Головні напрями розвитку етики бізнесу

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент»

зі спеціальності 

«Облік та аудит»

На тему: «Головні напрями розвитку етики бізнесу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Безпосередній зв'язок етики  з життєвою практикою добре простежується  у сфері, так званої професійної етики, що являє собою систему моральних вимог до професійної діяльності людини. Одним з видів професійної етики є етика ділових відносин. Вона виникла порівняно пізно на основі загальної трудової моралі. У свою чергу, основне місце в етиці ділових відносин займає етика бізнесу (підприємництва). Вона включає в себе етику менеджменту (управлінську етику), етику ділового спілкування, етику поведінки та ін.

Бізнес - ініціативна господарська діяльність, що здійснюється як за рахунок власних, так і позикових коштів на свій ризик і під свою відповідальність, метою якої є становлення та розвиток власної справи для одержання прибутку та вирішення соціальних проблем підприємця, трудового колективу, суспільства в цілому.

Етика бізнесу - ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з чинним законодавством, встановленими правилами і традиціями.

Існує дві основні точки зору на співвідношення загальнолюдських етичних принципів та етики бізнесу:

1) правила звичайної моралі до  бізнесу не ставиться, або ставляться  у меншій мірі. Ця точка зору відповідає концепції так званого етичного релятивізму, згідно з якою для кожної референтної групи (тобто групи людей, на думку яких по своїй поведінці орієнтується даний суб'єкт) характерні свої особливі етичні норми;

2) етика бізнесу заснована на загальних універсальних етичних нормах (бути чесним, не завдавати шкоди, тримати слово і т.п.), які конкретизуються з урахуванням специфічної соціальної ролі бізнесу в суспільстві.

Теоретично більш правильною вважається друга точка зору.

Система норм і правил, прийнята в даний час у світовому бізнесі, не виникла в готовому вигляді. Вона складалася протягом тривалого історичного періоду, у міру розвитку цивілізації, на основі ненавмисного проходження людей певним традиціям і звичаям. Первинні основи професійної етики були закладені в період розквіту античних цивілізацій. Звідти беруть свій початок, наприклад, професійна клятва Гіппократа, правила і норми торгівлі, в тому числі - (що особливо важливо для ситуації у вітчизняному бізнесі) уявлення про важливість дотримання договорів. Однак у духовному світі людини античної та середньовічної культур, заснованих на насильницькому примушенні людини до продуктивної праці, не було місця уявленням про зв'язок між працею і власністю, багатством. Більше того, вони мислилися як окремі, навіть протилежні елементи людського життя.

Проблеми етики бізнесу мають настільки ж давню історію, як і підприємництво. Проте особливої гостроти вони набули в наш час, коли ринок сильно змінився, з жорстокою стала найжорстокішої конкуренція. Зараз в усьому світі питання етики бізнесу широко досліджуються, служать предметом наукових дискусій і форумів, вивчаються у багатьох вищих та середніх навчальних закладів, що забезпечують підготовку кадрів для ринку праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та  загальні положення етики бізнесу

 

Значну роль в розвитку бізнесу, підвищенні ефективності діяльності організації відіграє менеджмент, важливою складовою якого має бути етика, яка базується на системі принципів і норм, що характеризують поводження керівників і рядових працівників організації стосовно суспільства, інших організацій, груп, а також у відносинах між собою.

Етика бізнесу (комерційної, підприємницької, будь-якої іншої дозволеної законом діяльності задля отримання прибутку) є складовою етики ділових відносин. Ці відносини охоплюють не тільки виробничу, організаційну, правову сфери, бо навіть дуже близькі люди (рідні, друзі, кохані) час від часу є їх суб'єктами, наприклад при розподілі спадщини, спільному придбанні житла, транспортних засобів або співпрацюючи в одній організації.

Загалом етика ділових  відносин досліджує безособистісні, практично-утилітарні відносини людей  з метою їх гармонізації, гуманізації, узгоджує їх з моральними вимогами. Проблемне поле етики бізнесу є вужчим і конкретнішим, ніж етики ділових відносин, оскільки її наукові інтереси обмежені сферою підприємницької, комерційної діяльності.

Етика бізнесу — складова етики ділових відносин, яка досліджує  особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації [17, ст.124].

Функціонування етики  бізнесу пов'язане з неоднозначним  трактуванням такої філософської проблеми, як сумісність (несумісність) бізнесу і моралі, а відповідно, і науки про неї. Уже не одне століття у західному світі вважають нормальним (природним) суспільство з ринковою економікою і нормальною (природною) поведінку людини — ринкову поведінку. Неринкова поведінка розцінюється як ненормальна, неприродна, штучна, як потворний наслідок втручання у приватне життя особи зовнішніх щодо неї сил, передусім держави.

