Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень

 

 

 

 

 

 

План:

 

Вступ______________________________________________________________________2

 

1.Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень_______________________4

 

2.Інструменти обґрунтування управлінських рішень_______________________________7

 

3. Процес прийняття рішень___________________________________________________10

 

4.Обґрунтування рішень в умовах невизначеності_________________________________14

 

Висновок___________________________________________________________________20

 

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Кожен день нам доводиться вирішувати безліч питань: чи варто придбати ту

чи іншу річ, як розподілити сімейний бюджет, що з’їсти на обід або чи

варто вдягати  теплий одяг? І кожен з нас незалежно  від віку і статі

намагається знайти якомога раціональнішу відповідь  на те чи інше

питання, бо від цього залежатимуть всі подальші наслідки. Кожен в житті

приходить до відповідей на ці питання різними  шляхами: хтось читає

гороскоп, хтось  кидає монету, хтось радиться з  другом, а дехто йде

навмання.

 

Майже кожну  мить хтось із нас робить те, що прийнято називати прийняттям

рішення. Це поняття вживають у повсякденній лексиці при вирішенні

соціально-побутових  проблем, але в цій роботі я  намагатимусь розкрити

сутність  цього поняття з управлінської  точки зору. Метою моєї роботи

насамперед  є довести те, що одним з найважливіших  інструментів сучасного

менеджера є  вміння оперувати математикою поряд  з управлінськими науками,

те, що для  запобігання проблем в бізнесі  менеджер повинен мати уяву про

безліч методів  для вирішення тієї чи іншої проблеми.

 

У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу  прийняття рішень в управлінні.

 

У розширеному  розумінні прийняття рішень ототожнюється  з усім процесом управління. Розширене  розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання  та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення  є саме рішення.

 

У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається  лише як вибір кращого рішення  з чисельних альтернатив. У процесі  аналізу вузького розуміння необхідно  враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття  рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв  оцінки, вибору способу оцінки альтернатив  тощо.

 

Зважаючи  на це можна запропонувати таке визначення категорії “прийняття управлінського рішення”: прийняття рішення –  це процес, який починається з констатації  виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором  дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

 

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших зпоміж них належать такі:

 

Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність  прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або  підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності.

 

 

 

 

 

Час, який відводиться  менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі  можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит  часу.

 

Ступінь підтримки  менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки  інших менеджерів і підлеглих  не вистачає, то проблему слід усувати  за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню  прийнятих рішень.

 

Особисті  якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від  того, як менеджери приймають рішення  і відповідають за них, вони повинні  мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

 

Політика  організації – у даному випадку  враховується суб’єктивний фактор при  прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

 

Кінцевим  результатом прийняття рішення  є саме управлінське рішення, яке  постає, як первісний, базовий елемент  процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації  за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.  

 

 

1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень

 

Управлінське  рішення – це процес, який реалізується суб'єктом управління і визначає дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в наявній чи спроектованій  ситуації.

 

За допомогою  рішень:

 

• встановлюються цілі діяльності;

 

• закріплюються  люди за посадами і робочими місцями;

 

• визначаються функції, права і відповідальність працівників;

 

• встановлюються правила поведінки на роботі;

 

• розробляється  система заходів щодо заохочення і стягнення працівників;

 

• розподіляються ресурси – матеріальні, трудові, фінансові тощо;

 

• оцінюється якість продукції та ін.

 

У сучасній літературі з теорії прийняття рішень існують різні підходи

щодо класифікації методів обґрунтування управлінських  рішень. Один з

найпоширеніших  способів класифікації представлено на рис. 4.1.

 

 

 

Рис. 4.1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень

 

Відповідно  до цього способу всі методи обґрунтування  управлінських

рішень поділяються  на кількісні та якісні.

 

Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли

фактори, що впливають на вибір рішення, можна  кількісно визначити та

оцінити.

 

Якісні методи використовують, коли фактори, що визначають прийняття

рішення, не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не

піддаються  кількісному вимірюванню. До якісних  методів належать в

основному експертні  методи.

 

Кількісні методи залежно від характеру інформації, яку має особа, що

приймає рішення, поділяються на:

 

-методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації

про ситуацію прийняття рішення:

 

   -аналітичні методи;

 

   -частково методи математичного програмування);

 

-методи, що застосовуються в умовах імовірнісної визначеності інформації

про ситуацію прийняття рішення:

 

   -статистичні методи;

 

   -частково методи математичного програмування);

 

-методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про

ситуацію  прийняття рішення - теоретико-ігрові методи, які залежно від

того, що спричиняє  невизначеність ситуації: об’єктивні обставини або

свідомі дії  противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень

та методи теорії ігор.

