Зміст 
 

 

ВСТУП

 
 

     Актуальність  дослідження. Зовнішньоекономічна  діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з  іноземними державами. Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені. Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

     Прийняття управлінських рішень у будь-якій сфері діяльності суб’єкта господарювання, а особливо у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачає глибокий аналіз виробничо-господарських, фінансових, соціально-політичних та інших ситуацій, причин та можливостей їх зміни для вибору найбільш ефективних важелів адаптації та цільової трансформації.

     Об'єктом  дослідження виступає державне підприємство «Кам’янсько-Дніпровське лісове господарство»

     Предметом дослідження - організація експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

     Методи  дослідження. Дослідження проведено на основі таких загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: теоретичного, порівняльно-економічного, системно-структурного методів та методу аналізу і синтезу.

     Метою дослідження є аналіз результатів експортних операцій і розробка рекомендацій та пропозицій з підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

     Завданням дослідження є визначення сутності та видів експортних операцій, організацію їх на підприємстві-суб’єкті ЗЕД, методику оцінки ефективності експортних операцій, аналіз законодавчої й нормативної бази, що склалася на Україні по даному питанню, а також розробка заходів щодо поліпшення організації й підвищення ефективності експортних операцій.

 

РОЗДІЛ  1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

          1.1 Сутність та види екпортних операцій

 

     Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з  іноземними державами. Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені.

     Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

     Експорт товарів – продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України [1]. Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажі і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому ринку чи перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція [2]. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

     Існують такі основні види експортних операцій:

     1) Франчайзинг (англ. «franchising» - пільгове підприємництво) - одна з форм ділового співробітництва, при якій фірма з метою розширення бізнесу видає підприємцю ліцензію на виробництво своєї продукції або право на торгівлю під торговою маркою даної фірми.

     Франчайзинг  може використовуватись як організація бізнесу, коли компанія передає певній людині чи іншій компанії право на продаж свого продукту і послуг. Той, кому передається це право, називається франчайзі. Він зобов'язується продавати продукт за заздалегідь визначеними умовами, які встановлює фірма, що передає право - франчайзер. Натомість франчайзі отримує право використовувати розкручений бренд франчайзера - репутацію, ім'я, механізми підтримки і т.д. Франчайзі, щоб отримати такі права, робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Суми внесків індивідуально обумовлюються сторонами. Франчайзинговий пакет, тобто повна система ведення бізнесу, передана франчайзі, дозволить навіть підприємцю вести свій бізнес успішно.

     2) Лізинг — це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди [2].

     У рамках зовнішньоекономічної діяльності розглядаєть окремий вид лізингових операцій. Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародні лізингові операції здійснюються відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

     Лізинг  є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти  входженню економік країни до структури світового ринку.

     3) Міжнародний обмін науково-технічними знаннями

     В умовах сучасного етапу науково-технічної  революції обмін науково-технічними знаннями в світі все більше розширюється і стає необхідним як на рівні держав, так і на рівні підприємств.

     В практиці міжнародної торгівлі використовуються різні терміни, що відносяться до обміну науково-технічними знаннями, такі як "міжнародний обмін результатами науково-технічної діяльності", "міжнародний технологічний обмін", "обмін промисловою технологією", "передача технологій" і т.д [3]. Ці терміни за своїм змістом вважаються тотожними. Вони відносяться до науково-технічного обміну на комерційній основі між партнерами різних країн, хоч в кожному конкретному випадку їх зміст має свої особливості.

4) Бартерні  операції

     Бартер  — прямий безгрошовий обмін товарами або послугами. Здійснюється за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності обміну, для визначення розміру страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій фіксується сума договору. Бáртерна оперáція це товарообмінна експортно-імпортна операція на збалансованій по вартості (ціні) основі з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін). Зменшують витрати на податки та інші господарські операції.

     Бартерні  операції властиві переважно країнам  з нестабільною економікою, в яких відчутний дефіцит як власної, так і іноземної валют. В Україні особливого поширення набув у 90-х роках XX ст.

     5) Міжнародні туристичні операції

     Операції  по міжнародному туризму являють  собою вид діяльності, спрямованої  на надання різного виду туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста.

     Міжнародний туризм включає в себе осіб, що виїжджають за кордон і не займаються там оплачуваною  діяльністю.

     В сучасних умовах туризм являє собою  одну з найбільш розвинених галузей  світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності.

     6) Міжнародні транспортні перевезення 

     Зовнішньоекономічна діяльність підприємства тісно пов'язана  з транспортним забезпеченням, яке являється одною з важливих складових процесу організації доставки товарів від місця їх виготовлення до місця споживання. По суті воно ідентичне товарообігу, яке базується на концепції логістики. Разом з тим транспортне забезпечення доцільно розглядати як самостійний аспект системи товарообігу, що має свою специфіку.

     Під транспортним забезпеченням розуміють  сукупність елементів, які знаходяться  в тісній взаємодії і складають  єдину транспортну систему, що об'єднує  операції, пов'язані з виробництвом і обігом продукції [4].

     Продукцією  транспорту являється безпосередньо  сам процес переміщення товарів  від виробника до споживача. В  цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони - основна пов'язуюча ланка  між продавцем і покупцем.

     7) Торгово-посередницькі операції

     Під торгово-посередницькими операціями у зовнішньоекономічній діяльності розуміють операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень. Посередники - це особи, що з'єднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі.

          1.2 Правове регулювання експортних операцої діяльності в Україні

 

     Здійснення  експортних операцій на Україні регулюється  Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України [5].

     По-перше  основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх  ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну  діяльність", який дає визначення основним термінам, застосовуваним у  практиці зовнішньоекономічної діяльності; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльності; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.

     Необхідною  умовою перетинання митного кордону України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Законами України “Про митну справу в Україні” і “Про Єдиний митний тариф”, а також Митним Кодексом України.

     Згідно  з законом “Про митну справу в  Україні” Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу.

     Згідно  з законом “Про Єдиний митний тариф”:

     Єдиний  митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України [6].

     Мито, що стягується митницею, являє собою  податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України [7].

     При укладенні договорів при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані  використовувати затверджені Міністерством  Зовнішньоекономічних Зв'язків “Положення про форму зовнішньоекономічного  контракту”, яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу [8].

     Деякі аспекти цих договорів закріплені у спеціальних правових актах.

     Здійснення  платежів у іноземній валюті регулюється  Декретами Кабінету Міністрів України  “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” і «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті», а також Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті». Перерахованими вище документами встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин.