Контрольная работа по "Бюджетний менеджент"

Головним  питанням у розробці нової методології  бюджетного планування є визначення його методів. В економічній літературі виділяють чотири основних методи бюджетного планування:

* метод  коефіцієнтів - базується на застосуванні  відповідних коефіцієнтів (наприклад,  індексів інфляції). За основу  беруться показники, які було  досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;

* нормативний  метод - за основу беруться  нормативи, які регламентують  види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії. Цей метод найкраще застосовувати в плануванні бюджетних витрат, оскільки він спроможний відносно об'єктивно оцінити потреби бюджетних галузей у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощадливого використання. Недоліком нормативного методу планування вважають відсутність узгодженості бюджетних зобов'язань, що зумовлені нормативами, з реальними можливостями бюджетної системи щодо фінансування відповідних витрат. Нормативний метод планування має застосовуватися на всіх рівнях державного управління -- від центрального до рівня територіальних громад. Має існувати єдиний методологічний підхід до формування норм і нормативів незалежно від рівнів управління та горизонтів планування. Лише на цій основі можливо встановити оптимальне співвідношення між обсягами бюджетів усіх рівнів, недопущення бюджетної дискримінації;

* балансовий  метод - за допомогою цього  методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

* предметно-цільовий - використовується при фінансуванні  окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Починаючи з 2002 р. цей метод використовується при формуванні державного і місцевих бюджетів як основний.

Всі методи бюджетного планування взаємопов'язані. Планування на основі нормативів має  обов'язково доповнюватися балансовим методом планування, оскільки тільки він дає змогу узгодити потреби  з ресурсами. Конкретне його призначення  полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування, а також вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача

1. Дайте  визначення та оцініть рівень  соціальної безпеки України станом  на кінець відповідного періоду  по основних складових показника  (позначте напрям руху та безпечність зони).

2. Проаналізуйте  динаміку зміни по кожній складовій  показника. 

3. У  разі небезпечності зони (або  з метою запобігання загрози)  сформулюйте 3-5 основних причин загрози соціальній безпеці. 

4. Сформулюйте  основні наслідки існуючої проблеми.

5. Зробіть  висновки та сформулюйте основні  шляхи (3-5) вирішення проблеми (у разі наявності небезпечної зони або з метою запобігання загрози).

Соціальна безпека 

 

Вихідні дані:

 

Рішення:

Фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх та зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Фінансова безпека містить ряд складових, однією з яких є соціальна безпека. Соціальна безпека – це такий  стан розвитку держави, при якому  держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.

Загрози економічній безпеці України  – це сукупність наявних та потенціально можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.

Оцінивши  рівень соціальної безпеки України  станом на 2009 р. можна проаналізувати динаміку змін характерних складових показника:

1. Значення показника «Відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму» у 2009 році по відношенню до 2006 року збільшилось, але це не вивело його з небезпечної зони;

2. Покращення, хоча і незначне, характерне  для показника «Відношення мінімального розміру пенсії за віком до прожиткового мінімуму», але також станом на 2009 рік знаходиться у небезпечній зоні;

3. Показник « Відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін» перебував у безпечній зоні, але змінився у 2009 р. і перейшов за порогове значення.

4. Показник «Частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств» у порівняльні періоди (2006 та 2009 р.) покращився лише на 0,31% та перебуває у небезпечній зоні.

Отже, всі  показники знаходяться у небезпечних  зонах, це виникло у 

зв’язку з причинами: скорочення обсягів  суспільного виробництва внаслідок  чого вивільнилась з економіки значна частина працездатного населення; зростання безробіття на фоні помилок у формуванні системи оплати праці призвело до загального зубожіння населення України; низький рівень заробітної плати; на той час недосконалість системи пенсійного законодавства; недостатність коштів Державного та місцевих бюджетів. 

Висновки:

для виходу з ситуації, яка склалася, необхідно  застосувати такі міри:

- значно підвищити номінальну заробітну плату (темпами, що перевищують стрімке зростання споживчих цін на товари та послуги);

- зменшити  диференціацію доходів населення  між заможними і бідними, забезпечити умови для створення потужного середнього класу;

- шукати  інші джерела фінансування для  цільових фондів, які б допомагали  зменшити навантаження на підприємства;

- здійснювати  державну політику щодо належного  фінансового забезпечення соціальних  програм. 

ЗАВДАННЯ  С :  Тестові завдання 
 

МОДУЛЬ 0: