Контрольная работа по "Менеджменту"

 

ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Національний УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА № 1

З КУРСУ: МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

 

 

 

 

Виконала: студентка групи ОМО-52

Сіряк Тетяна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Ірпінь – 2013 рік

Рівень 1. Теоретичний.

Коротко викласти сутність теоретичного питання вказавши джерело.

 

1. Визначте головні причини виникнення та здійснення міжнародного бізнесу.

Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в різноманітних формах і переваг  підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання прибутку і  поширюється на міжнародну економічну сферу.

Міжнародний бізнес включає будь-які господарські операції, що здійснюються двома і  більше країнами. Такі ділові взаємовідносини  можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У разі участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції, як правило, здійснюються з  метою одержання прибутку. Діяльність фірм, які мають державну форму  власності, не завжди орієнтовані на прибуток.

Економічна  сутність міжнародного бізнесу має  визначатися у площині його як явища і процесу міжнародних  економічних відносин.

Як явище  міжнародних економічних відносин міжнародний бізнес - це форма взаємодії  суб'єктів міжнародної економічної  діяльності, спрямована на одержання  вигод від трансграничного співробітництва.

Як процес міжнародний бізнес є проявом  специфічного виду взаємодії суб'єктів, який характеризується певною структурою, технікою, умовами й правилами  ведення, а також наслідками та результатами, що досягаються у процесі даного виду взаємодії і тільки через  цей вид.

Міжнародний бізнес історично і логічно виникає  внаслідок розвитку й поглиблення  міжнародного поділу праці та формування світового ринку.

Розглядаючи причини формування і розвитку міжнародного бізнесу, доцільно поділити їх на дві  групи:

1. Причини,  що визначають необхідність (неминучість)  виникнення такої категорії бізнесу;

2. Причини,  що обумовлюють можливість здійснення  міжнародного бізнесу.

Перша група містить такі причини:

загострення конкуренції на внутрішніх ринках, пов'язане зі збільшенням кількості  підприємців, обмеженістю платоспроможного попиту;

відносна  обмеженість внутрішніх ринків (з  урахуванням чисельності населення, масштабів території і т. д.);

обмеженість економічних ресурсів, у тому числі  природних, матеріальних, трудових, технологічних, фінансових, у національному господарстві;

недосконалість  національної законодавчої системи, що регулює приватне підприємництво;

нерівномірність соціально-економічного розвитку країн.

До другої групи належать такі причини:

постійний розвиток продуктивних сил, науково-технічний  розвиток (НТР), у тому числі в  комунікаційній системі (транспорт, зв'язок, інформація і т. д.);

формування  великих корпорацій, банків, які  володіють величезними виробничими, комерційними, науково-технічними, фінансовими  ресурсами;

лібералізація зовнішньоекономічної політики країн  світового співтовариства, формування "відкритої економіки" в більшості  країн світу.

Міжнародний бізнес базується на можливості отримання  вигод саме із переваг міждержавних (міжкраїнових) ділових операцій, тобто  з того факту, що продаж даного товару в іншій країні, або налагодження фірмою однієї країни виробництва в  іншій країні, або надання послуг спільно фірмами двох країн - третій і т. д. забезпечують залученим у  бізнес сторонам більше переваг, ніж  вони б мали, якби вели справу у своїх  країнах. Це - ключовий момент не лише в  розумінні природи і специфіки  власне міжнародного бізнесу, а й  у поясненні виникнення і розвитку міжнародного менеджменту як такого. Таким чином, мова йде про мотивацію  підприємця (менеджера), а вона розвивалась  в контексті історичного розвитку цивілізації у цілому та її економічного ядра - перш за все [4].

 

 

2. Поясніть засади моделі здійснення зовнішньоекономічної діяльності Хекшера-Оліна-Самуельсона.

В 20-х-30-х  роках XX століття найбільший внесок в  теорію міжнародної торгівлі зробили  шведські вчені Елі Хекшер та його учень Бертіл Олін. Вони створили теорію міжнародної торгівлі, яка пізніше  одержала назву теореми Хекшера-Оліна.

