Головні напрями розвитку етики бізнесу

Етика бізнесу розглядає  взаємозв'язок цілей і засобів  підприємництва, вплив дій підприємця на своє становище і становище  працівників фірми, суспільства. До її компетенції належить дослідження моральних аспектів законодавства у сфері праці, трудових відносин і розподілу суспільного продукту. В цьому контексті вона найчастіше послуговується категорією "справедливість", розмірковуючи над різними вимірами справедливості конкретних законодавчих актів і норм. Водночас вона дуже чутлива до чинників, покликаних забезпечити гармонійне співвідношення інтересів власника й інвестора, роботодавця і працівника, замовника і постачальника, фірми і споживача. Не може вона бути байдужою і до таких питань, як існування бідності широких мас і зосередження значних багатств у руках незначної кількості населення, відносини малих і великих фірм, конкуренція, лобізм, ціноутворення, правдивість реклами. Темпераментно реагує етика бізнесу на проблеми збереження навколишнього природного середовища. З цих та багатьох інших питань вона переконує, що мінімальний моральний обов'язок бізнесу полягає в тому, щоб не шкодити суспільству, людині, довкіллю.

Попри безумовну формальність, нерідко імперативність своїх положень, етика бізнесу має бути особливо динамічним феноменом, щоб не тільки не гальмувати процеси у сфері бізнесу, а й стимулювати їх розвиток у напрямі утвердження все вищого рівня справедливості і гуманізму. Моральні аспекти бізнесу на макрорівні залежать від держави, її міжнародних зобов'язань, на мікрорівні — від підприємця, культури внутріфірмової поведінки. Це зобов'язує етику бізнесу приділяти особливу увагу особі керівника (менеджера), оскільки людина, яка займається бізнесом є не тільки особистістю і громадянином, а й керівником певних груп людей, що накладає на неї додаткові обов'язки. Досліджуючи ці обов'язки, а також необхідні для їх реалізації умови, етика бізнесу аналізує типові ситуації крізь призму основних своїх принципів і вимог. Багато уваги приділяє вона тим аспектам відносин бізнесу і суспільства, які за певних умов можуть завдати шкоди людям, породжувати несправедливість або деградацію особистості. Наприклад, вона не може залишитись байдужою до такої проблеми, як участь відомих спортсменів у створенні іміджу підприємств, які виробляють слабоалкогольну продукцію, до чи після спортивних телепрограм тощо. Це означає, що етика бізнесу не може залишити поза увагою соціальний аспект цієї діяльності. З'ясовує та аналізує вона й основні типи моральних проблем, перед якими опиняються підприємці, моральні аспекти прийняття ділових рішень на мікро- і макрорівнях.

Наявність переконливої етики бізнесу ще не є абсолютною передумовою досконалого законодавства  у сфері бізнесу, високої моралі підприємців. Однак вона може відіграти істотну роль у приборканні негуманних, несправедливих економічних пристрастей, гуманізації економічної політики держави, формуванні цивілізованих гуманних норм у сфері підприємницької діяльності, утвердженні раціональних засад організації бізнесу, управління ним, розподілу й використання його результатів. В іншому разі вона приречена на експлуатацію демагогічних фраз, пустослівних розмірковувань, якими прикриваються жага багатств і гонитва за наживою, здирництво, економічна експлуатація, знищення природи, привласнення національних багатств обмеженою кількістю осіб, нехтування соціально-економічними та іншими правами людини, аморальна поведінка виробника і продавця товарів і послуг.

Формування високої  підприємницької моралі передбачає підпорядкування індивідуальних дій загальнолюдському стандарту відносин у сфері бізнесу, використання національних традицій ділової взаємодії.

4. Соціальна відповідальність бізнесу як елемент розвитку етики бізнесу

Важливим елементом  розвитку етики бізнесу є питання  соціальної відповідальності бізнесу. Соціальною відповідальністю бізнесу називають відповідність соціальним цілям.

