Моделі процесу прийняття управлінських рішень на промисловому підприємстві (на прикладі хлібокомбінату)

2.2 Історична  довідка АТ «Коломийський хлібокомбінат».

 Коломийський хлібозавод по  випуску формового хліба та  хлібобулочних виробів став до  ладу у квітні 1930 року. Пізніше  перейменовано в хлібокомбінат.  В 1974 році став Булочно - кондитерським  комбінатом. 27 червня 1996 року. Дочірнє  підприємство АТ «Коломийський  хлібокомбінат» «Булочно-кондитерський   комбінат»   перейшло з державної  форми власності на колективну.

Під час вводу в експлуатацію підприємство було обладнане трьома печами, однією піччю Вернера і  Порлейдера потужністю 20 тонн за добу хлібобулочних виробів. Пізніше  було прибудовано цех, в якому  випікалось біля 1,2 тон /добу печива масових  сортів.

В 1964 році почалось будівництво чотириповерхового  корпусу з картонажним, кондитерським  цехами та складом безтарного зберігання борошна. Проводилась стрімкими  темпами механізація і автоматизація  процесів. Полегшенням праці став перехід з вугілля на природний  газ.

В 1975 році була пущена лінія по виробництву  тістечок «Еклер» до 7200 штук за зміну.

В 1979 році комбінат виробляв 40 найменувань  продукції. На сучасному етапі асортимент продукції налічує близько 80 видів.

На комбінаті постійно впроваджуються заходи, спрямовані на    вдосконалення  організації та нормування праці, покращення умов праці, усунення випадків травматизму. Розробляються заходи, спрямовані на скорочення частки ручної праці, на підвищення продуктивності праці, збільшення випуску  товарної продукції та зростання  прибутку.

Значною подією початку 1998 року для  комбінату стало введення в експлуатацію нового кондитерського цеху, який обладнано  устаткуванням, що відповідає сучасним вимогам механізації і автоматизації.

В ринкових умовах  колектив комбінату  намагається забезпечити виробництво  високоякісної продукції та її реалізацію в умовах конкуренції. З цією метою проводиться постійна робота над асортиментом продукції та розробкою нових видів виробів.

Платоспроможність є найважливішою  рисою й особливою властивістю  попиту споживачів. Але в той же час попит на хлібопродукти - це і  сукупність цілком визначених вимог  до конкретних хлібопродуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними  властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту продукції АТ «Коломийський  хлібокомбінат» конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості     хлібопродуктів , що надходять на ринок. Споживчі    оцінки    асортименту    і    якості  хлібопродуктів - це об'єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності хлібобулочних виробів, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги - через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність хлібного товару. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок хлібобулочних і кондитерських виробів варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від складу пропозиції хлібопродуктів відповідного виду. Тобто, споживач хлібобулочних виробів, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.

 У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на  хлібобулочні вироби АТ «Коломийський хлібокомбінат» беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її); платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна  (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни)  і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого виробника.

АТ «Коломийський хлібокомбінат» постійно перебуває у стані динамічного розвитку, реагує на сприятливі можливості та уникає  небезпечних ситуацій. Зовнішнє середовище, в якому функціонує обраний об’єкт дослідження - АТ «Коломийський хлібокомбінат» - є не стабільною комбінацією факторів впливу на його діяльність, а хаотичним нагромадженням складових, що постійно перебувають у русі та  змінюють свої значення. Сукупність ресурсів, які підприємство використовує у своїй діяльності, теж постійно трансформуються, видозмінюються, морально старіють, набувають нових форм та інших кількісних та якісних параметрів.

Всі ці процеси та явища зумовлюють виникнення неординарних ситуацій і  потребують нагального вирішення. Оскільки менеджмент має справу з людьми (підлеглими. працівниками, співробітниками, діловими партнерами та ін.) то керівництву АТ «Коломийський хлібокомбінат» необхідно  враховувати зміни у запитах, потребах, особливості людських стосунків, зважати на мету, цілі, завдання, інтереси сторін чи окремих груп та особливостей в колективі та поза його межами.

