Характеристика основних стилей керівництва та методів оцінки її ефективності

2. Керівник завжди  повинен бути на висоті і  не припускатись формалізму в  роботі, навіть якщо він знає  про своє швидке звільнення (перехід на іншу роботу, вихід на пенсію тощо). З цього приводу є досить повчальна притча: «Помирає старий лавочник. Навколо нього зібралась уся рідня. У передсмертній гарячці він запитує, хто біля нього знаходиться. З’ясувалося, що всі члени сім'ї тут. «А хто ж залишився у лавці?» – питає він».

3. Коли мова заходить  про гнучке управління, на думку  спадає красива історія про  Наполеона. Кажуть, що якось під  час перевірки караулів Наполеон  побачив солдата, який заснув. За законами військового часу, вартового треба було віддати під суд та розстріляти, бо він поставив під загрозу життя своїх товаришів. Наполеон прийняв інше рішення: він став на варту солдата, який заснув. Хто буде стверджувати, що Наполеон припустився помилки, що він прикривав порушника, сприяв порушенню обов’язків, порушив дисципліну? Та й чи маємо ми на це право? Ніхто краще за нього не розумів, що ця історія вранці блискавкою облетить табір. Хіба тепер хоч один солдат у бою не поквапиться віддати життя за такого керівника?

4. Керівник, навіть  найвищого рівня управління, –  така ж людина, як і всі інші. На цю думку наштовхує реальний  факт. Під час однієї із зустрічей  після ХХ з’їзду КПРС (1956 р.) М.С.Хрущову  передали записку із запитанням: Як могли допустити репресії? Що робили для їх припинення партійні керівники? Микита Сергійович попросив встати того, хто прислав записку. Ніхто не підвівся. Тоді він сказав: «Ми боялись, як і той, хто запитує про це».   
 
 
 

Використані джерела інформації:

1. Конституція України. Прийнята на Vсесії ВРУ 28 червня 1996р.
2. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993р. №3723-ХІІ.
3. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.04.2005р. №356/95 –ВР.
4. Загальні правила поведінки державного службовця (наказ Головдержслужби від 23.10.2000р.).
5. С.В. Крисюк. «Державне управління освітою»: навчальний посіб. - Київ, 2009, Розділ 4, с. 65-207.
6. О.І. Мармоза. «Менеджмент в освіті: секрети успішного управління». Харків «Основа», 2005. с. 129-133.
7. В.І. Луговий. «Управління освітою»: навчальний посібник – Київ: УФДУ, 1997, с. 207-304.
8. О.С. Казачінер. «Залежність стосунків у педагогічному колективі від стилю керівництва» (стаття).
9. К.К. Грищенко, А.А. Ручка, Н.А. Сакада. «Управление трудовым колективом», 2003р.
10. А.Г. Поршнев, В.С. Ефремов. «Менеджер ХХІ века. Кто он?» (Менеджмент в России и за рубежом) - №4, 1998р.
11. Н.Т.Гончарук. «Стилі управління: переваги та недоліки» (Актуальні проблеми державного управління), збірник ДРІДУ НАДУ, 2002, №3 (9).
12. В. Громовий. «Як зробити «помаранчеву школу?!» (вибрані статті та діалоги).
13. Л.Е. Орбан-Лембрик. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 448 с.
14. І.М. Цимбалюк. «Психологія управління», Київ, 2008.
15. Д. Дзвінчук. «Психологічні основи ефективного управління», Київ, 2000.
16. http://www.zn.ua/1000/1550/56487 С. Кузьменко, В. Коробков «Зеркало недели», №15 (644), 2007р. с. 1-11.
17. http://news.ligazakon.ua/news/2010/612/25268.htm