Інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади

      Практично в усіх органах державної влади  в Україні забезпечується інформаційна підтримка поточної роботи на рівні  окремих персональних комп'ютерів з  набором типових програмних продуктів. Більшість органів виконавчої влади  застосовують локальні обчислювальні  мережі. Разом з тим органи державної  влади гостро відчувають недостатність  інформаційного забезпечення своєї  діяльності. Єдиний підхід до подолання  цього стану полягає у створенні  державної інформаційно-аналітичної  системи, яка з технічного та технологічного погляду є глобальною обчислювальною мережею інформаційно пов'язаних між  собою структурних елементів, які  є, у свою чергу, інформаційно-аналітичними системами відомств та міжвідомчими системами. Результативність функціонування інформаційно-аналітичної системи  прямо пов'язана з інформатизацією  регіонів.

      Але загальний рівень інформатизації аналітичної  діяльності органів державної влади  і органів місцевого самоврядування в Україні зараз такий, що, крім проблем власне інтеграції їх інформаційно-аналітичних  систем, сьогодні потрібно також вирішувати проблеми створення чи суттєвої модернізації самих об’єктів інтеграції. Недостатнє оснащення органів державної  влади і органів місцевого  самоврядування програмно-апаратними засобами, відсутність скоординованої системи показників та затверджених методик їх розрахунку не дають змоги  прозоро відслідковувати узгодженість цілей, що ставляться на всіх рівнях управління, контролювати їх додержання та приймати рішення щодо забезпечення їх досягнення.[8;225] До цього ж треба додати відсутність  розвиненої аналітичної бази, систематизованого  й вичерпного інформаційного фонду  з потужним довідковим апаратом, мереж  телекомунікацій, що дозволяють використовувати  фонди зовнішніх організацій. Обмеженим  є використання сучасних інформаційно-пошукових  систем.

      На  даному етапі розвитку інформаційно-аналітичної  системи головними проблемами інтеграції  інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування є відсутність нормативно-правових норм щодо регулювання доступу до державних інформаційних ресурсів, регламенту використання та передачі інформації про діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування; відсутність інформаційного базису у вигляді державних кадастрів, реєстрів та регістрів інформаційних ресурсів з інформацією про земельні  і природні ресурси, об’єкти нерухомості, населення, юридичних осіб тощо; відставання технологізації процесів управлінської діяльності від сучасних потреб державного управління й сучасного рівня розвитку інформаційних технологій; нерозвиненість «публічної влади», прямих та зворотних інформаційних зв’язків органів державної влади і органів місцевого самоврядування з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації.

      Аналізуючи  інституціональне забезпечення розвитку інформаційного суспільства, а також  інформатизації державного управління як одного з його основних напрямів, слід зазначити, що структура та функції  органів влади, що впливають на процеси  інформатизації в Україні, не забезпечують ефективної координації вдосконалення  інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. В Україні  на сьогодні відсутній єдиний державний  орган зі статусом міністерства, який керує процесами розвитку інформаційного суспільства та інформатизації державного управління.   

      2.1. Регіональні  програми  інформатизації. 

      Регіональні програми інформатизації є складовими загальнонаціональної програми інформатизації, концепція яких становить собою  систему уявлень про стратегічні  цілі, пріоритети й завдання довгострокової інформаційної політики, що визначає скоординовані дії органів державної влади, усіх господарських суб’єктів і громадян регіону з досягнення соціально значущих результатів відповідно до планів соціально-економічного розвитку регіону.[13;125] При розробці Концепції програми інформатизації органів державної влади та органів міського самоврядування необхідно додержуватися принципів комплексного проблемно орієнтованого підходу; прагматичності формування програми інформатизації; координації формування державної, регіональної, міжгалузевих, галузевих програм інформатизації щодо цілей, етапів, ресурсів і об’єктів робіт; узгодження пріоритетів інформатизації з основними напрямами програм соціально-економічного розвитку регіону та України в цілому; відповідності чинній нормативно-правовій базі; пріоритетності задоволення інформаційних потреб населення регіону на основі Інтернету. Організуючою, консолідуючою і направляючою силою при розробці концепції інформатизації регіону повинна виступати обласна державна адміністрація.[9;351]

     Недоліками  організаційного забезпечення інформатизації областей є: відсутність координації  в галузі розробки та використання інформаційних ресурсів областей, тому що розвиток відомчих інформаційних  систем спрямований насамперед на задоволення  внутрішніх потреб і інтересів управлінь  та організацій, тобто замовників цих  систем; програми соціально-економічного розвитку не містять у собі розділу, присвяченого інформатизації регіону, що тягне за собою недостатнє фінансування цієї галузі регіональної політики розвитку областей за рахунок обласного бюджету; структура бюджетів регіонів не передбачає витрат на інформатизацію; практично  відсутні підрозділи інформатизації в  обласних та районних держадміністраціях, які б організовували та координували процес інформатизації в регіонах; відсутність органів науково-технічної  інфраструктури, які б були відповідальними  за методологію проектування, побудову та інтеграцію інформаційних систем як основних засобів побудови єдиного  інформаційного середовища на території  області. [19;32]

      Однією  з основних умов розробки та впровадження Програми інформатизації регіональних органів державної влади та місцевого  самоврядування є її нормативно-правове  забезпечення, яке здійснюється на ієрархічних рівнях. До регіональної програми інформатизації мають включатися завдання щодо розробки нормативно-правових, організаційних та методичних документів, що не можуть бути вирішені на загальнодержавному рівні, створення й функціонування аналітичних систем та інформаційних  ресурсів, а також формування та виконання конкретних регіональних програм.[11;354]

      Основними наслідками реалізації Концепції програми інформатизації органів державної  влади та органів місцевого самоврядування повинні стати підвищення якості державного та регіонального управління; розширення доступності місцевих, національних та світових інформаційних ресурсів; скорочення строків та підвищення якості впровадження новітніх інформаційних  технологій в інфраструктурі області; стимулювання інвестиційних вкладів  в інформатизацію області. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.  СЛУЖБА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ  ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ  УКРАЇНИ ім.В.І.Вернадського. 