 

Нижче наведено загальну характеристику кожної із зазначених груп

методів.

 

Аналітичні  методи встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між

умовами вирішення  задачі (факторами) та її результатами (прийнятим

рішенням). До аналітичних належить широка група  методів економічного

аналізу діяльності фірми (наприклад, побудова рівняння беззбитковості і

знаходження точки беззбитковості).

 

Статистичні методи ґрунтуються на збиранні та обробці статистичних

матеріалів. Характерною рисою цих методів  є врахування випадкових

впливів та відхилень. Статистичні методи включають  методи теорії

ймовірностей  та математичної статистики. В управлінні широко

використовують  наступні з цієї групи методів: метод  платіжної матриці,

метод "дерева рішень", кореляційно-регресійний  аналіз; дисперсний

аналіз; факторний  аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного

контролю  якості і надійності та інші.

 

Методи математичного  програмування. Математичне програмування  – це

розділ математики, який містить теорію та методи рішення  умовних

екстремальних задач з кількома змінними. В задачах  математичного

програмування необхідно вибрати значення змінних (тобто параметрів

управління) так, щоб забезпечити максимум (або  мінімум) цільової функції за певних обмежень. Найбільш широко методи математичного програмування

застосовуються  в сферах планування номенклатури і  асортименту виробів;

визначенні  маршрутів виготовлення виробів; мінімізації  відходів

виробництва; регулюванні запасів; календарному плануванні виробництва

тощо.

 

Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність

ситуації  обумовлена об'єктивними обставинами, які або невідомі, або

носять випадковий характер.

 

Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації

обумовлена  свідомими діями розумного суперника. Докладніше

теоретико-ігрові методи розглядаються наприкінці теми.

 

 

 

 

2. Інструменти обґрунтування управлінських  рішень

 

Конкретним  інструментом обґрунтування управлінських  рішень, що широко

використовується  на практиці є прогнозування.

 

Під прогнозом  розуміють обґрунтоване твердження про можливий стан

об'єкту в  майбутньому, про альтернативні  шляхи досягнення такого стану.

Прогнозування управлінських рішень тісно пов'язано  з плануванням.

Прогноз в  системі управління є передплановою  розробкою багатоваріантних

моделей розвитку об'єкта управління.

 

Метою прогнозування  управлінських рішень є одержання  науково

обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку проблемних ситуацій.

 

У науковій літературі наводяться різні класифікації методів

прогнозування. Практичне застосування тих чи інших  методів визначається

такими факторами, як об'єкт прогнозу, точність прогнозу, наявність

вихідної  інформації. Серед методів прогнозування  управлінських рішень

виокремлюють  кількісні та якісні.

 

До першої групи відносять: нормативний метод; параметричний метод; метод

екстраполяції; індексний метод.

 

До другої групи методів відносять: експертний метод; функціональний

метод; метод  оцінки технічних стратегій.

 

Метод платіжної  матриці дозволяє дати оцінку кожної альтернативи як

функції різних можливих результатів реалізації цієї альтернативи.

 

Основними умовами  застосування методу платіжної матриці  є:

 

наявність кількох  альтернатив вирішення проблеми;

 

наявність декількох  ситуацій, які можуть мати місце  при реалізації

кожної альтернативи;

 

можливість  кількісно виміряти наслідки реалізації альтернатив.

 

В концепції  платіжної матриці ключовим є  поняття "очікуваного ефекту".

Очікуваний  ефект - це сума можливих результатів  ситуацій, які можуть

виникнути в  процесі реалізації альтернативи, помножених на імовірність

настання  кожної з них. В методі платіжної  матриці критично важливим є

точна оцінка ймовірностей виникнення ситуації в  процесі реалізації

альтернатив.

 

Метод дерева рішень передбачає графічну побудову різних варіантів дій,

які можуть бути здійснені для вирішення  існуючої проблеми (рис. 4.2).

 

 

Рис. 4.2. Графік "дерева рішення" у задачі інвестування коштів фірми

 

Компоненти  графіку “дерева рішень”:

 

три поля, які  можуть повторюватися в залежності від складності самої