3. Удосконалення моделей  процесу прийняття рішень

     3.1 Підходи до оптимізації управлінських рішень

Згідно з положеннями  американського менеджменту наука  управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів :

1 .Застосування наукового методу .

2.Використання системної орієнтації .

3.Застосування  моделей .

Науковий метод оптимізації  управлінських рішень передбачає застосування схеми , наприклад , в процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на першому етапі збирається інформація про ринок і попит , на другому здійснюється її аналіз , а на третьому - встановлюється вплив на попит і визначається у вигляді гіпотези оптимальна величина обсягів реалізації продукції.

Системна орієнтація в процесі  оптимізації рішень базується на тому , що організація є відкритою  системою , яка складається з взаємопов'язаних частин. В процесі своєї діяльності організація обробляє входи , перетворюючи їх в продукцію , послуги , прибуток .

Використання моделей  дозволяє приймати рішення, при обґрунтовуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності.

Вже неодноразово згадувалося, що процес ухвалення рішення - це нескінченна послідовність взаємопов'язаних кроків. І сукупність цих кроків буде різною для кожного виду проблем. Кожен вид проблеми вимагає свого шляху (напрямку) рішення. Однак повсякденний обсяг роботи керівника будь-якого рівня не дозволяє йому відводити окремий час для вироблення нових напрямків дій для кожної проблеми. Саме тут криється важливість і необхідність використання визначеної технології.

Технологія дозволяє раціонально  використовувати час і ресурси. Отже, потреба в технологіях з'являється тоді, коли виникає необхідність у

раціональних   (з   погляду   ефективності)   діях   у   керуванні   соціальними  процесами.

Зовсім очевидним стає те, що об'єктивно  кращою технологією ухвалення рішення бути не може. Тому проблема існування оптимальної, універсальної технології по прийняттю рішень вирішується виходячи з того, що АТ „Коломийський хлібокомбінат” функціонує у визначеній сфері і зустрічається з проблемами, виникнення яких характерно для діяльності в цій сфері. Технології, що дозволяють вирішувати ці проблеми найбільше ефективно, будуть оптимальні для цієї організації.

3.2 Ефективність управлінських  рішень

Будь-яке  управлінське рішення має сенс лише в тому випадку, якщо воно ефективне.  На ефективність рішень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні  чинники.  У зв'язку з цим можна  виділити сильно - і слабо структуровані  рішення.  При прийнятті сильно структурованих рішень можна користуватися  методами кількісного аналізу й  електронного опрацювання даних.

Застосування  економіко-математичних методів у  рішенні управлінських проблем  у якості критерію вибору дозволяє використовувати цільову функцію, що звичайно треба максимізувати  або мінімізувати.  Такий підхід до ухвалення рішення називають  оптимізаційним.  Максимізувати  можна прибуток, прибутки, продуктивність праці, а мінімізувати - витрати, час  перерв, непродуктивні втрати і т.п.  Оптимальне рішення приймається  в результаті порівняння кількісного  значення цільової функції по всіх можливих варіантах, тобто ефективним буде таке рішення, що забезпечує найбільше  бажане (максимум або мінімум) значення цільового критерію.

Для оцінки варіантів слабо структурованих рішень застосовують систему зважених критеріїв.  Щоб вибрати кращу  альтернативу, варто керуватися визначеними  правилами (принципами). Після завершення процедури вибору рішень виробляє різнобічна оцінка можливих наслідків їхньої реалізації.  Вона повинна охоплювати економічну.  соціальну, політичну й організаційну  сфери життя підприємства.

 У  цілому організаційно-адміністративні  методи керівництва існують у  формі організаційного і розпорядницького  впливу.

Аналіз  утримання керування організацією показав, що, по суті, уся система  пронизана організаційно-розпорядницькою  діяльністю.  Організаційно-адміністративний вплив містить у собі такі компоненти: види і типи впливу, адресат, постановку завдання і визначення критерію його здійснення, установлення відповідальності, інструктаж підлеглих і т.д.  У  організації ці методи служать засобом  прямого впливу на процес виробництва  і праця робітників, що дозволяє координувати здійснення ними окремих  функцій або рішення спільного  завдання.  Це створює сприятливі умови для існування і розвитки керованої системи, виявляє цілеспрямований  вплив на об'єкт керування.  До характерних рис прямого впливу відноситься безпосередній зв'язок керівника і підлеглого.  Проте  в цілому прямі впливу в кінцевому  рахунку ведуть до підсилення пасивності підлеглих, а іноді і до прихованої непокірності.  Найбільше ефективні  непрямі методи впливу тоді, коли вони здійснюються за допомогою постановки задачі і створення стимулюючих  умов.

