Функции менеджмента

Стимул також розглядається як спонукання до дії, спонуковуюча причина поведінки, Але, на відміну від мотиву, спонукання викликається зовнішніми факторами, які поділяються на матеріальні (винагороди за працю) і моральні стимули: визнання заслуг індивіда, справедливе відношення до нього, створення у людини почуття особистої причетності до успіхів організації, творчі, психологічні та ін.

Слід зазначити, що моральні стимули можуть викликати й негативні наслідки: кар'єризм, користолюбство і т. п. У той же час матеріальні стимули здатні породжувати високоморальні спонукання, бажання працювати більше, якісніше, надавати допомогу іншим.

Справа в тому, що у різних людей у різному співвідношенні знаходяться рухомі сили і регулятори поведінки: 1) інстинкт; 2) інтереси; 3) потреби. Спонуковує ті чи інші дії людини прагнення до самозбереження, гордість, честолюбство, амбіція, допитливість, симпатії, потяг до влади, комфорту тощо.

1.4 Функція контролю.

Контроль – це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції складаються в посередництві між планами і діяльністю, тобто система контролю забезпечує зворотний зв’язок між чеканнями, визначеними первісними планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той, хто має сучасні і поточні системи контролю, має більше шансів вижити.

Для менеджменту характерно велика кількість не тільки різних видів планів, але і видів і систем контролю. Усі системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв’язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення з прогнозними даними. У результаті установлюються відхилення від того, щоб або виправити негативні впливи, або підсилити дію, якщо результати позитивні.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу та змісту робіт в організації до того часу, коли проблеми набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани і цілі менеджменту.

Безсумнівно, що в майбутніх контрольних системах будуть використані нові пристосування і нові досягнення, однак базис, на якому вони створюються, залишиться тим же.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управління організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому що кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду поступовий круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може використовуватися на етапі планування, організації і мотивації співробітників.

Менеджери високого рівня велику частину свого робочого часу витрачають на здійснення функцій плануванні і контролю, а більш низького рівня більше зайняті підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх рівнях управління вони у визначеній мірі використовують і виконують усі чотири функції управління: планування, організації, мотивації і контролю. Менеджерів на всіх рівнях оцінюють по двох основних критеріях: результативності (тобто можливості досягти бажаного результату) і ефективності (можливості досягнути результату з найменшими витратами).

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним видом діяльності – це сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. Основні функції мають самостійність і випливають одна за іншою поки кожна конкретна не виконається.

2. Дослідження ВИКОРИСТАННЯ ТУРИСТИЧНОГО АГЕНТСТВА ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ

2.1 Мотивація персоналу

Щоб досягти ефективної діяльності керівництво користується певними методами та засобами мотивації:

надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

узгодженість рівня оплати праці за її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;

справедливий розподіл доходів залежно від рівня підвищення продуктивності праці;

створення належних умов праці для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

створення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто розробка програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;

забезпечення в колективі атмосфери довіри, зацікавленості в реалізації кінцевої мети, можливості двосторонньої узгодженості між керівництвом та робітниками.

признавати цінність працівника для організації, надавати йому творчу свободу;

застосовувати програми збагачення праці та ротацію кадрів; • застосувати гнучкий графік, неповний робітничий тиждень, можливість працювати як на робочому місці, так і дома;

поставити працівникам знижки на продукцію(путівки), яку випускає компанія, де вони працюють;

надавання кредиту співпрацівникам на придбання хати, автомобіля.

оцінка досягнень персоналу;

розмаїтість вмінь і навичок;

автономія працівника;

правильне встановлення цілей в організації;

забезпечення тур агентства спеціалістами-працівниками;

матеріальне стимулювання;

вдосконалення організації праці і оплати праці;

поліпшення якості робочої сили;

залучення персоналу в управління туристичною фірмою;

поліпшення умов праці;

застосування у діяльності фірми творчих здібностей працівника.

При дотриманні вище перелічених методів мотивації в ТОВ «ЕЛІТтур» продуктивність праці підвищується, а працівники відчувають потребу агентства у власних здібностях, досягненнях і відповідно роблять усе можливе для процвітання туристичного агентства.

Однією з найважливіших форм мотивації на ТОВ «ЕЛІТтур» є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці.

Політика винагороди за працю організовується на туристичній фірмі так, щоб свідома ініціатива працівника була спрямована на підвищення продуктивності праці, удосконалення своєї кваліфікації, надавала працівнику можливість збільшувати працею свій дохід

За загальним правилом, заробітна плата є винагородою в грошовому виразі, яку працівник одержує від туристичної фірми, для яких виконує обумовлену трудовим договором роботу. Основною заробітною платою визнається винагорода за виконувану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та службовців. Додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад встановлені норми, трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії.

Основними нематеріальними засобами для підтримання високої трудової активності, є створення сприятливих умов праці, сприятливого морально-психологічного клімату, моральні заохочення. Нематеріальне стимулювання працівників можна визначити як закріплені нормами трудового права засоби морального визнання працівників та трудових колективів за досягнення високих результатів праці.

