Контрольная работа по "Бюджетний менеджент"

проведення  ревізій та перевірок, оскільки вони є важливим чинником

зміцнення фінансової дисципліни і саме через них здійснюється профілактична функція фінансового контролю (виявляються умови, що спричиняють збитки, та встановлюються особи, винні у фінансових порушеннях). Разом з тим інформація, одержана в результаті здійснення контролю, має стати основою для прийняття управлінських рішень і знайти своє відображення в наказах керівників підприємств, установ і організацій, рішеннях місцевих органів влади та самоврядування, розпорядчих документах і нормативно-правових актах Міністерства фінансів, Кабінету Міністрів і Президента України, актах інших центральних органів виконавчої влади.

З огляду на це, державній контрольно-ревізійній службі надано повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання бюджетних коштів, а сферою практичного застосування аудиту є державні програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів, використанням державного і комунального майна. Із запровадженням такої форми контролю, як аудит ефективності управління державними ресурсами в окремих сферах соціально-економічної діяльності, ДКРС покликана:

• давати оцінку рівню виконання державних програм і всіх аспектів бюджетного процесу;

• виявляти резерви у формуванні і витрачанні державних ресурсів;

• установлювати  причини відхилень від законності й ефективності фінансово-господарських операцій, вишукувати резерви підвищення ефективності управління державними ресурсами;

• проводити  моніторинг урахування та впровадження органами виконавчої

влади наданих учасниками бюджетних програм  пропозицій за результатами

аудиторських  досліджень.

Для забезпечення закріплених за органами державної  контрольно-ревізійної

служби  функцій створені окремі спеціалізовані підрозділи. Функціональний розподіл обов'язків між ними відповідає напрямам контрольно-ревізійної роботи у сфері матеріального виробництва та послуг, соціального захисту населення, освіти, науки і культури, в агропромисловому комплексі, фінансово-кредитних установах та фондах, у сфері використання природних ресурсів та екології, діяльності органів державної виконавчої влади та оборони.

Державна  контрольно-ревізійна служба у процесі  виконання покладених на

неї функцій  взаємодіє з Державною податковою адміністрацією, Рахунковою

палатою, Антимонопольним комітетом, Держказначейством, Пенсійним фондом та іншими органами державного контролю у сфері фінансів та економіки.

Поряд із правовими рамками діяльності контролюючих органів потрібні і

строгі  професійні параметри, обов'язкові для  тих, кого перевіряють, і

тих, хто  перевіряє. У розвинутих країнах  професійні вимоги до контролю

фіксуються  у стандартах, які розробляються  компетентними організаціями і

спеціалістами в межах чинного законодавства. Головним контрольно-ревізійним управлінням України також розроблені основні загальні стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Після їх затвердження продовжується робота з розроблення і введення в

дію безпосередніх  процедур контролю — внутрішніх нормативних  документів або регламентів контрольної діяльності конкретних органів державного

фінансового контролю, які мають відповідати законам, загальним стандартам контролю і положенням про контрольні органи та розкривати розподіл обов'язків, функції і взаємодію їх структурних підрозділів та черговість відповідних контрольних заходів.

У Головному  контрольно-ревізійному управлінні України напрацьовано ряд

інструкцій  і методик для забезпечення контрольно-ревізійної діяльності. Серед них: інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби та про організацію проведення

ревізій і перевірок за зверненнями правоохоронних органів; методичні рекомендації щодо порядку проведення ревізій і перевірок за зверненнями місцевих державних адміністрацій; про проведення перевірок цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання населенню житлових субсидій; щодо порядку проведення ревізій (перевірок) цільового та ефективного використання коштів на будівельно-монтажні та ремонтні роботи; про порядок проведення тематичних ревізій і перевірок у системі житлово-комунального господарства; щодо перевірки ефективності використання та своєчасного повернення іноземних кредитів, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України; з питань документування органами державної контрольно-ревізійної служби ревізійних дій та їх результатів.

Ці та ряд інших нормативних актів приводяться у відповідність із Бюджетним кодексом України, а також — із стандартами контролю. 
 

2. Особливості бюджетного планування в умовах ринкової економіки.

У системі  заходів, спрямованих на успішне  розв'язання з боку держави економічних і соціальних завдань в умовах ринкових відносин, важливе місце займає бюджетне планування. Воно є серцевиною всієї фінансової роботи в державі. Бюджетне планування охоплює всі стадії процесу складання, розгляду і затвердження бюджету як основного фінансового плану держави на наступний рік щодо використання централізованого фонду грошових ресурсів на вирішення соціально-економічних проблем.

Бюджетне  планування - це своєрідний інструмент системи фінансового управління, спрямованого на підвищення ефективності, дієвості та прозорості державного сектору, що здійснюється шляхом встановлення бюджетних цілей не тільки на наступний (плановий) рік, а й на перспективу, зокрема, середньострокову (до трьох років).

Бюджетна  система є провідною ланкою державних  фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу.

За умов ринкової економіки, якій притаманні самостійність  суб`єктів господарювання, власна відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності, виникає об`єктивна потреба постійного контролю, аналізу, коригування й прогнозування змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприємства на майбутнє, що реалізується з допомогою інструментів бюджетування.