Згідно  з цією теоремою, кожна країна експортує  ті товари, для виробництва яких вона має відносний надлишок факторів виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона відчуває відносну нестачу факторів. Теорія Хекшера-Оліна включає кілька положень, які стосуються особливостей функціонування факторів виробництва.

По-перше  вона допускає поступове зменшення  величини граничної корисності кожної додаткової затрати фактора виробництва. Скажімо, якщо чисельність працівників, що вирощують цукрові буряки зросте на 10%, то обсяг виробництва збільшиться  на меншу величин)'. А подальші збільшення чисельності працюючих даватимуть ще менші прирости обсягу виробництва.

По-друге, теорема Хекшера-Оліна передбачає однакову структуру споживання, однакові смаки та звички населення, однакові виробничі умови виробників, незмінні тарифи, транспортні та інші витрати.

Концепцію Хекшера-Оліна розвинув відомий  американський економіст Пол  Самуельсон. Він встановив, що в результаті взаємної торгівлі відбувається вирівнювання не тільки відносних цін на товари, а й вирівнювання абсолютних та відносних  цін на гомогенні фактори виробництва. Під гомогенністю капіталу розуміють  капітал, який характеризується однаковою  продуктивністю та ризиком, а під  гомогенністю праці розуміють працю, що характеризується однаковим рівнем підготовки, освіти і продуктивності.

Оскільки, концепція вирівнювання цін на фактори виробництва базується на теоремі Хекшера-Оліна, остільки в економічній літературі її ще називають теоремою Хекшера-Оліна-Самуельсона.

Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має певну  обмеженість, оскільки носить суто абстрактний  характер, базуючись на припущеннях, що обидва товари виробляються в обох країнах, що технології в обох країнах  однакові, що існує абсолютна мобільність  факторів виробництва і товарів. Тому вона неодноразово піддавалась  емпіричним перевіркам на базі статистичних даних і стосовно до різних країн, товарів та факторів виробництва.

Так, відомий  американський економіст російського  походження Василь Леонтьев двічі робив  такі розрахунки і двічі приходив до висновку, що теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна  не підтверджується, оскільки трудонасичені  країни експортують капіталомістську продукцію, тоді як капіталонасичені - трудомістську. В літературі цей  висновок одержав назву "парадоксу  Леонтьева".

Після В.Леонтьева  теорему Хекшера-Оліна вчені перевіряли за допомогою сучасної обчислювальної техніки, проте однозначної відповіді  щодо її істинності, не одержали. Тому є всі підстави твердити, що парадокс Леонтьева продовжує служити  серйозним застереженням від  некритичного прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна в практиці. Разом з тим, незважаючи на це застереження і притаманні недоліки, теореми Хекшера-Оліна  і Хекшера-Оліна-Самуельсона добавляють знань у загальну теорію міжнародної  торгівлі [5].

 

3. Охарактеризуйте ключові фактори успіху ТНК

 Міжнародний  менеджмент – це особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії [6].

10 ключових факторів успіху міжнародних  компаній:

1.Погляд  на себе як на міжнародні  підприємства, що керуються управлінськими  командами, які відчувають себе комфортно у всьому світі.

2.Розвиток  інтегрованих та інноваційних  стратегій, що ускладнюють і  здорожують конкуренцію з боку  інших фірм.

3.Агресивна  і ефективна реалізація своїх  стратегій і їх підтримка великими інвестиціями.

4.Усвідомлення  того, що появу технологічних  інновацій не можливо довго  пов’язати лише із США і  розвиток системи продукування  технологічних інновацій в інших  країнах.

5.Оперування  у світі переважно як на  єдиному великому ринку, а не  як в сукупності індивідуальних малих ринків.

6.Наявність  таких організаційних структур, які дозволяють розробляти унікальні  проблеми і виклики, керувати  їх розв’язанням і таким чином  забезпечувати найвищу продуктивність.

7.Розвиток  систем, які забезпечують неформальні  політичні зміни у світі і  причетність цих змін до фірм.