Основними видами нематеріального стимулювання, якими користується  є: оголошення подяки, нагородження Почесною грамотою, занесення прізвища працівника до Книги пошани, поміщення фотографії працівника на Дошку пошани.

Також наприкінці кожного місяця керівництвом туристичного агентства «ЕЛІТтур» проводяться наради, на яких розглядаються питання стосовно розв’язання проблем, планується робота фірми, мотивація праці персоналу.

Використання методів мотивації та заохочень матеріалного характеру забезпечує плановий розвиток ТОВ «ЕЛІТтур» та покращує соціально-психологічний клімат в Товаристві.

2.2 Функція контролю туристичної фірми

Однією з найважливих функцій управління є контроль. Контроль, як функція управління - це форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, яка передбачає систематичний нагляд за їх діяльністю для виявлення відхилень від встановлених норм, правил і вимог, планових завдань у процесі їх виконання.Або, іншими словами, під контролем розуміють систему сростережень та перевірок відповідності функціонування організації прийнятих законодавчими актами і управлінським рішеням,, виявлення наслідків роботи колектива,допущених відхилень від вимог та принципів організації та веденя справ.

Завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фактичний стан справ, порівняти, виробити необхідні коректуючі заходи. При цьому необхідно здійснювати певний облік, аналіз, перевірки, ревізії. Отримані внаслідок контролю матеріали використовуються для координації та регулювання роботи структурних підрозділів, менеджерів та окремих виконавців.

Менеджери ТОВ «ЕЛІТтур» почали здійснювати контроль з того самого моменту, коли вони сформулювали цілі, завдання і створили органгізацію.

На відміну від обліку, який дає, в основному, кількісну інформацію, у процесі контролю вдається отримати для управлінських рішень кількісну і якісну інформауію.

Ефективність контролю керівництва ТОВ «ЕЛІТтур» забезпечується чіткістю дотримання ряду загальноорганізаційних принципів:

-         всебічності;

-         безперервності;

-         оперативності;

-         переконливості;

-         коректності;

-         гласності;

-         масовості;

-         обовяз’язковості участі працюючих;

-         результативності;

-         доцільності;

-         економічності.

Важливим засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є кошторис бюджету, який є наслідком дії функції планування.

Кршторис та бюджет є механізмом попереднього контролю, він дає впевненість у тому, що якщо будуть необхідні готівкові та безготівкові кошти, то вони будуть.

Важливим напрямком контролю в туристичній фірмі ТОВ «ЕЛІТтур» є забезпечення своєчасного та якісного виконання документів.

Контролю підлягають всі документи, в яких вказані строки виконання або є нормативи їх руху згідно з чинним законодавством.

Працівники є невідємним елементом ефективного контролю. Тому при розробці процедури контролю керівництво ТОВ «ЕЛІТтур» бере до уваги поведінку людей. Ідея, яка лежить в основі зробити прооцес контролю наочним, полюгає не в тому, щоб зафіксувати помилки, а в тому, щоб уникнути їх. Процес контролю використаний як для створення позитивного впливу на поведінку працівників, так і для для можливості викликати непередбачувані  зриви в поведінці людей.

Для підвищення ефективності системи контролю в ТОВ «ЕЛІТтур» потрібно створити спеціальні підрозділи систематичного контролю за станом виконання функцій та рішень всіма працюючими.

Поведінка людей - не єдиний фоктор, який визначає ефективність контролю. Для того, щоб контроль міг виконувати своє завдання, тобто забезпечити досягнення мети організації, він повинен володіти такими якостями:

1.                     Стратегічною спрямованістю контролю. Для підвищення ефективності контроль повинен мати стратегічний характер і відображати загальні пріоритети організації.

2.                     Орієнтацію на результати. Кінцева ціль контролю полягає в тому, щоби зібрати інформацію, встановити стандарти і виявити проблеми організації.

3.                     Відповідністю справі. Контроль повинен відповідати тому виду діяльності, який контролюється. Він повинен обєктивно виміряти і оцінювати те, що дійсно важливо.

4.                     Своєчасністю контролю. Своєчасність контролю полягає в тому, щоб він був не тільки в найкоротші строки проведений, а й у часовому інтепвалів вимірів і оцінок.

5.                     Гнучкістю контролю.Контроль, як і плани, повинен бути достатньо гнучким і швидко пристусовуватися до змін.

6.                     Простотою контролю. Як правило найбільш ефективний контроль – це найпростіший контроль. Простіші методи контролю потребують менших зусиль і її економними.

7.                     Економністю контролю. Потрібно домагатися удосконалення організації за мінімальними затратами зусиль та коштів.

Висновок

Функцію державного управління можна визначити як частину управлінської діяльності держави, що здійснюється на основі закону чи іншого правового акта органами виконавчої влади притаманними їм методами для виконання завдань державного управління.