Програма корекції іміджу

2. Створення  іміджу грунтується не тільки  на активізації реальних якостей  керівника, які визнаються соціально  бажаними в тій або іншій  сфері, а й на знанні закономірностей,  пов'язаних з процесом міжособистісного  сприймання.

3. Елементи  зовнішності, манер, одягу та  інші невербальні компоненти  комунікації, при цілеспрямованому  формуванні іміджу комплексно  входять до структури самопрезентації.  Розвиток навичок самопрезентації  у керівника, як можливості  подати себе іншим людям сприяє більш адекватному сприйняттю керівника з боку оточуючих його людей.

4. При  формуванні іміджу керівника  необхідно враховувати очікування  підлеглих щодо особистості управлінця, які істотно впливають на його  образ. 

5. Керівники  вищої ланки управління, які створюють власний імідж, або їх іміджмейкери повинні враховувати роль засобів масової інформації (ЗМІ) при формуванні іміджу.

6. Створити  позитивний та привабливий власний  імідж - означає працювати не  тільки на підвищення особистого  статусу, але й на загальну ефективність організації. Тому, формуючи власний імідж, керівник формує імідж всієї організації. Позитивний імідж, який веде до емоційних реакцій довіри і, нерідко, симпатії, може сприяти більш швидкому процесу створення загальних інтересів і мотивувати інших як можна продуктивніше. Крім того, при всіх інших ситуативних умовах позитивний імідж дає більше гарантій для здійснення співробітництва, ніж конфронтації.

     Імідж – сформований у масовій людській свідомості та має характер стереотипу емоційно забарвлений образ когось чи чогось.

На закінчення хочеться відзначити, що імідж людину з часом зазнає змін під впливом  зовнішніх чинників. Так вплив  масованого потоку новин на суспільство  призвело до розриву сучасного людини з минулим, до звичаїв та традиціями. Людство пережило кілька символічних типів. Першим був людиною, орієнтований традицію, який надходив оскільки наказувалося йому співтовариством. Потім основним типом став внутрішньо орієнтований людина, поведінка якого визначалося закладеними внутрішніми принципами та аналогічних норм. Сьогодні актуальним зовні орієнтований тип, який одержує свої норми ззовні. Він лише цілком орієнтований на зовнішнє визнання, а й у принципі невпевнений в собі й центральної неспроможна існувати без цієї чіткої зовні продемонстрованою підтримки.

      При формуванні будь-якого іміджу (бізнесмена, політика тощо.) враховують різні компоненти. Так, В.М. Шепель виділяє три наступних комплекса:

1) природні якості:

- коммунікабельність;

- эмпатичность (спроможність до сопереживанию);

- рефлексивність (здатність зрозуміти іншого);

- красномовність (здатність впливати словом);

2) якість, привита освітою і формується воспитанием:

- моральні цінності;

- психологічне  здоров’я;

3) якості, набуті з життєвим і професійним досвідом. 

Імідж ділової  людини й шляхи його формування.

Під іміджем  ділової людини зазвичай розуміють образ, у якому виділяють ціннісні характеристики і негативні риси, які надають певним чином вплив на оточуючих. Імідж складається у ході особистих контактів людини, з урахуванням думок, висловлюваних про неї оточуючими. У цьому сенсі, можна сформулювати такі основні компоненти іміджу ділової людини:

1. Зовнішній вигляд (манера одягатися);

2. Тактика спілкування  (вміле орієнтування у конкретній історичній ситуації, володіння механізмами психологічного впливу і т.д.);

3. Діловий етикет  і протокол.

4. Етика ділового  спілкування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            РОЗДІЛ 2. Визначення сильних та слабких сторін власної особистості

     Етап  І. Оцінка власних достоїнств (сильних сторін особистості) і недоліків (слабких сторін) (табл. 2.1).

     Таблиця 2.1 – Визначення сильних та слабких сторін особистості

 
 

     Етап  ІІ. Оцінка психологічних особливостей. З метою комплексної оцінки психологічних особливостей проводяться наступні тестування:

1. Тест „Опитувальник Айзенка” (Додаток А),
2. Тест „Формула темпераменту (за А. Бєловим)” (Додаток Б),
3. Тест „Шкала тривожності (шкала Тейлора, адаптація                         М.М. Пейсахова)” (Додаток В),
4. Тест „Опитувальник Томаса (Методика визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію)” (Додаток Г),
5. Тест „Потреба у досягненнях (за Ю.М. Орловим, В.І. Шкуркіним, Л.П. Орловим)” (Додаток Д),
6. Тест „Прискіпливість та схильність до лідерства” (Додаток Е),
7. Тест „Оцінка комунікативних та організаторських здібностей (за Б.О. Федоришиним)” (Додаток Ж),
8. Тест „Тест Белбіна” (Додаток З).

Проаналізувавши дані пройдених анкет і опитувань, результати будуть внесені в таблицю 2.2.- Комплексна оцінка психологічних особливостей.

Так ми далі матимемо стислий результат роботи і буде зручніше працювати з результатами у третьому розділі, щоб проаналізувати свої недоліки та переваги.

     Таблиця 2.2 - Комплексна оцінка психологічних особливостей

 

     Етап  ІІІ. Визначення напрямку та елементів програми корекції власного іміджу за „акцентами”¹.

     Таблиця 2.3 – Напрямки та елементи програми корекції

 

     Етап  ІV. Оцінка професійного образу. Цей етап передбачає залучення до роботи оточуючих (1-2 товариші або колеги), яким на основі табл. 2.4. необхідно оцінити за „акцентами” професійний образ .

     Таблиця 2.4 – Оцінка професійного образу