Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні

При виконанні угод по договору комісії фінансовий посередник (брокер) виступає від свого імені, але за рахунок клієнта. Таким чином стороною угоди є брокер, який несе відповідальність за її виконання, компенсуючи всі фінансові витрати по ній за рахунок клієнта.

Цю групу фінансових посередників представляють багато чисельні інститути фінансових брокерів, що виконують свою діяльність як на організованому (біржовому), так і на неорганізованому (позабіржовому) фінансовому ринку. У якості фінансових брокерів у відповідності із національним законодавством можуть виступати як юридичні особи (брокерські  контори чи фірми), так і фізичні особи.

У склад  загального інституту  фінансових брокерів входять:

інвестиційні брокери:

валютні брокери;

страхові брокери (агенти) і т.п.

Кожна з цих груп фінансових брокерів виконує свою діяльність виключно від суми укладеної угоди.

Фінансові посередники, що виконують дилерську діяльність. Вони є професійними учасниками фінансового ринку.

Їх основною функцією є купівля-продаж фінансових інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах. За рахунок виконання спекулятивних дилерських операцій багато в чому забезпечується страхування цінового ризику на фінансовому ринку.

У відповідності з  діючими нормами дилер повинен  публічно об’являти ціни покупки (продажу) визначених фінансових інструментів із забов’язанням проведення операції по об’явленим цінам (обсяг операцій також оговорюється в пропозиції). Дилерська діяльність на фінансовому ринку може виконуватись виключно юридичними особами, що пройшли ліцензування. В процесі такого  ліцензування надаються відповідні вимоги до мінімального розміру капіталу, атестації визначених спеціалістів та інше. Фінансові посередники, що реалізують дилерські операції, можуть при наявності відповідної ліцензії виконувати і брокерську діяльність, а також виступати у якості емітентів, інституційних інвесторів та ін.

Цю групу фінансових посередників представляють багатогранні кредитно-фінансові і інвестиційні інститути.

Сучасна структура фінансових посередників визначається своєю багатогранність. Разом з тим, в  економічній літературі не існує єдиної класифікації фінансових посередників. На підстав досліджень різноманітних точок зору можна їх згрупувати за наступними ознаками:

1. По порядку  створення:

перепрофільовані;

новостворені

2. По характеру спеціалізації:

універсальні;

спеціалізовані.

3. По  території діяльності:

регіональні;

республіканські;

міжнародні.

4. За розміром:

великі;

середні;

малі.

5. За формою  власності:

загальнодержавні;

муніципальні;

колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю);

приватні;

зі стовідсотковою  іноземною власністю;

змішані.

6. За функціями  і характером виконуваних операцій:

інвестиційні;

трастові;

інноваційні;

поштово-пенсійні;

промислові;

агропромислові;

біржові;

експортно-імпортні;

лізингові;

торговельні.

7. За характером  відносин:

гаранти;

кореспонденти;

уповноважені.

8. По ступеню впливу:

монополісти;

аутсайдери.

9. По структурі:

багатопрофільні;

без філіальні.

10.По ступеню контролю:

контролюючі;

контрольовані.

11. З рівнем  конкурентоспроможності:

конкурентоспроможні;

неконкурентоспроможні.

12. За фінансовим  станом:

стійкі (стабільні);

проблемні;

кризові;

банкрути.

У загальному вигляді  фінансових посередників можна поділити на дві основні групи: депозитні та не депозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки (джерела фінансових ресурсів та активи депозитних та недепозитних інститутів наведено в табл. 2.1). Основною функцією депозитних інститутів на ринку є залучення коштів у вигляді депозитів та надання позичок.

Таблиця 1. Джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів

Фінансові інститути	Джерела фінансових ресурсів	Активи
Депозитні інститути
Комерційні банки	Депозити	Кредити, цінні папери
Ощадні баки	Депозити	Заставні
Ощадні та кредитні асоціації	Депозити	Заставні
Кредитні спілки	Депозити	Споживчі кредити
Недепозитні інститути
Страхові компанії	Страхові внески	Цінні папери
Інвестиційні компанії	Акції	Цінні папери
Пенсійні фонди	Внески учасників	Цінні папери

 

Далі надамо загальну характеристику основним видам фінансових посередників.

Комерційні банки здійснюють кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів. Основними операціями комерційних банків крім залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів є розрахункове й касове обслуговування клієнтів, операції з цінними паперами, довірчі операції, видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань, надання консультаційних послуг тощо.

Комерційні банки виступають основними постачальниками кредитних ресурсів на ринку і відіграють вирішальну роль у фінансуванні корпорацій, залученні та розміщенні фінансових ресурсів серед галузей економіки. Залежно від специфіки державного регулювання конкретного національного ринку комерційні банки виконують для учасників ринку ширше чи вужче коло операцій з фінансовими активами.

Позичково-ощадні асоціації це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. На Заході вони виникли біля 150 років тому, але істинного розвитку вони набули після другої світової війни. Основою їх діяльності є надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості (90 % активів), а також вклади в державні цінні папери.

В останні  роки позичково-ощадні асоціації стають серйозними конкурентами комерційних і ощадних банків у боротьбі за залучення заощаджень населення. Це досягається високими відсотками, а також прагненням населення за допомогою цих закладів вирішити житлову проблему.

У цілому позичково-ощадні асоціації домінують на ринку його послуг у західних країнах. Як правило, до іпотечного кредиту для житлового будівництва звертаються середні верстви населення.

