Аналіз ефективності фінансування підприємства за рахунок власного капіталу

 

 

Вступ

 

Останніми роками в Україні відбулися  і відбуваються глибокі економічні зміни, обумовлені процесами побудови ринкової економіки. За роки, які пройшли  від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, в значній мірі трансформувалися умови функціонування всіх складених  ланок економіки, у тому числі  і в першу чергу – сфера  фінансових відносин в суспільстві.

Це пов'язано з появою значної  кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, корінною зміною системи ціноутворення, бюджетної  системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних  фондів, інших фінансових інститутів), впровадженням на підприємствах  всіх форм власності податкового  обліку (разом з бухгалтерським обліком). Через всі труднощі і суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває  цілісності і адекватності нових  економічних реалій правова основа фінансово-кредитних відносин в  суспільстві.

Економічна реформа, яка  здійснюється в державі, відкрила новий  етап в розвитку фінансів підприємств. Особливий інтерес в умовах переходу до ринку набувають питання перспектив розвитку підприємництва в нашій  державі та їх практична реалізація. Рішення поставленої задачі можливе  лише на основі вивчення практичного  осмислення функціонування українських, а також зарубіжних підприємств  і впровадження найбільш прогресивних, раціональних форм і методів роботи на практиці.

В Україні на сьогоднішній день фінансування підприємств за рахунок  власного капіталу має велике значення. Тому вітчизняні вчені виявляють  до цього питання велику цікавість.

Проблеми ефективності фінансування підприємств за рахунок власного капіталу висвітлені в наукових працях провідних учених-економістів: Баланка  І.О., Бандурка О.М., Д’якової В.Г., Любушина Н.П., Лещева В.Б., Омелянович Л.О., Поддєрьогіна А.М. Слав’юка Р.А. та ін.

Таким чином, наукові аспекти  теоретичних і практичних питань ефективності фінансування підприємства за рахунок власного капіталу свідчить про актуальність даної проблеми.

Метою даної курсової роботи є вивчення діяльності підприємства ТОВ ВТП “Укртурборемонт” щодо визначення власного капіталу, дослідження  його ефективності фінансування на підприємстві та рекомендацій по щодо підвищення його фінансування.

Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

- розглянути особливості власного капіталу та його функції;

- визначити основні форми власного капіталу;

- дати економічну характеристику діяльності підприємства;

- провести аналіз складу і структури власного капіталу підприємства;

- розробити заходи щодо підвищення ефективності фінансування підприємства за рахунок власного капіталу.

Об'єктом дослідження  є фінансово-господарська діяльність ТОВ ВТП «Укртурборемонт».

Предметом дослідження євласний капітал і пошук напрямів підвищення його ефективності фінансування  на підприємстві.

У процесі дослідження  використано деякі методи наукового  пізнання, серед яких можна виділити: вертикальний та горизонтальний аналіз, графічний метод, метод порівняння.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЗА РАХУНОК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

 

1. Власний капітал, як один з видів фінансування підприємства та

його функції

 

З погляду на підприємство як на незалежний суб’єкт господарювання, капітал представляє собою абстрактну суму фінансових коштів в грошовій формі, що надані їх власником або  кредитором господарюючому суб’єкту з метою інвестування, і характеризуються юридичним і часовим аспектами.

Як сума фінансових зобов’язань  підприємства перед власниками і  кредиторами капітал відображається в пасиві балансу підприємства і  утворює фінансово-економічний сегмент  господарства.

Еквівалентом капіталу виступає майно підприємства, що представляє собою потенціал підприємства або конкретну форму використання капіталу.

Активи і капітал підприємства – це лише різні аспекти одного і того ж явища, оскільки про майно говорять як про капітал, необхідний для виробництва. З фінансової точки зору запаси майна (активи) означають очікування майбутніх надходжень коштів або використання фінансових ресурсів в минулому. Засоби підприємства – це обов’язкові майбутні витрати або джерела фінансових коштів у минулому. Виробничо-господарський сегмент окремого підприємства представляє собою його актив, тобто сукупність основних та оборотних засобів.

Тільки платіжні засоби, розміщені в активі балансу, вилучаються  з виробничо-господарської сфери. Вони – зв’язуючий елемент між  двома складовими господарства підприємства. Гроші використовуються для придбання факторів виробництва та залишаються в матеріальній формі у виробничій сфері доти, доки внаслідок надходження виручки від продажу готових виробів знову не перетворюються на грошову форму. Тому майно підприємства можна представити у вигляді “області інвестицій” та “області платежів”. Перша належить до виробничо-господарського, друга – до фінансово-економічного обороту підприємства. Елементи виробничого процесу втілюються в капіталі, а капітал фінансує майно підприємства. Тому фінансово-економічна область підприємства відображає виробничо-господарський оборот та процеси підприємства у вартісній формі.