Для суспільства, становлення якого відбувалося  на початку дев’яностих 

років, стала насамперед неприйнятною ідеологічна  основа, покладена в 

основу  діяльності цих установ за радянських часів, а також широко вико-

ристовувані тоді форми роботи серед населення. Діяльність бібліотечних

закладів  ускладнювали й наслідки попередньої  політики комплектування

фондів. У результаті затребувана раніше ідеологічними структурами ін-

формація  у фондах бібліотек за нових умов набула виключно пізнавально-

історичного значення, та й то не першочергового. Водночас інформації,

необхідної  для розбудови нової держави, нових суспільних інститутів,

у бібліотечних установах було обмаль. У публічних  бібліотеках вона тор-

калася  насамперед історико-етнографічної  сфери, не відображала нових 

суспільних  процесів, не відповідала запитам  нової України, пов’язаним із

формуванням правової держави, демократичного суспільства  в економічній 

сфері – процесам становлення ринкових відносин.

   В  процесі становлення нової  української держави в бібліотечній  сфері з’явилися суттєві проблеми, прямо пов’язані із суспільною  потребою, новими умовами діяльності, що потребували нестандартних  рішень. Одним із таких рішень стала ініціатива директора НБУ ім. В. І. Вернадського О. С. Онищенка, підтримана Президією Академії наук України, стосовно створення в структурі бібліотеки спеціального підрозділу, орієнтованого на зміцнення співробітництва з органами державної влади України.

    Основною метою створення такого підрозділу було введення в сус-

пільний обіг через управлінську сферу найзатребуваніших  науково-інфор-

маційних  матеріалів з фондів найбільшої в  державі бібліотеки у формах,

оптимальних для засвоєння, ефективного використання на практиці. Рішення 

про його створення в структурі бібліотеки було реалізоване наприкінці

1992 року.

Становлення даної структури, спочатку – як відділу  інформаційно-аналітичного забезпечення органів законодавчої, виконавчої та судової влади, а пізніше –  Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ), проходило  через ряд етапів.

Перший  із них був пов’язаний в організаційному  плані зі становленням

власних інформаційних структур в органах  державної влади, тісними багатоаспектними суспільними зв’язками пострадянських республік, а також 

об’єктивною потребою аналізу досвіду країн  з розвинутою демократичною 

організацією  суспільства та ринковою системою господарювання.

У процесі  контактів з представниками владних  структур, аналізу власних можливостей  інформаційно-аналітичного відділу, наявних  у бібліотеці

інформаційних фондів на цьому етапі було визначено  такі основні напрями 

роботи:

– щоденна  оперативна підготовка анотованих матеріалів на базі публі-

кацій центральних українських газет  і журналів, у тому числі періодичних  видань основних політичних партій, та провідних видань країн СНД за

визначеною  тематикою, орієнтованих на керівництво  вищих владних 

структур. У цей час розпочалося видання  щоденного бюлетеня реферативних

матеріалів  “Україна: події, факти, коментарі” обсягом 1–1,5 друк. арк.;

– на основі використання систематично й різнобічно поновлюваних

у попередні  роки фондів монографічної, довідкової літератури створення 

вузько  спеціальних аналітичних матеріалів з досвіду державного будівництва, важливих питань економічного, політичного  розвитку за рубежем. За погодженням  із замовниками, особливістю підготовки таких матеріалів був термін виконання  замовлення на будь-яку тему  до десяти днів. Матеріал мав розкривати основний зміст проблеми, вказувати на найбільш перспективні шляхи її вирішення, містити  численні посилання на джерела;

– надання  допомоги вищим владним структурам у законотворчій діяльності. Для  цього на основі аналізу спеціальної  літератури, здійснювався

порівняльний  аналіз законодавчих актів різних країн  світу. Ці матеріали 

складались із відповідними проектами законодавчих актів в Україні. При

цьому пропонувалися різні варіанти можливого  вирішення проблемних

питань  у найважливіших проектах законодавчих актів.

Робота  інформаційно-аналітичного відділу  НБУВ вже в цей час значно

відрізнялася від застосовуваних раніше методів реалізації інформаційної

функції у бібліотечних закладах. Суттєвою відмінністю стало те, що раніше

бібліотеки  в основному інформували читачів  про наявні інформаційні

ресурси, сприяючи їх орієнтації у власних  фондах.

    Оскільки аналоги інформаційно-аналітичних підрозділів у бібліотечних

закладах  в Україні раніше були відсутні, робота таких структур і в НБУ 

ім. В. І. Вернадського, і в Парламентській бібліотеці України, і в галузевих, обласних, таких, як Миколаївська, Одеська, та інших бібліотеках вдосконалювалась на базі набутого досвіду, а також  із урахуванням запитів