В процесі історичного  становлення етичних засад ведення  бізнесу існували різні підходи  до розуміння соціальної відповідальності бізнесу. Їх становлення відбувалося в процесі суперечок як з приводу ролі бізнесу в суспільстві, так і соціальної відповідальності зокрема.

На початковому етапі  вважалось, що бізнес реалізує свою соціальну  відповідальність через збільшення прибутку, не порушуючи при цьому законів і норм державного регулювання. Створюючи максимально можливий прибуток, підприємства отримують можливість економічного зростання, що, в свою чергу, сприяє працевлаштуванню та підвищенню доходів всіх. Саме цим бізнес робить позитивний внесок у вирішення проблем суспільства в цілому. В цій системі провідними принципами є власні інтереси бізнесу, які доповнюються робочою етикою.

У подальшому концепція  соціальної відповідальності бізнесу  розвивалася на основі посилення  в розвитку бізнесу фактора соціальних інтересів та корегування діяльності бізнесу суспільством.

Так, у 1975 році Кітом Девісом  була запропонована концепція соціальної відповідальності бізнесу, положення  якої зберігають свою актуальність і  сьогодні:

- соціальна відповідальність виникає з соціальної влади, яка має створювати умови та показувати приклади соціальної відповідальності;

- бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого – бути відкритим у своїх операціях для громадськості;

- соціальні витрати, винагороди за діяльність, продукцію, послуги мають бути ретельно обчислені й розглянуті з огляду на правомірність їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг;

- соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем;

- ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності [9, ст.84].

Сучасний підхід до розуміння  соціальної відповідальності розвивається останні 15-20 років. Він, на противагу  інтересам споживання та конкуренції, пов'язаний з корегуванням рішень бізнесу. Окрім економічних результатів, важливим завданням бізнесу також є досягнення з точки зору соціальних цілей: конкурентна боротьба без обману і шахрайства, активна діяльність у сферах охорони здоров'я людини та оточуючого середовища, громадських прав, захисту прав споживачів тощо.

Аналізуючи питання  користі соціальної відповідальності для бізнесу та суспільства в  цілому вчені виділяють такі аргументи.

Сприятливі  довгострокові перспективи. Соціальні дії підприємця, що поліпшують рівень життя регіону або зменшують соціальну напругу, незважаючи на деякі витрати, можуть стимулювати ріст прибутку, оскільки у споживачів, партнерів і у місцевого населення формується більш сприятливий імідж цього бізнесмена.

Зміна потреб і очікувань широкого загалу. Пов'язані зі зростанням обсягів підприємництва очікування населення радикально змінюються. Перехід підприємницьких структур до вирішення соціальних проблем стає і бажаним, і необхідним суспільству.

Наявність ресурсів для вирішення соціальних проблем. Бізнес займає все більше трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, які забезпечують передумови для передачі частки їх на соціальні потреби, розвиток соціальної сфери [15].

Українське суспільство  також рухається в напрямі  визначення та утвердження принципів  етики бізнесу, які, з одного боку, увібрали б у себе кращі традиції ділової культури українців, а з іншого – кращі норми цивілізованого бізнесу.

На шляху розуміння, а тим більше дотримання українськими бізнесменами етичних принципів  існують різноманітні бар’єри [7, ст. 28].

Внутрішні:

- скептичне ставлення до етики в бізнесі;

- песимізм (нічого тут не зміниш; крали і красти будемо);

- фаталізм (зло всесильне, воно перемагає завжди і всюди);

- перекладання відповідальності на інших (я б із задоволенням, але ось інші);

- невпевненість у своїй моральній послідовності;

- моральна нестриманість;

- страх стати неконкурентоспроможним;

- завищена самооцінка.

Зовнішні:

- закони, суспільна думка;

- підкуп чиновників;

- недобросовісність ділових партнерів;

- застосування силових методів у стосунках із партнерами;

- необов’язковість у ділових комунікаціях.

