Аналіз ефективності фінансування підприємства за рахунок власного капіталу

(3.1)

 

 

Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими позиціями:

- у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний капітал; статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав підприємства;

- в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об’єктів: оборотних і необоротних; короткострокових і довгострокових.

Нерозподілений прибуток є власністю засновників (учасників) i тому збільшує суму власного капіталу, а сума збитку відповідно зменшує суму власного капіталу.

Фінансування підприємства за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так і недоліки. До основних перевагсамофінансування слід віднести такі:

1) залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;

2) відсутність затрат при мобілізації коштів;

3) не потрібно надавати кредитне забезпечення;

4) підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки самофінансування (тезаврації) у тезовому вигляді можна охарактеризувати таким чином:

1) оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;

2) обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

3) помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому) [11].

 Друге джерело фінансування  власного капіталу є зовнішнім  стосовно підприємства: воно складається  з коштів, отриманих за рахунок  випуску нових акцій, що пропонуються  акціонерам підприємства за ціною,  нижчою за ринкову. Існуючим акціонерам пропонується підписатися на новий випуск звичайних акцій підприємства.

Тому, насамперед варто розглянути вартість нерозподіленого прибутку. 
Власнику звичайних акцій немає потреби утримувати акції. Він може продати їх на біржі. За наявності такої можливості акціонер продасть свої акції тільки у тому випадку, коли це забезпечить йому відповідну віддачу. Нерозподілений прибуток повинен приносити дохід, достатній для задоволення потреб неінституціонального інвестора, тим самим переконуючи інвестора залишити акції у своєму портфелі. Вартість власного капіталу є тим мінімальним прибутком, якого достатньо для задоволення вимог щодо прибутковості, які висуває неінституціональнийінвестор.

Щодо фінансування капіталу за рахунок зовнішнього запозичення, то можна сказати, щовартість капіталу є такою самою, як і вартість нерозподіленого прибутку, за винятком того, що зовнішнє фінансування призводить до затрат на розміщення, таких як юридичне оформлення, реклама та оплата за андеррайтинг. У разі невеликої загальної вартості емітованих цінних паперів дані витрати можуть бути значними і становити до 10 % брутто вартості цінних паперів, що випускаються. Вартість зовнішнього фінансування капіталу таким чином становить:

(3.2)

 

 

де, Ке – ринкова норма дохідності при зовнішньому фінансуванні капіталу;

d – сума дивідендів, очікувана до виплати у першому році;

p – емісійна ціна акції;

e – витрати на емісію акції;

g – очікуване зростання дивідендів [13].

Можна зробити висновок, що власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах володіння, користування та розпорядження, тобто перебувають у його власності та використовуються суб’єктом господарювання для формування частини активів.

Проведений нами аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства ТОВ ВТП «Укртурборемонт» показав,  що здійснюваний вид діяльності підприємства заснований на власному капіталі.

Таким чином, перед підприємством  і його керівництвом необхідно поставити  завдання по підвищенню ефективності фінансування власного капіталу. В цих цілях на підприємстві розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.

Політика ефективного  фінансування власного капіталу є частина  загальної фінансової стратегії  підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Тому, розробка політики формування та ефективного фінансування власного капіталу ТОВ ВТП «Укртурборемонт» необхідно здійснювати по наступних основних етапах:

- Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді;

-  визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

- оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, що формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел;

- забезпечення максимального об'єму залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

- забезпечення необхідного об'єму залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

- оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Використання власного капіталу пов’язане  з такими перевагами для суб’єкта господарювання:

1. Сума власного початково вкладеного капіталу є фінансовою основою  господарської діяльності підприємства та перебуває у власності суб’єкта господарювання безстроково на безоплатній, безповоротній основі.

2. Залучення власного капіталу  здійснюється за рішенням органів  управління підприємства, тобто  не потрібною є згода та  погодження умов додаткового фінансування інших ділових одиниць, особливо, якщо частина власного капіталу акумулюється з внутрішніх стосовно суб’єкта господарювання джерел.

3. Сформовані за рахунок власного капіталу активи, порівняно з активами, що формуються за рахунок позикового фінансування, генерують  вищу норму прибутку, оскільки за використання власних фінансових ресурсів сплата позикового відсотка не передбачена.

4. При додатковому залученні  власного капіталу з внутрішніх  та зовнішніх джерел фінансова  стійкість та платоспроможність  підприємства зростає. 

5. Ризик банкрутства при використанні  власного капіталу є незначним,  порівняно із залученням, для  розширення бази фінансових ресурсів  підприємства, позикового фінансування.

