Обліку, аналіз та аудит довгострокових зобов’язань на підприємствах пивоварної промисловості

Амортизація нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом.

Переоцінка нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок, здійснюється за справедливою вартістю на дату балансу.

Малоцінними необоротними матеріальними активами (МНМА) вважаються матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) понад 1 рік вартістю до 1000 грн.

Матеріальні активи, що використовуються не більше одного року, вважаються малоцінними та швидкозношувальними предметами.

Нарахування зносу на МШП здійснюється у розмірі 100% балансової вартості таких предметів при передачі їх із складу в експлуатацію. Здійснюється обов’язкове ведення кількісного обліку таких предметів у розрізі матеріально-відповідальних осіб до моменту їх повної ліквідації (списання з балансу).

Визнання та переоцінка запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснюється залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з П(С)БО 9 “Запаси”.

Обліковою одиницею бухгалтерського обліку запасів вважається найменування запасів (альтернативним варіантом є однорідна група).

Оцінка незавершеного виробництва здійснюється за нормативними затратами.

Оцінка запасів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюється за методом середньозваженої собівартості.

При складанні балансу здійснюється оцінка запасів та відображається у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Транспортно-заготівельні витрати, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату, безпосередньо включаються до вартості запасів.

Облік інших витрат, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату , щомісяця відносяться на вартість придбаних запасів.

Оцінка запасів (покупних товарів для роздрібної торгівлі) здійснюється за цінами продажу.

Сума доходів відображається в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 15 “Дохід”, яке затверджене наказом МФ України від 29.11.99 р. № 290.

Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг здійснюється шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображаються  у звітному періоді після оформлення акту про виконання робіт (надання послуг), застосовується спосіб вивчення виконаної роботи, за винятком випадків, коли дохід від надання послуг не може бути вірогідно визначений.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”, яке затверджене наказом МФ України від 31.12.99 р. № 318.

Для класифікації поточних зобов’язань, оборотних активів , дебіторської заборгованості, МТТТП, МНМА, та інших статей балансу керуються встановленою технологією виробництва та затвердженою документацією з тривалістю операційного циклу 12 місяців.

Із змістом Наказу “Про облікову політику” ознайомлені всі посадові особи, що причетні до його виконання.

Розділ 2. Фінансовий (управлінський) та податковий облік довгострокових зобов’язань на ЗАТ “Оболонь”.

Методично бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський.

Бухгалтерський фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства, установи, організації та його фінансовий стан і відповідність вимогам законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку; це комплексний синтетичний облік всіх засобів і коштів та всієї економічної діяльності підприємства, фірми. До нього входять аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підряд­чиками, покупцями, іншими організаціями та особами, а також аналітичний облік фінансових операцій (облік акцій, дивідендів, облігацій, векселів, кредитів і процентів, інвестицій тощо).

Наведемо основні організаційні, законодавчо закріплені, аспекти бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві, які зокрема стосуються й організації фінансового обліку на підприємстві розрахунків з бюджетом за податками.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно від дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несуть власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку ЗАТ “Оболонь” обрало таку форму його організації, як створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Принципи організації бухгалтерського обліку й надання фінансової звітності потребують від діючого суб’єкта господарювання із року в рік притримуватися незмінних правил. Це дає можливість користувачам порівнювати показники поточної фінансової звітності підприємства й звітності минулих періодів для визначення тенденцій в його фінансовому положенні, результатах діяльності й грошових потоках, перспективах розвитку.

Відмітимо, що принцип бухгалтерського обліку – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій й при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Десять основних принципів бухгалтерського обліку визначені ст. 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». До них відносяться такі принципи:

-                 обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

-                 повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

-                 автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників ,у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

-                 послідовність – постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

-                 безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність бути тривати далі;

-                 нарахування та відповідальність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

-                 превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

-                 історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

-                 єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

-                 періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

У бухгалтерському фінансовому обліку за рівних умов господарювання, що надаються всім суб’єктам ринку, держава законодавче визнає єдині правила ведення цього обліку та за єдиними принципами визначає побудову й організацію оцінки матеріальних цінностей та визначення права власності, методику обліку витрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт), порядок визначення фінансової звітності на базі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків - це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, що використовується для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 892/4185 від 21.12.99).

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Котирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням щонайменше коду класу й коду синтетичного рахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності, та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із затвердженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків.

Бухгалтерський облік довгострокових зобов’язань ведеться на рахунках класу 5 „Довгострокові зобов’язання”. Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами ,які не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованості підприємства за зобов’язаннями із залучення позикових коштів (крім кредитів банку), на які нараховуються проценти; суми податку на прибуток, які підлягають сплаті у майбутніх періодах внаслідок часової різниці між обліковою й податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й поширеними облігаціями.

Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена й існує вірогідність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок їх погашення.

Довгострокові зобов’язання відображаються на таких рахунках бухгалтерського обліку, як:

50 “Довгострокові позики”;

51 “Довгострокові векселі видані”;

52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями”;

53 “Довгострокові зобов’язання по оренді”;

54 “Відстрочені податкові зобов’язання”;

55 “Інші довгострокові зобов’язання”.

На рахунку 50 “Довгострокові позики” ведеться облік розрахунків за довгостроковими позиками банків ат іншим залученим позиковим коштам, які не є поточним зобов’язанням.

За кредитом рахунку 50 “Довгострокові позики” відображаються суми отриманих довгострокових позик, а також перевід короткострокових (відстрочених), по дебету – погашення заборгованості за ними та перевід до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків в національній валюті”

502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

503 “Відстрочені довгострокові кредити банків в національній валюті”

504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

На субрахунках 501 “Довгострокові кредити банків в національній валюті”, 502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті” відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно у національній та іноземній валюті.

На субрахунках 503 “Відстрочені довгострокові кредити банків в національній валюті”, 504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті” відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, строк погашення якого відстрочений, відповідно у національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”, 506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті” відображаються суми довгострокової заборгованості за зобов’язанням по залученню позикових коштів (крім кредитів банків) відповідно у національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться по позикодавцям (банкам) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо й строкам погашення кредиту (позик).