Міжбанківський ринок кредитних ресурсів: сутність, сучасний стан та перспективи розвитку в Україні

 

 

План:

Вступ

Розділ 1 Суть і значення міжбанківського ринку кредитних ресурсів

Розділ 2 Аналіз сучасного стану міжбанківського  кредитування

Розділ 3 Проблеми та перспективи розвитку міжбанківського  ринку кредитних ресурсів  в  Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Реалізація  комерційними банками своїх функцій  передбачає наявність в їхньому розпорядженні певних ресурсів,  які слугують необхідною грошовою основою для здійснення відповідних банківських операцій.  У ринкових умовах господарювання саме обсяг і якість ресурсів, якими володіють банки, визначають головні сфери й напрямки їхньої діяльності,  склад клієнтури та рівень одержуваних доходів.  З огляду на це питання формування ресурсної бази банку,  оптимізації її структури і забезпечення стабільності набувають особливо важливого значення для ефективної організації роботи банківських установ. 

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, які перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних,  інвестиційних та інших активних операцій.

Усі операції банку  з формування його ресурсів називаються пасивними.  Пасивні операції банку передбачають різні способи формування його ресурсів.  За цим критерієм вони поділяються на три основні частини:  власні ресурси банку або власний капітал,  залучені ресурси і позичені ресурси. Власні ресурси складаються з коштів акціонерів та засновників банку, прибутку і резервів. Залучені ресурси охоплюють залишки коштів на поточних рахунках підприємств,  установ та організацій,  вкладів населення,  коштів на бюджетних рахунках,  коштів у міжбанківських розрахунках й інших грошових ресурсів.  Позичені кошти банку формуються шляхом отримання кредитів від Національного банку України та інших комерційних банків,  а також випуску цінних паперів власного боргу банку.

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку. Він є об'єктом державного регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і безпосередньо на економіку в цілому.

Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження тісніших і довірливіших відносин між банками.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі - купує на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою фінансового ринку.

Актуальність  моєї теми полягає в тому, що банківські ресурси – це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси  утворення ресурсів і надання  позик перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, значення проблем пов’язаних із їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків.

Розвитку теорії та практики організації міжбанківського ринку кредитних ресурсів, максимальному наближенню методів та форм функціонування банків до міжнародних стандартів розвитку грошово-кредитного ринку сприяють праці вітчизняних вчених-економістів А.С. Гальчинського, О.В. Дзюблюка, Д.Г. Лук'яненка, Ю.М. Лисенкова, А.М. Мороза, О.М. Мозкового, В.В. Сокальського, М.Ф. Пуховкіної, А.А. Пересади, М.І. Савчука. Серед російських вчених варто виділити роботи А.І. Басова, В.І. Колесникова, Ю.І. Львова, Я.М. Мізкина, В.С. Торкановського.

Об’єкт дослідження: міжбанківський ринок кредитних ресурсів

Мета роботи: розглянути сутність, особливості формування, структуру та перспективи розвитку міжбанківського ринку кредитних ресурсів

Завдання  виконання курсової роботи: дослідити суть і значення міжбанківського ринку кредитних ресурсів здійснити аналіз  сучасного стану міжбанківського кредитування виявлення проблеми та перспективи розвитку міжбанківського ринку кредитних ресурсів  в Україні

Методи дослідження:  узагальнення, аналіз і синтез розглянутої літератури.

Розділ 1. Суть і значення міжбанківського ринку кредитних ресурсів

Головною сферою діяльності комерційних банків щодо акумулювання запозичених ресурсів є міжбанківський ринок кредитних  ресурсів.

Міжбанківський  ринок кредитних ресурсів являє собою систему, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між комерційними банками та комерційними банками і Національним банком України [4, с.117].

Учасниками  міжбанківського ринку кредитних  ресурсів є Національний банк України,  його регіональне управління,  комерційні банки, їхні філії та відділення.

Розміщувати і  купувати кредитні ресурси на міжбанківському  ринку кредитних ресурсів банком вигідно за двох основних причин: 

1)  комерційні  банки на відміну від суб’єктів  господарської діяльності відрізняються вищою надійністю;

2)  процентна  ставка за міжбанківськими кредитами,  як правило, нижча від ставки  за кредитами суб’єктам економіки. 

Міжбанківські кредити за складом поділяються  на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування Національним банком України комерційних банків.  У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80–85%), але з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ може мати тенденцію до зростання.  Плата за міжбанківськими кредитами пов’язана та максимально наближена до облікової ставки Національного банку України. 

Метою залучення  міжбанківських кредитів є:  по-перше,  розширення кредитної діяльності комерційних  банків з клієнтами;  по-друге,  необхідність підтримки і регулювання банківської ліквідності [4, с.117-118].

Отже,  одне з  джерел поповнення ресурсів комерційного банку –  міжбанківський кредит.  Кредитними ресурсами торгують фінансово  стійкі комерційні банки,  в яких завжди є надлишок ресурсів.  Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках.  Крім фінансової вигоди,  банки-кредитори одержують можливість для налагодження ділових партнерських відносин. Взагалі банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності,  оскільки перші відрізняються, як правило, вищою надійністю.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними –  від одного дня до трьох-шести  місяців.  Банки-позичальники залучають  міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами,  а також через необхідність регулювання банківської ліквідності.  В Україні через впровадження електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих контактів між банком-кредитором і банком-позичальником.  

Кредитування  здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.  Дуже активно  використовуються міжбанківські кредити  терміном на один день, мета яких полягає  у підтримці поточної ліквідності  банку.  В договорі на міжбанківське кредитування,  крім терміну, необхідно обумовити суму кредиту, рівень процентної ставки і порядок погашення.  Переважно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на беззаперечне списання боргу.  Якщо банк,  який позичив кредитні ресурси,  не може їх повернути у встановлений термін,  то він купує гроші в іншому банку.  При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).  Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції,  які формують ринок міжбанківських депозитів і ринок міжбанківських кредитів. 

Міжбанківський  кредит є оперативним за способом залученням коштів,  але водночас дорогим джерелом ресурсів банку. Міжбанківські кредити використовуються переважно для оперативного регулювання ліквідності балансу банку,  а також для надання кредитів вигідним позичальникам. Міжбанківський кредит має такі основні форми: 

• міжбанківські  позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди  та співробітництва на ринку міжбанківського  кредиту; 

• залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на певний термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою); 

• платіжний  кредит у формі овердрафту за кореспондентським  рахунком  (оформляється договором  про встановлення кореспондентських  відносин або  спеціальним договором  про овердрафт); 

• централізовані кредити,  що надходять для підтримання певних галузей народного господарства через комерційні банки.  Вони найменш вигідні для комерційного банку, оскільки маржа за ними регулюється НБУ; 

• переоблік  та перезастава цінних паперів у  НБУ; 

• централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі. 

В Україні за допомогою впровадженої системи  електронних розрахунків міжбанківське  кредитування здійснюється шляхом прямих угод між банком-кредитором та банком-позичальником.  Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.  Міжбанківські кредити за терміновою ознакою можна поділити на:

1)  одноденні,  або нічні – строком на 1 день, мета яких полягає у підтримці  поточної ліквідності банку; 

2)  надкороткі  – від 1 дня до 7 днів;

3)  короткі – від 10 днів до місяця [4, с.119].

Між банком-кредитором та банком-позичальником при одержанні  кредиту укладається кредитна угода, в якій, крім терміну, обумовлюється: сума кредиту;  рівень процентної ставки  (як правило,  вищий на незначну величину від облікової ставки НБУ); порядок погашення; право банку-кредитора у разі невчасного кредит,  він повинен здійснити рефінансування,  тобто залучити кошти з іншого банку. При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен надати банку-кредитору таку інформацію:

1)  значення  економічних нормативів на останню  дату;

2)  баланс;

3)  перелік  активів, що можна використати  як заставу позики.

Здійснювати міжбанківське кредитування можуть не тільки комерційні банки,  й їхні відділення та філії.  Проте це правило реалізується тільки в системі одного банку, що має філіальну мережу.

НБУ виступає у  якості "банку банків" і є  для комерційних банків останнім кредитором. Економічна суть і види кредитів НБУ комерційним банкам:

Через закриті  кредитні аукціони, кредитування під заставу державних цінних паперів: 
- на макрорівні - через кредитування комерційних банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, що створює додаткові умови для кредитної експансії банків.

Рефінансування  активних операцій через переоблік  векселів господарських суб'єктів, стабілізаційний кредит:

- на мікрорівні - кредити НБУ комерційним банкам  сприяють підтриманню комерційними  банками ліквідності, зміни структури  активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, при необхідності, обсягу кредитної допомоги клієнтам.

На початку  розвитку кредитних відносин між  НБУ та комерційними банками першим застосовувались такі види кредитування:

- кредити для  завершення розрахунків шляхом  заліку взаємної заборгованості;

- кредити для покриття дефіциту державного бюджету;

- кредити для  надання кредитної допомоги підприємствам  окремих галузей народного господарства;

- відкриті кредитні  аукціони.

Такі кредити  надавалися на емісійній основі, як правило, за пільговою процентною ставкою та, переважно, неплатоспроможним клієнтам. Між комерційними банками ресурси розподілялись з урахуванням розміру статутного капіталу, мережі банківських установ тощо. Подібні методи кредитування НБУ економіки - безпосередньо, або через комерційні банки - мали адміністративний характер і негативно впливали на інфляційні процеси. Тому НБУ поступово перейшов до ринкового механізму регулювання грошово-кредитних відносин із комерційними банками та іншими кредитними установами.

Важливим способом акумулювання запозичених ресурсів комерційними банками є операції з рефінансування. 

Рефінансування банків –  це операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком України порядку [4, с. 120].

Національний  банк України здійснює рефінансування банків за процентною ставкою,  що не нижча,  ніж облікова ставка Національного банку України і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню. 

Національний  банк України здійснює підтримку короткострокової  (миттєвої)  ліквідності банку в національній валюті через постійно діючулінію рефінансування.  Одним із кредитів за такою лінією є кредити овернайт.