 Економічні методи прийняття рішень - в управлінні приділяється центральне місце.  Це обумовлено тим, що ставлення управління визначаються в першу чергу економічними відношеннями і лежачими в їхній основі об'єктивними потребами й інтересами людей.

Принципове  питання колективної організації  праці у фірмі - оволодіння економічними методами управління, що стосовно до управління організацією являє собою сукупність економічних важелів, за допомогою  яких досягається ефект, що задовольняє  наполяганням колективу в цілому й особистості зокрема.  Іншими словами, поставлена мета досягається  впливом на економічні інтереси керованого об'єкта.

Щоб економічні методи управління були діючими, необхідно, як мінімум, забезпечити «чуйність» організації на економічні важелі.  Без цього втрачає значення поширення  прав структурних одиниць і самофінансування організації.  У свою чергу, поширення самостійності веде до більшої свободи колективів у господарчій діяльності й економічних методах керівництва.  Тільки в умовах обґрунтованої самостійності можливий реальний перехід до економічних методів керівництва: колектив розпоряджається матеріальними фондами, отриманим доходом (прибутком), зарплатою і реалізує свої економічні інтереси.  Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей і резервів, що особливо важливо в перехідний до ринкових відносин період. 

Вся складність проблеми складається в забезпеченні комплексної субординації господарчих  зв'язків і економічних залежностей  трудового колективу в відношеннях  з організаціями, заснуваннями, іншими структурами народногосподарського  комплексу і членами свого  колективу.  Випадання або ослаблення якоїсь ланки в цій системі  зв'язків знижує ефективність економічного керівництва.

Перебудова  економічного механізму по удосконалюванню  планування, економічного стимулювання й управління повинна забезпечити  необхідні соціально-економічні передумови реалізації програми переходу на роботу в умовах ринку.  Для цього докорінно  повинні змінитися методологія  і технологія планування, в основі яких лежить нормативний метод.  З урахуванням нормативів формуються взаємовідносини організації як із вищими органами управління, так  і з бюджетом.  Застосування стабільних нормативів дозволить поліпшити  систему утворення коштів, що залишаються  в розпорядженні організації, для  рішення різноманітних економічних  і соціальних завдань.  В остаточному  підсумку формуються доходи (прибуток) організації.  У деяких ринкових структурах ці фонди не виділяються, а створений прибуток за рішенням трудового колективу розподіляється на розвиток виробничої і матеріальної сфер.

Основне значення всієї роботи в цьому  напрямку зводиться до того, щоб  поставити органи керівництва і  трудові колективи в такі умови, при яких вони могли б максимально  повно враховувати економічні наслідки своєї управлінської і виробничої діяльності.

Таким чином, основне завдання зміни господарчого механізму складається в тому, щоб створити такі економічні й організаційні  умови, при яких би організація виконувала покладені на її функції на найвищому  рівні.

В умовах ринку економічні методи керівництва  одержать подальший розвиток, розшириться  сфера їхньої дії, буде переборений  формальний госпрозрахунок, підвищаться  дієвість і результативність економічних  стимулів, що дозволить поставити  кожного робітника і кожний колектив у такі економічні умови, при яких з'явиться можливість найбільше  повно сполучити особисті інтереси з загальнодержавними.  Використовуючи особисту економічну зацікавленість, можна домогтися цілей, поставлених  державою перед тієї або іншою  організацією.

Конкретний  набір і утримання важелів  економічного впливу визначаються специфікою керованої системи.  Відповідно до цого в управлінській практика економічні методи керівництва частіше усього виступають у таких формах: планування, аналіз, госпрозрахунок, ціноутворення  і фінансування.