Калькулювання витрат

     Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу ( транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.

     При цій системі калькулювання виробничі  накладні затрати обліковують за так званим "центрами виробничої діяльності", а потім розподіляють між видами продукції на основі баз  розподілу. Тобто для кожного  виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих затрат на одиницю фактора їх зміни. За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кількість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.

     3.3. Калькулювання повних витрат 

     Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається – тільки за змінними витратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.

     Постійні  загально виробничі затрати не включають  у собівартість продукції, а зараховують  до витрат періоду. Вони поділяють обліку окремо і їх списують на звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису).

     На  практиці може бути доволі складно  розділити постійні і змінні затрати. Часто буває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні повністю змінними, й інколи потрібне детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства.

     Постійні  затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції.

     Калькуляція собівартості за змінними витратами  є необхідним доповненням калькуляції  повних витрат. Використовують її в  фінансовому менеджменті для  планування, контролю, прийняття управлінських  рішень про виготовлення нових видів  продукції, ціноутворення, планування прибутку, рішень типу "виготовляти чи купувати?" та ін.

     Із  системою обліку і калькулювання  змінних витрат пов'язаний показник маржинального доход.

     Маржннальний дохід – це різниця між доходом від реалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який покриття постійних витрат і отримання прибутку.

     Отже, принципова відмінність системи  калькулювання змінних витрат від  системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних  виробничих накладних витрат (рис.3.1.)

     Рис.3.1. Калькулювання повних і змінних витрат

     З наведеної схеми видно, що в системі  калькулювання повних витрат до собівартості продукції включають усі виробничі  витрати. Відповідно, всі виробничі  накладні витрати (і змінні, і постійні) розподіляють між виробами і включають до собівартості незавершеного виробництва та готової продукції.

     Принципова  різниця систем калькулювання повних і змінних витрат полягає у  відношенні до постійних виробничих накладних витрат. 

Висновки 

     Управлінський облік – складова бухгалтерського обліку, яка охоплює діяльність з підготовки інформації, висновків та оцінок, необхідних керівництву для прийняття управлінських рішень. Здійснюється для потреб внутрішнього користування з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. В першу чергу передбачає облік та аналіз витрат ресурсів, собівартості продукції.

     Для формування реалізаційної ціни на 1 продукції, необхідно провести калькуляцію  собівартості. Калькулювання собівартості – це спосіб визначення витрат на одиницю виробленої продукції. У вітчизняній практиці, яка традиційно налаштована на облік повних витрат, застосовуються позамовний, попередільний і попроцесний (простий) методи.

     Сутність  позамовного методу полягає в  тому, що всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених статей за окремими виробничими замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кількість даного виду продукції. Решту витрат обліковують за місцями їх виникнення і включають до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази їх розподілу.

     Попередільний метод застосовується на підприємствах  з однорідною за вихідною сировиною  і характером технології масовою  продукцією, яка виготовляється в  результаті послідовних процесів, кожний з яких (або група яких) складає окремий самостійний переділ (фазу, стадію) виробництва.

     Сутність  простого методу полягає в тому, що фактичні витрати обліковують  за встановленими статтями витрат на весь випуск продукції.

     Для складання калькуляцій за змінними витратами використовується метод директ-кост (директ-костинг). Директ-костинг — це система управлінського обліку, яка базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень. Зробивши калькуляцію собівартості підприємство може визначатися із методикою формування цін.

Список використаної літератури 

1. Байдик  О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. // Баланс.– 2001.– №7 (спецвипуск).– С. 50-61
2. Белоусова И. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах / Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. - №5. с. 12-16
3. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.
4. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.
5. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 196 с.
6. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К: Лібра, 2003. – 243 с.
7. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М.  -  Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. — К.: КНЕУ, 2003. — 483 с.
8. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер.с англ.:Учебник. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 409 с.
9. Мишин Ю.А. Управленческий учет: управление затратами и результатами производственной деятельности . - М.: Дело и сервис, 2002. – 362 с.
10. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. — 4-те вид., стер. — К.: Вікар, 2006. — 219 с.
11. Семернікова I.О., Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 312 с.
12. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р.Вандер Вила. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 480 с.