Макроекономічна рівновага

Макроекономічна рівновага.

 

1. Класична модель  макрорівноваги : взаємодія ринків  ресурсів,

   товарів,грошей  та інвестицій.

2. Кейнсіанська  макроекономічна модель.

2.1. Сукупний  попит і сукупна пропозиція.

2.2. Ефект зміни  сукупного попиту і сукупної  пропозиції.

2.3. Базова модель  Кейнса:роль споживання і заощадження.

2.4. Мультиплікатор  випуску за витратами. Базова  модель

     Кейнса:інвестиції.

2.5. Ускладнена  модель Кейнса.Мультиплікатор державних

     податків.

 

 

   1. Досягнення макроекономічної рівноваги - центральна проб-

лема як макроекономічної теорії,так і макроекономіки як науки

прикладної.Під  макроекономічною рівновагою  розуміють  досяг-

нення таких  народногосподарських пропорцій, за  яких динаміка

економічного    розвитку    характеризуватиметься     бажаною

стабільністю:без  надлишків нереалізованого  суспільного  про-

дукту, але й  без його дефіциту; з повною зайнятістю усіх  на-

явних виробничих ресурсів,але й без їх  нестачі;з  незмінними

темпами  економічного  зростання, які б  забезпечували   пов-

нокровне розширене  відтворення суспільного виробництва.

  (В.М.Ковальчук  "Макроекономіка" с.153-156).

     Розглянемо  макрорівновагу з позицій класичної  школи,що є

однією з  найбільш відомих в економічній  науці.Якщо  виходити

із сучасних уявлень про економічну рівновагу,то класична  мо-

дель виглядає малопрактичною хоча б тому,що  вона виключає  з

аналізу  фактор    держави. Однак, знання  класичної   моделі

необхідне, принаймні, з двох причин.

     По-перше, кейсіанська  теорія,завдяки,якій,власне,і виник-

ла макроекономіка в сучасному  розумінні,розвинулась на грунті

конструктивної критики  класичної теорії.Для більш грунтовного

засвоєння кейнсіанської  моделі необхідно усвідомлювати,що пе-

редувало її виникненню,від  чого в ній з  часом  відмовились,а

що сприйнялося і утвердилось.

     По-друге,такі  сучасні  теоріїї,як  монетаризм   та  те-

орія,зорієнтована на пропозицію,грунтуються  саме на класичній

моделі макрорівноваги.

     Класична модель  макрорівноваги  грунтується   на  кількох

гіпотезах:1)Рівновага встановлюється в  результаті  взаємодії

ринків ресурсів,товарів,грошей та заощаджень(інвестицій).

2)Вихідним у встановленні  рівноваги є ринок ресурсів.

3)На ринках ресурсів  і товарів існує рівень цін,який  врівно-

важує попит і пропозицію,і  завдяки цінам відбувається автома-

тичне очищення ринків як від  зайвого попиту,так і від  зайвої

пропозиції. Тобто класична економічна теорія виходить з двох основних положень. По-перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація,  в якій рівень сукупних видатків

Y = C + I + G + Xn буде  недостатній для закупки продукції, виготовленої при повній зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи мижлива ситуація, коли AD = AS).

По-друге, навіть якщо ця ситуація виникає то одразу ж змінюється заробітна плата, ціни і ринкова ставка процента, слідом за спадом сукупного попиту пройде швидкй і незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень, а звідси і повну зайнятість ресурсів. Можливе лише “добровільне”  безробіття в рамках природнього рівня. Це означає, що в точці рівноваги AD i AS об”єм виробництва Y завжди рівний потенціальному Y^*.

Згідно класичної  економічної теорії, основним фактором, визначаючим динаміку заощаджень та інвестицій, є ставка процента: якщо вона зросте, то домашні господарства починають відносно більше зберігати і менше вживати з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх господарств з часом приводить до зниження цін кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.

     Грунтуючись на другому з наведених положень класичної мо-

делі,розглянемо спочатку ринок ресурсів.

     Головним ресурсом  у класичній моделі є ресурс  праці,щодо

якого найбільш очевидно справджується  правило(закон)спадної

віддачі факторів.

     Ринок робочої  сили.На ринку робочої сили взаємодіють по-

пит на працю та її пропозиція.Причому  попит і пропозиція  ро-

бочої сили є функціями  середньої ральної заробітної плати(Wr).

     Під реальною  заробітною платою розуміють  доход від праці,

виражений в одиницях створеного продукту.

     Функція попиту  робочої сили L^D = L^D (Wr) є спадною,що може

 бути записано так:

 

           dL^D 

                  <  0, або  (L^DWr)” >  0

           dWr

 

     Функція пропозиції  робочої сили L^S=L^S(Wr),навпаки,зроста-

юча:

           dL^D

                  <  0, або (L^DWr)” >  0

           dWr

 

  (І.Радіонова"Макроекономіка  та економічна політика"с.11)

Функції попиту і пропозиції побудовані на графіку

 

 

 Wr                   L^S(Wr) На графіку показано,що в результаті

                         взаємодії попиту і пропозиції дося-

 Wr1                      гаються рівноважна зарплата Wr і рів-

                        новажна зайнятість L.

