Обгрунтування доцільності проекту

        Вступ

         Протягом останніх десятиліть сформувалася нова наукова дисципліна  – управління проектами (project management) – розділ теорії управління соціально  – економічними системами, що вивчає методи, форми, засоби найбільш ефективного й раціонального управління змінами.

             Проект — це обмежений часовими рамками процес, що має визначений початок та кінець, зазвичай обмежений датою, але також може обмежуватися фінансуванням або досягненням результатів, який здійснюється для реалізації унікальних цілей та завдань, зазвичай, щоб призвести до вигідних змін або створення доданої вартості. Тимчасова природа проектів контрастує з бізнесом (процесами) , які є повторюваною, постійною або частково постійною діяльністю з виробництва продуктів або послуг. На практиці, управління вищезазначеними двома системами часто різниться і таким чином вимагає розвитку окремих технічних навичок та використання розподіленого управління ними.

       Управління проектом має на меті оптимізувати рух фінансових і грошових потоків, а також ефективно вирішувати проблеми, що виникають між господарськими суб'єктами в процесі реалізації проекту. Відповідь на питання, як мистецьки управляти цим рухом і відносинами, є змістом управління проектом.

        Успішність виконання проекту визначається тим, наскільки ефективно здійснюється його задум, у якому сконцентровані інтереси всіх тих, хто працює над його реалізацією. Але ефективна реалізація задуму проекту можлива тільки при погодженому цілеспрямованому розвитку всіх процесів, що забезпечують цю реалізацію, тобто при ефективному управлінні процесом виконання проекту.

       Проект можна визначити як систему пов'язаних між собою елементів. Зв'язки між елементами проекту, виникаючи й розвиваючись у часі, формують процес його реалізації. Інакше кажучи, процес виконання проекту є процес реалізації певних зв'язків між всіма його елементами. Із цих позицій поняття управління проектами можна визначити наступним чином:

        Система управління проектом являє собою визначення, становлення, регулювання й розвиток зв'язків між елементами проекту, що забезпечують досягнення поставлених перед проектом цілей”.

       Реалізація більшості проектів залежить від забезпеченості ресурсами, що дозволяють досягти поставленої перед проектом цілі, і як вони використовуються. Звідси виникає проблема оптимального управління ресурсами. Однак управління ресурсами є частиною проблеми управління проектами й пов'язане із предметним підходом до управлінської діяльності.

      Управління є надзвичайно складним видом діяльності в будь-якій галузі економіки. Управління реалізацією проектів у цьому змісті – не виключення.        Тому принцип системності стосовно до управління процесом реалізації проектів, тобто погляд на нього як на систему, цілком природний.

Управління  проектом, як і будь – який інший вид управління містить у собі стратегію й тактику управління. Під стратегією розуміються загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для ухвалення рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на тих варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії, відкинувши всі інші варіанти. Тактика – це конкретні методи й прийоми для досягнення поставленою стратегією мети. Завданням тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення й найбільш прийнятних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

 

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА 

1. Обґрунтування доцільності проекту.                                                

        Незважаючи на розмаїтість проектів їхній аналіз звичайно відповідає певній загальній схемі, що включає спеціальні розділи, які оцінюють комерційну, технічну, фінансову, економічну й інституціональну виконуваність проекту.

Рис.2.1. Загальна послідовність  аналізу проекту.

        Організаційні цілі та цілі інвестиційного проекту можна досягти лише тоді, коли визначені потреби і бажання цільових ринків і знайшли шляхи ефективніше за конкурентів задовольняти потреби клієнтів. З цією метою проводиться аналіз комерційної здійснимості проекту ( маркетинговий аналіз).                

          Технічний аналіз посідає проміжне місце між аналізом ринку та фінансовим аналізом. Технічний аналіз покликаний відповісти на питання як і з якими витратами ми будемо виробляти продукцію проекту. Одержавши відповіді на ці питання, можна переходити до розрахунку різних фінансових показників та документів.

          Технічний аналіз покликаний показати техніко-технологічну обґрунтованість проектних рішень.

          Правило вибору технології передбачає комплексний аналіз деяких альтернативних технологій і вибір найкращого варіанта на основі певного агрегованого критерію.

