Міжбанківський ринок кредитних ресурсів: сутність, сучасний стан та перспективи розвитку в Україні

Кредит овернайт –  це кредит,  наданий комерційному банку Національним банком України за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день [3, с.116].

Кредит строком  на один робочий день надається на умовах,  які визначаються генеральним кредитним договором.  Кошти кредиту перераховуються в день отримання Національним банком України заявки від банку.

Національний  банк може надавати банкам кредити  овернайт:

• під забезпечення державними облігаціями України  (крім облігацій зовнішньої державної позики України)  або депозитними сертифікатами (кредит овернайт під забезпечення);

• без забезпечення (кредит овернайт бланковий). 

Обов’язковою  умовою для подання банком заявки на одержання кредиту овернайт є укладення генерального кредитного договору з Національним банком України. У разі виникнення потреби у підтриманні ліквідності банк може протягом будь-якого робочого дня тижня до часу,  зазначеного в розпорядчих документах Національного банку України,  подати до відповідного структурного підрозділу та відповідного територіального НБУ управління заявку на одержання кредиту овернайт [4, c. 123]. Повернення банком кредиту овернайт здійснюється наступного робочого дня одночасно з процентною платою.  Наступний кредит овернайт може надаватися лише за умови погашення попереднього.  Крім кредитів овернайт, Національний банк України здійснює також рефінансування комерційних банків строком до 90  днів шляхом проведення кількісного або процентного тендера.

Кількісний  тендер –  це тендер,  на якому  Національний банк України наперед встановлює ціну  (процентну ставку),  за якою банки можуть одержати кредити рефінансування або розмістити в Національному банку України кошти. Сума коштів, що пропонується для рефінансування або для розміщення,  може оголошуватися або не оголошуватися [3, c.110].

Процентний  тендер – це тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку України зазначають ціну (процентну ставку),  за якою вони погоджуються одержати кредит рефінансування або розмістити кошти.

Національний  банк України повідомляє банкам про  проведення кількісного або процентного тендера щотижня у п’ятницю засобами електронної пошти.  За умови,  що п’ятниця оголошується неробочим днем,  повідомлення про проведення тендера надсилається банкам у четвер того тижня, який передує дню проведення тендера, тендери проводяться щосереди.

Розподіл кредитів під час проведення кількісного  тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, запропонованої на цей тендер.  Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків,  то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок. 

За умови  проведення Національним банком України  процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового знака після коми,  за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку України. На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки,  починаючи з найвищої,  і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.  Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, недостатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти пропорційно розподіляються між цими банками [3, c.112]. 

Іншим важливим способом формування комерційними банками запозичених ресурсів є операції прямого і зворотного репо. Національний банк України може проводити з банками операції прямого або зворотного репо згідно з укладеними договорами на визначену суму та строк.

Операція прямого  репо –  це кредитна операція,  що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком України і комерційним банком про купівлю Національним банком державних облігацій України з портфеля комерційного банку або банківських металів з подальшим зобов’язанням комерційного банку викупити  державні облігації України або банківські метали за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Операція зворотного репо –  це депозитна операція,  що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком України та комерційним банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних облігацій України з одночасним зобов’язанням зворотного їхнього викупу в комерційного банку за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату [4, c.127].

Національний  банк України операції репо може здійснювати  одним з двох таких способів: 

• безпосередньої домовленості з комерційним банком щодо купівлі (продажу) державних облігацій України або банківських металів;

• проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях прямого репо з державними облігаціями України [3, c. 129].

Операції репо можуть здійснюватися лише з тими державними облігаціями України,  строк погашення яких не припадає на строк проведення операції. 

Іншим видом кредитів рефінансування,  що можуть надаватися Національним банком України комерційним банкам,  є стабілізаційний кредит. Стабілізаційний кредит –  це кредит Національного банку України,  що може надаватися комерційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком України строк.

Для отримання  стабілізаційного кредиту банк подає  до територіального управління НБУ клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення,  яка відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання діяльності банків у нашій державі.