 Сучасне трактування  активу і пасиву з об’єктивних  причин відрізняється від традиційного  радянського, коли перший був  “сукупністю речей”, а другий  показував “групування коштів  підприємства за джерелами утворення  і призначенням в залежності  від ступеня закріплення за  даним підприємством”. В зв’язку з тим, що “характер джерел коштів відображав форму соціалістичної власності”, мова фактично йшла не про джерела надходження коштів від власників, оскільки останні були представлені одним суб’єктом – державою, а інформували: від якої “ланки” чи складової народного господарства надійшли кошти і на який термін. За часів СРСР панувала “теорія виділених фондів”, яка була сформульована ще в ХІХ ст. Ф. Бестою, згідно з якою підприємства наділялись фондами для придбання активів, які в такому випадку дійсно сприймаються як сукупність засобів для виконання планових завдань.

Так, якщо перший крок бізнесу  – це залучення капіталу, то виникає  питання про джерела цього  капіталу. Підприємство може отримати фінансові кошти або від зовнішніх кредиторів, або в результаті своєї виробничої і збутової діяльності. Тому розрізняють два способи фінансування: зовнішнє і внутрішнє.

Коли капітал надається  на невизначений термін, а інвестор бере участь в прибутках і збитках  підприємства, то мова йде про власний капітал. Як правило, він надається або в формі капіталу-відповідальності, або в формі капіталу-гарантії і використовується, в першу чергу, у випадку, коли підприємство несе збитки. Інвестор позикового капіталу несе збитки тільки після використання на ці цілі власного капіталу [18].

Поняття “фінансування через  вкладення” та “фінансування участю”  чітко не розрізняються. Коли підприємець вносить в підприємство власний капітал з власного приватного майна, то в цьому випадку мова йде про вкладення. Якщо декілька осіб надають свій власний капітал, то вони беруть участь в діяльності підприємства через свої вкладення. Таким чином, у вузькому розумінні фінансування участю обмежується власним фінансуванням юридичних осіб (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, інші товариства) або власним фінансуванням через випуск акцій. В таких випадках фінансові кошти надаються в обмін на право власності.

Під внутрішнім фінансуванням розуміється використання частини прибутку (самофінансування) та фінансування звільненим капіталом через амортизацію і зміну структури майна. Воно побудоване або на обміні активами, тобто на перетворенні частини майна знову на гроші, що тим самим збільшує капітал, який є в розпорядженні підприємства, або веде до збільшення майна чи капіталу, якщо прибуток залишається на підприємстві. Найбільш важливі джерела внутрішнього фінансування наведені на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Основні джерела внутрішнього фінансування

 

Таким чином, фінансовою основою  діяльності підприємства є сформований ним власний капітал [21].

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями:

(1.1)

К = А – З

де,  К – власний  капітал,

      А –  вартість майна підприємства;

      З – боргові  забов’язання.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов’язань.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є йогопоточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал.

1. Вкладений капітал – це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також у наслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).
2. Накопичений капітал – це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства.

Він включає:

- Капітал від переоцінки – додатковий капітал, сформований унаслідок оцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.

- Дарчий капітал – додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал).

- Нерозподілений прибуток – частина прибутку, що не була розподілена між власниками.

За ступенем фіксації власний  капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал – умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).
2. Незареєстрований капітал – умовно змінений капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

За окремими видами підприємств  існують законодавчо закріплені мінімальні розміри зареєстрованого  капіталу.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (тобто капіталом з  визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є  неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих  його елементів та належним усім співвласникам  підприємства).

Персоніфікація зареєстрованого  капіталу за власниками може бути постійною  чи тимчасовою. Постійна персоніфікація передбачає безперервний облік складу власників підприємства, тимчасова  – лише для здійснення окремих  дій на визначені дати [18].

Разом з тим, власний капітал  є основою для початку і продовження господарської діяльності підприємства, він є одним із найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1. довгострокового фінансування – знаходиться в розпорядженні підприємства необмежено довго;
2. відповідальності і захисту прав кредиторів – відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
3. компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;
4. кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага віддається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;
5. фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування  ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;
6. самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності і впливу його власника на підприємство;
7. розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства [26].

Отже, власний капіталхарактеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності і які використовуються ним для формуваннявизначеної частини активів. Вони ж, в свою чергу, являють собою чисті активипідприємства.

 

1.2 Характеристика форм  власного капіталу підприємства

 

Під власним капіталом  розуміють сукупність економічних  відносин, щодозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, якіналежать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. На діючому підприємстві власний капітал представлений наступнимиосновними формами. (рис. 1.2).