          Ключові фактори вибору серед альтернативних технологій зводяться до аналізу наступних аспектів використання технологій:

• досвід використання обраних технологій у подібних масштабах (масштаби можуть бути занадто великі для конкретного ринку);
• доступність сировини (скільки потенційних постачальників, які їхні виробничі потужності, якість сировини, яке кількість інших споживачів сировини, вартість сировини, метод і вартість доставки, ризик у відношенні навколишнього середовища);
• комунальні послуги і комунікації;
• наявність у організації, що продає технологію, патенту чи ліцензії;
• початковий супровід виробництва продавцем технології;
• пристосованість технології до місцевих умов (температура, вологість і т.п.);
• завантажувальний фактор (у відсотках від номінальної потужності за умовами проекту) і час для виходу на стійкий стан, що відповідає повній продуктивності;
• безпека й екологія;
• капітальні і виробничі витрати.

       Фінансовий аналіз інвестиційного проекту – це сукупність прийомів та методів оцінки ефективності проекту за весь строк життя у взаємозв’язку з поточною діяльністю підприємства.

      Фінансовий аналіз передбачає вирішення таких завдань:

• дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства “без проекту” і “з проектом”;
• оцінити потребу в фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі;
• визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів;
• оцінити, оптимізувати й зіставити витрати та вигоди проекту в кількісному вимірі.

 

 

 

Рис.2.2. Схема фінансового аналізу

         Економічний аналіз складається в оцінці впливу внеску проекту в збільшенні багатства держави (нації).

        Для великих інвестиційних проектів крім оцінки їхньої фінансової ефективності прийнято аналізувати економічну ефективність і економічну привабливість (тобто ступінь відповідності проекту національним пріоритетним задачам).

         Вимір економічної ефективності проводиться з урахуванням вартості можливої закупівлі ресурсів і готової продукції, внутрішніх цін (які відрізняються від світових), і багато чого іншого, що є відмінною рисою країни і не збігається зі світовими правилами і розцінками (наприклад, умови роботи з валютами інших країн).

         Ще раз підкреслимо, що економічний аналіз звичайно проводиться для великих інвестиційних проектів, що розробляються за замовленням уряду і покликані вирішити національно значиму задачу. Якщо підприємство розробляє інвестиційний проект по своїй власній ініціативі, самостійно залучаючи інвестора, воно в остаточному підсумку фокусує загальний інтерес проекту на вигодах його учасників, головним чином тих фізичних і юридичних осіб, що надали фінансові ресурси для проекту. І якщо в число цих осіб не входить держава, економічний аналіз проекту можна не робити.

         Інституціональний аналіз оцінює можливість успішного виконання інвестиційного проекту з врахуванням організаційної, правової, політичної й адміністративної обстановки. Оцінка внутрішніх факторів звичайно проводиться за наступною схемою.

         Аналіз можливостей виробничого менеджменту. Аналізуючи виробничий    менеджмент підприємства, необхідно сфокусуватися на наступних питаннях:                  

• досвід і кваліфікація менеджерів підприємства, їхня мотивація в рамках проекту (наприклад у виді частки від прибутку),
• сумісність менеджерів з цілями проекту й основними етичними і культурними цінностями проекту.

        Аналіз трудових ресурсів. Трудові ресурси, що планується залучити для реалізації проекту повинні відповідати рівню використовуваних у проекті технологій. Дане питання стає актуальним у випадку використання принципово нової для підприємства закордонної чи вітчизняної технології. Може скластися ситуація, коли культура виробництва на підприємстві попросту не відповідає розроблювальному проекту, і тоді необхідно або навчати робітників, або наймати нових.

         Аналіз організаційної структури. Прийнята на підприємстві організаційна структура не повинна гальмувати розвиток проекту. Необхідно проаналізувати, як відбувається на підприємстві процес прийняття рішень і як здійснюється розподіл відповідальності за їхнє виконання.

Основні пріоритети в плані аналізу зовнішніх  факторів головним чином обумовлені наступними двома аспектами.

          Політика держави, у якій виділяються для детального аналізу наступні позиції:

• умови імпорту й експорту сировини і товарів,
• можливість для іноземних інвесторів вкладати кошти й експортувати товари,
• закони про працю,
• основні положення фінансового і банківського регулювання.

         Дані питання найбільш важливі для тих проектів, що припускають залучення західного стратегічного інвестора.

        Схвалення державою. Даний фактор варто розглядати головним чином для великих інвестиційних проектів, спрямованих на рішення великої задачі в масштабах економіки країни в цілому. Тут найбільш важливим є фактор часу для схвалення. Найбільш небезпечної виглядає ситуація, коли проект бездоганний у технічних, фінансових і економічних відносинах, є інвестори, готові зараз укласти гроші в проект, але рішення держави затримується чи відкладається на 1 – 2 роки. У результаті інвестор вкладає гроші в інший проект.