Для багатьох громадян, особливо старшого покоління, посттоталітарних держав, у тому числі й України, таке бачення людини поки що є неприйнятним. Вони вважають, що ринок, бізнес є сферою реалізації індивідуалістичних, егоїстичних інтересів людини, які породжують експлуатацію, економічне, соціальне відчуження людей і багато інших негуманних явищ суспільного буття. На їх погляд, подолати цю проблему можна лише на основі суспільної власності на засоби виробництва.

Однак спроби побудувати суспільство на засадах суспільної власності, яка унеможливлює функціонування ринкової економіки і відповідну поведінку людей, зазнали краху. З'ясувалося, що позбавлені змоги реалізувати власні егоїстичні, індивідуалістичні прагнення люди стають пасивними, безініціативними, нездатними самостійно приймати рішення і діяти, перекладають відповідальність за своє соціальне буття на державу, проявляють гіпертрофовані сподівання на "сильну руку", що породжує безліч моральних проблем.

Теоретико-методологічною основою наукового розуміння  співвідношення етики і бізнесу  є вчення про людину, її сутнісні сили, різноманітні відношення до світу (практично-утилітарне, моральне, естетичне тощо). Вступаючи у певне відношення, людина орієнтується на відповідні цінності: за естетичного відношення — на красу; за морального — на своє уявлення про добро; за практично-утилітарного — на користь, матеріальну вигоду.

Йдеться про локально-ситуативні відношення людини до дійсності, в яких вона постає переважно в одній  зі своїх ролей, виявляючи при  цьому одну із своїх сутнісних  сил. Інші її сутнісні сили у той  час ведуть себе пасивно, а відповідні "відсіки свідомості" деактуалізуються, витісняються на периферію.

Практично-утилітарне відношення до дійсності, яке історично передує  всім іншим, характерне і для тварин (користь є основною рушійною силою  їх поведінки). На основі цього відношення у процесі філогенезу (історичного розвитку) виникли всі інші відношення і відносини — моральне, естетичне, релігійне, котрі якісно відрізняються від практично-утилітарного насамперед своєю гуманістичністю, духовністю. Людина як суб'єкт практично-утилітарного відношення керується егоїстичними принципами і мотивами поведінки. Прагнучи гармонізувати стосунки індивідів і соціальних груп, людство виробило відповідні противаги утилітарному егоїзму — право і мораль. Проблемами утвердження засобами права соціальної справедливості за приватної власності, ринкової економіки займається соціологія, а проблемами облагородження індивідуалізму та егоїзму засобами моралі — етика, насамперед етика бізнесу.

Історія гуманізації, облагородження практично-утилітарного начала в людині є складною і суперечливою. Тривалий час людина розрізняла предмети, явища світу за критерієм "корисно — шкідливо". Вперше вона виокремила у своєму бутті красу, добро, священне на етапі зародження рабовласницького суспільства, коли почали формуватися могутні противаги утилітарного ставлення до дійсності — право, мораль, мистецтво, релігія. Однак ще дотепер прекрасне, доброчесність ототожнюють з утилітарним, а добро розглядають не як моральний феномен, а як матеріальне благо, статок.

З розвитком людства  змінювалися погляди на сутність і роль багатства. Одними з перших почали задумуватися над моральним буттям, не детермінованим матеріальною вигодою, античні мислителі. Наприклад, Арістотель вважав, що щастя людини полягає не в благородному походженні, здоров'ї, багатстві й удачливості, а в благородній поведінці за будь-яких обставин. Він доводив, що чесноти є породженням розуму. За переконаннями Л.-А. Сенеки, наділений моральною стійкістю, непохитністю мудрець надає перевагу багатству, а не бідності, оскільки це відкриває для нього ширші можливості. Однак багатство відіграватиме в його житті службову роль, а в житті дурня — домінуючу.

Значний крок у подоланні  утилітаризму було здійснено в епоху  середньовіччя, коли передусім цінувалося не багатство, а знатне походження. Відчутно вплинуло на цей процес християнство, яке утверджувало благородний, безкорисний характер морального ідеалу.