Загальні  засади бюджетного планування визначаються Конституцією України, у якій визначені основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питань, вказані окремі контрольні строки їх вирішення, а також спеціальним бюджетним законодавством -- Бюджетним кодексом України, у якому встановлено повноваження органів державної влади й управління щодо розроблення і затвердження бюджету, розподілу функцій між центральними і місцевими органами влади й управління, визначені доходи і витрати кожного з них, значна увага приділена процесам планування.

Отже, бюджетне планування - комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Основою бюджетного планування є нормативна база, а саме: Конституція, Бюджетний кодекс, Укази Президента, Пропозиції ВРУ до Основних напрямів бюджетної політики, Постанови та розпорядження КМУ, Державні програми економічного та соціального розвитку.

Організація бюджетного планування здійснюється у  два етапи: 1) зведене бюджетне планування: на ньому виконуються комплексні розрахунки за макроекономічними показниками; 2) адресне бюджетне планування: на ньому встановлюються конкретні зв'язки бюджету з усіма фінансовими планами, потім ці бюджети набувають форми фінансових зобов'язань.

Призначення бюджетного планування в загальному вигляді зводиться до:

- забезпечення  збалансованості фінансових ресурсів  держави, які акумулюються через бюджет із метою найоптимальнішого поєднання можливих доходів держави та фінансування за їх рахунок необхідних витрат на виконання завдань, що стоять перед державою і визначені Конституцією України, у тому числі соціальних гарантій населенню;

- визначення  реальних джерел доходів бюджету  виходячи із фіскальних цілей  Уряду (державного регулювання  перерозподілу доходів фізичних  та юридичних осіб із метою встановлення більш рівномірного податкового навантаження або просто збільшення надходжень до бюджету через значні потреби у здійсненні бюджетних витрат);

- визначення  пріоритетів у видатковій політиці  бюджету, враховуючи цілі, встановлені  основними програмними документами  Уряду, у тому числі затвердженими державними програмами розвитку певної галузі економіки, регіону тощо на основі яких формуються бюджети усіх рівнів;

- здійснення  ефективного управління державним  боргом, що полягає у своєчасному виконанні державою своїх боргових зобов'язань та залученні на фінансування бюджету запозичень з оптимальними умовами їх подальшого обслуговування і погашення;

- установлення  середньострокових фіскальних і  бюджетних цілей з метою досягнення  ефективності бюджетної політики  та передбачуваності соціально-економічних  наслідків її проведення;

- забезпечення  реалізації єдиної фінансової  політики на всіх рівнях державної  влади, єдиних форм і методів  усієї бюджетної роботи.

Загальне  керівництво бюджетним плануванням  покладено на Кабінет Міністрів України, а безпосередньо роботу з організації планування бюджетів усіх рівнів виконує Міністерство фінансів України. Воно організовує роботу, складає і подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції до проекту Державного бюджету України, бере участь у дискусіях та методичному забезпеченні розгляду проекту Державного бюджету у Верховній Раді України та його затвердження; забезпечує і координує роботу Державного казначейства України щодо виконання державного бюджету та обслуговування місцевих бюджетів; розробляє і виносить на розгляд Президента, Кабінету Міністрів України проекти законів, указів, постанов і розпоряджень з бюджетних питань, а також готує та затверджує накази та різні інструктивні матеріали Міністерства фінансів України, пов'язані з бюджетними питаннями; розглядає проекти кошторисів міністерств і відомств України, контролює, у межах повноважень, дотримання бюджетної дисципліни, правильності витрачання бюджетних коштів, а також коштів господарських організацій; перевіряє дотримання правил касового виконання бюджету; встановлює форми бюджетних документів, методологію ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевих бюджетів. Аналогічні, але у межах своїх повноважень, функції щодо складання і виконання республіканського і місцевих бюджетів виконують Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління і відділи місцевих держадміністрацій або виконавчих комітетів.

Бюджетне  планування має свої завдання і має  базуватись на відповідних принципах.

Основними завданнями бюджетного планування є:

* забезпечити  необхідні макроекономічні пропорції  розвитку держави;

* виявляти  реальні джерела надходжень за  усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;

* ефективно  розподілити за напрямами та  між регіонами бюджетні видатки;

* сприяти  найбільш ефективному використанню  бюджетних коштів галузями народного  господарства;

* забезпечити  мінімальний рівень соціальних  потреб;

* утворити  необхідні соціальні резерви,  які використовуються на планові  й позапланові заходи;

* передбачити  в системі здійснення бюджетних  платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

Слід  наголосити, що бюджетне планування -- це триєдине завдання:

1. визначення  реальних джерел і достовірних  обсягів доходів бюджету;

2. оптимізація  структури витрат бюджету;

3. досягнення  збалансованості між доходами  і витратами.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише тоді, коли в неї закладатимуться  науково-обгрунтовані принципи. До них належать:

* наукова  обґрунтованість;

* оптимальна  збалансованість між рівнем оподаткування  суб'єктів - платників податків і рівнем соціальних виплат;

* центральне  місце бюджетного планування  в системі фінансового планування;

* органічний  взаємозв'язок між прогнозними  та поточними бюджетними планами;

* директивний  характер бюджетних виплат;

* єдність  загальнодержавного та місцевих  бюджетів;

* наявність  відповідних бюджетних резервів;

* демократичність.

Важливе значення має наукова методологія  бюджетного планування. Вона включає  сукупність загальних принципів  і методів планування, систему  бюджетних планів. Метод бюджетного планування -- органічна частка методології, один із способів розробки бюджетних планів.