Передумови прийняття управлінських рішень.

2) запитання повинні містити  мінімальну інформацію;

3) якщо ставиться серія запитань, то необхідно:

* знижувати рівень проблемності  задачі;

• слід ставити запитання, які логічно пов'язані між собою, цікаві за формою, спонукаючи до виникнення несподіваних поглядів на проблему, що розв'язується;

4) необхідно стимулювати як емпіричне,  аналітичне (аксіоматичне), так і  діалектичне (творче) мислення;

5) проблему слід розділити на  підпроблеми, етапи рішення.

Рекомендації для членів групи (апарата управління):

1) фіксувати найбільш характерні  питання й намагатись систематизувати  їх;

2) ставити перед собою запитання:

• які спрощують проблему;

• які дозволяють осмислити її з нового несподіваного боку;

• які стимулюють використання засвоєних  знань навичок, що вироблені;

• які розділяють проблему на підпроблеми;

• які спонукають до самоорганізації, самоконтролю.

Рекомендується поетапна постановка питань, яка має стимулювати розв'язання проблеми, підвищуючи її визначеність.

Послідовність дій: Що невідомо? Що дано?В  чому полягають умови? Чи є можливим задовольнити умовам? Чи є достатнім  умови для визначення невідомого (або ж ні, або ж надмірно, або  суперечливо)?

Зробити креслення (рисунок). Ввести відповідні позначення.

Розділити умову на частини. Знаходження  ідеї і розробка плану рішення: Як знайти зв'язок між тим, що дано і  невідомими даними?. Чи відоме будь-яке  споріднене завдання? Чи можливо ним  скористатися? Чи можливо використати метод її вирішення? Чи не слід ввести будь-який допоміжний елемент, щоб скористатися колишнім завданням? Чи можливо сформулювати завдання інакше, простіше? Чи можливо придумати доступніше завдання? Більш загальне? Більш приватне? Аналогічне? Чи не можна вирішити частину завдання, задовольнити частини умови? Чи не можна витягнути що-небудь корисне з даних? Чи всі дані і умови використані? Чи взяті до уваги всі поняття, що містяться у завданні?

Здійснення плану:

• Реалізовуючи план рішення, контролюйте свої кроки.

• Чи відомо Вам, що зроблений план вірний?

• Чи зумієте Ви довести, що він  правильний? Контроль і самоконтроль одержаного рішення:

• Чи можна перевірити результат?

• Чи можна перевірити хід рішення?

• Чи можна отримати той же результат інакше?

• Чи можна перевірити правильність отриманого результату?

• Чи можна в будь-якому іншому завданні використати отриманий  результат? Чи можна вирішити завдання, зворотне цьому?

Метод вільних асоціацій. Відмічено, що на етапі генерування ідей при використанні нових асоціацій підвищується результативність творчої діяльності за рахунок народження нових ідей. В процесі зародження асоціацій встановлюються неординарні зв'язки між елементами вирішуваної проблеми і колишнім досвідом осіб, що залучені до колективної роботи. Метод враховує особливості діяльності мозку людини, що виробляє нові ідеї при виникненні нових асоціативних зв'язків.

Так, якщо члени групи пропонують поняття, то воно може стати базисом  для встановлення асоціативних зв'язків.

Наприклад, у деяких людей слово, почуте випадково, чийсь образ, картина, мелодія народжують ідею, що сприяє вирішенню проблеми. Приведемо рекомендації по використанню методу.

Рекомендації для керівника:

• не поспішати вирішувати проблему, а спробувати неодноразово її переформулювати, поглянути на неї з іншого боку;

• пропонувати слово, поняття, спробувати "викликати" якийсь образ, який може стати стимулом для утворення  несподіваних вільних асоціацій, що сприяють виникненню ідеї розв'язання проблеми;

• на початкових етапах генерування ідей на основі утворення асоціацій критика заборонена;

• зміна слів, понять, картин, що створюють  асоціації, повинна відбуватися  швидко.

Рекомендації для членів групи (апарату управління):

• висловлювати, демонструвати все, що прямо або побічно викликає виникнення асоціацій, ідей;

• необхідно фіксувати будь-які  ідеї, що зароджуються у колег;

• потім напрацювання ідей слід систематизувати  і класифікувати їх;

• за допомогою критичного аналізу  вибираються найбільш суттєві ідеї.