У Нові часи (із зародженням  капіталізму) знову почало домінувати практично-утилітарне ставлення до дійсності, а в ранг основних життєвих цінностей було возведено власність, багатство, гроші, соціальне становище. Разом із забезпеченням суверенності особистості, захистом її прав і свобод, розкріпаченням ініціативи і творчих сил сформувалися передумови для пробудження людських пристрастей, загострення соціальних протистоянь. Очевидно, тому німецький мислитель М. Вебер у своїй праці "Протестантська етика і дух капіталізму" (1905) стверджував, що досконалий підприємець має бути аскетом, а моральні засади як регулятор ірраціональних (несвідомих) людських пристрастей і поведінки, економічної змагальності, соціального антагонізму необхідні капіталізму для виконання своєї місії [3, ст.54].

Буржуазна держава могла  існувати і розвиватися лише за умови  гармонізації інтересів різних класів, соціальних груп, індивідів. З цією метою було обґрунтовано принцип розподілу економічної і політичної влади, оскільки право обмежує свавілля великих власників, стимулює ініціативу і високопродуктивну працю. Однак правове поле держави лише в загальних вимірах визначає принципи відносин у сфері підприємницької діяльності. У зв'язку з цим багато регулювальних функцій у цій сфері перебрала на себе мораль, якій властиві особливо гнучкі, а тому універсальні норми. Це означає, що бізнес є особливою, наділеною багатьма суперечностями, конфліктними ситуаціями сферою життєдіяльності, в якій сформувалася і функціонує специфічна мораль. Дослідженням її і переймається етика бізнесу.

 

 

2. Розвиток етики бізнесу в Україні та світі

Етика бізнесу – це правила, норми, що регулюють відношення суб’єктів бізнесу. Етичний бізнес – це чесність, порядність, повага до партнерів, дотримання даного слова, здатність ефективно функціонувати на ринку згідно з діючими законами, встановленими правилами і традиціями. Чи може бізнес бути етичним? Чи має право на існування поняття “етика бізнесу”? Питання, яке в сучасних вітчизняних економічних реаліях розвитку ринкових відносин ще не знайшло однозначної відповіді.

Довгий час це питання  було дискусійним як для західного  світу, де комерція для частини суспільства  вважалася “сатанинською справою” (Ш. Бодлер), так і, особливо, в історії вітчизняного бізнесу. (Можемо навести приклад негативного ставлення до діяльності купців, коли саме слово “купець” несло у собі презирливий відтінок).

Потрібно визнати, що бізнес як суспільне явище (нарівні з іншими: наука, політика та ін.) є явищем складним і тому ми не можемо судити про взаємодію бізнесу та етики з “простих позицій добра і зла” (Д. Брейбрук). Але з іншого боку, бізнес, як складова суспільного життя, не може розвиватися абсолютно незалежно від традицій, моралі, релігії, законів суспільства. Тому моральний розвиток суспільства об’єктивно впливав і впливає на поступову “етизацію” сфери бізнесу.

Значну роль в процесі  розвитку етики ділових стосунків  відіграла релігія, яка впливала на формування нового типу підприємця, якому, як зазначав у своїй роботі “Протестантська етика і дух капіталізму” М. Вебер, “не притаманна” показова розкіш і марнотратство [2, ст.75]. Саме під впливом протестантизму змінювалося відношення західного суспільства до багатства, приватної власності. Власність, багатство вважалися результатом успішної діяльності людини, а успіх – символом благодаті. Таке поєднання економіки та релігії вивільняє людську енергію, збагачення стає релігійно-етичною місією.

Загальний розвиток суспільства, моральний прогрес поступово вели до того, що з початку ХХ століття у сфері бізнесу почали формуватися інші цінності, відбувався процес поступового поєднання бізнесових і моральних пріоритетів, поєднання двох базових засад бізнесу – моральність та успіх. В цей період визначаються етичні принципи ведення справ [7, ст.89]:  

- поважай право приватної власності;  

- люби та поважай людину; 

- будь вірним своєму слову; 

- живи за доходами; 

- будь цілеспрямованим; 

- поважай владу.

Друга половина ХХ ст. незважаючи на певні успіхи впровадження в сферу ділового життя норм моралі, характеризується наявністю значної кількості невирішених і нових проблем. Серед них американська дослідниця Лора Неш виділяє такі [6, ст.143]: 

- жадібність; 

- приховування негативних факторів і видача недостовірної інформації у звітах про результати перевірок; 

- випуск неякісної продукції; 

- нерозумне завищення цін або прямий обман під час ділових переговорів; 

- зайва самовпевненість у судженнях, яка може призвести до збитку інтересів компанії, коли для неї настає лихоліття;  

- низька якість роботи й товарів; 

- беззастережне підпорядкування керівництву, яким би неетичним і несправедливим воно не виявилося;