Ощадні банки та ощадні і кредитні асоціації є фінансовими інститутами, які залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів і надають позики під заставу нерухомості. Основним видом діяльності таких інститутів є фінансування купівлі нерухомості. Позики ощадних інститутів переважно мають довгостроковий характер.

Пенсійні фонди забезпечують працівників доходом після виходу на пенсію у формі періодичних виплат. Засновниками пенсійного фонду виступають корпорації, приватні фірми, установи, спілки, фізичні особи. Кошти залучаються до фонду через надходження періодичних внесків як роботодавців, так і працівників. До 90% активів пенсійних фондів становлять акції та цінні папери з фіксованим доходом, що обумовлюється специфікою діяльності фондів, а саме необхідністю здійснювати періодичні виплати пенсіонерам протягом тривалого періоду. Найбільша частка в активах пенсійних фондів належить корпоративним цінним паперам — акціям та облігаціям. Частина пенсійних фондів, як й інвестиційні компанії, наймають фінансових посередників для забезпечення професійного управління активами.

Страхові компанії є фінансовими посередниками, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у страховому полісі. Власники полісів сплачують страховій компанії премії в обмін на зобов'язання сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні, певних подій. Страхова премія є платою за страхування, яку власник полісу вносить страховій компанії згідно з договором страхування. Укладаючи договори страхування, страхові компанії беруть на себе ризики власників полісів, а отримуючи страхові внески, отримують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внески використовують для придбання облігацій, акцій, заставних та інших цінних паперів.

Інвестиційні компанії є інститутами спільного інвестування, які залучають кошти інвесторів і вкладають їх у диверсифікований портфель цінних паперів. Фінансові ресурси інвестиційні компанії формують за рахунок розміщення на ринку власних акцій та інвестиційних сертифікатів, активи — за рахунок придбання пайових та боргових цінних паперів інших емітентів. Інвестиційні компанії вкладають кошти в цінні папери великої кількості емітентів для того, щоб у рамках обраної стратегії максимально диверсифікувати портфель і зменшити ризики інвестування.

Виконуючи на ринку різні функції та формуючи ресурси за рахунок різних джерел, недепозитні інститути мають спільну рису. Всі вони вкладають кошти інвесторів у портфель цінних паперів і виступають на ринку інституційними інвесторами.

 Інвестиційні банки та інвестиційні банківські фірми є інститутами, які забезпечують і супроводжують інвестиційні процеси на ринках капіталів. На ринках різних країн ці фінансові інститути на сьогодні відіграють різну роль. Насамперед діяльність інвестиційних банків пов'язана з обслуговуванням емітентів і інвесторів та з фінансуванням перспективних галузей економіки. Діяльність багатьох великих інвестиційних банків має міжнародний характер і спрямована на здійснення інвестицій на міжнародному ринку.

Лізингові компанії — фінансово-кредитні формування, що досить поширені в західних країнах та поступово набирають свого розвитку в Україні.

Лізинг — порівняно  нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. Сучасний лізинг у багатьох країнах охоплює широкий перелік об'єктів — від дрібного канцелярського обладнання до складних ЕОМ, від токарних станків до бурового обладнання, від автотранспортних засобів до реактивних лайнерів і океанських танкерів, а також сільськогосподарське, будівельне, гірничодобувне та інше обладнання. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, що є неминучими при звичайній купівлі. Оренда машин, устаткування, ЕОМ дозволяє уникнути втрат, пов'язаних з моральним старінням засобів виробництва.

У промислове розвинених країнах лізингові операції отримали широкий розвиток в останні десятиріччя. На умовах лізингу в США купується близько 45 % обладнання, що реалізується на внутрішньому ринку, в Японії — 33 %, в Німеччині -18 %, в Австралії — 25%, Англії, Швеції, Франції — 13-17 %.

Широкого розвитку набула форма банківської участі в лізингових операціях, при якій лізингові компанії залучають великі банки до ведення переговорів про лізинг, оформлення необхідної документації то що. Банк затверджує оренду і виділяє грошові кошти, тоді як лізингова компанія продовжує залишатись власником обладнання і виступає в ролі орендодавця. Банку лише передається право на отримання платежів і застави за обладнання.

Факторингові компанії. Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликала необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є різновидністю торговельно-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням оборотних коштів, що полягає у інкасуванні дебіторської заборгованості покупця і специфічною різновидністю короткострокового кредитування та посередницької діяльності.

Факторинг є порівняно  новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Головною метою факторингу є отримання коштів негайно або у термін, визначений угодою.

Каси взаємної допомоги та кредитні спілки. В умовах повільного збільшення доходів населення постійно збільшується попит на предмети довгострокового користування — будинки, автомобілі, меблі, дорогі товари домашнього вжитку. У навколишньому світі такі покупки практично ніколи не виконуються за рахунок збережень, а існуючі механізми нагадують забуту (але ефективну) систему купівлі "у кредит" та видачі позичок, яка існувала в соціалістичному господарстві. Симбіоз кредитних союзів і торгівлі дає двоякий результат як для громадян — негайне надання права користування товаром, так і для торгівлі збільшення обороту. Подвійний позитивний ефект підсилюється і тим, що кредитні союзи носять суспільно-позитивний характер, тобто участь у них самих споживачів. Основна мета такої форми — взаємне кредитування, а мета діяльності спілки — підвищення добробуту учасників шляхом взаємного кредитування їх фінансових потреб на умовах повернення й платності.

Ломбарди. Швидше всього і  самий маленький кредит (20-30 грн. і більше) можна взяти у ломбарді. Ломбарди — це кредитні установи, які у нашій країні виникли на початку 20-х років. Ломбард створюється для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів.