Анализ экспортно-импортных операций производителя косметики

 

      Даний коефіцієнт показує, яка частина  зобов'язань може бути погашена негайно  коштами, що маються в касі, розрахунковому рахунку й ін., тобто за рахунок  швидко ліквідних активів.

      Нормативне  значення коефіцієнта 0,2-0,25. Це свідчить про не високу фактичну абсолютну  ліквідність балансу підприємства. Підприємство відчуває досить велику нестачу вільних грошових коштів для погашення поточних зобов'язань

      4. Співвідношення ліквідних і неліквідних  коштів.

      

      

 

      Нормальним  вважається зразкова рівність сум ліквідних  і неліквідних коштів, тобто співвідношення повинне бути дорівнює приблизно 1. У нашому випадку ця умова не виконується, тобто неліквідні кошти перевищують ліквідні активи. Ця ситуація склалася через велику заборгованість по поточним зобов'язаннях по розрахунках, збільшення додаткового вкладеного капіталу.

      5. Співвідношення власних і позикових  коштів.

      

      Цей показник характеризує, скільки гривень позикових коштів залучалося на кожний карбованець власних коштів.

      

      Показник  знаходиться в припустимих межах, тобто залежність від позикового капіталу невелика.

7. Коефіцієнт ліквідності власних коштів (К_м), що визначає ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.

 
      

      

 

      Нормативний рівень цього показника - 0,5. Аналіз ліквідності власних коштів свідчить про їхню високу ліквідність і  мобільність.

      7. Співвідношення дебіторської і  кредиторської заборгованості.

      

      Як  видно під кінець року цей показник на підприємстві збільшився на 0,05. Ці дані свідчать про те, що підприємство значну частину своїх потреб в оборотних  коштах покриває за рахунок кредиторської  заборгованості, у тому числі за рахунок поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами. Оскільки ж підприємство не має іншої простроченої кредиторської заборгованості, те таку політику фінансування оборотних коштів не можна схвалити. 

      Таблиця 2.10

      Показники ліквідності

 

      Для заглибленого аналізу визначимо  коефіцієнт касової ліквідності:

      К_кл = 1 гр. активу балансу / (1 гр. + 2 гр. + 3 гр.) активи балансу. (2.14)

      К_кл^н = 18,982 /(18,982+859,100+0+736,786)=18,982/1614,686=0,012

      К_кл = 22,888 / (22,888+1232,655+801,557)- 22,888/2057,1=0,011

      Коефіцієнт  касової ліквідності повинний бути більше 0,2, тобто гроші повинні  складати приблизно 20% від загальної  суми оборотних коштів. Аналіз показує, що підприємство випробує утруднення зі швидко ліквідними коштами. Однак  показник занижений, що свідчить про  те, що каса займає маленьку частку в  активах підприємства, що підтверджує  дані попереднього аналізу про нестачу  вільних грошових коштів для покриття зобов'язань. Визначимо коефіцієнт дебіторської заборгованості:

      К_дз = 2 гр. активи балансу / (1 гр. + 2гр. + 3 гр.) активу балансу (2.15)

      К_дз^н - 859,100 / (1614,686) = 0,53

      

      Коефіцієнт  дебіторської заборгованості повинний бути менше 0,2. Даний коефіцієнт дебіторської заборгованості перевищує нормативне значення, що свідчить про значний  розмір дебіторської заборгованості на підприємстві. Викликає тривогу також  збільшення цього показника порівняно  с минулим роком.

      Іншим, не менш важливим показником, чим ліквідність, що характеризує фінансове положення  підприємства, є платоспроможність, що визначає рівень покриття підприємством  позикових коштів, тобто його здатність  виконувати свої зовнішні (короткострокові  і довгострокові) зобов'язання, використовуючи свої активи.

      Цей показник вимірює фінансовий ризик, тобто імовірність банкрутства.

      Для виміру рівня платоспроможності  використовуються: коефіцієнт автономії  К_а, обумовлений співвідношенням

      

      Нормальне значення коефіцієнта більше 1,5, тобто  рівень платоспроможності є задовільним.

      Результати  фінансового аналізу свідчить про  неспроможність колективу підприємства на даному етапі забезпечити фінансову  стійкість підприємства. Негативним є те, що підприємство значну частину  своїх потреб в оборотних коштах покриває за рахунок кредиторської  заборгованості, у тому числі за рахунок поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами. Цей факт пояснюється  нестачею вільних грошових коштів на підприємстві, що як видно з економічного аналізу викликано незадовільним  результатом діяльності з виробництва  та реалізації продукції та надання послуг за минулий рік. Ці факти являють собою резерви для підвищення фінансової стійкості підприємства.

 

      

      3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ  ОПЕРАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ 

      Перед тим як перейти до більш ретельного аналізу шляхів підвищення ефективності організації менеджменту на досліджуваному підприємстві, у тому числі й у  сфері експортно-імпортних операцій, зупинимо увагу на основних тенденціях, що очікують російський ринок парфюмерно-косметичної  продукції в найближчому майбутньому.

