Практика за фахом

В ескізному проекті здійснюється розробка сімейства моделей на основі базових конструкцій, проводиться  підбір матеріалів для раціонального  пакету одягу. Виконується прогностичний  аналіз технологічності та економічності  проектованих моделей, а так само аналіз форми поверхонь.

У технічному проекті характеризується обраний спосіб конструювання, розробляються  креслення модельних конструкцій  і деталей одягу, оцінюється ступінь  технологічності цих конструкцій.

У робочому проекті розробляються  лекала за відпрацьованими конструкціям, лекала градирень на рекомендовані  розміри та зростання і складається  технічний опис цих моделей. На закінчення розділу проводиться оцінка якості виконаної проектно - конструкторської документації.

При виконанні проектно конструкторської частини використовувалася нормативно - технічна документація:

ГОСТ 16958-71. Вироби текстильні. Символи з догляду.

ГОСТ 4.45-77. Система показників якості продукції. Вироби швейні побутового призначення. Номенклатура показників.

ГОСТ 4103-82. Вироби швейні. Методи контролю якості.

ГОСТ 12566-81. Вироби швейні побутового призначення. Визначення сортності.

ОСТ 17-835-80. Вироби швейні. Технічні вимоги до стежках, рядках, швах.

 

7. Технологічні  можливості устаткування і показники  ефективності його використання

Устаткування яке використовується на фірмі «МАГМА»:

В'язальне устаткування:

• плосков’язальні автомати фірми STOLL 3-12 класів,
• круглов’язальне устаткування фірми "Jumberka",
• круглов’язальне устаткування фірми "Universal".

Швейне устаткування

• оверлоки триниткові, чотириниткові( PFAFF),
• швейні прямострочні машини (JUKI),
• швейно-кеттельні машини Loop-like,
• кеттельні машини, фірми КМF,
• тамбурні машини,
• машини для сточування деталей регулярного в'язання (RIMOLDI),
• петельні машини,
• гудзикові машини.

Устаткування для  волого-теплової обробки

• прес для ВТО напівфабрикату,
• прасувальні столи,
• машини для прання, віджимання й сушіння напівфабрикатів.

 

 

 

 

 

 

8. Методи визначення  норм часу.

Виробнича програма підрозділів  основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури і  асортименту, яка має бути виготовлена  у плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією та виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно  важливим розділом плану роботи підприємства та його підрозділів, оскільки вона виражає  зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання цехам у натуральному виразі розробляються в порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу. У плановому завданні кожного  цеху враховуються поставки продукції  цехам-споживачам, на склад готової  продукції і можлива заміна незавершеного  виробництва з метою підтримання  його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення  виробничої програми цехів можна  подати так:

Nв = Nп + Nс + Nн – Nф ,

Де Nв – плановий випуск виробів у натуральному виразі в певному цеху;

Nп – поставка виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

Nс – поставка виробів на склад готової продукції;

Nн, Nф – відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу.

Наприклад, в 2010 року планувалася: 

поставка ватину ватинною дільницею на склад готової продукції  – 200 тис. м, а цеху по випуску товарів  широкого народного споживання потрібно було поставити 5 тис. м ватину. Крім цього слід довести фактичну величину ватину у незавершеному виробництві (36 тис.м) до нормативної (80 тис.м). Трудомісткість 100 м ватину: 5,2 машино-годин, 2,4 людино-години. Кількість обслуговуючих виробників складає 5% від кількості основних робітників. Необхідна кількість  ремонтників розраховується виходячи з того, що на один ремонтник може обслуговувати за зміну 5 станків. Протягом року підприємство працювало 252 дні у дві зміни по 8 годин. Втрати робочого часу працівниками складають 4%, коефіцієнт використання режимного фонду складає 0,94, а коефіцієнт виконання норм 1,0.

Отже:

1) Плановий випуск =200000+5000+80000-36000=249000 (м)

2) Максимальний фонд робочого  часу 1 обладнання = 252*8*2 = 4032 маш-год

3) Ефективний фонд робочого  часу 1 обладнання = 4032*0,94=3790,08 маш-год

4)Необхідна кількість  обладнання = (2490*5,2)/3790,08 = 3,4 = 3 од. обл.

5) Ефективний фонд робочого  часу 1 працівника = 252*8*0,96 = 1935 люд-год

6) Необхідна кількість  основних працівників = (2490*2,4)/(1935*1,0) =3,09 = 3 чол.

7) Необхідна кількість  обслуговуючих робітників = 11* 0,05 = 1 чол.

8) Необхідна кількість ремонтників = 3/5=0,6 = 1 чол.

 

 

9. Розрахунки витрат  виробництва.

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих  виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової продукції. Планування собівартості здійснюється знизу вверх, починаючи з місць  витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.

Виробнича собівартість –  це всі витрати, пов’язані з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства ці витрати мають плануватись  так, щоб вони відшкодовуватись за рахунок  доходу від продажу виготовленої продукції.

Собівартість є одним  з двох основних елементів, з яких складається ціна на товар.

Розглянемо приклад планування виробничої собівартості продукції фірми «МАГМА».

