Теорія соціальних комунікацій в сфері політичного ПР

Політична комунікація у значній мірі залежить від соціальних і технічних умов її розвитку.

 

2.1.Соціальні комунікації: сутність, структура, функції

 

Соціальна комунікація - це взаємодія двох і більше соціальних суб'єктів, зміст і результат якого  становить переміщення інформації від одного суб'єкта (суб'єктів) до іншого (іншим).

Обов'язковий атрибут комунікації - спільна наявність фактів передачі і прийому інформації (повідомлення).

Об'єктом соціальної комунікації у даному випадку буде виступати соціально (чи індивідуально) значима інформація.

Суб'єктами соціальної комунікації  можуть виступати люди, їх спільности, соціальні організації і соціальні інститути.

Соціальна комунікація це інструмент, засіб, за допомогою якого  здійснюється управління свідомістю і  поведінкою людей для вирішення  соціально значущих завдань.Комунікативний процес являє собою необхідну передумову становлення, розвитку і функціонування всіх соціальних систем, тому що саме він забезпечує зв'язок між людьми та їхніми спільнотами, робить можливим зв'язок між поколіннями, накопичення і передачу соціального досвіду, його збагачення, поділ праці та обмін його продуктами, організацію спільної діяльності, трансляцію культури. Саме за допомогою комунікації здійснюється управління, тому вона представляє до всього перерахованого вище і соціальний механізм, за допомогою якого виникає і реалізується влада в суспільстві.

Виділяють декілька видів  соціальної комунікації:

• За характером аудиторії:

 - міжособистісна (індивідуалізованих)

 - спеціалізована (групова)

 - масова

• За джерелом повідомлення:

 - офіційна (формальна)

 - неформальна

• Через передачі:

 - вербальна

- невербальна

Соціальна комунікація у процесі свого здійснення вирішує три основних взаємопов'язаних завдання:

1. Інтеграцію окремих  індивідів у соціальні групи і спільноти, а з останніх у єдину й цілісну систему суспільства;

2. Внутрішню диференціацію  суспільства, що складають його  груп, спільнот, соціальних організацій та інститутів;

3. відділення та відокремлення  суспільства та різних груп, спільнот один від одного в процесі їх спілкування і взаємодії, що призводить до більш глибокому усвідомлення ними своєї специфіки, до більш ефективного виконання властивих їм функцій.

У процесі соціологічного дослідження комунікаційних процесів виробилися різні моделі соціальної комунікації. Будь-яка комунікативна діяльність передбачає не тільки знання характеристик комунікатора, аналіз змісту інформації, але й аналіз аудиторії. Щоб здійснити такий аналіз, комунікатору необхідна психологічна компетентність. Знання психотипів дозволяє визначити стратегію комунікативного процесу, прогнозувати дії.

На ефективність сприйняття інформації аудиторією впливають культурний,освітній, соціальний рівні комуніканта. Важливими чинниками успішної комунікації служать знання аудиторії, повагу до неї, вміння спілкуватися з нею на рівних, тобто рівність психологічних позицій комунікатора і комуніканта.

У 80-х рр.. ХХ ст. Дж.Голдхаберг створив харизматичну модель комунікації. Він виходив з того, що ТБ більше діє на емоції, ніжна розум. Тому успіх телевізійних передач менше пов'язаний з інформаційним змістом, а прямо залежить від "харизми" тієї особистості,яка на екрані. Д. Голдхаберг виділив три типи харизматичної особистості:

 - Герой - ідеалізована особистість, виглядає "як ми хочемо", говорить те,"що ми хочемо".

- Антигерой - "проста людина ", один з нас. Виглядає "як ми всі", говорить те саме, "що і ми". Ми з ним почуваємо себе безпечно. Ми йому довіряємо.

 - Містична особистість - чужий нам ( "не як ми"), незвичайний, непередбачуваний. Такий тип комунікатора підходить для пізніх, нічних передач.

При вивченні впливу на сприйняття інформації інтелектуального рівня аудиторії з'ясували, що для аудиторії з високим рівнем освіти переважно двостороннє повідомлення. Таке повідомлення є текст, який окрім аргументів комунікатора містить аргументи протилежної сторони. Це пояснюється тим, що такий аудиторії необхідно зіставляти погляди і самостійно їх оцінювати. Для аудиторії ж з низьким освітнім рівнем рекомендується використовувати однобічне повідомлення,що містить тільки аргументи комунікатора. Одностороннє повідомлення ефективно так само, коли аудиторія згодна з комунікатором, коли вона не зазнала впливу аргументів супротивника.

Широке визнання і поширення  набула лінійна модель комунікації, розроблена відомим американським соціологом і політологом Г. Лассуеллом і включає п'ять елементів:

 1.Хто? (передає повідомлення) – комунікатор

2.Що? (передається) – повідомлення

3.Як? (здійснюється передача) – канал

4. Кому? (спрямоване повідомлення) – аудиторія

5. З яким ефектом? - Ефективність

Знайшовши модель Лассуелла  деякі дослідники почали розвивати її далі. Р. Бреддок додав до неї ще два елемента комунікативного акту: умови, у яких протікає комунікація,та мета, з якою говорить комунікатор. "Формула Лассуелла" відображає характерну особливість ранніх моделей комунікації - вона передбачає, що комунікатор завжди намагається вплинути на реципієнта, і, отже,комунікація повинна трактуватися як процес переконання. Це припущення орієнтує модель на застосування насамперед у галузі аналізу політичної пропаганди. Для підвищення ефективності передачі інформації і ймовірність відповідності між відправленим і прийнятим значенням має відюутись зворотній звязок.

Включення зворотного зв'язку на правах повноправного елемента в  моделі таких, здавалося б, односторонніх процесів як телебачення, радіомовлення,преса на перший погляд видається проблематичним. Але слід розрізняти зворотний зв'язок першого порядку, коли комунікатор може отримувати її у ході впливу, і опосередковану зв'язок другого порядку, що отримується на основі оцінки результатів впливу. Крім того, комунікатор починає отримувати зворотний зв'язок не тільки від реципієнта, але вже від самого повідомлення (наприклад, від звуку і зображення на моніторі). Принципова відсутність зворотного зв'язку можна відзначити лише у виняткових випадках спілкування великих соціальних груп - наприклад, при засилання зондів з інформацією в космос, "назустріч" неземним цивілізацій.

Але остаточним подоланням спрощеної трактування комунікації  як одностороннього лінійного процесу з'явилася циркулярная модель Осгуда -Шрамм. Осгуд звернув свою увагу на поведінку головних учасників комунікації - відправника і одержувача, основними завданнями яких є кодування, декодування та інтерпретація повідомлення.

Невірно думати, що комунікативний процес має початок або кінець. Насправді він нескінченний. "Ми представляємо собою маленькі комутатори, безперервно приймають і розподіляють нескінченний потік інформації.".(Шрамм) Деякі дослідники, йдуть у цьому напрямку ще далі, стверджуючи, що все внутрішнє життя людини складається виключно з унікального поєднання того, що він бачив, чув і запам'ятовував протягом всього свого життя. Те, що люди вибирають і запам'ятовують з комунікативного повідомлення часто пов'язано з тим, як вони збираються використовувати отримані відомості.

Стиль мови комунікатора також  впливає на те, сприймається він  як заслуговує на довіру. Позитивно впливає впевненість і швидкість мови, прямий погляд, відстоювання чого-небудь, порушуючи при цьому свої інтереси.

Більшість людей заперечують, що відгуки знаменитих людей мають на них вплив. Адже кожен розуміє, що зірка не експерт. Тут вступає в силу привабливість. Найчастіше чимось схожий на аудиторію або як кумир, об'єкт для наслідування, привабливий комунікатор зачаровує аудиторію. Привабливість має кілька аспектів. Це фізична чарівність (аргументи, особливо емоційні, часто більш дієві,коли висловлюються гарними людьми) і подібність (ми схильні симпатизувати людям, схожим на нас).

Повідомлення також стають більш переконливими, якщо вони асоціюютьсяз позитивними почуттями. Гарний настрій підвищує переконливість - частково за рахунок того,що стимулює позитивне мислення. Люди в гарному настрої бачать світ крізь рожеві окуляри, приймають більш поспішні, імпульсивні рішення, більше покладаються на непрямі натяки.

Канал комунікації - спосіб, яким передається повідомлення (віч-на –віч особі, письмово, або яким-небудь іншим способом). Повідомлення, легкі для розуміння,найбільш переконливі у формі відеозапису. Друковані повідомлення забезпечують найкращу включеність і запам'ятовування і є більш переконливими при важких для розуміння повідомлень.

Дослідження показують, що найбільший вплив на людей надає особистий контакт з людьми. Але засоби масової інформації та особисті погляди взаємозалежні, тому що формуються під впливом ЗМІ. Вплив ЗМІ відбувається в двоступінчатому комунікаційному потоці: від ЗМІ - до людини, від людини - Маси.[29,205-400],[23,656]

 

2.2.Роль ЗМІ в політиці: вивчення зворотнього зв’язку

Засоби масової комунікації - елемент політичної системи суспільства.

ЗМІ є одним з найважливіших  інститутів сучасного суспільства. Вони виконують різноманітні функції, у тому числі інформування населення про події, що відбуваються у країні і світі; освіти та соціалізації; реклами; розваг; наукового і культурного просвітництва і т. п. Засоби масової інформації впливають майже на всі сфери й інститути суспільства, включаючи політику, освіту, релігію і т. п. Зрозуміло, що вони відіграють важливу роль у формуванні, функціонуванні й еволюції суспільної свідомості. Більш того, сприйняття та інтерпретація найважливіших явищ і подій, що відбуваються у країні і у світі в цілому, здійснюються через і за допомогою ЗМІ.

Ці обставини набувають особливої актуальності та значення на тлі все більш зростаючого проникнення ЗМІ в політичну сферу, їх перетворення в один з найважливіших інструментів реалізації політичного процесу.

Віра у всемогутність  телебачення настільки велика, що інші політичні діячі вважають; той, хто контролює телебачення, контролює  всю країну.

Особливість ЗМІ полягає у тому, що вони мають здатність прямо звернутися до громадськості, минаючи такі традиційні інститути, як церква, школа, сім'я, політичні партії та організації і т. п. Ця їхня здатність використовується політичними діячами і політичними партіями. ЗМІ виступають активним суб'єктом політичного життя і у такій ролі можуть багато.

 ЗМІ задають тон  у публічних дискусіях і суперечках, доводять найбільш актуальні  проблеми і теми, скандали і  афери до громадськості.

Необхідно відзначити і те, що, апелюючи до таких чуттєвих, ірраціональних, емоційно-вольових елементів суспільної свідомості, як любов до Батьківщини, національно-патріотичні настрої і т. п., ЗМІ здатні мобілізувати підтримку значними верствами населення тих або інших акцій правлячих кіл або окремих зацікавлених груп. Як правило, у подібних випадках зміни в масовій свідомості мають короткочасний характер і по завершенні пропагандистської кампанії з даного конкретного приводу все, як кажуть, повертається на круги своя. Ця особливість функціонування ЗМІ найвиразніше виявляється у виборчому процесі, під час виборчих кампаній.

Важлива особливість розгорнулася у теперішньому часі інформаційної та телекомунікаційної революції полягає в заміні однолінійного зв'язку між відправником і одержувачем інформації багатофункціональним і діалоговим зв'язком, що створює нові можливості для участі в інформаційному обміні. Важливість такої заміни для політичних процесів стала особливо зрозуміла з впровадженням кабельного телебачення "двостороннього зв'язку", яке завойовує все більш міцні позиції у всіх індустріально розвинених країнах.

Кабельні телеприймачі оснащені комунікаційними панелями, мікропроцесорами і підключаються до центрального комп'ютера кабельної компанії. За допомогою технології "двостороннього зв'язку" споживач може читати газети, отримувати пошту, робити покупки, читати відеокниги з бібліотеки, залагоджувати свої фінансові справи. Більш того, за системою "двостороннього зв'язку" глядачі мають можливість висловлювати свою думку за принципом "так" - "ні", "більше" - "менше", натискаючи відповідні клавіші панелей, встановлених у їх телеприймачів. Нові технічні засоби і прийоми у політичному процесі можуть бути використані для проведення опитувань громадської думки з "моментальним" підсумком їх результатів у політичних дискусіях, для проведення референдумів і т. п.

У середовищі зростаючої політичної конкуренції фактор часу набуває все більшого значення. Тому, ще до початку виборчої кампанії органи ЗМІ користуються особливою увагою з боку всіх претендентів і кандидатів. Політичний діяч, який вирішив балотуватися на ту чи іншу посаду, прагне якомога раніше звернути на себе увагу органів ЗМІ, а через них - громадськості та ділових кіл.[[18,215-224]