Водночас, залучення додаткового  обсягу власного капіталу має ряд  недоліків:

1. Обмеженість вибору джерел  додаткового фінансування і, відповідно, можливого обсягу залучення капіталу  для розширення фінансово-господарської  діяльності підприємства.

2. Вартість додаткового залученого  власного капіталу підприємства  перевищує вартість фінансових  ресурсів, залучених з альтернативних  джерел позикового фінансування, що пов’язано з вищим ризиком  акціонерів підприємства, порівняно  з його кредиторами.

3. Відсутня можливість використання  «податкового щита», оскільки  виплата дивідендів, які є ціною  використання власного капіталу, здійснюється з чистого прибутку, тоді як сплата відсотків за  зобов’язаннями є частиною фінансових  витрат суб’єкта господарювання  і зменшує базу оподаткування  податком на прибуток підприємств. 

4. Додаткова емісія акцій передбачає  загрозу скуповування акцій сторонніми  інвесторами, що потенційно може  спричинити зміну політики підприємства  та зміну складу його органів управління.

5. Не використовується можливість  приросту рентабельності власного  капіталу за рахунок залучення  позикового фінансування, оскільки  за умов використання виключно  власних фінансових ресурсів  неможливим є перевищення фінансової  рентабельності на економічною  рентабельністю підприємства.

6. Залучення додаткового акціонерного  капіталу, як правило, передбачає  використання послуг посередників  для виходу емітента на фондовий  ринок, що безумовно, збільшує  технічні витрати на залучення  фінансових ресурсів.

7. Неможливим є забезпечення  достатнього обсягу фінансування  потреб господарської діяльності  підприємства за рахунок залучення  додаткового зовнішнього фінансування  за несприятливих коливань кон’юнктури  фінансового ринку [6].

Враховуючи вищесказане можна  зробити висновок, що суб’єкт господарювання, залучаючи додаткові обсяги власного капіталу, збільшує свою фінансову  стійкість і платоспроможність  та мінімізує ризик банкрутства, проте не використовує можливостей  зростання фінансового потенціалу, приросту фінансової рентабельності вкладеного капіталу та податкової економії.

 

Висновки за розділом 3

 

Таким чином, капітал як матеріальна основа фінансово-господарської діяльності підприємства, визначає фінансовий потенціал будь-якого економічного суб’єкта та створює сприятливі умови для його перспективного виробничого і науково-технічного розвитку. Вибір схем фінансування суб’єкта господарювання передбачає врахування особливостей залучення та використання власних і позикових фінансових ресурсів.

Проте, враховуючи обмеженість доступу  до джерел позикових фінансових ресурсів в умовах нестабільності та постійних  коливань кон’юнктури  вітчизняного фінансового ринку, головною проблемою залишається використання власного капіталу для фінансування підприємницьких структур.

Тому перед підприємством і його керівництвом необхідно поставити завдання по підвищенню ефективності фінансування власного капіталу. В цих цілях на підприємстві розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ВИСНОВКИ

 

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу  пасиву балансу, тобто перевищення  балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

У даній курсовій роботі аналізувалася діяльність підприємства ТОВ ВТП  «Укртурборемонт».

В ході аналізу були вивчені  основні характеристики фінансово-господарської  діяльності підприємства, структура  і динаміка власного капіталу підприємства і ефективність його використання. Внаслідок чого були зроблені наступні виводи:

1. Найважливіше місце у фінансових ресурсах підприємства займають власні фінансові ресурси, а саме статутний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток;
2. За наслідками діяльності підприємства в аналізованому періоді підприємство отримувало прибуток, який і є найважливішим джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що дозволяє підприємству збільшувати рівень його власного капіталу;

3. Аналіз розрахунків  фінансової стійкості підприємства свідчить про їх незначне зростання, проте вони нижче нормативних.

Практичні дослідження ефективності формування і використання власного капіталу на підприємстві дозволили зробити висновок про його недостатність на  підприємстві. Тобто можна зробити висновок, що одним з головних завдань на підприємстві є підвищення ефективності фінансування власного капіталу. В цих цілях на підприємстві розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.

Таким чином, у фінансово-господарської діяльністі підприємства важливе значення має дотримання встановлених пріоритетів, пропорцій і темпів розвитку. Порушення пропорцій безпосередньо веде до погіршення фінансового стану підприємства, зростання напруженості, недоліку власних джерел. З іншого боку, чітке дотримання закладених пропорцій гарантує поліпшення фінансового стану підприємства, досягнення зони фінансової стійкості і закріплення позитивних тенденцій у фінансовій діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Господарський кодекс України від 06.01.2003 № 436-IV. – К.: -2003.– 194с.

2. Закон України «Про господарські товариства » від 07.02.1991 р.  
         3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".

4. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства. Затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від16.10. 2000 р.