Візьмемо за приклад Ватин  артикул 6В1 – 300.

Дане підприємство при  плануванні до виробничої собівартості включає:

1. сировину;
2. повернені відходи;
3. допоміжні матеріали – шпагат та препарат ОС-20;
4. електроенергія;
5. основна з/плата основних виробничих робітників;
6. нарахування на соцстрах – 39,14% від основної з/плати;
7. утримання та експлуатація обладнання – вартість карда стрічки та голок;
8. цехові витрати, що включають в себе:

• амортизацію

• усю іншу з/плату
• нарахування на з/плату
• газ
• воду
• комунальний податок
• зв’язок
• оплату відряджень
• податок на землю
• санстанцію
• поштові витрати
• плату за кредит
• пожежне обслуговування
• мило
• молоко

При чому адміністративні  витрати, витрати на збут, витрати  на соціальні потреби та плату  за кредит підприємство включає до цехових витрат.

Цехові витрати на 1000 м  ватину знаходимо:

(ЦВ/ЗВ)*1000=(79206/249000)*1000=318,10 грн., де

ЗВ – загальний випуск ватину.

9. Загальнофабричні витрати  – відсутні.

Таким чином маємо заплановану  виробничу собівартість ватину 6В1 – 300 (Розрахунок здійснюється на 1000 м. ):

ВС = 1296,91+1,44+88,03+168,93+66,12+206,26+318,10 = 2145,79 грн.

Враховуючи те, що продукція  є однорідною, має однакову споживчу якість та складність виготовлення, калькулювання  здійснюється методом прямого ділення  витрат на обсяг продукції. Отже, виробнича  собівартість одного м ватину 6В1 – 300 дорівнює:

Со = 2145,79/1000 = 2,15грн.

 Таблиця 6

Звітна калькуляція собівартості товарної продукції – ватину за 2010 рік по фірмі «МАГМА».

Артикул	Сировина	Повернені відходи	Допоміжні матеріали	Електроенергія	Основна зарплата основних виробничих  робітників	Нарахування на соцстрах	Утримання та експлуатація обладнання	Цехові витрати	Загальнофабричні витрати	Виробнича собівартість
6 В1 – 300	1296,91	-	1,44	88,03	168,93	66,12	206,26	318,10	-	2145,79

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10. Організація оплати праці

При розподілі премій між  членами виробничих підрозділів  важливе значення має такий показник, як коефіцієнт трудової участі (КТУ). Коефіцієнт трудової участі – це узагальнена  кількісна оцінка внеску кожного  члена колективу в загальні результати праці. У КТУ враховуються продуктивність праці, складність та якість роботи, трудова  дисципліна та ін.

Оплата праці в ватинній дільниці проводиться за кінцевим колективним  результатом, за рік роботи підрозділу виплатили – 5280 грн. В підрозділі працює 5 чоловік. Дані про фактичні КТУ і кількість відпрацьованих днів наведені в таблиці.

У тому випадку, якщо фактичний  обсяг випуску продукції виробничим підрозділом не нижчий від нормованого  завдання (більший чи дорівнює йому) без погіршення її якості або при  неможливості збільшити кількість  продукції покрашеної якості, даний  підрозділ поряд з почасовою  оплатою за тарифною ставкою і  відпрацьованим часом отримує преміальну доплату.

Премії між виробничими  підрозділами розподіляють згідно коефіцієнта  трудової участі, який є узагальнюючою  кількісною оцінкою кінцевих результатів  діяльності підрозділів.

Розглянемо розподіл премій між виробничими підрозділами на фірмі «МАГМА».

Фірма «МАГМА» за 2010 рік визначило прибуток, що направляється на преміювання кожного підрозділу у розмірі 4 тис. грн. Фактичні коефіцієнти трудового внеску дорівнюють:

1. Ватинна дільниця – 1,32;
2. Голкопробивна дільниця – 1,06;
3. Механічна дільниця – 1,1;
4. Відділ технічного контролю – 0,89;
5. Цех по випуску товарів широкого народного споживання – 0,91.

Визначимо фактичний прибуток на преміювання на прикладі ватинної дільниці:

Розрахована сума: 4*1,32 = 5,28 тис. грн.;

Визначимо частку цієї суми в загальній сумі: (5,28/21,12)*100 = 25 %;

Маємо фактичний прибуток на преміювання ватинної дільниці: (25*21,12)/100 = 5,28 тис. грн.

Дані розрахунків по іншим  підрозділам занесені в таблицю.

Таблиця 7

Розподіл прибутку на преміювання

Підрозділ	Плановий прибуток, тис. грн.	КТВ	Сума	Частка розрахункової  суми, %	Фактичний прибуток, тис. грн.
1 Ватинна дільниця	4	1,32	5,28	25,00	5.00
2 Голкопробивна дільниця	4	1,06	4,24	20,08	4,02
3 Механічна дільниця	4	1,1	4,4	20,83	4,17
4 Відділ технічного контролю	4	0,89	3,56	16,86	3,36
5 Цех по випуску товарів	4	0,91	3,64	17,23	3,45
Разом	20	х	21,12	100	21,20