      1. Традиційні місця продажів зберігають своє значення, хоча вже найближчим часом і їх торкнуться істотні зміни. Наприклад, московський уряд планує до кінця 2001 року цілком ліквідувати відкриті ринки, а на їх місці побудувати криті торгові комплекси. У цілому частка продажів на відкритих ринках значно знизиться не тільки в столиці.

      2. Найближчим часом варто очікувати розвитку нових форм торгівлі, що вже активно заявили про себе на Заході: з'являться мережі гіпер- і супермаркетів - Рамстор, Перехрестя, Сьомий Континент, спеціалізованих парфюмерно-косметичних магазинів типу Sephora . Це у свою чергу трохи зм'якшить розходження між селективною і масовою системою продажів.

3. З розвитком Інтернету усе більше значення буде здобувати (особливо у великих містах) електронна торгівля. А виходить, з'являться компанії, що спробують захопити цю нішу.
4. Набагато активніше буде розвиватися сектор прямих продажів косметики і парфумерії вітчизняного виробництва. Такий спосіб поширення, по-перше, дозволяє враховувати індивідуальні потреби клієнта, що стає усе більш актуальним. По-друге, прямі продажі дають можливість трохи знизити витрати на просування російських марок.
5. Більш швидкими темпами відбувається просування російської продукції на західний ринок, завдяки участі в міжнародних виставках і конкурсах.

      З огляду на настільки швидкі темпи  росту вітчизняного парфюмерно-косметичного ринку, слід зазначити, що для забезпечення конкурентноздатного положення на ньому підприємства, що виробляє цю продукцію, необхідно не тільки вкладати гроші в наукові розробки, але і задіяти всі інструменти маркетингу.

      На  досліджуваному парфюмерно-косметичному підприємстві є досить професійний  відділ маркетингу. Відділ використовує свою стратегію і тактику поводження на ринку. Ним здійснюється розумна  рекламна і маркетингова політика, свідченням чого є реклама продукції  цих підприємств на центральному телебаченні. У той же час досить широко використовуються малозатратні і досить ефективні засоби Public Relations.

      Найчастіше  діяльність фабрики висвітлюється  в центральній і регіональній пресі, тому що при порівняно невеликих  витратах тут можна дати досить великий  обсяг інформації як про самого виробника, так і про його продукцію, охопивши при цьому значну частину цільової аудиторії.

      Однак, аналізуючи інформацію Gallup Media/Adfact про  витрати на рекламу парфюмерно-косметичної  продукції, можна помітити, що в Росії  тільки на Тв-рекламу виробники парфюмерно-косметичних  товарів витратили в 2001 р. 391,1 млн. дол. Лідируючі позиції за цими показниками  займали закордонні виробники.

      Звичайно, такі витрати на рекламу поки не під силу вітчизняним виробникам.

      Тому, крім засобів Public Relations, маркетологи  підприємства «Аромалак» як основний засіб просування своєї продукції  використовують мерчандайзинг у  роздрібній мережі, що передбачає викладення реклами (листівки, постери, наклейки) на місці продажу.

      Змагання  з західними виробниками ведеться на рівні різних підходів, що реалізуються в рамках тактичних задач рекламної  діяльності. Одним з таких тактичних  підходів є збільшення асортименту  парфумерних і косметичних товарів  виробників. Різноманітний асортимент пояснюється бажанням виробників підвищити імовірність покупки своїх товарів і полегшити роботу з оптовими фірмами. Останнє визначається тим, що оптовик хоче мати вичерпний асортимент, і, чим більше товару відповідного якості і кількості він знайде на одному підприємстві, тим краще для цього виробника.

      Завод, що займається збутом товару через  мережу багаторівневого маркетингу, здійснює навчання своїх співробітників. Кожен консультант може найдетальнішим образом розповісти про достоїнства товару, методах його використання, протипоказаннях, якщо такі є.

      Як  правило, розповсюджувана в такий  спосіб косметика коштує дорожче, ніж  косметика «середнього рівня», і  має посилену дію, застосування цієї косметики вимагає спеціального навчання.

      У результаті аналізу фахівцями маркетингового відділу заводу виявлено, що самим  популярним джерелом одержання інформації є ради знайомих чи родичів. На другому  місці стоять поради продавців.

      Реклама в засобах масової інформації не користається такою довірою, як два  попередніх джерела.

      Для споживачів парфумерії і косметики  характерні наступні сприйняття різних видів реклами:

• телереклама викликає негативні емоції в більшості респондентів;
• реклама на радіо й у пресі залишає більшість опитаних байдужими. Ясно видна наступна тенденція: чим вище ступінь впливу даного виду

      реклами, тим більше дратівної вона є для  більшості респондентів. Саме тому телереклама має стільки супротивників.

      У наступній таблиці проаналізуємо  які джерела інформації користуються найбільшою довірою у різних груп респондентів, які споживають продукцію  підприємства.