Шпаргалка по "Международному менеджменту"

  Реалізація  стратегії містить у собі розробку програм і планів, їхнє виконання, контроль, облік, аналіз та оцінку ефективності діяльності. Програми і проекти, розроблені в розвитку прийнятої стратегії, утворять основу для формування поточних планів діяльності структурних підрозділів  фірми, деталізовані далі в оперативних  планах.

  Процес  стратегічного планування в міжнародній  фірмі може бути представлений у  виді 4 взаємозалежних блоків:

1. визначення основних пріоритетів
2. формування завдань
3. розробка стратегії
4. реалізація стратегій.

 

  23. Вплив країни базування  на стратегію БНК.

  Міжнародна  фірма одержує конкурентні переваги, якщо в країні базування можливе:

• швидке нагромадження спеціалізованих ресурсів і навичок;
• більш доступна і точна інформація щодо перспективних і поточних потреб потенційних клієнтів;
• конкурентоздатні постачальники на світовому ринку;
• національна підприємницька система сприяє створенню й утриманню конкурентних переваг у даній сфері діяльності.

  Ці  фактори формування конкурентної переваги взаємодіють один з одним, створюючи  системний ефект, який відбивається в моделі «національного ромба» М.Портера як взаємозв’язок усіх факторів. У цій моделі взаємодіють між собою такі 4 фактори: стратегія фірм, їх структури та суперництво; умови попиту; супровідні та підтримуючі галузі; фактори виробництва. Крім того, на стратегію фірм і фактори виробництва здійснює вплив такий чинник, як можливості, а на умови попиту і супровідні та підтримуючі галузі – уряд.

 

  24. Горизонтальне планування холдингової компанії.

    Міжнародний менеджер повинен  формулювати стратегію міжнародної  фірми, виходячи з галузевих  особливостей та умов конкуренції  в ній, конкурентоздатності самої  міжнародної фірми, її ринкової  позиції та можливостей, перспектив  побудови ланцюжка цінностей  у міжнародному масштабі. Завдання  міжнародного менеджера полягає  в розробці (можливо комбінованої) стратегії, що щонайкраще відповідає  типам виникаючих проблемних  ситуацій. При цьому підбирають  горизонти планування в дочірніх підприємствах. Тобто загальне завдання розділяється та аналізується на рівні окремого дочірнього підприємства, рівень управління якого набагато простіший від холдингової компанії. Після вироблення планів на рівні окремого, всіх окремих дочірніх підприємств проводиться координація загального планування на більш високому рівні з врахуванням загальної стратегії компанії.

 

  25. Формування міжнародної  маркетингової стратегії  БНК.

  Враховуючи  міжнародну та глобальну конкуренцію  слід формувати маркетингову стратегію. При цьому роль головної компанії БНК у формуванні маркетингової  стратегії на регіональному і  глобальному рівні включає рішення, що прямо торкаються міжнародних  клієнтів.

  Головна компанія БНК виконує дві основні  функції:

  1. Збір і інтерпретація  інформації. Робота по збору інформації організовується головною компанією в двох напрямках:

• обробка маркетингової інформації, зібраної дочірніми компаніями в прямому контакті з національними клієнтами;
• самостійне  одержання  даних  про  національні  ринки  фахівцями відповідних підрозділів головної компанії.

  2. Координація міжнародного маркетингу.

  Досвід  – це найбільш дорогий і коштовний  актив багатьох компаній. Ринковий досвід, отриманий БНК в одній країні, може бути основою для досягнення конкурентної переваги в іншій країні, де ринок випливає згідно схожого циклу розвитку. БНК самостійно спроможні визначити і передавати використання маркетингової технології, що розвинуті з однієї країни, в інші країни.

  Успіх міжнародної маркетингової стратегії БНК залежить від того, якою мірою вироблені компанією товари і послуги будуть сприйняті і визнані покупцями в різних країнах. Головна компанія БНК відіграє важливу роль у наступних областях: стандартизації, розробки і розвитку товарів, контролю за безпекою товарів і їхньою якістю, ціновою політикою, рекламною політикою.

 

  26. Головні причини  невизначеності при  прийнятті рішення  міжнародного менеджера.

  Міжнародний менеджер, приймаючи рішення, повинен  орієнтуватись в особливостях міжнародного валютно-фінансового середовища, в  якому працює міжнародна фірма, уявляючи, як воно впливає на процес прийняття  рішень в міжнародній компанії, часто  спонукаючи менеджера змінювати  способи, якими оцінюють і порівнюють альтернативні способи дії.

  Особливостями сучасного валютно-фінансового середовища, що впливають на появу невизначеності при прийнятті рішень міжнародним менеджером, є:

1. різноманіття валют;
2. валютний ризик;
3. політичний ризик;
4. розмаїтість економічних і юридичних систем;
5. роль державних органів.

 

  27. Різноманітність  валют і їх вплив  на діяльність  міжнародного менеджера.

  Різноманітність валют є однією із головних особливостей сучасного валютно-фінансового середовища, яка впливає на появу невизначеності при прийнятті рішень міжнародним  менеджером.

  Валюта  – це банкноти, монети, що є законним платіжним засобом на території  відповідної держави, а також  вимоги, виражені у виді банківських  вкладів, векселів, чеків.

 

  28. Валютний ризик  і його вплив  на діяльність  міжнародного менеджера.

  Міжнародному  фінансовому менеджеру приходиться  у своїй роботі враховувати значно більшу кількість ризиків, ніж менеджеру  фірми, що працює на внутрішньому ринку. Зокрема, він повинен постійно аналізувати  валютно-курсові, національні і політичні  ризики, пов’язані із здійсненням  ЗЕД.

  Валютний  ризик є різновидом економічного ризику, поява його пов’язана з  коливанням валютно-фінансового середовища, у якому діє ТНК, фірма, що здійснює експортно-імпортну діяльність або  банк, обслуговуючий ЗЕД господарських суб’єктів.

  Валютний  ризик – це імовірність втрат чи недоодержання прибутку в порівнянні з плановими величинами, пов’язаних з коливанням величини валютного курсу. Валютний ризик розподіляється на національний і валютно-курсовий ризик. Національний ризик, в свою чергу, поділяється на політичний ризик і ризик валютного контролю. Валютно-курсовий ризик буває таких видів: бухгалтерський і валютно-економічний ризики.

  Ризики  валютного контролю пов’язані з вірогідністю заборони здійснення валютних переказів за кордон, тобто з введенням валютного мораторію.

  Політичні ризики характеризують нестабільність політичного середовища у країні, тобто частоту зміни уряду.

  Національні ризики у своїй крайній формі  пов’язані з повною експропріацією активів нерезидентів у даній  державі. Тому при прийнятті інвестиційного рішення оцінюється вірогідність такого сценарію розвитку подій. Якщо ця вірогідність велика, то керівництво фірми може прийняти рішення не реалізувати  проекти в даній державі. Фінансовий менеджер у цьому випадку повинен  надати керівництву компанії прогнозні  оцінки величини подібного ризику.

  Широкі  можливості у міжнародного фінансового  менеджера є у прийнятті рішень про хеджування валютно-курсових ризиків.

  Бухгалтерський  ризик – ризик звітний, паперовий. Зміна валютного курсу може негативно відбитися на нетто-вартості фірми при трансляції фінансової звітності по зовнішньоекономічних операціях з іноземної валюти у вітчизняну (трансляційний ризик).

  Валютно-економічний  ризик визначається як мінливість вартості майна фірми, що обумовлена невизначеністю змін валютного курсу. Він відбивається на реальних грошових потоках фірми. Ділиться на 2 підвиди: транзакційний і конкурентний. Транзакційний ризик – це імовірність збитків, пов’язаних зі зміною валютного курсу по вже укладеному контракті, по якому платіж повинний наступити через визначений момент часу в майбутньому. Навіть якщо фірма повністю прохеджувала свій контрактний ризик, вона може спіткнутись з довгостроковим конкурентним ризиком. Він виникає тому, що зміни валютного курсу можуть змінити майбутні доходи і витрати компанії, тобто загальні грошові потоки, не пов’язані з окремими угодами.