Національний  банк України може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку України, таким комерційним банкам:

• фінансово  стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває у стані фінансового оздоровлення,  за умови цільового його використання та укладення з Національним банком України договору застави державних облігацій України або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір  (який додається до програми фінансового оздоровлення)  про переведення боргу банку-боржника, що перебуває у стані фінансового оздоровлення;

• банку,  який розробив програму фінансового оздоровлення ізвернувся з клопотанням про  надання стабілізаційного кредиту  під заставу державних облігацій України або інших цінностей;

• банку,  який перебуває у стані фінансового  оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку  (іншої фінансової установи),  що згідно з його фінансовим станом,  достатністю капіталу може забезпечити виконання взятих на себе зобов’язань.  

Стабілізаційний кредит надається  платоспроможному  банку  
для підтримки ліквідності на строк до 90 днів [3, c. 121].

     Національний  банк має право приймати рішення  про  продовження  
строку користування стабілізаційним кредитом на строк до 90 днів.

     Загальний  строк  користування  стабілізаційним   кредитом   з  
урахуванням  усіх  продовжень  строку  користування  ним  не  може  
перевищувати 360 днів,  а в  разі  реальної  загрози  стабільності  
роботи банку - 450 днів.

У разі прийняття Правлінням Національного банку України позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління вживає організаційних заходів щодо укладення з банком договору про надання кредиту і відповідного договору застави.  Договір про надання стабілізаційного кредиту має передбачати порядок,  строки надання і погашення кредиту,  а також

порядок обрахування  та сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом,  відповідальність за несвоєчасне його погашення та ін.

Комерційний банк має розробити графік погашення  стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків.  У разі зміни облікової ставки Національного банку України підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом. 

У разі неповернення комерційним банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне списання заборгованості згідно зі статтею 73 Закону України «Про Національний банк України» [4, c.132].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз сучасного стану міжбанківського кредитування

Про місце запозичення  коштів на ринку МБК у формуванні ресурсної бази можна судити за часткою коштів банків, у т.ч. НБУ, в загальному обсязі пасивів комерційних банків України (Див. додаток А).

Як видно з наведених  даних, обсяг коштів банків, позичених  іншими банками для формування їх пасивів, постійно зростав досить високими темпами — за 9 років він збільшився в абсолютному виразі в 68,6 разу. Частина цих коштів у загальному обсязі пасивів комерційних банків теж зросла, але значно повільніше ніж абсолютний обсяг — лише в 1,9 разу.

Проте в структурному відношенні зростання обсягів позичених  банками коштів на ринку МБК було не таким однозначним і виразним. Так, позички коштів НБУ за цей період зросли лише в 21,9 разу, а частина їх в пасивах банків навіть знизилась з 6,1 % у 1999 р. до 3,7 % у 2008 р., або на 40 %. Обсяги позичених коштів в інших комерційних банків за цей період зросли у 92,3 разу, а частина їх у пасивах комерційних банків за цей період з 12 % до 30,9 %, або в 2,6 разу. Наведені в додатку А дані свідчать також про істотні зміни ролі міжбанківських кредитів у формуванні пасивів комерційних банків у різних умовах банківської діяльності.

В нормальних умовах банківської діяльності (1999—2006 рр.) обсяги зобов’язань банків абсолютно зростали досить швидко, але частка їх у загальних пасивах знижувалась — з 18,1 % на кінець 1999 р. до 14,9 % на кінець 2005 р. Це означає, що в таких умовах більшість банків мали можливість нарощувати свої пасиви, а отже і ресурсну базу, самостійно, не вдаючись до запозичень на ринку МБК, що й призвело до деякого зниження ролі останніх у пасивах банків у цей період.