У сфері торгівлі:

- порушення зобов’язань по платежах;

- порушення строків постачання;

- закупівля та продаж товарів із простроченими термінами реалізації;

- непрофесійність персоналу;

- операції з контрабандним товаром.

У сфері виробництва:

- виробництво товарів низької якості;

- підробка торгових знаків;

- створення підставних фірм та перекачування коштів.

У сфері фінансів:

- затримка операцій з метою “прокручування” грошей;

- нечесність персоналу;

- розголошення комерційної таємниці, крадіжки, змова з конкурентами;

- підробки документів тощо.

Українські вчені, політики, бізнесмени намагаються знайти відповідь  на питання, що потрібно зробити аби  етичні норми бізнесу стали реальністю?

Результати соціологічних  досліджень свідчать, що для встановлення етичних принципів ведення бізнесу необхідні такі кроки [7, ст.32]:

• розумна податкова політика;
• чітке та стабільне правове регулювання економіки;
• ліквідація організованої злочинності, корупції;
• політична стабільність;
• професійність підприємців;
• рівні умови для всіх для ведення бізнесу;
• формування у суспільстві позитивного іміджу підприємця;
• формування корпоративної етики підприємців;
• навчання етичним основам бізнесу.

Подальша розробка принципів  етики бізнесу характеризується відходом від дещо сентиментальних настанов Д. Карнегі. Вона поширює науку управління на всі сфери суспільного життя, а саме: на організацію виробництва, функціонування ко­лективу працівників, ведення ділових справ з партнерами та конкурентами тощо. Вона охоплює ставлення фірми до наймано­го працівника та ставлення останнього до фірми; відносини фірми з іншими економічними агентами; взаємини фірми з небізнесовими структурами (зокрема з трудовими спілками, місцевим населенням, владою, навколишнім середовищем). Це також відносини фірми із законами і державою та низка інших питань.

У всіх випадках бізнесові  структури виходять з таких принципів:

Етика базується не на почуттях, а на доцільному виборі.

Етика розглядає специфічно людські цілі й взаємозв´язки засобів у їх дотриманні. Вона допомагає визначати доречність варіантів людських дій.

Етика передбачає методи оцінювання дій та прийнятих рі­шень.

Етика має бути залучена до всіх видів діяльності й виступати  інструментом досягнення успіху.

Теоретики етики бізнесу виходять зі складності стосунків вільної конкуренції і постійної можливості соціальної незлагоди. Не можна нехтувати соціальним виміром етики бізнесу, оскільки багато серйозних проблем виникають із взаємозв´язків бізнесу і суспільства в цілому. Бізнес часто спричиняє такі соціальні ситуації, які завдають шкоди людям і породжують несправедливість, хоч не лише бізнес несе за це відповідальність [3, с 12].

Саме тому, що бізнес несе в собі загрозу стихійності, ця етика покликана виконувати роль регулятора стосунків, дотримуючись певного балансу інтересів на всіх рівнях суспільного життя.

 

Висновок

 

Слід зауважити, що поєднання  етики і теорії бізнесу відбулося  вдало. На даний момент етика бізнесу  є до певної міри незалежною дисципліною, що використовує дані емпіричних і теоретичних досліджень практично всіх галузей сучасного бізнесу з метою якщо і не надати бізнес-діяльності нового смислу, то принаймні, здійснити „розширення свідомості” суб'єктів бізнесу. Подібне розширення, як виявляється, ніколи не проходить без наслідків — найкраще їх видно в галузі стратегічного менеджменту: менеджери отримують здатність краще адаптувати діяльність своїх компаній до вимог часу в довгостроковому режимі. Це, в свою чергу, пов'язане з основним принципом етики бізнесу — в довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії, а неетична — невигідна. Відбувається це через формування того ж іміджу, налагодження зв'язків, що базуються на довірі, турботі і чесності (для чого завжди потрібен певний час і відповідний досвід). Потрібно просто по-новому промислити менеджмент і маркетинг компанії з точки зору названих „людських” понять, що завжди лише призводить до зростання загальної ефективності організації, особливо — ефективності людського капіталу, формування стійкої довіри до бренду тощо.