Метод інверсії. При пошуку ідеї вирішення проблеми часто можна знайти, змінивши напрям пошуку на протилежний, такий, що суперечить традиційним поглядам, які склалися, продиктованим логікою і здоровим глуздом. Нерідко в ситуаціях, коли логічні прийоми, процедури мислення виявляються безплідними, оптимальна протилежна альтернатива рішення.

Метод базується на принципі дуалізму (подвійності), діалектичної єдності  і оптимального використання протилежних (прямих і зворотних) процедур творчого мислення, діалектичного підходу до аналізу об'єкту дослідження.

Рекомендації для керівника:

• спонукати членів групи неодноразового переформлювання проблеми з метою  її осмислення;

• поряд з прямим завданням висувати зворотні;

• добиватися діалектики аналізу  і синтезу у міркуванні;

• пропонувати членам групи у процесі розв'язання проблеми використовувати протилежні процедури.

Рекомендації для членів групи:

• пам'ятати, що інверсія — пошук  ідей в напрямах, протилежних традиційним  поглядам, переконанням, здоровому  глузду, формальній логіці;

• починати вирішувати задачу із спроби її переформулювати;

• до будь-якої ідеї шукати контрідею;

• вирішуючи задачі, намагатися використовувати  протилежні процедури, засоби.

Метод дозволяє:

• розвивати діалектику мислення;

• знаходити вихід з безвихідних ситуацій;

• відшукувати оригінальні рішення  різного рівня складності. Застосування методу вимагає розвинених творчих  здібностей, базових знань, умінь  і навичок.

Метод особистої аналогії. При розв'язанні проблеми інколи здійснюється заміна досліджуваного об'єкта, закони функціонування якого невідомі, на аналогічний об'єкт із вже відомими властивостями.

Звичайно використовуються "прямі  аналогії", "суб'єктивні аналогії", "символічні і фантастичні аналогії". Для осіб, що приймають рішення  необхідні особисті аналогії, коли об'єкта дослідження приписуються свої почуття, емоції, цілі, функції і т. п. Це дає можливість "злитися" з об'єктом, "відчути", осмислити і випробувати його мінуси і плюси на собі. У основу методу покладено заміщення об'єкта (процесу), що вивчається, іншим (собою).

Метод дозволяє:

• розвивати уяву, фантазію — образне  мислення і на цій основі отримувати оригінальні рішення проблем;

• "досліджувати" об'єкти, що вивчаються, не витрачаючи кошти, ресурси. Завдяки  використанню методу можна отримати тільки ідею вирішення проблеми.

Метод номінальної групи. Цей метод використовується для знаходження найкращих варіантів розв'язання проблем. Умови і вимоги:

• притягуються експерти, які добре  вирішують проблеми, але тільки ті, що раніше разом не працювали;

• учасники в процесі спільної роботи можуть генерувати власні ідеї з урахуванням позиції колег, можуть їх переглядати;

• склад групи — не більше 12-15 чол. (мінімум — 6-8 чол.);

• експерти не повинні бути зв'язані  службовими відносинами;

• тривалість роботи групи — 5 годин (з урахуванням освоєння методу);

• висловлені ідеї сприймаються не лише на базі особистого ставлення до них, але і з урахуванням обстановки в групі;

• відбувається взаємне підживлення  експертів, у результаті чого ідея як би відокремлюється від авторів.

Етапи роботи групи. Ведучий:

1) зачитує ретельно сформульоване  завдання експертам. Експерти  письмово пропонують ідеї вирішення.  Процедура триває 20 хвилин;

2) пропонує кожного учасника  назвати одну ідею і записати  їх на дошці (вивести на монітор комп'ютера). Кожен експерт називає одну ідею. По колу перераховуються ідеї, при цьому виключаються коментарі до них і їх оцінки. Відбувається індивідуальний аналіз кожної ідеї всіма учасниками;

3) зачитує першу ідею і пропонує  кожному висловити свою думку по одному з чотирьох варіантів:

* залишити ідею в списку;

• уточнити ідею, переформулювати, скоротити  її і т. ін.;

• об'єднати з іншою ідеєю;

* викреслити (при повній згоді  всіх членів групи).

