Характер зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

      Природна  норма безробіття характеризує найкращий  для економіки резерв робочої  сили, здібної досить швидко здійснювати  міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від попиту і пропозиції робочої сили. В економічно розвинених країнах природна норма безробіття знаходиться на рівні 5-12%. Слід зауважити, що зусилля багатьох держав, у тому числі і нашої, довгий час були направлені на ліквідацію безробіття, на те, щоб всі працездатні були зайняті у суспільному виробництві. Проте час показав, що таку повну зайнятість забезпечити неможливо тому, що існує фрикційне та структурне безробіття, яке є невідворотне. Дж. Кейнс писав: „Найбільш значними вадами суспільства, в якому ми живемо, є його нездатність забезпечити повну зайнятість”.

      В залежності від причин вивільнення  робочої сили безробіття є добровільним та вимушеним. До добровільного відносять  фрикційне та інституційне безробіття.

      Інституційне безробіття створюється інститутом соціального захисту

безробітних (чим більші виплати по безробіттю, тим триваліший час пошуку нового місця роботи), а також таким  фактором, як підвищення гарантованого  мінімуму заробітної плати. Це безробіття пов'язане також з недосконалістю податкової системи. Так, чим вища ставка податку і менші доходи працівників, тим менша різниця між доходами і соціальними допомогами, тому менше бажання працювати і триваліший час пошуку роботи.

      До  вимушеного безробіття відносяться такі його види: технологічне, структурне, конверсійне, економічне, маржинальне і молодіжне.

      Технологічне  безробіття виникає в результаті переходу до нових поколінь техніки, технології, коли частка ручних робіт стає меншою, а нові технології потребують більш високого рівня кваліфікації і перепрофілювання працівників.

      Структурне  безробіття спричиняється масштабним перетворенням економіки, закриттям неперспективних підприємств, скороченням чисельності

      19

управлінського  персоналу. До цього виду безробіття дуже близьке конверсійне, яке виникає в результаті скорочення армії і персоналу у галузях військової економіки.

      Економічне  безробіття викликається кон'юнктурою ринку, недостатнім попитом на товари і послуги і веде до згортання виробництв і звільнення працівників. Цей вид безробіття зникає в період зростання виробництва.

      Маржинальне безробіття – безробіття слабозахищеного населення. Сюди відноситься молодь, жінки з малими дітьми.

      Молодіжне безробіття (до молоді, за статистикою, відносяться громадяни у віці від 16 до 30 років). Молодим людям після закінчення навчання, як правило, дуже важко влаштуватись на роботу. В останні роки питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Молодіжне безробіття є досить економічно небезпечним тому, що із молодіжного середовища поповнюються ряди злочинців, загострюється кримінальна ситуація.

      За  часом і місцем виникнення безробіття може бути сезонним, циклічним, регіональним. Особливо високий рівень безробіття має місце в західному регіоні  України.

      В залежності від величини часового інтервалу, безробіття може бути тривалим (4-8 місяців), довготривалим (8-18 місяців) і застійним (більше 18 місяців). У випадку застійного безробіття наступають незворотні зміни у відношенні до праці; зменшується бажання шукати роботу самостійно, проходить дискваліфікація, втрата трудових навичок, звикання до низького рівня життя. Від цих соціальних груп залежить соціальна стабільність держави.

      Безробіття  може бути прихованим і легалізованим.

        Вимушене безробіття в умовах  економіки з деформованими ринковими відношеннями виступає як приховане, що пов'язане з так званою неповною зайнятістю.

      Приховане безробіття є однією із ознак кризи  в економіці та недосконалої

      20

політики  України з питань зайнятості.

      Приховане безробіття у державній статистичній звітності визначається двома показниками: „вимушені відпустки без збереження заробітної плати ”, „вимушена неповна зайнятість у режимі неповного робочого часу ”.