                         Класики вважають,що саморегулювання

                         ринку праці забезпечує повну зайня-

 Wr               L^D(Wr) тість.Формально визначити повну зай-

 Wr                      нятість - це розв'язати систему рів-

                         нянь,яка складається з функції попиту

                         і пропозиції та головної умови(рівнян-

  O                      ня)ринкової рівноваги(L^D = L^S).

             L        L  

 

   Логіка  класичної моделі вимагає переходу  від ринку робочої

сили до виробничої функції.

     Класична виробнича функція відображає зв'язок між ресур-

сами(факторами)виробництва  реальним продуктом,тобто  сукупною

пропозицією.Вона має такий вигляд:

 

 

    Yr = Yr (L,l,K,T),   де    Yr  - реальний ВНП,

                               L  - праця,

                               l  - земля,

                               K - капітал,

                               Т – технологічний прогрес.

 

 

     Таким чином,реальний  продукт є функцією  кількох   макро-

економічних  змінних:праці,землі,капіталу(L,l,K),що  викорис-

товуються із застосуванням  певних технологій(T).

     Класична  виробнича   функція  має   властивість    взає-

мозамінності факторів.Це означає,що  один  і  той  же  обсяг

кінцевого продукту Y може вироблятися  за  різного  поєднання

факторів виробництва.Ця ж властивість проявляється в  тому,що

для збільшення обсягів продукту достатньо збільшити обсяг од-

ного з факторів виробництва  або всіх разом(графік2).

 

 

1.На графіку зображено дві  лінії,що   

називаються ізоквантами.Ізокванта  АА –          B   

це геометричне місце точок,які  є          K  A

різними комбінаціями капіталу і пра-  

ці(на графіку відмічено дві точки  С,D    K2          E  

і дві комбінації L0 K0 та L1 K1),що за-          C       F   B15

безпечують створення  певного обсягу      K1       D

продукції.Нехай цей обсяг дорівнює      K0                     A10

10 одиницям.                           

2.Ізокванта ВВ передбачає інші  комбі- 

нації капіталу і праці(у  нас це L K та    O   L1  L0 L3  L2   L

L K  і відповідні їм  точки Е і F),що  

                                                Графік 2.

 

дають можливість створити більші обсяги продукту,наприклад 15

одиниць.

3.Продукт обсягом  10 одиниць  може  бути  створений   як  ком-

бінацією факторів L0 K0 ,так  і іншою комбінацією – L1 K1,яка  у

порівнянні з попередньою означає зменшення праці(від L0 до L1)

і збільшення капіталу(від K0 до K1 ).Тобто ми одержуємо той же

продукт,але за іншого поєднання  факторів.

4.Перехід до  більших   обсягів  продукту(від  АА  до  ВВ)мож-

ливий,як показано на графіку,або  шляхом зростання залученої

праці(від L1 до L2 ),коли маємо комбінацію факторів L2 K1 ,або

шляхом збільшення обох факторів,коли мaємо іх комбінацію L3 K2.

     Але, яким  чином взаємозамінність факторів  пов'язана з

проблемою рівноваги? Для роблеми рівноваги актуальним є питан-

ня:як забезпечується збільшення Yr за рахунок кількісного зро-

стання одного з факторів виробництва.

     Класична модель  грунтується на визнанні  закону  спадної

граничної продуктивності,або  віддачі факторів.Тобто,в  умовах

певної технології виробництва збільшення якогось із  факторів

при незмінності інших,починаючи  з їх певної комбінації.перед-

бачає зменшення приростів  виробництва.

     Зрозуміло,що  дії цього закону"підпорядковується"  і вироб-

нича функція Yr = F(L,l,K,T).

     Відповідно  до вимоги цього закону,для виробничої  функції

повинно бути властиве додатне  ззначення похідної першого  по-

рядку dYr/dL>0,що відображає факт збільшення продукту при за-

лученні  додаткового  ресурсу,і  водночас  від'ємне  значення

похідної другого  порядку d² Yr/dL²<0, що означає саме спадання

віддачі фактора  після досягнення певної межі його нагромадження.

     Традиційно  приймається,що для короткотермінового  періоду

лише фактор праці є змінним,всі інші - земля,капітал,техноло-

гії - постійні.Тому ринок ресурсів у класичній моделі зводить-

ся до ринку праці,а  продукт розглядається як функція  ресурсу

праці.(І.Радіонова"Макроекономіка та економічна політика"с.15).

     Макроекономічний  оптимум грунтується передусім  на рівно

вазі ринку праці і  виробничої функції.Остання визначає пропо-

зицію на ринку товарів.За класичною моделлю,відповідь на пи

тання "скільки товарів  має бути запропоновано на ринку?"слід

шукати у взаємодії  ринку праці і виробничої функції(система

графіків).

 

 

                                     Wr                   A.Ринок        

1.На графіку А зображено рівновагу                          робочої

на ринку ресурсів.Точці  Е відпові-                          сили

дає рівноважний обсяг  зайнятих L.   

2.На горизонтальній осі  графіку Б                 E

так само,як і на графіку А,відкла-  

дається кількість зайнятих.Це ство- 

рює формальну основу для поєднання  

графіків саме в такий спосіб,як це                  L      L

зроблено тут.                       Yr                  Б. Виробнича  

3.Та кількість зайнятих,яка через                           функція

механізм взаємодії  попиту і пропо-   Yr                          (пропозиція

зиції визначилася  на ринку праці,у                          товарів)