Шпаргалка по "Международному менеджменту"

  Світова валютна система - історично сформована форма організації валютних відносин країн, що закріплена міжурядовими домовленостями.

  Основними конструктивними елементами валютної системи є:

  -міра вартості вивезеного із країни багатства;

  -спосіб установлення валютного курсу;

  -валютні ринки;

  -м/н  організації, регулюючі валютну  діяльність країн.

  Діюча світова валютна система була організаційно оформлена на Ямайці у 1976 р. і носить назву Ямайської. Ямайська валютна система є поліцентричною. У ній роль ведучої валюти не закріплено ні за однією національною валютою світу. Мірою (засобом) вартості вивезеного із країни багатства може бути будь-яка ВКВ, євро або СДР (СПЗ).

  Сучасна валютна система побудована на базі плаваючих валютних курсів. Центральні банки країн не зобов’язані втручатись у роботу валютних ринків для зміни  курсу своїх валют. Але таке втручання  і не заборонено. МВФ дозволив країнам-учасницям  вибирати режим встановлення валютного  курсу самостійно. Сьогодні використовують три системи курсоутворення: плаваючий, фіксований і змішаний.

  Плаваючий - вибирають розвинуті країни, виключаючи крани, що входять в Європейську валютну систему. Валюти цих країн є ВКВ, і їх курсоутворення визначається грою попиту і пропозиції на валютному ринку (США, Канади, Австралії, Японії, Швейцарії та ін. країни).

  До  твердої фіксації прибігають країни, що розвиваються. Фіксація курсу здійснюється по відношенню до ВКВ, СДР, євро.

  Змішане плавання було характерне до початку 1999 р. для валют країн Європейської валютної системи. Курси цих валют фіксувались по відношенню до екю, і через цей еквівалент здійснювалась фіксація курсів по відношенню одна до одної.

  Роль  регулюючого валютного органу в  Ямайській валютній системі виконує  МВФ. Основне його призначення - спостереження  за валютною політикою держав, надання  допомоги країнам, що мають труднощі з платіжним балансом. Він покликаний сприяти м/н кооперації, забезпечуючи механізм співробітництва держав у  вирішенні м/н фінансових проблем.. Крім МВФ значне місце у валютному фінансуванні держав і крупних фірм належить МБРР, що надає дешеві валютні кредити на структурну перебудову; для центральних банків країн суттєву роль відіграє Міжнародний банк розрахунків у Базелі. 

  33. Форвардні валютні  контракти

  Форвардний  валютно-обмінний контракт – це обов’язкова для виконання угода між банком і клієнтом по покупці чи продажу у визначений день у майбутньому визначеної суми іноземної валюти. Валютний курс здійснюваної форвардної операції називається форвардним курсом. Курс угоди, пов’язаної з постачанням валюти на поточному (касовому, наявному, негайному) ринку називається спот-курсом. Тобто спот-курс - це ціна валюти однієї держави, виражена у валюті іншої держави, встановлена ​​на момент укладання угоди. Основне призначення форвардних операцій полягає в хеджуванні валютного ризику.

  На  відміну від ф’ючерсних контрактів умови форвардного контракту, комісійні  та гарантії по виконанню визначаються для кожного контракту індивідуально. Форвардні контракти не є біржовими  і мають низьку ліквідність. Ризик  приймають договірні сторони, а  прибуток (втрати) виникає при постачанні.

  34. Валютна позиція  міжнародної фірми  на світовому ринку.

  Будь-який господарський суб’єкт, залучений  до ЗЕД, має валютну позицію.

  Валютна позиція - співвідношення вимог і зобов’язань господарського суб’єкту у певній валюті.

  Валютна позиція може бути як відкрита, так  і закрита. При співпадінні вимог  і зобов’язань у даній валюті валютна позиція є закритою, в  іншому випадку - відкрита, яка поділяється  на довгу і коротку позиції. Довга  валютна позиція передбачає, що зобов’язання суб’єкту у валюті менші, ніж вимоги в ній. Коротка валютна позиція  виникає, коли зобов’язання в валюті більші вимог у ній на конкретну  дату.

  Господарський суб’єкт, що має відкриту валютну  позицію, піддається валютному ризику. М/н менеджер повинен оцінити  розміри відкритої валютної позиції, величину валютного ризику і прийнятні  способи покриття даного ризику.

  Для нівелювання валютного ризику часто  використовують строкові контракти, які  обертаються на м/н біржах або  торгуються м/н банками. До таких  специфічних інструментів відносять  форварди і свопи (банківські контракти), а також ф’ючерси і опціони (в основному біржові контракти).

  35. Ф’ючерсні валютні  контракти

  Ф’ючерсні контракти – це різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов’язуються купити чи продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф’ючерсного контракту).

  Відмінності їх від форвардних операцій: вони здійснюються тільки на біржах, під контролем, а  форма і умови контрактів чітко  уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг, строк  оплати, курс). Комісійні встановлюються в розмірі 2-5% від суми контракту. На відміну від форвардних контрактів ф’ючерси мають високу ліквідність, ризик приймає біржова клірингова палата. Прибуток чи збиток визначається на підставі біржових торгів.