      У зв'язку з тим, що економічні, моральні та соціальні втрати від безробіття великі, уряди всіх країн прикладають зусилля, щоб досягти зниження безробіття нижче природного або нормального рівня. Тому вводиться ще одне поняття оптимального безробіття, що означає безробіття, рівень якого нижче природного. Досвід багатьох країн є свідченням того, що по мірі падіння рівня безробіття нижче природного, випуск продукції збільшується вище потенційного. І тут можна зустрітися з тим парадоксом, що навіть при досягненні оптимального рівня безробіття добробут населення на максимальному рівні не забезпечується. Це відбувається у зв'язку із дією законів ринкової економіки: існує тісний зв'язок і залежність заробітної плати,

цін на споживчі товари від розмірів безробіття.[7, с.169-173]    

          Рівень  зайнятості населення формується під  впливом великої сукупності  чинників. Залежно від специфіки їх можна об'єднати  в  декілька  груп:  демографічні,  економічні, соціальні і загальносвітові.

         Демографічні чинники  зайнятості  пов'язані  з  відтворенням  населення.  До  них  відносяться   віково-статева структура населення, народжуваність, смертність і міграція. Зайнятість населення за віковою структурою неоднакова. Збільшення рівня зайнятості спостерігається до 30-35 років, після чого наступає спад. Народжуваність  і  смертність  визначають чисельність  і  віково-статеву  структуру  населення,  що  служить основою  для  формування  зайнятого  населення.   До міграції  більше схильне  чоловіче  населення молодих  і  середніх  віків.

           Економічні  чинники  зайнятості  пов'язані  з  особливостями розміщення  і  розвитку  продуктивних  сил.  До  їх  числа  входять: розміщення  продуктивних  сил,  галузева  структура  народного господарства, економічне

21

стимулювання. Розміщення  продуктивних  сил  зумовлює можливості  населення  в  задоволенні  бажання  трудитися. Відсутність  роботи,  відповідної  спеціальності  нерідко  приводить  до  більш-менш  тривалого  їх вибуття з складу зайнятого населення.

          Соціальні  чинники  зайнятості  пов'язані  з  формуванням  умов  для  трудової  діяльності  населення. Серед  них  виділяють:  рівень  розвитку  сфери  обслуговування  і  мережі дошкільних  установ,  рівень розвитку охорони здоров'я. Розвинені  сфери  обслуговування   і  мережа  дошкільних  установ дозволяють  населенню,  особливо  жінкам,  звільнитися  від  ряду функцій за змістом сім'ї, вихованню дітей, тобто велику частину працездатного  періоду  життя  використовувати  для  роботи  на виробництві. Система  охорони  здоров'я виконує  таку  важливу функцію,  як  підтримку  і  зміцнення  здоров'я  населення,  що дозволяє  виростити здорове  підростаюче  покоління,  скоротити  захворюваність,  вибуття  на  інвалідність,  смертність  осіб зайнятих 

в  економіці.

        Загальносвітові  чинники   зайнятості  пов'язані  з   способом виробництва матеріальних благ. У їх складі виділяють такі чинники,  як  форма  власності  на  засоби виробництва,  характер  з'єднання  засобів  виробництва  і  робочої сили.

Характер  з'єднання засобів виробництва  і робочої сили залежить

від форми  власності. Форма  власності  створює  передумови  для  повної  або часткової  зайнятості  населення,  гарантує  фактичну  або номінальну  реалізацію  права  на  працю  учасникам  суспільного виробництва. [8, с.49-51]

          Таблиця 3.1,2  Рівень безробіття (за методологією МОП) за статтю та місцем

                              проживання, за віковими групами  у 2007р.(%)

 

[9, с. 374]

        Рівень безробіття визначається за формулою:

                  

       Для вимірювання безробіття, крім цього показника, користуються ще показниками абсолютної кількості безробітних (тисяч чоловік) та кількістю

працівників, що претендує на одне вакантне місце.

         Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактичного валового національного продукту від потенційного зробив американський вчений Артур Оукен. Він

вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два проценти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсоток.

      Аналогічним чином – кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на два проценти викликає зростання норми безробіття на один відсоток.

      Закон Оукена дозволяє визначити рівень нормального  безробіття, який, як встановлено, підвищується у зв'язку з розвитком ринкової економіки.

Із даного закону випливає, що певна величина приросту ВНП необхідна для того, щоб не було можливості зростання безробіття. У зв'язку зі збільшенням працездатного населення і продуктивності праці необхідно 2,5-3% щорічного приросту реального ВНП направляти на створення нових робочих місць, здатних тримати безробіття на певному рівні. [7, с.167]         

         Безробіття вважається великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не

23

вдалося ліквідувати його повністю.

                                Таблиця 3.1,3  Рівень безробіття за 2007р.(%)