Кредитная система

    Другим  важливим інструментом кредитної політики є операції на відкритому ринку. Політика відкритого ринку виражається в  купівлі-продажу цінних паперів  центральним банком. Вона проводиться  з метою здійснити вплив на ресурси комерційних банків. В  період високої кон’юнктури центральний  банк нав’язує комерційним банкам купівлю цінних паперів. Така операція істотно обмежує можливості комерційних  банків, скорочуючи їх ресурси. Зменшення  ресурсів комерційних банків викликає, в свою чергу, скорочення обсягу і  більш жорсткіші умови кредитування населення та фірм, що, безумовно, робить стримуючий вплив на економічну активність. В період кризи, коли комерційні банки  гостро потребують ліквідні грошові  кошти, центральний банк скуповує у  них цінні папери, полегшуючи їх фінансове становище. Таким чином, на відміну від облікової політики, операції на відкритому ринку є інструментом оперативного впливу на економіку.

    Третім  важливим інструментом кредитної політики є регулювання банківських резервів. Обов’язкові резерви - це мінімальна норма вкладів (депозитів) комерційних  банків в центральному банку. Збільшуючи мінімальну норму резервів, яку комерційні банки зобов’язані тримати в  центральному банку, останній обмежує  можливості банків надавати позики своїм  клієнтам. Ця мінімальна норма встановлюється в законодавчому порядку. Вона визначається як процент від загальної суми вкладів комерційних банків. Регулювання  обов’язкових резервів розпочалось  в США з 1930 р., в Україні - з 1991 р. Воно має подвійне значення: з одного боку, гарантує мінімальний рівень ліквідності комерційних банків, з іншого боку, - виступає як важливий інструмент грошово-кредитної політики центрального банка.

    Поряд з трьома основними інструментами  кредитної політики існують і  інші. До них відносяться, насамперед, вибіркове регулювання окремих  видів кредиту (біржового, споживчого тощо). Центральний банк може, наприклад, встановити мінімальні норми внеску готівки за куплені на біржі цінні  папери, за придбані в кредит предмети споживання тощо).

д) центральний  банк здійснює контроль за додержанням  юридичними особами банківського законодавства  та власних нормативних актів.

    У разі порушення суб’єктами банківської  діяльності законодавства, економічних  нормативів, порядку, строків та технології виконання банківських операцій, допущення несанкціонованої емісії, невиконання нормативних актів  центрального банку, неподання звітності  чи надання недостовірної звітності, збиткової діяльності, створення  становища, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку центральний  банк має право:

-порушувати  перед засновниками питання про  проведення заходів щодо фінансового  оздоровлення комерційного банку,  його реорганізації чи припинення  діяльності;

-підвищувати  норми обов’язкових резервів;

-призначити  тимчасову адміністрацію для  управління банком на час фінансового  оздоровлення;

-стягувати  грошовий штраф у розмірі доходу, одержаного в результаті неправомірних  дій комерційного банку;

-виключати комерційний  банк з Книги реєстрації банків.

5. РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ  СИСТЕМИ 

Необхідність  і задачі банківського регулювання та нагляду

   В умовах ринкової економіки банки  мають надзвичайно великі можливості впливати на здійснювані в Україні економічні процеси як позитивно, так і негативно, що зумовлює необхідність регламентації їх діяльності.

   Держава в особі центрального банку покликана  забезпечувати стабільність грошового  обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати гроші.

   Банки — це довірчі установи. Суспільство  розглядає виконання державою функції банківського регулювання та нагляду як свого роду гарантію збереження банківських вкладів.

   Банки відіграють ключову роль в економіці  і в той самий час їм притаманна підвищена фінансова вразливість (низька частка капіталу, залежність від банківських ризиків), що зумовлює необхідність прийняття державою заходів стосовно банківського регулювання та нагляду.

   Банки функціонують головним чином як недержавні, приватні інститути, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Водночас вони виконують суспільне  корисні й необхідні функції, що робить регулювання та нагляд за їх діяльністю обгрунтованим і необхідним завданням держави. Основні задачі банківського регулювання й нагляду:

   - забезпечення стабільності та  надійності банківської системи;

   - захист інтересів вкладників  банків; — створення конкурентного  середовища у банківському секторі;

   - забезпечення відкритості політики  і діяльності банківського сектора.  Необхідність банківського регулювання  та нагляду в умовах ринкової економіки ні в якому разі не означає виключення саморегуляції банківського сектора через ринкові механізми.

   В умовах трансформації економіки  в Україні реформується банківська система і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. 

  Організація системи  банківського регулювання та нагляду

   Практика  банківського регулювання й нагляду  в розвинутих країнах характеризується різноманітністю установ та органів, що уповноважені державою займатись  цією діяльністю.

   У більшості ринкових економік законодавчі  та нормативні акти, що регламентують  діяльність центрального банку, покладають на нього функцію регулювання. Що стосується наглядової функції, то її, окрім центрального банку, можуть виконувати спеціальні установи, створені під огидою міністерства фінансів, або незалежні установи, підзвітні парламенту.

   Дуже  важливо, щоб регулятивно-наглядові  органи мали всі необхідні повноваження для ефективного виконання поставлених перед ними задач і щоб ці повноваження були передбачені на законодавчому рівні.

   В Україні згідно із законом «Про банки  й банківську діяльність» функції  банківського регулювання та нагляду  здійснює Національний банк України. Що стосується регулятивної функції, то її виконують різні департаменти центрального апарату Національного банку. Для здійснення нагляду за діяльністю банків у центральному апараті Національного банку створена служба нагляду, що складається з Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків, департаментів та управління, а саме:

   - департамент реєстрації та ліцензування  банків;

   - департамент безвиїзного нагляду;

   - департамент інспектування банків;

   - департамент з питань роботи  з проблемними банками;

   - управління координації з питань  банківського нагляду. На рівні  регіональних управлінь Національного  банку створені відповідні підрозділи. 

. Основні напрямки регулювання банківської діяльності в Україні

   Національний  банк України, спираючись на законодавчу базу й світовий банківський досвід, зокрема рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, визначає декілька основних напрямків регулювання діяльності банків.

   1. Порядок реєстрації банків у  Республіканській книзі реєстрації  банків, валютних бірж та інших  фінансово-кредитних установ. Створення й реєстрація комерційних банків в Україні регулюються Положенням про створення і реєстрацію комерційних банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27 березня 1996 р. № 77. Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, приймає Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, — Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

   2. Порядок надання банкам ліцензій  на здійснення банківської діяльності. Ліцензування банків регулюється  Положенням про порядок ліцензування  банків в Україні, затвердженим  постановою Правління Національного банку від 27 березня 1996 р. № 77. Комерційні банки мають право здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку.

   3. Правила, що регламентують діяльність  банків у вигляді інструкцій, положень, рекомендацій, наприклад Інструкція НБУ «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», Положення про кредитування тощо.

   4. Принципи й стандарти бухгалтерського  обліку та звітності в банках. З початку 1998 р. у банківській  системі України запроваджено  облік і звітність за міжнародними  стандартами (МСБО).

   5. Економічні нормативи, що регламентують  діяльність комерційних банків і порядок контролю за їх дотриманням (див. підрозд. 4.4).

   6. Методи банківського нагляду,  порядок визначення рейтингової  оцінки діяльності банків, а також  форми наглядового реагування, тобто  впливу на банки (див. підрозд. 4.5).

   7. Порядок страхування банківських  ризиків. Згідно з вимогами  Національного банку України  комерційні банки зобов'язані  створювати страховий резерв (загальний  та спеціальний) для відшкодування  можливих збитків, що виникають  в результаті кредитної діяльності. Розмір страхового резерву визначається загальною сумою всіх позичок (за деяким винятком), кваліфікованих за ступенем ризику та зважених на коефіцієнти ризику (табл. 3, 4). Страховий резерв використовується на покриття безнадійної кредитної заборгованості.

   Таблиця 4

   Створення резерву для ввдшкодування  можливих витрат за позиками комерційних  банків

 

   8. Порядок гарантування (страхування)  банківських депозитів (див. підрозд. 4.6).

   9. Механізм реорганізації та ліквідації банків. Реорганізація комерційного банку може бути здійснена:

   - за ініціативою акціонерів комерційного  банку;

   - за рішенням Правління Національного  банку України;

   - за рішенням Арбітражного суду.

   Нормативні  документи НБУ передбачають такі форми реорганізації банку: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Рішення про ліквідацію комерційного банку приймає Правління Національного банку України. Постановою Правління відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських операцій, призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), а також припиняються повноваження правління, ради комерційного банку і його загальних зборів. На підставі рішення Національного банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) проводить реорганізацію комерційного банку або його продаж. Ліквідація комерційного банку вважається завершеною з моменту внесення запису про це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

  Економічні нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків

   Національний  банк України встановив для комерційних  банків обов'язкові економічні нормативи, що поділяються на три групи.

   І. Економічні нормативи, що регламентують капітальну базу банків