Анализ финансового стану ВАТ "Бiльманське ХПП"

 

    Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників. 
 
 
 
 
 

    2.6 Аналіз складу і джерел утворення майна 
 

    Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів у  активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

    Основні напрямки аналізу. За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу — валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

    Далі  визначається відхилення за кожним видом  майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

    Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації. 
 
 
 
 

Таблиця 2.6

Агрегований порівняльний аналітичний баланс 
 
 
 

    2.7 Аналітичні показники 
 

    Поряд з показниками про майновий стан підприємства для його характеристики залучають відносні аналітичні показники.

    За  нормативним документом до показників оцінювання майнового стану належать такі:

• активна частина основних засобів;
• коефіцієнт зносу ОЗ;
• коефіцієнт оновлення;
• коефіцієнт вибуття.

    Аналіз  співвідношення між темпами збільшення виручки від реалізації продукції AV і валюти балансу AB. Якщо AV>АB, то активи використовуються ефективніше, ніж у попередньому періоді, якщо  ∆V<∆B – менш ефективно.

    ∆V = 2584/5308 = 0,487;

    ∆В = ((1942+4026)/2)/((4026+14427)/2) = 2984/9226,5 = 0,323.

    ∆V>∆B – у даному випадку валюта використовується менш ефективно, ніж за попередній рік.

    Аналіз  частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від  реалізації продукції, тобто кількісне  визначення того, наскільки це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна.

    Таблиця 2.7

    Вихідні дані для визначення екстенсивного  та інтенсивного факторів , що впливають  на збільшення виручки

    Екстенсивний  фактор = -6242,5*0,575 = -3589,44 тис. грн;

    Інтенсивний фактор = 0,291*2984 = 868,34 тис. грн.

    Виручка від реалізації зменшилась на: 868,34 - 3589,44 = 2721,1 тис.грн

    Вплив екстенсивного фактору:  (-3589,44/-2721,1)*100 = 131,9%.

    Вклад інтенсивного фактору:  (868,34/-2721,1)*100 = -31,9%. 
 

    2.8 Аналіз фінансової  стійкості підприємства 
 

    Фінансова стійкість – характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.  

    Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу. 

    За  результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

    • про інтенсивність використання позикових засобів;

    • про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

    • про рівень довгострокової стійкості  компанії без позикових засобів.  

    Аналіз  фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.  

    Аналіз  фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);
• коефіцієнта фінансування;
• коефіцієнта фінансового лівериджу;
• коефіцієнта покриття процентів;
• коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;
• коефіцієнта маневреності власного капіталу.

 

 Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

    Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

    Коефіцієнт  незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

    Чим нижче значення коефіцієнта, тим  вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про  можливість дефіциту грошових коштів.  

    Коефіцієнт  фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

    Коефіцієнт  фінансування повинен бути меншим 1,0.  

    Коефіцієнт  фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

    Показник  фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. 

    Коефіцієнт  покриття процентів - відношення чистого прибутку до виплати процентів і податків до процентних виплат.

    Характеризує  ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий  кредит і демонструє, в скільки  разів зароблені підприємством  протягом звітного періоду кошти  перевищують суму процентів позики.  

    Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

    Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, тобто він складається з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.  

    Коефіцієнт  маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

    Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами. Відповідно до забезпеченості запасів можливі 4 типи фінансової стійкості:

    1.Абсолютна  стійкість – для забезпечення  запасів достатньо власних обігових коштів, платоспроможність підприємства гарантована: З <ВОК;

    2. Нормальна стійкість – для  забезпечення запасів крім власних  обігових коштів залучаються  довгострокові кредити та позики, платоспроможність підприємства гарантована: З <ВОК+ Кд;

    3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів та позик залучаються короткострокові кредити, платоспроможність порушена, але її можливо відновити: З<ВОК + Кд + Кк;

    4. Кризовий стан - для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування, підприємству загрожує банкрутство: З>ВОК + Кд + Кк.

    Для визначення типу фінансової стійкості складають агрегований баланс.

    Таблиця 2.8

    Агрегований баланс

    Таблиця 2.9

    Аналіз  фінансової стійкості