8.Наявність  управлінської команди міжнародних  за своїм складом і завдяки  цьому здатної краще зреагувати  на зміну попиту на провідних ринках.

9.Дозвіл  зовнішнім директорам відігравати  активну роль в оперативному  управлінні підприємствами.

10.Дотримання, завдяки належному керівництву,  таких важливих тенденцій і  вимог, як відкритість до споживача,  економічність організаційних структур, підтримка автономності і підприємливості у діяльності персоналу [2, c. 89-90].

 

4. Сформулюйте сутність закону нерівномірності економічного розвитку в міжнародному менеджменті.

Закон нерівномірності економічного розвитку – специфічний економічний закон капіталістичного способу виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між загальним поступальним розвитком підприємств, галузей, сфер економіки, країн та регіонів світового господарства, з одного боку, і нерівномірним прогресом окремих елементів системи продуктивних сил та виробничих відносин (або відносин економічної власності) у межах окремих галузей, сфер економіки окремих країн, а також у масштабах світового господарства, його окремих регіонів і країн – з іншого. Загальний поступальний прогрес різних ланок національної та світової економіки зумовлений дією закону зростання потреб окремої людини, трудового колективу, соціальних верств, класів і націй, законами та суперечностями розвитку продуктивних сил [3].

В останні  десятиріччя серед первинних  форм нерівномірного розвитку економіки  на передній план виходить нерівномірний  розвиток монополістичних об'єднань і насамперед ТНК, які є головними  носіями стрибкоподібності. Оскільки на них припадає значна частина світового  капіталістичного виробництва, капіталовкладень за кордоном, а могутність окремих  з них перевищує економічний  потенціал деяких країн, то нерівномірність  розвитку ТНК поширюється на цілі регіони світового господарства.

З утворенням світового капіталістичного господарства, завершенням територіального поділу світу сферою дії закону нерівномірності  економічного розвитку стає нерівномірність  розвитку цілих регіонів світового  капіталістичного господарства, зокрема  країн, що розвиваються, та промислове розвинутих країн. Якщо розглянути такий  узагальнюючий показник рівня економічного розвитку, як середньодушовий обсяг  ВНП, то в середині 70-х років розрив між цими двома групами країн  становив 1:12 і відтоді продовжує  зростати. Наприклад, в Індії у  цей період на душу населення вироблялося 240 дол. на рік, а у США — 1150 дол. Якщо відставання Індії від США  в цей період становило 1:48, то у 2000 — 1:73.

 Однією  із специфічних рис дії закону  нерівномірності економічного розвитку  є те, що боротьба за зовнішні  ринки збуту, джерела сировини, сфери вкладання капіталу тощо  — важливий фактор посилення  нерівномірності розвитку капіталістичних,  слаборозвинутих, а також окремих  країн колишньої соціалістичної  системи господарства. Країни колишнього  СРСР, інші держави колишньої  соціалістичної співдружності внаслідок  перебудови власної економічної  системи стають сферою дії  закону нерівномірності економічного  розвитку в масштабі світового  господарства. Важливою ознакою  дії закону нерівномірності економічного розвитку є нерівномірність розвитку науки. Так, на США у 1999 р. припадало 46% світових витрат на розвиток НДДКР [7].

 

 

5. Опишіть можливості використання американського та японського досвіду управління у діяльності українських підприємств

Практика  прийняття управлінських рішень значною мірою визначається традиціями і звичаями, що існують в тій  чи іншій країні.

За останній час в економічній літературі, публікаціях, у засобах масової  інформації з'являються твердження, що одним з найважливіших факторів успішного функціонування економіки  України, оптимальної реформації базису є застосування сучасних досягнень  менеджменту. Адже досвід показує, що найбільші  здобутки в галузі управління належать США та Японії, і тому системи  менеджменту саме в цих країнах  повинні, в першу чергу, привертати увагу фахівців управління. Розумне  втілення його із урахуванням особливості  розвитку економіки країни та її традицій дасть можливість домогтися впровадження елементів систем ефективного управління на підприємствах, установах, банках тощо.