» використовується для позначення людини —учасника суспільних відносин і свідомої діяльності.

     Поняття «громадянин» означає зв'язок особи з правовою системою держави Права громадянина – це забезпечена охороною закону міра юридично можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів не всякої людини, а лише тієї, яка знаходиться в міцному правовому зв‘язку з конкретною державою.

     Сутністю  права є свобода людини, але свобода не будь-яка, а певним чином визначена та забезпечена. Свобода — це притаманні людині властивість і форма життя, що відображають її прагнення до самовираження, самореалізації, але це не означає, що свобода є можливістю здійснення будь-яких діянь.

     Обов'язок громадянина і  людини - це міра обов'язкової поведінки, якої кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціонування інших суб'єктів громадянського суспільства.

     За  сферами життєдіяльності індивіда розрізняють:

     1. Громадянські права і свободи людини;

     2. Політичні права  і свободи громадян  України; 

     3. Економічні, соціальні  та культурні права  й свободи людини  і

        громадянина;

     4. Обов'язки людини і громадянина.

      1948 р. ООН прийняла Загальну декларацію  прав людини, яка проголошувала і закріплювала основні права людини. З цього часу почала розвиватися теорія прав людини на міжнародному рівні.. У 1989 р. у колишньому СРСР було прийнято декларацію прав людини. Україна такої Декларації не прийняла, хоча в новій Конституції України закріплено широкі демократичні права і свободи людини. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Ведєрніков Ю. А., Папірна А. В. Теорія держави і права: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2008. – 333с.
  2. Гончаренко О.М. Права людини в Україні: навчальний посібник // -К.: Знання, 2008.-2007с.
  3. Загальна декларація прав людини. Права людини. 
    Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко.— 2-ге вид. — К.: Юрінформ, 1992. —200с.
  4. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]/М. В. Цвік; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АпрН України М.В. Цвіка. – Харків: Право, 2009. – 584с.
  5. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права: Підручник/ Видавництво правничої літератури "Юрінком Інтер", 2008. – 400с.
  6. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: Підручник. / К.: Кондор, 2006. – 447с.
  7. Колодій, А.М. Права людини і громадянина в Україні: навч. посіб. / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник.—К.: Юрінком Інтер, 2005. — 336 с.
  8. Конституція України // Відомості Верховної ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)
  9. Крестовская Н.Н., Матвеева Л.Г.  Теория государства и права: Элементарный курс.-Одиссей, 2007. — 384 c.
  10. Магановський І. Економічні гарантії конституційних прав та свобод людини та громадянина.//Право України.— 2006.—№ 1.— С.29—33.
  11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко.—К. : Наук, думка, 1992. — 200 с.
  12. Основи  правознавства України: Навч. посіб./Ківалов С.В., Музиченко П.П. – Х.: „Одіссей”, 2008. – 440с.
  13. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс):      Підручник, 2009г. – 752с.
  14. Федоренко Г. О. Теорія держави і права: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц., К.: КНЕУ, 2006. – 232с.
  15. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебник для высших учебных заведений. : 2006. — 382 c.

Информация о работе Правовий статус особистості