Етичні дослідження  в бізнесі передбачають аналіз конкретних розповсюджених типів неетичної  поведінки особистостей і компаній з метою демонстрації їхніх несприятливих  наслідків, передусім економічних. Врешті, від неетичної поведінки  завжди страждають люди. Наприклад, відносно легко показати, які негативні наслідки може мати зловживання монопольною ситуацією, дискримінація, хабарництво чи крадіжки. Найчастіше кінцевим рецептором цих негативних наслідків стає споживач, тобто, врешті-решт, всі ми недоотримуємо задоволення від користування певними благами, що лише стає симптомом неефективної економіки. Тобто, між ефективністю та етичністю існує тісний зв'язок, який було помічено ще Адамом Смітом. Але це — тема окремої розмови.

Список використаної літератури

 

1. Алехина И.Я. Имидж и этикет в бизнесе / Алехина Ия. – М. : Дело, 2003. – 112 с.
2. Андреева И. В. Этика деловых отношений / Андреева И. В. – СПб. : Вектор, 2006. – 160 с.
3. Баранівський В.Ф., Скворцова Т.Г. Етика бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 200 с.
4. Воронкова В.Г., Беліченко А.Г., Мельник В.В., Ажажа М.А. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник. - Львів: « Магнолія, 2006».- 2009. - 312 с.
5. Гах Й. М. Етика ділового спілкування : навч. посібник / Гах Й. М. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 160 с.
6. Герасіна Л. М. Конфліктологія : підручник / Л. М. Герасіна, М. І. Панова. – Харків : Право, 2002. – 256 с.
7. Герчанівська П. Е. Культура управління : навч. посібник / Герчанівська П. Е. – К. : ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2005. – 152 с.
8. Гончаров В. Н. Культура менеджмента (социально-психологические аспекты) : монография / В. Н. Гончаров, С. И. Радомский, М. С. Радомская, О. В. Додонов и др. – Донецк : СПД Куприянов В. С., 2007. – 210 с.
9. Данильчук Л. А. Основы имиджа и этикета : учебн. пособие / Данильчук Л. А. – К. : Кондор, 2004. – 234 с.
10. Джелалі В. О. Психологія вирішення конфліктів / Джелалі В. О. – Харків-Київ, 2006. – 320 с.
11. Кибанов А.Я., Захаров Д.К., Коновалова В.Г. Этика деловых отношений: Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. – М.:ИНФРА-М, 2006.– 368 с.
12. Кузьмін О.С., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2003.-415 с.
13. Мартиненко М. М. Основи менеджменту: підручник / Мартиненко М. М. – К. : Каравела, 2005. – 496 с.
14. Менеджмент: теорія і практика: Навч. посібник / А.А. Мазаракі, Г.Є. Мошек, Л.А. Гомба, І.К. Погодаєв, Ю.В. Поканєвич, А.В. Семенчук; Заг. ред. к.е.н., проф. Мошека Г.Є. – К.: Атіка, 2007. – 584 с.
15. Палкін В. А. Етикет підприємницької діяльності (у схемах, таблицях, малюнках, завданнях для самостійної та індивідуальної роботи) : навч. посібник / Палкін В. А. – Донецьк : ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2003. – 60 с.
16. Семенов А. К. Психология и этика менеджмента и бизнеса : 3-е изд. / А. К. Семенов, Е. Л. Маслова. – М. : Изд.-торговая палата “Дашков и К°”, 2002. – 200 с.
17. Статінова Н. П. Етика бізнесу : навч. посібник / Н. П. Статінова, С. Г. Радченко. – К. : КНТЕУ, 2001. – 280 с.
18. Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2006. — 176 с.
19. Хміль Ф.1. Основи менеджменту: Підручник. Вид. 2-ге, випр., доп. - К.: Академвидав, 2007.- 576 с.
20. Шегда A.B. Менеджмент: Навч. посіб. — К. Знання, 2002.