 

  29. Вплив політичного  ризику на діяльність  міжнародного менеджера

  Особлива  характеристика країни полягає в  тому, що вона вільна накладати обмеження  на переказ ресурсів корпорації. Це називається політичним ризиком, і  він має тенденцію залишатися переважно постійною, а не змінною  величиною, яку можна змінити  шляхом переговорів.

  Політичний  ризик пов’язаний з будь-якими  діями уряду країни, яка приймає, що можуть зменшити вартість інвестицій компанії. Наприклад, підвищення податків, валютний контроль або контроль за репатріацією прибутку, обмеження на зміни цін та процентні ставки.

  Політичний  ризик змінюється від країни до країни, і його слід прямо включати в будь-який фінансовий аналіз. Інший аспект політичного  ризику — це тероризм проти ТНК  або їх співробітників за кордоном.

 

  30. Різноманітність  економічних та  юридичних систем  в світі і їх  вплив на діяльність  міжнародного менеджера.

  Кожна країна має свої неповторні політичні  та економічні інституції. Інституційні відмінності між країнами можуть створювати певні труднощі при координації  операцій дочірніх компаній по всьому світу. Так, розбіжності в податковому  законодавстві між країнами можуть призвести до того, що економічна угода  матиме неоднакові економічні результати після сплати податків залежно від  того, де ця угода відбулася. Наприклад, податковий тиск як засіб економічних  обмежень, які створюються шляхом відрахування коштів на сплату податків, у зарубіжних країнах варіюється від 52 % у Швеції, 30 % в США, Туреччині  та Японії до 5 % у Непалі.

  Податки стягуються як у країні, що є джерелом капіталу, так і в країні, котра  отримує платіж. При цьому чистий ефект податкообкладання залежить від того, податкові органи якої країни стягують податки першими  і як реагують податкові органи другої країни на цей факт. За загальним  правилом, першим податок стягується в країні-реципієнті.

  Розбіжності в юридичних системах країн, які  приймають (наприклад, система загального права в Англії та Громадянський  кодекс у Франції), передбачають різне  тлумачення багатьох дій, починаючи  з записів про укладення контракту  до ролі, яку відіграє суд у вирішенні  конфліктів.

 

  31. Значення державних  органів для прийняття  рішення міжнародним  менеджером.

  Більшість традиційних моделей в області  фінансів припускає існування конкурентного  ринку, на якому умови торгівлі визначаються самими учасниками. Внаслідок своєї  влади встановлювати основні  правила поведінки уряд залучено в ринковий процес, але його участь мінімальна. Таким чином, ринок є  як первинним барометром успіху, так  і індикатором дій, які повинні  бути зроблені для збереження своєї  конкурентоспроможності. Часто умови, в яких конкурують компанії, дії, які  слід зробити або уникати, умови  торгівлі визначаються не на місці  здійснення цих ринкових операцій, а за допомогою прямих переговорів  між урядом приймаючої країни і ТНК.

  Уряд  може «давати зелене світло» припливу іноземних капіталів у країну або стримувати його, створюючи несприятливий  клімат для розвитку міжнародної  банківської справи. Наприклад, деякі  штати в США забороняють відкривати відділення зарубіжним банкам у межах  їх юрисдикції, за винятком відділень, які відкриті за законом Єджа. У питанні відкриття іноземних банків у США та поглинання ними діючих інституцій федеральні власті застосовують принцип, згідно з яким на іноземні банки поширюється національний режим. Цей принцип є складовою політики недискримінації, яка надає рівні можливості для розвитку як іноземним, так і внутрішнім банкам. В Японії комерційні банки не беруть участі в андерайтингу нових випусків цінних паперів та в торгах на біржах. Однак провідні банки Японії мають право на володіння паями в міжнародних промислових компаніях.

 

  32. Світова валютна  система на сучасному  етапі розвитку  світового господарства.

  Всі суб’єкти світового господарства працюють у рамках міжнародної валютної системи. Особливості певного етапу функціонування світової валютної системи повинні  враховуватись міжнародним фінансовим менеджером у повсякденній діяльності, так як накладають обмеження на багато його рішень.