Обговорення ідей повинно відбуватися  швидко, без повторів і дискусій. Це, з одного боку, поглиблює і розширює самі ідеї, а з іншого — навчає учасників. Індивідуальні знання і досвід стають груповими. У результаті експерти залишають 12—15 ідей.

4) відбувається голосування і  ранжування. Кожному експерту видають  по 8 карток (6 карток, якщо група складається з 6-8 чол.) і пропонують відібрати 8 найбільш важливих ідей. Картки ранжуються: найважливіша отримує цифру 8, а найменше важлива — 1.3 шести ідей, що залишилися, найбільш важливій привласнюється ранг 7, найменше важливій — 2 і т. д. Оцінка здійснюється таємно, що підсилює об'єктивність підходів до визначення пріоритетів, але оскільки раніше експерти були ознайомлені з думкою інших (на третьому етапі), це сприяє уніфікації позицій учасників.

5) підраховуються голоси і підводяться підсумки.

Метод синектики. Метод синектики полягає в отриманні найбільш оригінальних ідей за рахунок "навчання учасників використовувати у процесі "мозкової атаки" методи аналогії, інтуїції, абстрагування, вільного роздуму, вживати несподівані метафори, елементи гри, що дозволяє проблему розв'язати несподівано і оригінально.

Умови і вимоги:

1) проблема формулюється в загальному (образному) вигляді;

2) обговорення слід починати  не з проблеми, а з аналізу  її загальних ознак, які характеризують ситуацію, що склалася;

3) не рекомендується зупинятися  на одній, навіть оригінальній  ідеї рішення;

4) при виникненні труднощів у  процесі вирішення проблеми слід  звернутися до аналізу ситуації, в якій виникла проблема;

5) висунення ідей та їх відбір  залежать від майстерності, такту, винахідливості керівника, його уміння стимулювати творче мислення учасників;

6) критичний відбір і оцінку  ідей розв'язання проблеми краще  здійснювати поетапно:

* аналіз кожної висунутої ідеї;

* групування і класифікація  ідей;

* критичний аналіз висунутих ідей;

* відбір оригінальних, оптимальних  рішень.

Приведемо рекомендації використання методу. Рекомендації для керівника:

• застосовуються всі рекомендації методів "мозкової атаки", аналогії, інверсії, вільних асоціацій та інші, що входять в метод синектики;

• оптимальний, результативний склад  групи — 3-15 чол. із різними здібностями, професійними інтересами і підготовкою;

• необхідно спонукати членів групи  до багаторазового переформулювання проблеми;

• не слід заспокоюватися при отриманні вдалої ідеї;

Рекомендації для членів групи:

• максимально використовувати  особистий досвід, знання, уміння;

• не вдаватися до передчасних, поспішних  формулювань;

• висуваючи ідеї, використовувати  аналогії, метафори, інверсію, елементи гри, міркування вголос;

• об'єкт аналізувати з різних позицій: зовнішніх і внутрішніх, наукових і життєвих, в різних ситуаціях.

Метод 635. Група з шести учасників аналізує і формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр три пропозиції розв'язання проблеми (протягом 5 хвилин) і передає формуляр сусіду.

Останній бере до уваги  пропозиції свого попередника, а  під ними в трьох полях вносить  ще три власні пропозиції. Ці пропозиції можуть використовуватися в подальшій  розробці записаних рішень, але можуть висуватися й нові. Процес закінчується, коли учасники опрацювали всі формуляри.

Умови: рекомендована кількість  учасників — 6. Час на ротаційну  фазу може збільшуватися на наступних  фазах. Метод дозволяє отримати до 108 (6x3x6) пропозицій.

Метод Дельфі. Метод реалізується як багаторівнева процедура анкетування з обробкою і повідомленням результатів кожного туру експертам, що працюють ізольовано один від одного. Експертам пропонуються питання і формулювання відповідей без аргументування. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки обробляються в; цілях здобуття середньої і крайніх оцінок. Експертам повідомляються результати обробки першого туру опитування з вказівкою розташування оцінок кожного. При відхиленні оцінки від середнього значення експерт її аргументує.