Проте слід зазначити, що важливу роль у цьому процесі відіграли величезні запозичення коштів на міжнародних ринках, здійснені у цей період багатьма високо рейтинговими банками. Хоч ці запозичення не враховуються в обсягах міжбанківського кредиту, але за своїм змістом і роллю у формуванні ресурсної бази вони близькі до міжбанківських кредитів. Тому при зміні нормальних умов банківської діяльності (на кризові чи передкризові) вони можуть мати такий же, а то й ще більший, негативний вплив на банківську систему і економіку в цілому як вплив міжбанківських кредитів, постільки в нових умовах вони провокують загострення валютно-курсових ризиків. Це наглядно проявилось у кінці 2008 р., коли розпочалась фінансова криза.

Протягом 4-го кварталу того року НБУ надав комерційним банкам кредити в обсязі біля 100,0 млрд грн. Але значна частина цих коштів була зразу ж спрямована банками на покупку іноземної валюти для погашення заборгованості по іноземним кредитах, строк якої наступив наприкінці 2008 р. і на початку 2009 р. Це не тільки послабило позиції гривні щодо долара на валютному ринку, а й істотно погіршило позиції банків на внутрішньому ринку щодо погашення їх зобов’язань перед резидентами вкладниками і кредиторами, та щодо підтримання кредитування реального сектору, ліквідність якого раптово погіршилась з початком кризи.

  Загрози для банківської системи, які несло в собі лавиноподібне нарощування банками запозичень на міжнародних ринках на шкоду розвитку внутрішнього ринку МБК, не були своєчасно виявлені НБУ та Урядом і не були прийняті ефективні заходи для їх локалізації. Йдеться, зокрема, про вкрай слабе рефінансування НБУ комерційних банків, частка якого в пасивах банків знизилась за 2000—2007 рр. з 6,1 % у 1999 р. до мізерних 0,3 % у 2007 р. Лише в кризовому 2008 р. частка його почала зростати, але досягла лише 60 % від рівня 1999 р. (Див. Додаток А), що явно недостатньо в умовах дуже складної ситуації в банківській системі у 2008 р.

У передкризових  умовах, які склалися в Україні в 2007 р. Та протягом 9-ти місяців 2008 р., участь міжбанківських кредитів у формуванні банківських пасивів значно активізувалась. Як видно з додатку А, абсолютний обсяг МБК у 2007 р. порівняно з 2005 р. зріс більше ніж у 5 разів, а частка його в пасивах банків збільшилась майже вдвічі. Правда, це зростання було досягнуто виключно за рахунок кредитів комерційних банків, оскільки частка кредитів НБУ в пасивах залишалась у 2007 р. на тому ж мізерному рівні, що й у 2005 р. — 0,3 %.Чим же могло бути спричинене таке стрімке зростання кредитування одних комерційних банків іншими?

Причиною цього явища могло бути накопичення в цей період великого кризового потенціалу в банківських системах інших країн. Багато українських банків з достатнім рейтингом успішно кредитувались на міжнародних ринках, на яких іноземні інвестори вже шукали більш спокійної «гавані» для розміщення своїх капіталів і українські банки видавались їм саме такою гаванню.

В Україні в  передкризовий період швидко «розігрівався» кредитний ринок, що проявлялось, з  одного боку, в швидкій лібералізації умов кредитування, аж до послаблення вимог до кредитоспроможності позичальників, для того, щоб розмістити в доходні активи надмірно великі обсяги позичених на іноземних ринках коштів, а з другого боку — в швидкому зростанні попиту на кредити з боку господарюючих суб’єктів та домогосподарств аж до зростання їх ціни (процента). За таких умов низькорейтингові банки, які не мали доступу до іноземних ринків, теж хотіли включитися в гонитву за кредитними доходами, але не мали достатніх ресурсів і тому змушені були звертатись за позичками до високорейтингових банків, які такі ресурси могли купити на міжнародних ринках. Для цих останніх банків була вигідною трансформація своїх зовнішніх позик у внутрішні МБК, постільки комерційні банки в нормальних умовах вважаються більш надійними позичальниками, ніж господарюючі суб’єкти і домогосподарства. Тому зростання міжбанківських кредитів і зобов’язань банків по зовнішніх позиках у цей період відбувалося майже однаковими темпами.